Ухвала

від 27.11.2024 по справі 674/444/24

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/444/24

Провадження № 2/674/309/24

УХВАЛА

іменем України

27 листопада 2024 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Шельгоріної С.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

14 березня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії.

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що 04 грудня 2020 року державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Хмельницької області йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом відносно спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 1,94 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності спілки селян "Жванчик" с.Великий Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області, вартістю 12442,98 грн., що належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнявши спадщину, але не оформивши свої спадкові права. Право на земельну частку (пай) належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899, виданого на підставі рішення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 23 жовтня 1996 року № 374-р та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24 квітня 1997 року за № 389.

В травні 2021 року позивач звернувся до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 від 10 червня 2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом та у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ № 0356899, належного ОСОБА_2 (за межами населеного пункту с.В.Жванчик Дунаєвецького району), у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам п.1 ст.79-1 Земельного кодексу України. Таке рішення позивач ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки у рішенні відсутнє обґрунтування його прийняття, відсутні мотиви та підстави відмови.

Так, посилання міської ради на ч.1 ст.79-1 ЗК України для позивача є незрозумілим.

Позивач стверджує, що його право на земельну частку (пай) встановлено свідоцтвом про право на спадщину, яке має преюдиційне значення, а повноваження щодо реалізації такого права, в силу вимог ст.122 ЗК України, покладені на сільські, селищні, міські ради.

Системний аналіз норм права (зокрема, ст.ст.1216, 1218, 1219, 1220, 1231, 1268, 1296, 1297 ЦК України) свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Пунктом 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Правова доля земель колективної власності врегульована Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10 липня 2018 року № 2498-VІІІ. Цим Законом встановлені правила, відповідно до яких оформлення права власності на земельну ділянку власником невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцем, розподіл між власниками земельних часток (паїв) і їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, мають бути здійснені до 01 січня 2025 року. У разі, якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

На підставі ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Тобто, питання щодо земельних відносин відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу спірного рішення про відмову, не стосується порядку оформлення права власності на земельну ділянку власником невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцем.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ 0356899 (за межами населеного пункту с.В.Жванчик Дунаєвецького району); 2) зобов`язати Дунаєвецьку міську раду Хмельницької області надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 1,94 в умовних кадастрових гектарах, із земель, які перебували у колективній власності спілки селян "Жванчик" відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899 від 22 квітня 1997 року та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 грудня 2020 року державним нотаріусом Ізяславської держаної нотаріальної контори Хмельницької області; 3) стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

19 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

01 квітня 2024 року від відповідача Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечив проти позову.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що 04 грудня 2020 року державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Хмельницької області позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відносно спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 1,94 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 12442,98 грн., що перебуває в колективній власності спілки селян "Жванчик". Право на земельну частку (пай) належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнявши спадщину, але не оформивши свої спадкові права. Спадкове майно належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899, виданого 22 квітня 1997 року Дунаєвецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області.

В травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дунаєвецької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішенням Дунаєвецької міської ради від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом та у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ № 0356899, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам п.1 ст.79-1 ЗК України.

Так, відповідно до положень ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно інформації, що міститься в довідці старости Великожванчицького старостинського округу Дунаєвецької міської ради від 20 квітня 2021 року № 273 на території Великожванчицького старостинського округу Дунаєвецької міської ради згідно проекту розпаювання спілки селян с.Великий Жванчик вільні невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) відсутні.

Саме через відсутність вільних невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) згідно проекту розпаювання спілки селян села Великий Жванчик (землі колективної власності селян "Жванчик"), рішенням Дунаєвецької міської ради від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом та у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ № 0356899, належного ОСОБА_2 , за межами населеного пункту с.В.Жванчик Дунаєвецького району.

Крім того, відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав. Так, в разі задоволення судом позовних вимог, Дунаєвецька міська рада не зможе прийняти рішення про надання дозволу позивачу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, які перебували в колективній власності спілки селян "Жванчик", через відсутність в проекті розпаювання вільних невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв).

Відповідач вважає, що в рішенні Дунаєвецької міської ради від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 належним чином мотивовано причину відмови позивачу в наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, через необґрунтованість.

19 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - просить суд розглядати справу за його відсутності, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання представник відповідача Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - відповідач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, проти задоволення позову заперечує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Згідно ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно ч.3 ст.124 Конституції України ю рисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч.1 ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" с уди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно ч.1 ст.1 ЦК України ц ивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України с уди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України з авданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України а дміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Згідно п.2 ч.1 ст.5 КАС України к ожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України ю рисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

У позові, поданому до суду в порядку цивільного судочинства, позивач ОСОБА_1 просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ 0356899 (за межами населеного пункту с.В.Жванчик Дунаєвецького району), 2) зобов`язати Дунаєвецьку міську раду Хмельницької області надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 1,94 в умовних кадастрових гектарах, із земель, які перебували у колективній власності спілки селян "Жванчик" відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899 від 22 квітня 1997 року та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 грудня 2020 року державним нотаріусом Ізяславської держаної нотаріальної контори Хмельницької області.

Згідно ч.1 ст.12 ЗК України д о повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) встановлення та зміна меж сіл, селищ; ї-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст у випадках, передбачених законом; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч.5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ч.9 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно п."ґ" ч.1 ст.81 ЗК України г ромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.10 ст.118 ЗК України заява про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження.

Згідно ч.11 ст.118 ЗК України в ідмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно ч.12ст.118ЗК Україниу разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадянам та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), від 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), від 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), від 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) та від 13 листопада 2019 року (справа № 823/1984/16), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у відповідних правовідносинах реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року (справа № 447/232/22).

Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Питання, пов`язаного з визнанням права власності чи права користування земельною ділянкою та оспорюванням такого права інших осіб, у позивача в межах спору не виникло.

Таким чином, у цій справі спір, який виникає з цивільних правовідносин,відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення відповідача, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень, що свідчить про те, що ця справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Питання отримання позивачем у власність земельної ділянки перебуває на стадії отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, тобто речові права на земельну ділянку відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки є публічно-правовим та таким, що виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством України владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного суд вважає необхідним закрити провадження в даній цивільній справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.255, 256, 258 - 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 27 листопада 2024 року.

Суддя Посунько Г.А.