Постанова

від 20.02.2025 по справі 674/444/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 674/444/24

Провадження № 22-ц/820/429/25

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 674/444/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ 0356899 (за межами населеного пункту с. В.Жванчик Дунаєвецького району); зобов`язати Дунаєвецьку міську раду Хмельницької області надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 1,94 в умовних кадастрових гектарах, із земель, які перебували у колективній власності спілки селян "Жванчик" відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899 від 22 квітня 1997 року та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 грудня 2020 року державним нотаріусом Ізяславської держаної нотаріальної контори Хмельницької області.

На підтримання заявлених позовних вимог, позивач посилався, що 04 грудня 2020 року державним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Хмельницької області йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом відносно спадкового майна - права на земельну частку (пай) розміром 1,94 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності спілки селян "Жванчик" с.Великий Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області, вартістю 12442,98 грн., що належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але за життя не оформила свої спадкові права. Право на земельну частку (пай) належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899, виданого на підставі рішення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 23 жовтня 1996 року № 374-р та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24 квітня 1997 року за № 389.

Позивач посилався, що у травні 2021 року він звернувся до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на вищевказану земельну ділянку, проте рішенням Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 від 10 червня 2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ № 0356899, належного ОСОБА_2 (за межами населеного пункту с. В.Жванчик Дунаєвецького району), у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам п.1 ст.79-1 Земельного кодексу України.

Позивач вважав, що відповідач безпідставно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу спірного рішення про відмову, не стосується порядку оформлення права власності на земельну ділянку власником невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцем.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року, закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`яснено позивачу право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

ОСОБА_1 не погодився з такою ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вважає висновку суду першої інстанції необґрунтованими та безпідставними. Посилання суду на правові висновки викладені в постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), від 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), від 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), від 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17), від 13 листопада 2019 року (справа № 823/1984/16) та від 19 жовтня 2022 року (справа № 447/232/22) є некоректними, оскільки у вказаних постановах мова йде про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, при яких здійснювалися владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах органи місцевого самоврядування реалізовують свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, при цьому питання пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивачів не виникало, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає позитивного рішення про надання їх у власність, а тому не створювало правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття. В даному випадку, апелянт вказує, що він звернувся з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 від 10 червня 2021 року, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ № 0356899, відтак спір виник з приводу наявного права на земельну частку (пай) та його перетворення на право власності на земельну ділянку, а тому є спором щодо цивільних прав та обов`язків, тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Тому, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дунаєвецькою міською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області подано відзив на апеляційну скаргу, вважають ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року законною та обґрунтованою. Представник відповідача вказує, що закриття провадження у справі обґрунтовано тим, що спір належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки предметом позову є оскарження рішень органу місцевого самоврядування, який у цих правовідносинах виконує владні управлінські функції. Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови у справах №536/233/16-ц, №401/2400/16-ц, №823/1984/16 та інших), де чітко зазначено, спір, який виник між сторонами, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у відповідних правовідносинах реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Окрім того, варто враховувати, що ухвала суду першої інстанції відповідає основному принципу поділу юрисдикції, який базується на природі спірних правовідносин. Адміністративна юрисдикція спрямована на оцінку законності дій або рішень органів влади, тоді як цивільна юрисдикція стосується захисту особистих немайнових чи майнових прав. У цій справі спір стосується лише законності рішення органу місцевого самоврядування, що не створює матеріально-правового конфлікту між сторонами, а отже, не може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства. Сам факт відсутності спору про право власності чи користування земельною ділянкою додатково підтверджує, що розгляд справи в порядку цивільного судочинства є юридично необґрунтованим і суперечить встановленим нормам процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо вона постановлена з порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судоми встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Ізяславської нотаріальної контори 04 грудня 2020 року, успадкував після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) розміром 1,94 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності спілки селян "Жванчик" с. Великий Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області, вартістю 12442,98 грн., що належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0356899, виданого на підставі рішення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 23 жовтня 1996 року № 374-р та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24 квітня 1997 року за № 389.

В травні 2021 року позивач звернувся до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на вищевказану земельну ділянку.

Однак рішенням Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 10 червня 2021 року № 35-14/2021 від 10 червня 2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом та у відповідності до сертифікату про право на земельну частку пай серії ХМ № 0356899, (за межами населеного пункту с.В.Жванчик Дунаєвецького району), у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам п.1ст.79-1 Земельного кодексу України.

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав вищевказаний позов з метою захисту свого порушеного права на земельну частку (пай) щодо його перетворення у право власності на земельну ділянку в натурі на місцевості.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що розгляд позовних вимог позивача до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, як до суб`єкта владних повноважень щодо оскарження його рішення про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.

Згідно зістаттею 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першоїстатті 4 КАС Українипублічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа.

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Саме такі висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Судувід 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, від 10 квітня 2019 року у справі№ 761/10730/18, від 19 червня 2019 року у справі№ 646/14523/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі№ 910/4590/19, від 05 травня 2020 року№ 761/218908/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 07 липня 2020 року у справі№ 296/10217/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.

Згідно зістаттею 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини четвертоїстатті 11 цього Кодексуу випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Застаттею 16 ЦК Українидо способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також примусове виконання обов`язку в натурі.

Тобто, якщо порушення своїх прав особа співвідносить із наслідками, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинення дій є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За загальним змістомЗакону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»право осіб, що мають право на пай, визначається як право власності на земельну частку (пай).

За положеннямистатті 2 ЗК Україниземельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відтак право на земельну частку (пай), є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав.

За таких обставин спори, що виникають з приводу наявного права на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку, є спорами щодо цивільних прав та обов`язків і мають розглядатися судами цивільної юрисдикції.

Саме факт перетворення наявного майнового права у право власності на земельну ділянку як річ відрізняє юрисдикцію цих спорів від спорів щодо отримання дозволу та/або на отримання земельної ділянки вперше за рахунок земель державної або комунальної власності.

Не впливає на юрисдикцію спору щодо земельної частки (паю) наявність спору із суб`єктом владних повноважень, оскільки реальний або уявний з боку позивача факт порушення суб`єктом владних повноважень його прав на земельну частку (пай) або його права на отримання замість майнового права на частку іншого права - права власності на річ, не перетворює ці правовідносини у публічно-правові.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17,

Так в даній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи правову проблему юрисдикції такого спору, дійшла наступних висновків: «Право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав.

За таких обставин спори, що виникають з приводу наявного права на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку,є спорами щодо цивільних прав та обов`язків і мають розглядатися судами цивільної юрисдикції.»

Такі ж правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі№ 392/779/18, від 15 лютого 2023 року у справі № 541/1511/21, від 21 червня 2023 рокув справі № 388/76/22,

У справі, що переглядається, вирішується спір щодо перетворення отриманого на підставі Свідоцтва про право на спадщину права позивача на земельну частку (пай), розміром 1,94 в умовних кадастрових гектарах, у право власності позивача на цю земельну ділянку в натурі на місцевості, тому цей спір підлягає розгляду саме у порядку цивільного судочинства.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що дана цивільна справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Посилання суду першої інстанції на правові позиці у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року від справа № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17, від 13 листопада 2019 року апеляційний суд не приймає до уваги, так як в даних справах розглядався спір, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В даній цивільній справі інші обставини, а саме предметом спору є спір, що виник з приводу наявного у позивача права на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку в натурі на місцевості, тобто обставини в даній справі є відмінними від обставин у вищевказаних цивільних справах.

При цьому з приводу спору у даній цивільній справі є зазначені вище правові висновки Великої палати Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо розгляду даного спору в порядку цивільної юрисдикції.

В зв`язку з цим оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню в справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, підлягає скасуванню з направленням даної цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дії для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова