Рішення

від 26.11.2024 по справі 756/7153/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

26.11.2024 Справа № 756/7153/24

Ун.№756/7153/24

Пр.№2/756/3589/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Луценко О.М.,

за участю секретаря Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» в особі директора Чернія Владлена Володимировича про визнання дій керівника незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки та стягнення грошових коштів, як компенсацію за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій керівника незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки та стягнення грошових коштів, як компенсацію за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди та просить суд постановити рішення, яким визнати незаконними дії керівника (власника) TOB «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН» ОСОБА_2 щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 ; визнати період з 8 лютого 2022 року до 30 квітня 2024 року з боку ОСОБА_1 вимушеними прогулами, які відбулися з вини керівника TOB «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН» ОСОБА_2 ; скасувати наказ № 6-К від 21 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з маркетингу TOB «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН», код ЄДРПОУ 42215479, з мотивів застосування положень п. 8-3 ч. 1 статті 36 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера з маркетингу TOB «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН», код ЄДРПОУ 42215479, з 21 грудня 2022 року; внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо підстав припинення трудової угоди, визначивши помилковим запис під № 18 «Звільнена через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, п. 8-3 ч. 1 статті 36 КЗпП України»; стягнути з TOB «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН», код ЄДРПОУ 42215479, грошові кошти в сумі 394977, 50 грн., з яких 374977, 50 грн. як компенсацію за вимушені прогули та 20 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 грудня 2020 року працювала на посаді менеджера з маркетингу у TOB «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН» згідно наказу № 46-к від 24.11.2020року. Зазначила, що упродовж усього періоду роботи позивача на даному підприємстві мало місце невиконання власником підприємства законодавства про працю, а саме: позивач не була ознайомлена зі змістом колективного договору, систематичне порушення тривалості робочого часу працівників, затримка та невірне обчислення заробітної плати.

07 лютого 2022 року позивач звернулася з заявою, яку підписала електронно-цифровим підписом, (надіслала на офіційну електронну пошту ТОВ «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН») про надання їй соціальної відпустки строком на 17 днів як матері, що одна виховує дитину з інвалідністю. Того ж дня позивач відповідно до чинного законодавства звернулася з письмовою заявою до відповідача з вимогою звільнити її з займаної посади і розірвати трудовий договір з 08.02.2022 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та провести повний розрахунок в день звільнення, а саме: включаючи вищевказані суми та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку; направити трудову книжку в день звільнення на адресу її проживання: АДРЕСА_1 .

Наказом № 6-к від 21.12.2022 року її було звільнено з роботи у зв`язку з відсутністю на роботі та неможливістю отримати інформацію про причини її відсутності з 21.02.2022 року по 21.12.2022 року понад чотири місяці поспіль на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, зазначила, що трудову книжку адвокатом за довіреністю було отримано тільки 30.04.2024 року в офісі компанії Nota Group.

Крім того, вказала, що у зв`язку з незаконним звільненням їй було завдано моральних страждань, які виразились у постійному відчутті стресу, почутті неповаги до себе в зв`язку з незаконним звільненням.

Вважає що її звільнено було без законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку, а тому звертається до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 06.08.2024 року відзиві.

Заслухавши доводи і заперечення сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу № 46-к від 24.11.2020 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду менеджера з маркетингу з 01.12.2020 року.

Наказом № 6-к від 21.12.2022 року керівником Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було звільнено з посади менеджера з маркетингу через відсутність на роботі з 21.02.2022 року по 21.12.2022 року та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль у відповідності до п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Листом від 21.12.2022 Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» було повідомлено ОСОБА_1 про розірвання трудового договору та необхідність отримати трудову книжку у відділі кадрів та копію наказу про звільнення.

Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 8-3 ст. 36 КЗпП України, який набрав чинності 19.07.2022 р. відповідно до Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», підставою припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Отже, для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось 21.12.2022року, тому перевірці підлягають підстави для припинення трудового договору, визначені п. 8-3 ст. 36 КЗпП України за 4 місяці, що передували дню звільнення, тобто з 21.08.2022 року по 21.12.2022 рік.

Позивачем не заперечується факт її відсутності на робочому місці протягом вказаного періоду. Підставою для скасування спірного наказу позивач визначила те, що зверталася до роботодавця з заявою про звільнення її з займаної посади і розірвати трудовий договір з 08.02.2022 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та провести повний розрахунок в день звільнення, а саме: включаючи вищевказані суми та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку; направити трудову книжку в день звільнення на адресу її проживання: АДРЕСА_1 , яку підписала електронно-цифровим підписом, (надіслала на офіційну електронну пошту ТОВ «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН»).

Із актів про відсутність працівника на робочому місці від червня 2022р. по грудень 2022р. вбачається, що працівник ОСОБА_1 протягом робочого часу у дані місяці була відсутня на робочому місці в ТОВ «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН».

А із листа Департаменту з питань праці Державної служби України вбачається, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу її Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181, інформаційно-аналітичною є документація, що на підставі якої приймаються певні управлінські рішення (акти, довідки, доповідні записки, заяви, пояснювальні записки, протоколи, службові листи тощо). Управлінські документи установи за їх назвою, формою та складом реквізитів повинні відповідати уніфікованим формам, які встановлюються національними стандартами, нормативно-правовими актами. Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженим наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163:2020), встановлено склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів. Згідно з пунктом 7.1 ДСТУ 4163:2020 документи виготовляють на конторській друкарській машинці або за допомогою комп`ютерної техніки. Окремі внутрішні документи (заяви, пояснювальні й доповідні записки тощо), авторами яких є посадові та інші фізичні особи, дозволено оформлювати рукописним способом. Відповідно до підпункту 23 пункту 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Постановою Верховного Суду України від 03.12.2018 у справі № 686/21222/16-ц визначено, що за відсутності попередньої згоди, сторін трудових правовідносин на обмін офіційними документами засобами електронного зв`язку, такі документи мають подаватись у паперовій формі з оригінальним підписом автора документу, оскільки направлення заяви засобами електронного зв`язку не дає можливості іншій стороні встановити справжнє волевиявлення заявника.

Відтак, у даному випадку, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами той факт, що позивач інформувала свого роботодавця про причини її відсутності на роботі у період з 21.02.2022 року по 21.12.2024.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі уТОВ «КРЕО ФАРМ ПРОМОУШН» на посаді менеджера з маркетингу з 21.12.2022 року не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки позовні вимоги про визнання дій керівника незаконними, скасування наказу про звільнення, внесення змін до трудової книжки та стягнення грошових коштів, як компенсацію за вимушений прогул є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі в задоволенні яких відмовлено, тому вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. судом встановлено наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження порушення її особистих немайнових прав, завдання шкоди її здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння їй внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.

В порушення вимог вищенаведених процесуальних норм, позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові. Таким чином суд приходить до висновку що вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 36, 38, 233 Кодексу законів про працю України, статтями 6-8, 10, 15, 30, 60, 62, 64, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» в особі директора Чернія Владлена Володимировича про визнання дій керівника незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки та стягнення грошових коштів, як компенсацію за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко