Рішення

від 25.12.2024 по справі 756/7153/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.12.2024 Справа № 756/7153/24

№2-др/756/199/24

№756/7153/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Луценка О.М.,

за участю секретаря судових засідань Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача - Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом,

УСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом цивільної справи. Розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 45406,04 грн.

В судовому засіданні представник заявника заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив суд її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні проти наданої заяви заперечив, посилаючись на її необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва №756/7153/24 від 26.11.2024в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» в особі директора Чернія Владлена Володимировича про визнання дій керівника незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки та стягнення грошових коштів, як компенсацію за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Так, рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача понесені судові витрати у розмірі 45406грн. 04 коп., що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

Як убачається з письмових матеріалів справи, між Адвокатським бюро « Андріанової Тетяни» та Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» був укладений Договір про надання правової допомоги №60/2024 від 24.06.2024.

Відповідно до акту від 24.09.2024послуг убачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 60/2024 від 24.06.2024 на загальну суму 14474,85 грн.

Відповідно до акту від 07.11.2024послуг убачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 60/2024 від 24.06.2024 на загальну суму 8291,24 грн.

Відповідно до акту від 20.08.2024послуг убачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 60/2024 від 24.06.2024 на загальну суму 14352,21 грн.

Відповідно до акту від 26.11.2024послуг убачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 60/2024 від 24.06.2024 на загальну суму 8287,74 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій, як знаходяться в матеріалах справи, позивач сплатив загальну суму 45406,04 грн.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції ВС/КГС викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 р. у справі №922/15944/17.

Окрім того в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 45406,04 грн.

Враховуючи викладене,а також те, що розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 45406,04 грн. не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» в особі директора Чернія Владлена Володимировича про визнання дій керівника незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки та стягнення грошових коштів, як компенсацію за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмежено відповідальністю « КРЕО Фарм промоушен» (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Олександра Кониського 32а,пов.2,оф.4, ЄДРПОУ42215479) витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя О.М. Луценко