Ухвала

від 20.11.2024 по справі 910/9385/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/9385/20

За скаргоюРелігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києвана рішеннястаршого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівниу справі 910/9385/20за позовомНаціонального музею історії УкраїнидоРелігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києватреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Міністерство культури та інформаційної політики Українипроусунення перешкод користування земельною ділянкою та скасування запису права власності на нерухоме майно

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивачаПанченко Н.О.від відповідача (заявника)Караговнік А.Ю., Шульженко Д.Ю., Чекман М.П.від третьої особи-1не з`явилисьвід третьої особи-2Яцишен Д.В., Мнацаканян С.А.від ВДВСМолотилова В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 позов Національного музею історії України задоволено, усунено Національному музею історії України перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:158:0002), що розташована за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв.м (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:158:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. "Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м), за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва приведення земельної ділянки у попередній стан, скасовано запис 1788799 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ."Р"), каплицю, загальною площею 133,2 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 2 за Релігійною громадою Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва, здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4268791 від 24.07.2013, стягнуто з Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва на користь Національного музею історії України судовий збір в сумі 4204,00 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 30000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 в частині задоволення позовної вимоги про скасування запису 1788799 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. "Р"), каплицю, загальною площею 133,2 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 2 за Релігійною громадою Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва, здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4268791 від 24.07.2013 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог Національного музею історії України, стягнуто з Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва на користь Національного музею історії України судовий збір в сумі 2102,00 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 30000,00 грн, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 залишено без змін, стягнуто з Національного музею історії України на користь Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва судовий збір в сумі 3153,00 грн за подання апеляційної скарги.

02.10.2023 на виконання вказаного рішення, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

24.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни, в якій скаржник просить суд:

- визнати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни від 26.04.2024 "Про залучення суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій" протиправною;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни від 26.04.2024 "Про залучення суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій".

Обґрунтовуючи заявлені у скарзі вимоги боржник зазначає, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови фактично змінив спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 по справі № 910/9385/20, що є неприпустимим, протиправним та незаконним з огляду на те, що особою, яка зобов`язана виконати певні дії, є саме боржник - Релігійна громада Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва, а отже залучення іншого суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій є неправомірним.

Крім того, за твердженнями скаржника, державний виконавець має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, в т.ч. на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача. Стягувачем у даній справі є Національний музей історії України, який не робив жодного авансового внеску на рахунок Шевченківського відділу ДВС у місті Києві.

Також у поданій скарзі скаржник просив визнати причини пропуску строку на оскарження рішення приватного виконавця поважними та поновити такий строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва про поновлення пропущеного строку для подання скарги та скаргу Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/9385/20 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 у справі №910/9385/20 скасовано, справу №910/9385/20 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду скарги по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 призначено судове засідання для розгляду скарги на 14.11.2024.

12.11.2024 від Національного музею історії України надійшли письмові пояснення на скаргу, в яких стягувач, зокрема, зазначив, що права боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 оскаржуваною постановою державного виконавця не порушено, оскільки такою постановою лише забезпечувалось фактичне (технічне) виконання судового рішення в умовах, коли боржник не виконував його особисто, а характер судового рішення про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення не пов`язаний з особою боржника.

Також 12.11.2024 від Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві надійшов відзив на скаргу.

У вказаному відзиві на скаргу Шевченківський відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві зазначив, зокрема, про те, що оскільки рішення суду у справі №910/9385/20 нерозривно не пов`язано з особою боржника та може бути виконано без його участі, державний виконавець зобов`язаний вчиняти заходи примусового виконання рішення суду згідно ч.3 ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на установлену обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначене не дає підстав для висновку про можливість ставити виконання такого рішення в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права на звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів стягувача.

Крім того, за твердженнями Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві, Закон України "Про виконавче провадження" не пов`язує обов`язковість залучення суб`єктів господарювання до проведення чи організації виконавчих дій виключно через сплату авансового внеску у виконавчому провадженні, а отже, укладення договору між стягувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" на проведення робіт по знесенню об`єкта нерухомого майна не є підставою для відмови державного виконавця у залученні зазначеного товариства до проведення виконавчих дій.

У судове засідання 14.11.2024 з`явилися представники скаржника, органу ДВС та третьої особи - 2.

У судовому засіданні 14.11.2024 одним з представників скаржника було усно заявлено відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду скарги на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни у справі №910/9385/20 з підстав існуванням обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у задоволенні заяви Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва про відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду скарги на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни у справі №910/9385/20 відмовлено.

Судове засідання з розгляду скарги боржника 14.11.2024 за клопотанням боржника відкладено на 20.11.2024, про що стягувача та третю особу-1 повідомлено відповідною ухвалою суду.

20.11.2024 від боржника надійшли додаткові пояснення з приводу поданої скарги, в яких він зазначав, що оскільки за резолютивною частиною рішення у справі №910/9385/20 постановлено не про абстрактне знесення нерухомості, а саме знесення такого майна конкретною особою та за її рахунок, тим самим рішення суду, у розумінні ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", не може бути виконано без участі боржника. Також скаржник наголосив на специфічності статусу об`єкта нерухомого майна як культової споруди (храму).

Крім того, 20.11.2024 від боржника надійшло клопотання про об`єднання розгляду скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 08.11.2024 та скарги на постанову державного виконавця НОМЕР_1 від 26.04.2024 "Про залучення суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій" у справі №910/9385/20 в одне провадження для спільного розгляду.

В судовому засіданні 20.11.2024 судом відмовлено в задоволенні вищевказаного клопотання боржника з огляду на відсутність на це відповідних процесуальних підстав у розумінні ст.173 Господарського процесуального кодексу України.

Представники боржника у судове засідання 20.11.2024 з`явилися, заявлені у поданій скарзі вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники стягувача, третьої особи-2 та Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві у судовому засіданні 20.11.2024 проти заявлених у скарзі вимог заперечили.

Розглянувши подану боржником скаргу, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд зазначає про таке.

У Шевченківському відділі ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві на примусовому виконанні перебував наказ №910/9385/20, виданий Господарським судом міста Києва 02.10.2023 (ВП НОМЕР_1) про усунення Національному музею історії України перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:1:58:0002), що розташована за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв.м (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:1:58:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ."Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м), за адресою: м.Київ, вул.Володимирська,2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва приведення земельної ділянки у попередні стан.

05.10.2023 державним виконавцем на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 18.10.2023.

19.10.2023 державним виконавцем направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо виконання рішення суду або надання пояснень щодо причин його невиконання.

27.11.2023 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вказаного судового рішення, якою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця, який долучено до матеріалів виконавчого провадження.

28.11.2023 державним виконавцем на підставі ст.ст.63, 75 Закону винесено постанову про накладення на боржника штрафу за умисне та без поважних причин невиконання рішення суду, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 11.12.2023.

17.01.2024 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вказаного судового рішення, якою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця, який долучено до матеріалів виконавчого провадження.

Також, 17.01.2024 державним виконавцем, на підставі ст.ст.63, 75 Закону винесено постанову про накладення на боржника штрафу за умисне та без поважних причин повторне невиконання рішення суду.

Також, відповідно до ч.3 ст.63 Закону 22.01.2024 державним виконавцем направлено до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві подання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності згідно ст.382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.3 Закону у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 встановлено спосіб його виконання шляхом зобов`язання боржника знести самочинно збудований об`єкта нерухомого майна власним коштом, однак, в ході примусового виконання державним виконавцем було встановлено, що боржник навмисно та без поважних причин не виконує рішення суду.

Як зазначає державний виконавець, станом на 31.01.2024 будь-яких пояснень, інформації щодо виконання рішення суду та причин його невиконання на адресу відділу не надходило, що свідчить про те, що боржник відмовляється виконати рішення суду самостійно. Крім того, на рахунках боржника були відсутні кошти, за рахунок примусового стягнення яких, можливо було залучити відповідних суб`єктів господарювання, які мають право та дозвільну документацію на проведення такого виду робіт по знесенню нежитлової будівлі та приведення земельної ділянки у попередній стан.

Зазначені твердження представника ВДВС боржником не спростовані.

20.02.2024 державним виконавцем на підставі ст.ст.3, 4, 18, 24, 25, 26, 27, 33, 63 Господарського процесуального кодексу України направлено на адресу Господарського суду міста Києва заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №910/9385/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/9385/20 у задоволенні цієї заяви відмовлено.

Згідно вказаної ухвали суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може бути виконано і без участі боржника, та на підставі абз.2 ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що державним виконавцем направлялися запити до суб`єктів господарювання в будівельній сфері щодо залучення спеціальних організацій до проведення виду робіт, визначених рішенням суду, а також щодо надання кошторису таких робіт.

В подальшому, на адресу відділу ДВС надійшла заява стягувача про залучення до проведення виконавчих дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" у зв`язку із укладенням з ним договору на проведення робіт щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ."Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м), за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 2.

У відповідності до п.20 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" з метою примусового виконання рішення суду державним виконавцем 26.04.2024 винесено постанову про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" до проведення виконавчих дій для виконання робіт по знесенню самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у попередній стан.

26.04.2024 начальником Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві, на підставі ч.1 ст.25 Закону, винесено постанову про утворення при цьому відділі виконавчої групи.

16.05.2024 державним виконавцем направлено сторонам та Товариству з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" повідомлення про призначення виконавчих дій щодо виконання рішення суду на 16.05.2024 о 18 - 00 год.

16.05.2024 державним виконавцем, на підставі п.16 ст.18 Закону, залучено до проведення виконавчих дій працівників органів ГУНП у місті Києві для забезпечення громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та учасників, а також працівників ГУ ДСНС у місті Києві.

16.05.2024 державним виконавцем здійснено вихід за адресою м.Київ, вул.Володимирська, 2 та у присутності понятих та представника стягувача проведено опис майна, виявленого у приміщенні об`єкта нерухомого майна, що підлягав знесенню, а саме: предмети для відправлення релігійного культу, церковні книги, ікони тощо. Зазначене майно постановою державного виконавця від 16.05.2024 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

Тобто, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 виконано фактично у повному обсязі, про що складено відповідний акт державного виконавця від 16.05.2024.

Щодо тверджень скаржника про те, що вказане рішення суду може бути виконано виключно боржником, а залучення до проведення виконавчих дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" є зміною способу та порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно виданого Господарським судом міста Києва у справі №910/9385/20 виконавчого документа встановлено спосіб виконання рішення шляхом зобов`язання боржника знести самочинно збудований об`єкта нерухомого майна за власні кошти.

При цьому, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/9385/20 судом зазначено, що вказане рішення нерозривно не пов`язане з боржником та може бути виконано і без участі боржника та на підставі абз.2 ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

Висновки, які викладені судом у вищевказаній ухвалі, кореспондуються із усталеною практикою Верховного суду України, а саме: якщо за судовим рішенням саме боржник зобов`язаний вчинити певні дії, то це не означає, що у разі невиконання ним цього рішення воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз.2 ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження". Хоч судове рішення і зобов`язує саме боржника вчинити певні дії, однак воно не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює таке виконання без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання цього рішення, з огляду на встановлені судами обставини невиконання у добровільному порядку і вчинення перешкод у виконанні.

З аналізу ч.3 ст.63 Закону випливає, що повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду.

Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №924/315/17.

В обох випадках, про які йдеться в абзацах 2 та 3 ч.3 ст.63 Закону, виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абз.3 ч.3 ст.63 Закону).

Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 та Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2020 у справі №750/11948/17.

Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Суд враховує, що обов`язковим елементом примусового виконання судового рішення є стадія, коли боржник вправі виконати таке судове рішення, що набрало законної сили, у добровільному порядку у спосіб, що відповідає змісту рішення, але за волею та за участі боржника. Таким правом боржник у зазначеному провадженні не скористався, що виключає наявність підстав для висновку про добросовісність та правомірність його дій.

Статтями 129, 1291 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, ст.326 Господарського процесуального кодексу України та частинами 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно позиції Конституційного Суду України, висловленої у рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України; право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя.

Отже, як слідує з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст.55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист визначено, зокрема, у ст.1291 Конституції України, в ч.2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За висновками Конституційного Суду України, держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (рішення у справі "Шмалько проти України", у справі "Валерій Фуклєв проти України" тощо).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 цього ж Закону встановлені такі заходи примусового виконання рішень:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1-2 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Отже, за висновками суду, оскільки рішення суду нерозривно не пов`язано з особою боржника та може бути виконано без його участі, державний виконавець зобов`язаний був вчиняти заходи примусового виконання рішення суду згідно ч.3 ст.65 Закону.

Щодо тверджень скаржника про незаконність постанови про залучення до проведення виконавчих дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" у зв`язку з несплатою стягувачем авансового внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.20 ч.3 ст.18 Закону державний виконавець під час виконання рішення суду має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Тобто, з наведеної норми не випливає, що Закон пов`язує обов`язковість залучення таких суб`єктів виключно через сплату авансового внеску у виконавчому провадженні.

Враховуючи наведене, укладення договору між стягувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" на проведення робіт по знесенню об`єкта нерухомого майна не є підставою для відмови державного виконавця у залученні зазначеної юридичної особи до проведення виконавчих дій.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, внесені стягувачем на окремий небюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями юстиції Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в банках до відкриття виконавчого провадження, які використовуються виконавцем для організації та проведення виконавчих дій в спосіб та порядок встановлений Міністерством юстиції України.

Однак, 15.05.2019 рішенням Конституційного Суду України №2-р(II)/2019 визнано неконституційними положення Закону України "Про виконавче провадження" про сплату авансового внеску.

Таким чином, стягувач звільнений від обов`язку сплати авансового внеску.

Крім того, вказаним Законом введено ще одне визначення авансового внеску - додаткове авансування.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

З наданих суду матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем направлялися запити до суб`єктів господарювання у будівельній сфері щодо надання кошторису на проведення виду робіт, визначених за рішенням суду, однак згідно наданих відповідей вказані суб`єкти не мають відповідних дозволів на проведення робіт по знесенню об`єкта нерухомого майна.

Щодо подальшого авансування виконавчого провадження, то воно має здійснюватися лише у разі необхідності, як це передбачено ст.43 Закону України.

Таким чином, державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження не понесені витрати на залучення суб`єкта господарювання, а п.20 ч.3 ст.18 Закону встановлює одну із умов залучення такого суб`єкта як сплата авансового внеску, який визнано неконституційним, а не додаткове авансування таких витрат.

Отже, стягувач не зобов`язаний сплачувати додаткове авансування у разі укладення договору із спеціалізованим суб`єктом господарювання поза межами виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В ході розгляду скарги скаржником не доведено і судом не встановлено, що оскаржуваною постановою державного виконавця порушені права скаржника як боржника у виконавчому провадженні. Можливість переоцінки обставин справи, змісту спірних правовідносин між сторонами спору на стадії судового контролю за виконанням судового рішення процесуальним законом виключається.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Релігійної громади Української православної церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повну ухвалу складено 27.11.2024

Суддя Ю.М.Смирнова