Постанова від 23.06.2025 по справі 910/9385/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9385/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 (суддя Смирнова Ю. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Тарасенко К. В., Коробенко Г. П.)

за скаргою Релігійної громади Української православної церкви Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва

на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотової Вікторії Вадимівни

у справі № 910/9385/20

за позовом Національного музею історії України

до Релігійної громади Української православної церкви Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета послуг на стороні позивача - 1) Виконавчий орган Київської міської ради і 2) Міністерство культури та інформаційної політики України,

про усунення перешкод користування земельною ділянкою та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст обставин справи

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 позов Національного музею історії України (далі - Позивач, Музей) задоволено, усунено Музею перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:158:0002), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва (далі - Відповідач, Релігійна громада) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв.м (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:158:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Відповідача самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. "Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Відповідача приведення земельної ділянки у попередній стан, скасовано запис 1788799 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ."Р"), каплицю, загальною площею 133,2 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 за Відповідачем, здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4268791 від 24.07.2013, стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір в сумі 4 204,00 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 30 000,00 грн.

2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/9385/20 в частині задоволення позовної вимоги про скасування запису 1788799 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. "Р"), каплицю, загальною площею 133,2 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2 за Релігійною громадою, здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4268791 від 24.07.2013 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог Музею, стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір в сумі 2 102,00 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 30 000,00 грн, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/9385/20 залишено без змін, стягнуто з Позивача на користь Відповідача судовий збір в сумі 3 153,00 грн за подання апеляційної скарги.

3. 02.10.2023 на виконання вказаного рішення, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

4. 24.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Релігійної громади на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни, в якій просить суд:

- визнати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни від 26.04.2024 "Про залучення суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій" протиправною;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни від 26.04.2024 "Про залучення суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій".

5. Обґрунтовуючи заявлені у скарзі вимоги боржник зазначає, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови фактично змінив спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/9385/20, що є неприпустимим, протиправним та незаконним з огляду на те, що особою, яка зобов`язана виконати певні дії, є саме боржник - Релігійна громада, а отже залучення іншого суб`єкта господарювання до проведення виконавчих дій є неправомірним.

6. Крім того, за твердженнями Відповідача, державний виконавець має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у т.ч. на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача. Стягувачем у даній справі є Музей, який не робив жодного авансового внеску на рахунок Шевченківського відділу ДВС у місті Києві.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Релігійної громади про поновлення пропущеного строку для подання скарги та скаргу Релігійної громади на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни залишено без розгляду.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 скасовано, а справу № 910/9385/20 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду скарги по суті.

Стислий зміст оскаржуваних судових рішень

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 910/9385/20, у задоволенні скарги Релігійної громади на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни відмовлено.

10. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення суду нерозривно не пов`язано з особою боржника та може бути виконано без його участі, а відтак державний виконавець зобов`язаний був вчиняти заходи примусового виконання рішення суду згідно з частиною третьою статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".

11. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що в ході розгляду скарги скаржником не доведено, що оскаржуваною постановою державного виконавця порушені права скаржника як боржника у виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції від 20.03.2025 та ухвалою місцевого господарського суду від 20.11.2024, Релігійна громада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу Релігійної громади на рішення старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Молотилової Вікторії Вадимівни.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Скаржник стверджує, що державний виконавець грубо вийшов за межі прийнятого рішення суду, фактично здійснивши вихід за межі службових повноважень, всупереч вимогам закону не закінчив виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та порушив майнові права та інтереси боржника, не повернувши йому його власність, а саме будівельні матеріали та інше майно, що складає самочинне будівництво, чим завдав останньому збитків, які можуть бути стягнені у межах окремих позовів.

14. Посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 916/1392/13, від 04.04.2024 у справа № 560/17588/23, від 11.06.2020 у справі № 908/2630/13 та від 27.02.2024 у справі № 372/407/20 Релігійна громада зазначає, що судова практика виходить з того, що:

- якщо прийняте судове рішення про абстрактне знесення самочинного будівництва, то рішення у розумінні статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" взагалі не уявляє собою рішення зобов`язального характеру, на нього не розповсюджуються вимоги статті 63 Закону України "Про виконавче провадження";

- якщо за резолютивною частиною рішення зобов`язано знести самочинне будівництво конкретну особу (відповідача) та ще й саме за його рахунок, то рішення має зобов`язальний характер, воно виконується у порядку статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" повинно виконуватися конкретне прийняте судом рішення, і таке рішення, апріорі, не може бути виконане без участі боржника, оскільки за рішенням конкретна особа зобов`язана вчинити певні дії.

15. Також скаржник посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 зазначає, що висновки, які викладені в ухвалі суду першої інстанції від 29.02.2024 не мають преюдиційного значення під час розгляду скарги відповідача.

16. Касаційна скарга також містить посилання на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 722/823/17-ц (щодо правового статусу незавершеного та самочинного будівництва) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21 (щодо необхідності врахування історичного контексту та особливих рис відповідної релігії, які охоплюють догму, обряди, організацію).

Позиція інших учасників справи

17. Музей у відзивах на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення. Стверджує, що скаржником не спростовано висновків судів попередніх інстанцій та не доведено неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень.

18. Позивач зазначає, що державний виконавець відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" мав право організувати примусове виконання рішення без участі боржника, оскільки скаржник безпідставно ухилявся від виконання судового рішення.

19. На переконання Музею стадія судового контролю за виконанням судового рішення позбавлена сенсу, оскільки останнє фактично виконане.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. У Шевченківському відділі ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві на примусовому виконанні перебував наказ № 910/9385/20, виданий Господарським судом міста Києва 02.10.2023 (ВП № НОМЕР_1) про усунення Музею перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3225 га (кадастровий номер 8000000000:91:1:58:0002), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2, зобов`язавши Релігійну громаду звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 158 кв.м (0,0158 га), що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:1:58:0002 та є її частиною, шляхом знесення за кошти Релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ."Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська,2 (запис про право власності 1788799) та за рахунок Релігійної громади приведення земельної ділянки у попередній стан.

21. 05.10.2023 державним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 18.10.2023.

22. 19.10.2023 державним виконавцем направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо виконання рішення суду або надання пояснень щодо причин його невиконання.

23. 27.11.2023 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вказаного судового рішення, якою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця, який долучено до матеріалів виконавчого провадження.

24. 28.11.2023 державним виконавцем на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу за умисне та без поважних причин невиконання рішення суду, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду до 11.12.2023.

25. 17.01.2024 державним виконавцем здійснено перевірку виконання вказаного судового рішення, якою встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця, який долучено до матеріалів виконавчого провадження.

26. Також, 17.01.2024 державним виконавцем, на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу за умисне та без поважних причин повторне невиконання рішення суду.

27. 22.01.2024 державним виконавцем відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві подання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності згідно статті 382 Кримінального кодексу України.

28. Як зазначає державний виконавець, станом на 31.01.2024 будь-яких пояснень, інформації щодо виконання рішення суду та причин його невиконання на адресу відділу не надходило, що свідчить про те, що боржник відмовляється виконати рішення суду самостійно. Крім того, на рахунках боржника були відсутні кошти, за рахунок примусового стягнення яких, можливо було залучити відповідних суб`єктів господарювання, які мають право та дозвільну документацію на проведення такого виду робіт по знесенню нежитлової будівлі та приведення земельної ділянки у попередній стан.

29. 20.02.2024 державним виконавцем на підставі статей 3, 4, 18, 24, 25, 26, 27, 33, 63 ГПК України направлено на адресу Господарського суду міста Києва заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №910/9385/20.

30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/9385/20 у задоволенні цієї заяви відмовлено.

31. Згідно вказаної ухвали суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може бути виконано і без участі боржника, та на підставі абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

32. Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що державним виконавцем направлялися запити до суб`єктів господарювання в будівельній сфері щодо залучення спеціальних організацій до проведення виду робіт, визначених рішенням суду, а також щодо надання кошторису таких робіт.

33. В подальшому, на адресу відділу ДВС надійшла заява стягувача про залучення до проведення виконавчих дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" у зв`язку із укладенням з ним договору на проведення робіт щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ."Р"), каплиці, загальною площею 133,2 кв.м (площа по зовнішніх стінах 158 кв.м), за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 2.

34. 26.04.2024 державним виконавцем з метою примусового виконання рішення суду винесено постанову про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" до проведення виконавчих дій для виконання робіт по знесенню самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у попередній стан.

35. 26.04.2024 начальником Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченківського відділу ДВС у місті Києві, на підставі частини першої 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про утворення при цьому відділі виконавчої групи.

36. 16.05.2024 державним виконавцем направлено сторонам та Товариству з обмеженою відповідальністю "Смайл Констракшн" повідомлення про призначення виконавчих дій щодо виконання рішення суду на 16.05.2024 о 18 год 00 хв.

37. 16.05.2024 державним виконавцем, на підставі пункту 16 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", залучено до проведення виконавчих дій працівників органів ГУНП у місті Києві для забезпечення громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та учасників, а також працівників ГУ ДСНС у місті Києві.

38. 16.05.2024 державним виконавцем здійснено вихід за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 2 та у присутності понятих та представника стягувача проведено опис майна, виявленого у приміщенні об`єкта нерухомого майна, що підлягав знесенню, а саме: предмети для відправлення релігійного культу, церковні книги, ікони тощо. Зазначене майно постановою державного виконавця від 16.05.2024 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

39. Тобто, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/9385/20 виконано фактично у повному обсязі, про що складено відповідний акт державного виконавця від 16.05.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

40. Як визначено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

41. Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

42. Згідно з частиною першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

43. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

44. Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

45. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі № 3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

46. Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

47. У частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

48. Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

49. Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

50. Так, частинами першою - третьою названої статті Закону унормовано, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

51. Таким чином, відповідно до положень наведеної норми Закону повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

52. Відповідно до змісту рішення суду у цій справі боржника - Релігійну громаду зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за власні кошти.

53. Встановивши, що боржник не виконує судове рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що це рішення суду може бути виконане без участі боржника.

54. Наведене концептуально узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2020 у справі № 924/315/17, від 14.04.2021 у справі № 641/1933/19 та від 22.12.2021 у справі № 761/26280/17.

55. Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, відповідно до змісту яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні.

56. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій у повній мірі було встановлено обставини виконавчого провадження, надано належну правову оцінку вчиненим держаним виконавцем діям під час виконання судового рішення у справі, отже, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги боржника.

57. Відносно тверджень скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 916/1392/13, від 04.04.2024 у справа № 560/17588/23, від 11.06.2020 у справі № 908/2630/13 та від 27.02.2024 у справі № 372/407/20, колегія суддів зазначає таке.

58. Так, у справі № 560/17588/23 суди виходили з того, що резолютивною частиною рішення апеляційного суду та постановою про відкриття виконавчого провадження позивача не зобов`язано особисто знести самочинне будівництво, а лише указано про знесення самочинного будівництва за його рахунок. Отож, державним виконавцем передчасно визначено позивача, як особу, яка за рішенням суду має вчинити дії щодо його виконання.

59. У справі № 916/1392/13 суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця, оскільки у даному випадку, державним виконавцем було здійснено всі можливі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для виконання рішення суду. При цьому судами взято до уваги, що виконати рішення суду у порядок та спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в редакції позивача, неможливо без вчинення саме боржником певних дій.

60. У справі № 908/2630/13 Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що судове рішення у цій справі підлягає виконанню незалежно від особистої участі боржника в його виконанні. Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що державний виконавець вчиняв виконавчі дії з примусового виконання рішення суду шляхом залучення третіх осіб до виконання робіт, але не виконав його у зв`язку з вчиненням перешкод з боку невідомих осіб.

61. У справі № 372/407/20 Верховний Суд виходив з того, що ні Законом, ні рішенням суду, не передбачено обов`язку виконавця самостійно викликати та залучати відповідну спеціалізовану організацію для знесення та викорчування аварійного дерева, обов`язок щодо вчинення таких дій покладено судом на боржника.

62. Натомість у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні скарги на рішення державного виконавця врахували, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви держаного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 910/9385/20. Згідно з вказаною ухвалою місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення у даній справі нерозривно не пов`язане з боржником та може бути виконано і без участі боржника та на підставі абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

63. За таких обставин, посилання скаржника на вищенаведені висновки Верховного Суду у даному випадку недоречні, враховуючи неподібність підстав скарг на дії, рішення державного виконавця та обставин, які слугували причинами для задоволення або відмови у задоволенні скарг, у наведених справах Верховного Суду та у справі, що розглядається.

64. Суд також відхиляє посилання скаржника на висновки суду касаційної інстанції, викладені у постановах від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21, від 06.05.2020 у справі № 722/823/17-ц, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, оскільки у цих справах предметом оскарження були судові рішення, ухвалені по суті вирішення спору, а не розгляду скарг на дії чи рішення державного виконавця.

65. В контексті доводів скаржника про безпідставне врахування судами першої та апеляційної інстанцій ухвали Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 судова колегія зазначає, що відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

66. Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 не оскаржувалася, набрала законної сили та наразі є чинною, а відтак правомірно врахована судами попередніх інстанцій. При цьому судами зауважено, що висновки, які викладені у вищевказаній ухвалі, кореспондуються із усталеною практикою суду касаційної інстанції.

67. Не приймаються до уваги доводи скаржника щодо порушення державним виконавцем майнових прав та інтересів боржника, що полягає у неповерненні його власності, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем у присутності понятих та представника стягувача проведено опис майна, виявленого у приміщенні об`єкта нерухомого майна, що підлягав знесенню, а саме: предмети для відправлення релігійного культу, церковні книги, ікони тощо. Зазначене майно постановою державного виконавця від 16.05.2024 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

68. Судова колегія зазначає, що у рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

69. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

70. Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

71. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень отже, суд касаційної інстанції констатує про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

72. Верховний Суд вважає за можливе розглянути справу № 910/9385/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

74. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. З огляду на наведене Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви Десятинного Храму Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/9385/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил