Рішення

від 20.11.2024 по справі 924/1351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2024 р. Справа № 924/1351/20 (924/1245/23)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів, м. Хмельницький

до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів, м. Хмельницький

Приватного підприємства „Рудпол, м. Хмельницький,

ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про - визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів;

про - визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол, Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів та ОСОБА_1

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О, м. Хмельницький

до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів, м. Хмельницький

Приватного підприємства „Рудпол, м. Хмельницький

ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про - визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів;

- визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол, Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів та ОСОБА_1 ;

- усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О.

в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач (КП„Агрофірма „Проскурів): ОСОБА_2 згідно ордера

відповідач (ПП „Рудпол): не з`явився

відповідач ( ОСОБА_1 ): ОСОБА_3 - згідно ордера

третя особа з самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ „Н2+О: не з`явився

Рішення ухвалюється 20.11.2024, оскільки в судових засіданнях постановлялися ухвали про оголошення перерви та відкладення, які занесені до протоколів судових засідань.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.12.2023 відкрито провадження у справі №924/1351/20 (924/1245/23), постановлено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства „Рудпол від 20.12.2023 про відвід судді Танасюк О.Є. від розгляду справи №924/1351/20 (924/1245/23) та передано заяву Приватного підприємства „Рудпол від 20.12.2023 про відвід судді Танасюк О.Є. від розгляду справи №924/1351/20 (924/1245/23) іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області (суддя Заверуха С.В.) від 25.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви приватного підприємства „Рудпол від 20.12.2023 про відвід судді Танасюк О.Є. у справі № 924/1351/20 (924/1245/23).

Ухвалою суду від 16.01.2024 продовжено Приватному підприємству „Рудпол строк для подання відзиву до 24.01.2024.

Ухвалою суду від 31.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1351/20 (924/1245/23) на 30 днів.

14.02.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 14:30 год. 29.02.2024.

Ухвалою суду від 29.02.2024 прийнято зміну підстав позову шляхом їх доповнення, викладену в заяві ПАТ „Проскурів від 14.02.2024. Змінено підстави позову шляхом доповнення їх новою підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів. Підготовче засідання відкладено на 15:00 год. 21.03.2024.

21.03.2024 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 14:30 год. 17.04.2024.

21.03.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О надійшла заява про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №924/1351/20 (924/1245/23) та позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів, Приватного підприємства „Рудпол про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів; усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О у користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів майна, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в., передання вказаного майна за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Н2+О.

Ухвалою суду від 21.03.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О, м. Хмельницький прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів до Колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів, Приватного підприємства „Рудпол, , ОСОБА_1 , м. Хмельницький про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів; визнання

недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, укладеного між Приватним підприємством „Рудпол, Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів та ОСОБА_1 у справі №924/1351/20 (924/1245/23) в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Н2+О, м. Хмельницький в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О, м. Хмельницький об`єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства „Проскурів у справі №924/1351/20 (924/1245/23) в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів; третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору повідомлено, що підготовче засідання у справі №924/1351/20 (924/1245/23) призначено на 14:30 год. 17.04.2024; роз`яснено третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, що відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 183 ГПК України у зв`язку зі вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, така особа, а також інші учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи; встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

20.06.2024 ухвалою суду розгляд справи №924/1351/20 (924/1245/23) розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 01.07.2024 поновлено ПАТ „Проскурів строк для подання доказів та приєднано до матеріалів справи №924/1351/20 (924/1245/23) договір позики від 09.02.2024; платіжну інструкцію №70 від 23.02.2024; платіжну інструкцію №72 від 23.02.2024; платіжну інструкцію №24 від 13.06.2024, платіжну інструкцію №25 від 13.06.2024. Також встановлено ПАТ „Проскурів додатковий строк до 12.07.2024 для надання письмової позиції на відзив ОСОБА_1

23.07.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 12:00 год. 22.08.2024.

Ухвалою суду від 22.08.2024 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

В підготовчому засіданні 22.08.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення на 10:00 год. 17.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 у зв`язку з відрядженням судді Танасюк О.Є. підготовче засідання у справі №924/1351/20 (924/1245/23) призначено на 10:00 год. 24.09.2024.

24.09.2024 судом поновлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №924/1351/20 (924/1245/23) та призначення даної справи до розгляду по суті на 15:00 год. 10.10.2024.

10.10.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви на 11:00 год. 24.10.2024.

24.10.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви на 10:00 год. 05.11.2024.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Також Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи обставини даної справи, розгляд справи здійснювався в розумні строки.

Позиція позивача.

Позивач (ПАТ Проскурів) обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що спірні договори є фраудаторними, укладеними з метою створення штучної заборгованості задля неможливості в майбутньому погасити заборгованість перед реальними кредиторами.

Звертає увагу, що станом на дату укладання договору купівлі-продажу з відстроченням (03.08.2019) у КП „Агрофірма „Проскурів була наявна заборгованість перед іншими кредиторами. При цьому, боржником з невідомих причин, без будь-якої економічної ефективності, при відсутності спеціалізації у виробництві напоїв, з підприємством, яке пов`язано з керівником боржника укладено договір купівлі-продажу з відстроченням на суму 1650000,00 грн. Позивач вважає, що відсутність діяльності КП „Агрофірма „Проскурів вказує на те, що у боржника та за відсутності задекларованого КВЕД була відсутня будь-яка ділова чи економічна мета на придбання виробничого обладнання.

Вказує, що в договорі переведення боргу від 18.11.2020 відсутні істотні умови договору (не зазначено на підставі яких конкретно договорів фінансової допомоги переводиться борг у загальній сумі 1650000,00 грн., яка конкретно сума за кожним договором фінансової допомоги переводиться на боржника).

Вважає, що договір купівлі-продажу з відстроченням був укладений у листопаді 2020 року задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП „Агрофірма „Проскурів з метою створення штучної заборгованості, контролю кредиторської заборгованості останнього, обрання штучного кредитора та відкриття провадження у справі про банкрутство.

Вказує, що по суті, договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 є удаваним та фраудаторним, укладання якого зумовлено умислом обох сторін такого договору задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП „Агрофірма „Проскурів з метою контролю кредиторської заборгованості останнього та уникнення від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами.

Також зазначає, що уклавши оспорювані договори, КП „Агрофірма „Проскурів не тільки не отримало жодного прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам набуло зобов`язання сплатити заборгованість у значній сумі, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, а наявність лише неправомірної мети направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань.

У заяві про зміну підстав позову шляхом їх доповнення (від 14.02.2024) позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1. договору ПП „Рудпол продало Агрофірмі „Проскурів належне йому на праві власності майно з відстрочкою платежу, серед якого КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому. Звертає увагу, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а відтак, згідно ст. 186 ЦК України, є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Стверджує, що при укладенні договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 ПП „Рудпол не відчужувалося будь-яке нерухоме майно, що є предметом договору та належить на праві власності ПП „Рудпол, а отже ПП „Рудпол було позбавлене можливості віджувати трансформаторну підстанцію КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в. як окремий об`єкт цивільних прав. КП „Агрофірма „Проскурів не набуло прав на будь-які об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з чим неможливе набуття КП „Агрофірма „Проскурів права власності на КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в., оскільки всі тимчасові чи постійні споруди, які не можливо без втрати їх властивостей відділити від земельної ділянки також є складовою будівельного об`єкту і не можуть відчуватись особою.

Позиції відповідачів.

КП „Агрофірма „Проскурів у відзиві (від 02.01.2024) проти позову заперечує. Вказує, що позиція позивача щодо намагання створення боржником штучної заборгованості не підтверджена жодним чином. Також нічим, окрім переконання позивача не доводиться удаваність правочину, на яку посилається позивач в межах ст. 235 ЦК України. Зауважує, що недоцільно навіть розглядати спроби позивача кваліфікувати спірні договори, як фраудаторні, адже у відповідача не було наміру цими правочинами завдати шкоди будь-яким особам, в тому числі кредиторам. Фраудаторний правочин характеризується тим, що боржник, маючи невиконані зобов`язання, укладає правочини із відчуження майна, зменшуючи, таким чином, розмір своїх активів. Проте, КП „Агрофірма „Проскурів жодного майна не відчужувала, а набувала, причому, на вигідних для своєї господарської діяльності умовах (відстрочка платежу).

Крім того, звертає увагу, що спірні договори вже були предметом позову із такими ж підставами, за тією відмінністю, що представник позивача, діяв від імені ПП „Рудпол. У справі №924/97/22 судами вказані договори визнані правомочними.

У відзиві від 29.02.2024 КП „Агрофірма „Проскурів повідомляє, що заборгованість перед ПАТ „Проскурів погашено в повному обсязі, тому позивач втрачає процесуальний статус кредитора та як наслідок відсутнє право яке могло б бути порушене укладенням договорів, що оспорюються у межах даної справи, що є самостійною підставою для відмови у позові.

ОСОБА_1 у відзиві (від 03.01.2024) проти позову заперечує. Вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність будь-якої ділової чи економічної мети боржника на придбання виробничого обладнання, за відсутності задекларованого КВЕД на здійснення відповідної діяльності. Наголошує, що сам факт відстрочення платежу свідчить про те, що покупець, придбаваючи виробничі активи сподівався отримати прибуток за рахунок якого і погашати відповідні вимоги кредиторів.

Зазначає, що твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу з відстроченням був укладений у листопаді 2020 року задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП „Агрофірма „Проскурів з метою створення штучної заборгованості, контролю кредиторської заборгованості останнього, обрання штучного кредитора та відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджено жодними доказами, і такий висновок, з огляду на реальність виникнення боргу також є необґрунтованим, оскільки укладаючи такі договори, не передбачалося того, що відновити діяльність не вдасться і буде відкрито провадження у справі про банкрутство. При цьому, діяти в інтересах боржника, надаючи йому певні пільги, не може трактуватися, як дії на шкоду кредиторам.

Вказує, що за будь-яких умов, виходячи із суті права кредитора, що визначені ст. 42 КУзПБ, захист таких прав є можливим лише у тому випадку, якщо підстави його грошових вимог виникли до укладання договорів, які він намагається визнати фраудаторними. Бо в іншому випадку, такий кредитор мав проявляти розумну обачність і, вступаючи у правовідносини із своїм контрагентом, повинен був цікавитися станом його відносин із третіми особами. Виходячи із цього права кредитора на погашення його грошових вимог не могли бути порушені договорами, які укладені до договору, на підставі якого у такого кредитора виникли ці грошові зобов`язання.

Також звертає увагу, що судом в межах справи про банкрутство розглядалася справа позовного провадження № 924/1351/20 (924/97/22) про визнання недійсними спірних договорів, докази у якій також слід врахувати при вирішення цього позову.

ПП „Рудпол у відзиві (від 24.01.2024) вважає, що договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договір переведення боргу від 18.11.2020 був укладений директором ПП „Рудпол ОСОБА_4 та керівником КП „Агрофірма „Проскурів ОСОБА_5 внаслідок їх зловмисної домовленості.

Зазначає, що ПП „Рудпол не мало на меті відчужувати основні засоби підприємства, що використовувалось останнім для здійснення своєї господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності підприємства є виробництво пива, виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод. Договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 був укладений директором ПП „Рудпол на вкрай не вигідних умовах, оскільки з метою ухилення КП „Агрофірма „Проскурів від перерахування коштів, сторони спірного договору погодили 18 місячний термін для здійснення такої оплати. Вказує, що всупереч умовам договору, з моменту його укладення, а саме з 03.08.2019 до 18.11.2020 (укладення договору переведення боргу) жодних коштів на рахунок ПП „Рудпол не надходило, що свідчить про фіктивність договору та не спрямованість відповідача на виконання взятого на себе зобов`язання.

Звертає увагу, що всі договори поворотної фінансової допомоги були укладені між ОСОБА_4 та ПП „Рудпол в особі представника Гури Т.І. При цьому, ОСОБА_4 станом на дату укладання таких договорів була директором ПП „Рудпол, а ОСОБА_6 діяла від імені та в інтересах ПП „Рудпол на підставі довіреності, яка була видана ОСОБА_6 самою ж Клапченко А.В. ПП „Рудпол вважає, що вказані обставини були відомі керівнику КП „Агрофірма „Проскурів ОСОБА_5 , оскільки останній був головою Наглядової ради засновника підприємства ПАТ „Проскурів.

ПП „Рудпол погоджується з твердженням позивача про те, що оспорювані договори є фраудаторними. Також погоджується з твердженням позивача про невідповідність договору переведення боргу від 18.11.2020 вимогам цивільного законодавства, оскільки у такому договорі чітко не визначений предмет договору.

У відзиві ПП „Рудпол визнає позов ПАТ „Проскурів до КП „Агрофірма „Проскурів, ПП „Рудпол, ОСОБА_1 про визнання недійсними спірних договорів та просить задовольнити його в повному обсязі.

Письмові пояснення позивача.

У письмових поясненнях (від 26.01.2024) ПАТ „Проскурів зазначає, що відповідачі (КП „Агрофірма „Проскурів та ОСОБА_1 ) не надають жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що КП „Агрофірма „Проскурів сподівалось отримати прибуток за рахунок якого і погашати відповідні вимоги. Також, не надаються будь-які докази на підтвердження отримання такого прибутку.

Вказує, що у період з 03.08.2019 отримані за договором купівлі-продажу оборотні засоби жодним чином не використовувались відповідачем КП „Агрофірма „Проскурів та не надавались в оренду третім особам. Доказів зворотного відповідачами не надається. Наголошує, що КП „Агрофірма „Проскурів, при наявності непогашеної заборгованості перед рядом підприємств та державними органами, було придбано дороговартісні оборотні засоби, які не використовувались підприємством.

Також зазначає, що відповідачами не спростовано того факту, що розпорядник майна арбітражний керуючий Рудий А.М. самостійно вказував, що боржник фактично не здійснював свою діяльність починаючи із 2015 року, а відновлення діяльності відбулася лише в 2021 році із введенням процедури розпорядження майном та зміни керівництва підприємства-банкрута.

ПАТ „Проскурів вказує, що твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що укладаючи договір переведення боргу не передбачалось того, що відновити діяльність підприємства не вдасться і буде відкрито провадження у справі про банкрутство піддається з боку позивача сумніву, оскільки ОСОБА_1 було самостійно подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство всього через 7 днів після укладання такого договору. При цьому, строк виконання зобов`язання за договором переведення боргу мав настати не пізніше 2020 року, тобто 31.12.2020.

У додаткових поясненнях (від 30.05.2024) ПАТ Проскурів зазначає, що конкурсні кредитори, вимоги яких погашені або частково погашені не втрачають обсягу своєї дієздатності відповідно до КУзПБ та розпоряджаються своїми правами на власний розсуд. Вказує, що ст. 42 КУзПБ чітко передбачено, що кредитор може звернутися до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, якщо такі правочини порушили права боржника, зокрема, призвели до неплатоспроможності боржника.

Позиція третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

ТОВ „Н2+О у позові зазначає, що ПП „Рудпол будь-якого нерухомого майна КП „Агрофірма „Проскурів не відчужувало та не передавало. Повідомляє, що 05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол (Засновник) та ТОВ „Н2+О (Товариство) складено акти прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О за №1, №2 та №3, відповідно до яких Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу наступне нерухоме майно: приміщення артезіанської свердловини №1746, загальною площею 28,3 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , підстава набуття права власності рішення Господарського суду Хмельницької області №7/6793 від 25.09.2007, оціночна вартість 10080,00 грн.; приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , підстава набуття права власності свідоцтво від 06.10.2010, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства, оціночна вартість 148560,00 грн.; виробнича база по розливу напоїв, загальною площею 957,2 кв.м., адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6, підстава набуття права власності свідоцтво від 02.07.2011, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства, оціночна вартість 341360,00 грн.

Вказує, що право власності за зазначене майно зареєстроване за ТОВ „Н2+О, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.08.2021. Однак, КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в., що обслуговує вказане нерухоме майно, не було передане Товариству у зв`язку із його відчуженням КП „Агрофірма „Проскурів. Вказане унеможливлює користування ТОВ „Н2+О спірною КТП, від якої заживлені об`єкти нерухомості, що перебувають на праві власності позивача. Окрім того, таке відчуження спірної КТП КП „Агрофірма „Проскурів є неможливим, оскільки КТП є приналежністю до головної речі, а саме до об`єктів нерухомості, які вона обслуговує.

Наголошує, що станом на 20.03.2024 фактично в КП „Агрофірма „Проскурів у користуванні незаконно перебуває належні на праві приватної власності ТОВ „Н2+О КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в.

Стверджує, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а тому згідно ст. 186 ЦК України, є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності. При цьому, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018 у справі №369/5240/16-ц та від 25.07.2019 у справі №907/442/18.

У заяві від 24.10.2024 ТОВ „Н2+О просило здійснювати розгляд справи без участі товариства та його представника.

Позиції відповідачів на позов третьої особи.

КП „Агрофірма „Проскурів у відзиві (від 04.04.2024) звертає увагу, що твердження ТОВ „Н2+О про те, що КТП-616,-250кВа, коеф.80, не було передане останньому у зв`язку з його відчуженням КП "Агрофірма "Проскурів" суперечить твердженням ТОВ „Н2+О про те, що ПП "Рудпол" не відчужувало нерухомого майна на користь КП "Агрофірма "Проскурів".

Враховуючи зазначене, КП „Агрофірма „Проскурів робить висновок, що при укладенні актів прийому-передачі нерухомого майна від 05.03.2021 між ПП "Рудпол" та ТОВ "H2+O" останньому вже було відомо, що КТП-616,-250кВа, коеф.80 не належить ПП "Рудпол" на праві власності чи користування. Не зважаючи на це, розуміючи значення своїх дій сторони уклали та підписали акти прийому передачі та здійснили реєстрацію права власності в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наголошує, що об`єкти отримані позивачем згідно актів прийому-передачі ТОВ "H2+O" є абсолютно відокремленими від об`єктів належних КП "Агрофірма "Проскурів" фактично та з позиції чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказує, що твердження, ТОВ "H2+O" з приводу можливості чи не можливості електропостачання об`єктів нерухомості належних позивачу, ніяким чином не пов`язані з об`єктами належними КП "Агрофірма "Проскурів".

КП "Агрофірма "Проскурів" стверджує, що жодним чином не порушувало права чи інтереси ТОВ "H2+O" адже, на момент укладення договору купівлі продажу з відстроченням платежу від 03.08.2019 між ПП "Рудпол" та КП "Агрофірма "Проскурів", ТОВ "H2+O" не було власником та не претендувало на право власності на будь-яке нерухоме майно ПП "Рудпол" чи КП "Агрофірма "Проскурів".

Вважає, що будь-які питання чи можливі претензії, щодо якості отриманих ТОВ "H2+O" згідно актів прийому-передачі об`єктів нерухомості, будь-які питання з приводу обслуговування об`єкту нерухомості що одержується (в тому числі електропостачання) можуть бути адресовані лише ПП "Рудпол" виходячи із обставин викладених позивачем.

Зазначає, що в даному випадку недійсність правочину нічим не підтверджена. Зміст договору купівлі-продажу, не суперечить жодним нормам чинного законодавства, посилаючись на те, що право позивача на КТП-616, 250 кВа нічим не обґрунтоване, тому вимога про усунення перешкод ТОВ "Н2+О" в користування КТП-616, 250 кВа не підлягає задоволенню, адже позивач не є власником даного нерухомого майна.

ТОВ "Н2+О" у відповіді на відзив (від 03.05.2024) зазначає, що обладнання з розливу води та обладнання з міні броварні та КТП-616,-250 кВа, коеф. 80, 1972 р.в. є рухомим майном. Наголошує, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а відтак, згідно ст. 186 ЦК України, є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Посилаючись на те, що нерухоме майно, яке обслуговує спірна КТП, належить на праві власності ТОВ "Н2+О", останнє є власником такої КТП. Однак позбавлене можливості користуватися нею, оскільки такий об`єкт перебуває у користуванні КП „Агрофірма „Проскурів.

КП „Агрофірма Проскурів у запереченнях на відповідь на відзив ТОВ "Н2+О" (від 08.05.2024) зауважує, що КТП-616Ю-250ква, коеф.80, 1972р.в. до серпня 2019 року належало на праві власності ПП „Рудпол. Керуючись своїм волевиявленням ПП "Рудпол" згідно договору купівлі-продажу нерухомого із відстроченням платежу було передано для КП "Агрофірма "Проскурів" перелік майна, в тому числі КТП-616Ю-250ква, коеф.80, 1972р.в.

Також зазначає, що КТП-616Ю-250ква, коеф.80, 1972р.в. не є приналежним майном до об`єктів нерухомості, що знаходяться у праві власності позивача, оскільки це нічим не підтверджується. Вказує, що позивачем, жодним чином не доведено обставини що конкретна КТП-616Ю-250ква, коеф.80, 1972р.в. існує виключно задля енергозабезпечення належного позивачу нерухомого майна.

Також вказує, що позивачем у попередніх процесуальних документах підтверджено, що КТП-616Ю-250ква, коеф.80, 1972р.в. не було йому передане, по акту прийому передачі, адже у 2019 році КТП-616Ю-250ква, коеф.80, 1972р.в. передано у власність КП "Агрофірма"Проскурів".

Полторацький А.Є. (від 27.06.2024) у відзиві на позовну заяву ТОВ"Н2+О" зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018 у справі №369/5240/16-ц не є подібними до спірних правовідносин, тому не можуть бути застосовані у даній справі.

Вказує, що у спірних правовідносинах ще до набуття ТОВ "Н2+О" права власності на головну річ, як він її характеризує, попередній власник КТП-616,-250кВа, коеф.80 уже визначив її подальшу долю. Вказує, що навіть за умови доведення характеру приналежності КТП-616,- 250кВа, коеф.80 до набутого в подальшому товариством майна, така обставина не може бути підставою вимог ТОВ"Н2+О" на захист свого права власності. Вважає, що у задоволенні позову ТОВ "Н2+О" необхідно відмовити, оскільки приведені висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а доля КТП- 616,-250кВа, коеф.80 була визначена ще до набуття товариством, як воно заявляє, прав на головну річ. Зазначає, що до правовідносин набуття товариством майна, оскільки інших норм не існує, слід застосовувати за аналогією положення про купівлю-продаж. Звертає увагу, що набувач головної речі має право лише відмовитися від правочину внаслідок не передання йому приналежності. Вважає, що ТОВ"Н2+О" не доведено наявність порушеного права.

ПАТ „Проскурів у письмовій позиції від (12.07.2024) щодо позовної заяви ТОВ „Н2+О, а також відзиву ОСОБА_1 зазначає, що у справі №369/5240/16-ц та у справі №907/442/18 спірні КТП обслуговували різного типу об`єкти нерухомого майна, які є різними за функціональним призначенням (у справі №369/5240/16-ц багатоквартирний житловий будинок; у справі №907/442/18 - будівлі та споруди транспортного цеху), однак у будь-якому випадку суд прийшов до висновку, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з ним, а відтак згідно статті 186 Цивільного кодексу України є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності.

Посилаючись на те, що ПП „Рудпол не відчужувало будь-яких об`єктів нерухомого майна КП „Агрофірма „Проскурів, ПП „Рудпол було позбавлене можливості віджувати трансформаторну підстанцію КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в. як окремий об`єкт цивільних прав, вважає, що договір купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, укладений між Приватним підприємством „Рудпол та Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів підлягає визнанню недійсним. При цьому, при визнанні недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, предмет договору переведення боргу від 18.11.2020 перестане існувати.

Вказує, що визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 повинно мати наслідком визнанням недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, що є похідною вимогою. ПАТ „Проскурів вважає позовні вимоги ТОВ „Н2+О законними та обґрунтованими, а доводи ОСОБА_1 такими, що не спростовують доводи ТОВ „Н2+О про неправомірність укладених договорів.

ПАТ „Проскурів у письмових поясненнях (від 30.05.2024) звертає увагу, що він є кредитором та не втратив такого статусу.

У додаткових поясненнях (від 04.11.2024) ПАТ „Проскурів зазначає, що відповідачем не було спростовано, а матеріали справи не містять доказів, які б обґрунтовували необхідність укладення даного правочину на загальну суму 1650000,00 грн., відсутні розпорядчі документи керівника КП „Агрофірма „Проскурів, а також рішення органів управління підприємства про необхідність залучення в господарській діяльності товариства відповідного майна за відсутності відповідних КВЕД, відсутній фінансово-господарський/бухгалтерський аналіз діяльності підприємства на предмет можливості придбання відповідного майна тощо.

Також вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-який фінансово/бухгалтерський аналіз можливості/необхідності укладення договору купівлі-продажу майна на суму 1650000,00 грн., необґрунтована фінансова користь придбаного майна тощо.

Звертає увагу, що незрозумілою є поведінка боржника, де останній визнаючи ще від початку кредиторські вимоги ОСОБА_1 , досі не здійснив навіть часткового погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором. При цьому не визнаючи кредиторські вимоги ПАТ „Проскурів, боржник 23.02.2024, КП „Агрофірма „Проскурів перерахувало кошти на рахунок ПАТ „Проскурів у сумі 4540,00 грн. та у сумі 53 166,67 грн. (13.06.2024 ПАТ „Проскурів повернув КП „Агрофірма Проскурів такі кошти, як помилково перераховані).

Стверджує, що у ПАТ „Проскурів як кредитора у справі №924/1351/20 наявне порушене право оспорюваними правочинами, оскільки:

- статтею 42 КУзПБ чітко передбачено право кредитора на оскарження правочинів боржника;

- визнання грошових вимог ОСОБА_1 , які, крім іншого, ґрунтуються на оспорюваних договорах має наслідком збільшення розміру кредиторських вимог до боржника та, відповідно, впливає на їх пропорційний розподіл. В такому випадку частка кожного кредитора у ліквідаційній масі зменшиться. Тобто, збільшення кредиторської заборгованості прямо впливає на права інших кредиторів (оскільки зменшує їх частку у ліквідаційній масі);

- позови кредиторів про визнання недійсними правочинів боржника фактично захищають порядок справедливого розподілу ліквідаційної маси між кредиторами шляхом боротьби з недобросовісною поведінкою (боржника та пов`язаних з ним осіб), яка полягає, в тому числі, у штучному збільшенні кредиторської заборгованості;

- як станом на дату подання позовної заяви, так і станом на дату розгляду справи грошові вимоги ПАТ „Проскурів залишаються непогашеними;

- як станом на дату подання позовної заяви, так і станом на дату розгляду справи ПАТ „Проскурів є кредитором у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів та наділений процесуальними правами, зокрема, на оскарження правочинів боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.08.2019 між Приватним підприємством „Рудпол в особі директора Клапченко Антоніни Василівни, яка діє на підставі Статуту (далі - Підприємство) та Агрофірмою „Проскурів в особі голови правління ОСОБА_5 , який діє на підставі Статуту (далі Агрофірма) укладено договір купівлі-продажу з відстроченням, відповідно до п. 1.1. якого Підприємство продає Агрофірмі належне йому на праві власності майно з відстрочкою платежу, а саме:

- обладнання лінії з розливу води згідно додатку №1, яке знаходиться у належних Підприємству приміщеннях по АДРЕСА_2 , що розташоване на належній Агрофірмі земельній ділянці за ціною 700000,00 грн. (п.п. 1.1.1.);

- обладнання міні-броварні, згідно з додатком №2, яке знаходиться у приміщенні ресторану „Жовтневий по АДРЕСА_3 за ціною 800000,00 грн. (п.п. 1.1.2.);

- КТП-616,-250 кВа, коеф.80, 1972 р.в. у м. Хмельницькому, за ціною 150000,00 грн. (п.п. 1.1.3.).

У п. 1.2. договору Підприємство гарантувало, що майно, яке відчужується, вільне від будь-яких майнових прав третіх осіб , в спорі і під арештом (забороною) не перебуває.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що право власності на майно виникає у Агрофірми з моменту повного розрахунку. У разі часткового розрахунку право власності переходить лише на відповідну частину майна.

Згідно з п. 4.2. договору Агрофірма зобов`язана розрахуватися за майно або його частину не пізніше 18 місяців з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 2.2. договору передача майна здійснюється за Актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що Підприємство, як до повного розрахунку, так і після нього має право використовувати майно у власній господарській діяльності без передачі його у користування третім особам без дозволу Агрофірми.

Підприємство до моменту передачі майна має право безперешкодно використовувати земельні ділянки, на яких його майно знаходиться, з метою його експлуатації без будь-якого відшкодування на користь Агрофірми (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору протягом 18 місяців з моменту розрахунку Підприємство залишає за собою право безоплатного використання у своїй діяльності відчуженого майна.

За умовами п. 3.4. договору Агрофірма протягом 18 місяців з моменту передачі їй придбаного майна має право безоплатного використання на праві оренди приміщень у яких майно на момент підписання цього договору знаходилося.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що Агрофірма зобов`язана розрахуватися за майно або його частину не пізніше 18 місяців з моменту підписання договору.

Договір підписаний директором ПП „Рудпол Клапченко А.В. та Головою правління Агрофірми „Проскурів Рудиком І.Л.

18.11.2020 між Приватним підприємством „Рудпол в особі директора Клапченко Антоніни Василівни, яка діє на підставі Статуту (далі - Підприємство) та Агрофірмою „Проскурів в особі голови правління Рудика Івана Леонтійовича, який діє на підставі Статуту (далі Агрофірма), за погодженням на підставі ст. 520 ЦК України із ОСОБА_1 (Кредитор), який має грошові вимоги до Підприємства у розмірі 2024289,82 грн., що набуті ним на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019, укладено договір переведення боргу.

В укладеному договорі з метою врегулювання зобов`язань Агрофірми, як покупця, за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, сторони домовилися про таке:

- боргові зобов`язання Підприємства перед ОСОБА_1 із часткового повернення йому наданої Підприємству фінансової допомоги у розмірі 1650000,00 грн. переводяться на Агрофірму, яка буде зобов`язана сплатити зазначену суму Кредитору не пізніше 2020 року (п. 1 договору);

- таке переведення боргу на Агрофірму розглядається сторонами, як зарахування її зобов`язань з оплати 1650000,00 грн. за придбане майно за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, за яким Агрофірма придбала у Підприємства обладнання лінії з розливу води, обладнання міні-броварні та КТП-616, 250 кВа, коеф. 80, 1972 р.в. (п. 2 договору);

- решта боргових зобов`язань у розмірі 374289,82 грн. перед Кредитором залишаються за Підприємством, яке зобов`язане сплатити зазначену суму Кредитору не пізніше 2020 року (п. 3 договору).

Договір підписаний директором ПП „Рудпол Клапченко А.В., Головою правління Агрофірми „Проскурів Рудиком І.Л. та Полторацьким А.Є.

Відповідно до п. 8.70.37 Статуту ПАТ „Проскурів, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ „Проскурів, протокол №5 від 19.10.2012, до компетенції Наглядової ради належить створення та ліквідація філій, представництв, дочірніх представництв, спільних з участю Товариства підприємств затвердження їх Статутів.

Згідно з п. 1.2. Статуту Приватного підприємства „Рудпол, затвердженого протоколом дирекції ПАТ „Проскурів №6/1 від 08.08.2018 ПП „Рудпол (далі Підприємство) створене волевиявленням і на основі майнових внесків її Засновника ПАТ „Проскурів (код ЄДРПОУ 30593842).

Вищим органом управління підприємства є її засновник, повноваження якого виконує його орган управління поточною діяльністю (дирекція) (п. 3.1. Статуту).

В матеріалах справи наявний протокол №5 загальних зборів акціонерів ПАТ „Проскурів від 19.10.2012, наданий позивачем на підтвердження того, що на дату укладання договору купівлі-продажу з відстрочкою від 03.08.2019 головою Наглядової ради ПАТ „Проскурів був ОСОБА_5

05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Н2+О (Товариство) складено акт №1 прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О, відповідно до якого Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу приміщення артезіанської свердловини №1746, загальною площею 28,3 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , підстава набуття права власності рішення Господарського суду Хмельницької області №7/6793 від 25.09.2007, оціночна вартість 10080,00 грн.

16.08.2021 право власності на приміщення артезіанської свердловини №1746, загальною площею 28,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6 зареєстроване за ТОВ „Н2+О, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №270755116 від 17.08.2021.

05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Н2+О (Товариство) складено акт №2 прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О, відповідно до якого Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 кв.м., адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6, підстава набуття права власності свідоцтво від 06.10.2010, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства, оціночна вартість 148560,00 грн.

16.08.2021 право власності на приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6 зареєстроване за ТОВ „Н2+О, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №270759206 від 17.08.2021.

05.03.2021 між Приватним підприємством „Рудпол (Засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Н2+О (Товариство) складено акт №3 прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О, відповідно до якого Засновник передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу наступне нерухоме майно: виробнича база по розливу напоїв, загальною площею 957,2 кв.м., адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6, підстава набуття права власності свідоцтво від 02.07.2011, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства, оціночна вартість 341360,00 грн.

16.08.2021 право власності на приміщення виробничої бази по розливу напоїв, загальною площею 957,2 кв.м., адреса нерухомого майна: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 2/6 зареєстроване за ТОВ „Н2+О, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №270756589 від 17.08.2021.

В матеріалах справи наявні: ухвала Господарського суду Хмельницької області від 11.12.2020 у справі №924/1362/20, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів; ухвали Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1351/20 про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів, а саме: ухвала від 29.03.2021, яка постановлена за результатами розгляду заяв кредиторів про визнання грошових вимог до боржника, поданих в межах 30-денного терміну з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів; ухвала від 12.10.2021, якою зокрема, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до боржника на загальну суму 3653653,80 грн., з яких грошові вимоги ПАТ „Проскурів у сумах: 4540,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 53166,67 грн. 4 черга задоволення вимог кредиторів; 11952,40 грн. 6 черга задоволення вимог кредиторів; ухвала від 26.10.2022, якою затверджено план санації КП „Агрофірма „Проскурів, схвалений зборами кредиторів відповідно до протоколу від 07.09.2022 №10 та введено процедуру санації боржника, а також план санації КП „Агрофірма „Проскурів.

В плані санації КП „Агрофірма „Проскурів у розділі VI (Погашення вимог кредиторів) передбачено, що усі вимоги кредиторів шостої черги (штрафи, пені) вважаються погашеними внаслідок їх прощення (списання) з моменту затвердження судом плану санації.

Керуючим санацією КП „Агрофірма „Проскурів арбітражним керуючим Рудим А.М. в матеріали справи надано звіт про виконання плану санації КП „Агрофірма „Проскурів №924/1351/20-366 від 13.03.2024, в якому повідомив, що з метою запобігання процесуальних перешкод від ряду кредиторів КП „Агрофірма „Проскурів уклала договір позики з ФОП Яцишин О.В. (за погодженням з ініціюючим кредитором) на погашення грошових вимог усіх конкурсних кредиторів першої четвертої черг, за виключенням ініціюючого кредитора (копія договору наявна в матеріалах справи).

На підтвердження погашення заборгованості перед кредиторами першої, другої та четвертої черги (крім Полторацького А.Є.) арбітражним керуючим надано копії відповідних документів. Зокрема, КП „Агрофірма „Проскурів погашено ПАТ „Проскурів 4540,00 грн. заборгованості в процедурі санації у справі №924/1351/20 (судовий збір) згідно платіжної інструкції №70 від 23.02.2024 та 53166,67 грн. заборгованості в процедурі санації у справі №924/1351/20 (четверта черга) згідно платіжної інструкції №72 від 23.02.2024.

13.06.2024 ПАТ „Проскурів повернув КП „Агрофірма „Проскурів кошти в сумі 4540,00 грн. та 53166,67 грн. згідно платіжних інструкцій №24 від 13.06.2024 та №25 від 13.06.2024. У призначені платежу зазначено: повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжної інструкції №70 від 23.02.2024 та платіжної інструкції №72 від 23.02.2024.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.03.2024 у справі 911/1375/22.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Щодо визнання недійсними оспорюваних договорів.

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020., зокрема, посилаючись на те, що спірні договори є фраудаторними, укладеними з метою створення штучної заборгованості задля неможливості в майбутньому погасити заборгованість перед реальними кредиторами.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20 (918/445/22), від 28.02.2024 у справі №908/70/22 (908/1566/22).

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті Кодексу господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Відповідно до частини 2 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Визначені наведеною нормою підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Застосування положень ст. 42 КУЗПБ та визнання згідно з наведеною нормою недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Тлумачення ст. 42 КУзПБ свідчить, що закріплені в ній підстави недійсності визначальним критерієм недійсності визначають негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов`язань, тобто економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.

Тобто "недійсність" за статтею 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а метою застосування наведених положень є відповідні, визначені законом (зокрема, частиною третьою статті 42 КУзПБ та статтею 216 ЦК України) наслідки у вигляді повернення майна боржника у ліквідаційну масу задля унеможливлення для боржника зловживати своїми правами та вчиняти дії на шкоду кредиторам.

З метою проведення наведеної оцінки дій боржника слід виходити з того, що правочини, що вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Відтак, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Подібні за змістом висновки, зокрема, викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Тому, враховуючи визначені законодавцем загальні принципи господарського процесу (у т.ч. обов`язок з доведення стороною всіх наведених нею обставин), презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи (ч. 5 ст. 12 ЦК) кредитор, як позивач, повинен довести наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину, а саме: невідповідність його прямим імперативам, наявність зловживання боржником своїм правом, укладення правочину на шкоду кредиторам, відсутність реальної мети, вчинення його всупереч принципам розумності та добросовісності тощо.

Без доведення цього позивачем належними і достатніми доказами правочини із заінтересованими особами не можуть визнаватися судом недійсними. Позов не може обґрунтовуватися лише припущеннями позивача і його суб`єктивним ставленням до правочину.

Судом враховується, що питання щодо наявності ознак фраудаторності договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020 було предметом дослідження у справі №924/1351/20 (924/97/22), у якій з позовом про визнання їх недійсними зверталося ПП „Рудпол.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022 у справі №924/1351/20 (924/97/22), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та постановою Верховного Суду від 23.03.2023 відмовлено в позові Приватного підприємства „Рудпол до Колективного підприємства „Агрофірми „Проскурів про визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019, який укладений між Приватним підприємством „Рудпол та Агрофірмою „Проскурів та визнання недійсним договору переведення боргу від 18.11.2020, який укладений між Приватним підприємством „Рудпол та Агрофірмою „Проскурів (в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів) відмовлено.

Під час розгляду справи №924/1351/20 (924/97/22) судами встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу боржник КП "Агрофірма "Проскурів" жодного майна не відчужувало, а навпаки набуло майно на вигідних для своєї господарської діяльності умовах з відстрочкою платежу. Теж саме стосується укладення договору переведення боргу внаслідок якого у КП "Агрофірма "Проскурів" не виникло додаткових зобов`язань, а лише відбулася зміна кредитора з ПП "Рудпол" на Полторацького А.Є.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що оспорювані договори не можуть бути визнані такими, що укладені на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст. 129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, судове рішення у справі №924/1351/20 (924/97/22), яке набрало законної сили та яким встановлено відсутність ознаки фраудаторності правочинів договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019 та договору переведення боргу від 18.11.2020, не може бути поставлене під сумнів та має преюдиціальне значення у даній справі.

Обґрунтовуючи наявність порушеного права ПАТ „Проскурів як кредитора у справі №924/1351/20 оспорюваними правочинами, позивач, зокрема, зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, так і станом на дату розгляду справи ПАТ „Проскурів є кредитором у справі про банкрутство КП „Агрофірма „Проскурів, грошові вимоги якого залишаються непогашеними та наділений процесуальними правами, зокрема, на оскарження правочинів боржника.

Як слідує з матеріалів справи станом на момент звернення з позовом у даній справі (01.12.2023) грошові вимоги ПАТ „Проскурів до КП „Агрофірма „Проскурів були непогашеними (4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 53166,67 грн. 4 черга задоволення вимог кредиторів).

При цьому, в плані санації КП „Агрофірма „Проскурів, затвердженому ухвалою суду від 26.10.2022у справі №924/1351/20 у розділі VI (Погашення вимог кредиторів) передбачено, що усі вимоги кредиторів шостої черги (штрафи, пені) вважаються погашеними внаслідок їх прощення (списання) з моменту затвердження судом плану санації.

Таким чином, визнані судом грошові вимоги ПАТ „Проскурів до КП „Агрофірма „Проскурів в розмірі 11952,40 грн. 6 черга задоволення вимог кредиторів вважаються погашеними.

При цьому, судом враховується, що процесі процедури санації боржника у справі №924/1351/20 КП „Агрофірма „Проскурів погашено ПАТ „Проскурів 4540,00 грн. (судовий збір) згідно платіжної інструкції №70 від 23.02.2024 та 53166,67 грн. заборгованості (четверта черга) згідно платіжної інструкції №72 від 23.02.2024. Тобто, 23.02.2024 боржником було погашено грошові вимоги ПАТ „Проскурів, заявлені у справі №94/1351/20.

Однак, 13.06.2024 ПАТ „Проскурів з незрозумілих причин повернув КП „Агрофірма „Проскурів кошти в сумі 4540,00 грн. та 53166,67 грн. згідно платіжних інструкцій №24 від 13.06.2024 та №25 від 13.06.2024. У призначені платежу зазначено: повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжної інструкції №70 від 23.02.2024 та платіжної інструкції №72 від 23.02.2024.

У платіжних інструкціях №70 від 23.02.2024 на суму 4540,00 грн. та №72 від 23.02.2024 на суму 53166,67 грн. чітко зазначено призначення платежу: погашення заборгованості в процедурі санації у справі №924/1351/20 (судовий збір) та погашення заборгованості в процедурі санації у справі №924/1351/20 (четверта черга). Тому зазначені кошти не є помилково перераховані.

З огляду на зазначене, дії ПАТ „Проскурів щодо повернення сплачених КП „Агрофірма „Проскурів коштів, свідчать про недобросовісну, незрозумілу поведінку позивача та небажання отримувати кошти на погашення грошових вимог кредитора у справі №924/1351/20.

Враховуючи, що грошові вимоги ПАТ „Проскурів погашені, на момент вирішення спору у даній справі відсутнє порушення будь-яких майнових чи немайнових прав кредитора.

Також позивач в контексті порушеного права кредитора оспорюваними правочинами посилається на те, що визнання грошових вимог ОСОБА_1 , які, крім іншого, ґрунтуються на оспорюваних договорах має наслідком збільшення розміру кредиторських вимог до боржника та, відповідно, впливає на їх пропорційний розподіл. Збільшення кредиторської заборгованості прямо впливає на права інших кредиторів (оскільки зменшує їх частку у ліквідаційній масі)

Однак, такі посилання, як на підставу порушеного права ПАТ „Проскурів оспорюваними правочинами суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 42 КУзПБ кредитор може звернутися з позовом про визнання недійсним правочинів, якщо вони порушують права такого кредитора, а не інших кредиторів.

Також позивач стверджує, що оспорюваний договір купівлі-продажу з відстроченням є удаваним. Вказує, що за наявності у КП „Агрофірма „Проскурів заборгованості перед іншими кредиторами, боржник з невідомих причин, без будь-якої економічної ефективності, при відсутності спеціалізації у виробництві напоїв, з підприємством, яке пов`язано з керівником боржника укладено договір купівлі-продажу з відстроченням на суму 1650000,00 грн.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі №923/658/19).

ПАТ „Проскурів вважає, що в КП „Агрофірма „Проскурів за відсутності задекларованого КВЕД була відсутня будь-яка ділова чи економічна мета на придбання виробничого обладнання за договором купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.2019.

Однак такі доводи не можуть бути підставою для висновку про удаваність договору купівлі-продажу з відстроченням, оскільки сам факт відстрочення платежу свідчить про те, що покупець (КП „Агрофірма „Проскурів) придбаваючи виробничі активи сподівався отримати прибуток за рахунок якого в подальшому міг погашати відповідні вимоги кредиторів.

Твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу з відстроченням був укладений задля переведення боргу в подальшому на третіх осіб, які діяли в інтересах КП „Агрофірма „Проскурів з метою створення штучної заборгованості, контролю кредиторської заборгованості останнього, обрання штучного кредитора та відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджено жодними доказами. При цьому, діяти в інтересах боржника, надаючи йому певні пільги, не може трактуватися, як дії на шкоду кредиторам.

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що в договорі переведення боргу від 18.11.2020 відсутні істотні умови, а саме предмет договору, так як в договорі не зазначено на підставі яких договорів фінансової допомоги переводиться борг в сумі 1650000.00 грн.

Як вбачається зі змісту договору переведення боргу, в договорі визначено, що ОСОБА_1 (кредитор) має грошові вимоги до ПП „Рудпол (Підприємство) у розмірі 2024289,82 грн., що набуті ним на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019.

Таким чином, вказаний договір і є підставою виникнення у ОСОБА_1 грошових вимог до ПП „Рудпол.

У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначав, що у випадку необхідності вказаний договір буде наданий для огляду. Однак клопотання про надання договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.12.2019 ПАТ „Проскурів не заявлялося.

Щодо доводів про неможливість розглядати КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремий об`єкт права власності.

ПАТ „Проскурів та ТОВ „Н2+О стверджують, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування будівлі та становить одне ціле з нею, а відтак, згідно ст. 186 ЦК України, є приналежністю основної речі та має слідувати за нею.

Третя особа з самостійним вимогами на предмет спору зазначає, що відчуження КТП-616,250 вКа, коеф. 80 Комунальному підприємству „Агрофірма „Проскурів унеможливлює користування спірною КТП, від якої заживлені об`єкти нерухомості, що перебувають на праві власності ТОВ „Н2+О.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2021 за ТОВ „Н2+О зареєстроване право власності на нерухоме майно: приміщення артезіанської свердловини №1746, загальною площею 28,3 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; приміщення цеху розливу газованих напоїв, загальною площею 417,4 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; виробнича база по розливу напоїв, загальною площею 957,2 кв.м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 . Підставою для реєстрації права власності ТОВ „Н2+О на вище вказане нерухоме майно стали акти прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ „Н2+О за №1, №2 та №3 від 05.03.2021, складені між Приватним підприємством „Рудпол (Засновник) та ТОВ „Н2+О (Товариство) про передачу до статутного капіталу нерухомого майна.

Таким чином, до набуття ТОВ „Н2+О права власності на нерухоме майно, яке за твердженням останнього є головною річчю, попередній власник КТП-616,250 вКа, коеф. 80 (ПП „Рудпол) вже визначив її подальшу долю та відчужив її КП „Агрофірма „Проскурів на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 03.08.2019.

З огляду на зазначене, навіть за умови доведення характеру приналежності КТП-616,250 вКа, коеф. 80 до набутого в подальшому ТОВ „Н2+О майна, така обставина не може бути підставою вимог ТОВ „Н2+О на захист свого права власності.

До правовідносин набуття ТОВ „Н2+О права власності на нерухоме майно, оскільки інших норм не існує, слід застосовувати за аналогією положення про купівлю-продаж.

Так, відповідно до ст. 66 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже, набувач головної речі має право лише відмовитися від правочину внаслідок не передання йому приналежностей. Тому заявлені ТОВ „Н2+О вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів та усунення перешкод в користуванні майном, а саме КТП-616,-250кВа, коеф. 80, 1972 р.в. шляхом повернення Колективним підприємством „Агрофірма „Проскурів зазначеного майна за актом приймання-передачі, свідчить про обрання ТОВ „Н2+О неналежного способу захисті та визначення неналежного відповідача.

Також в матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження того, що КТП-616,250 вКа, коеф. 80 є приналежністю до набутого ТОВ „Н2+О нерухомого майна. Пояснення ПАТ „Проскурів та ТОВ „Н2+О щодо характеристики КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як приналежності до набутого ТОВ „Н2+О майна, без надання відповідних доказів, виходячи із приписів ч. 2 ст. 73 ГПК України, не є способом доказування.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норми ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно положень ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Оскільки ПАТ „Проскурів та ТОВ „Н2+О не доведено, що КТП-616,250 вКа, коеф. 80 є приналежністю основної речі (нерухомого майна), яка на момент укладення договору купівлі-продажу з відстроченням від 03.08.20019 належала на праві власності ПП „Рудпол, а в подальшому передана до статутного капіталу ТОВ „Н2+О за зареєстрована за останнім на праві власності, твердження про те, що ПП „Рудпол було позбавлене можливості відчужувати трансформаторну підстанцію КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремий об`єкт цивільних прав є необґрунтованим та не доведеним.

Також до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06.2018 у праві №369/5240/16-ц та від 25.07.2019 у справі №907/442/18, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними.

Зокрема, у справі №369/5240/16-ц суди дійшли висновку про неможливість розглядати трансформаторну підстанцію, як окремий об`єкт права власності, оскільки вона призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та становить одне ціле з ним, і законом не передбачено самостійне відчуження інженерних споруд, які складають єдине ціле з жилим багатоквартирним будинком, та визнання права власності на такі споруди.

У справі №907/442/18, в якій цей висновок використаний, хронологія відчуження зовсім інша, оскільки там було відчужено саме об`єкт, приналежністю якого була відповідна електроустановка, а тому є очевидним, що оскільки інших домовленостей там не було, приналежність прослідувала за головною річчю.

Крім того, безпідставним є посилання третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору на положення ст. 316, 317, 319, 328 ЦК України, оскільки ТОВ „Н2+О ніколи не було власником КТП-616,250 вКа, коеф. 80.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.03.2024 у справі 911/1375/22.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту. (Постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №910/431/2).

З огляду на вище викладене, враховуючи, що на момент вирішення спору у даній справі відсутнє порушення будь-яких майнових чи немайнових прав ПАТ „Проскурів, як кредитора КП „Агрофірма „Проскурів, відсутність однак фраудаторності оспорюваних договорів, не доведення удаваності договору купівлі-продажу з відстроченням, неможливості відчуження ПП „Рудпол трансформаторної підстанції КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремого об`єкту цивільних прав, у позові ПАТ „Проскурів необхідно відмовити.

Також не доведення третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору порушення його прав, як власника нерухомого майна, набутого після укладення спірних договорів та неможливості відчуження ПП „Рудпол трансформаторної підстанції КТП-616,250 вКа, коеф. 80, як окремого об`єкту цивільних прав, є підставою для відмови у позові ТОВ „Н2+О про визнання недійсними оспорюваних договорів та усунення перешкод у користуванні майном, яке йому не належить.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та третю особу з самостійними вимогами на предмет спору у зв`язку з відмовою у позовах.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства „Проскурів відмовити.

У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Н2+О відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.11.2024р.

СуддяО.Є. Танасюк