Ухвала

від 26.11.2024 по справі 2-5418/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 2-5418/10

провадження № 61-14850ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дашинич Ольга Богданівна, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства

«Альфа-Банк» (після зміни найменування - акціонерне товариство «Сенс Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариства «Кредитпромбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (після зміни найменування - акціонерне товариство «Сенс Банк»), звернулося до суду із позовом, в якому остаточно сформулювавши позові вимоги просило:

- стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 585 147,74 грн;

- стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 585 147,74 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки

від 08 листопада 2007 року №13/30/101/07-НВ та № 13/30/102/07-НВ.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 06/30/07-НВ від 08 листопада 2007 року в розмірі 585 147,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов АТ «Альфа-Банк» (після зміни найменування - АТ «Сенс Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (після зміни найменування - АТ «Сенс Банк») заборгованість по кредитному договору

№ 06/30/07-НВ від 08 листопада 2007 року в розмірі 585 147,74 грн 74 коп., з яких: 322 195,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 4 287 грн 16 коп.

- сума заборгованості по процентам за кредитом; 75 582,00 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 138 316 грн 32 коп. - сума заборгованості за простроченими процентами за кредитом; 44 767 грн 26 коп. - загальна сума пені за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості та прострочених процентів.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» (до перейменування - АТ «Альфа-Банк») 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені при поданні позовної заяви.

У задоволенні позовних вимог про стягнення цієї заборгованості солідарно із ОСОБА_2 відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

06 листопада 2024 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Дашинич О. Б. подала касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 2-5418/10.

Заявниця просить скасувати рішення Франківського районного суду

м. Львова від 12 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,

в якому подається скарга.

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).

Позовні вимоги у розглядуваній справі спрямовані на стягнення грошових коштів в сумі 585 147,74 грн.

Отже ціна позову у справі № 2-5418/10 не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 =

757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року).

Оскільки справа № 2-5418/10 є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключено за наявності випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність випадків визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

З приводу доводів заявниці про те, що стягнення присуджених коштів буде відбуватися з її пенсії, Верховний Суд звертає увагу, що законодавством України встановлені обмеження при відрахуванні із пенсій в межах виконавчого провадження, а крім того Конституційний Суд України у Рішенні № 3-р(ІІ)/2023 від 22 березня 2023 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо можливості виплати пенсії у розмірі нижче прожиткового мінімуму.

Незгода відповідачки із оскаржуваними судовими рішеннями, встановленими судами обставинами та оцінкою доказів, не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, що оцінені судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору. Розгляд справи тривав майже 14 років.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дашинич Ольга Богданівна, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня

2024 року у справі № 2-5418/10.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников