Рішення
від 11.10.2024 по справі 757/48291/19-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48291/19-ц

пр. 2-1374/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В.П.

справа №757/48291/19-ц

учасники справи:

позивач 1: ОСОБА_1

позивач 2: ОСОБА_2

відповідач 1: ОСОБА_3

відповідач 2: ОСОБА_4

відповідач 3: Київська міська рада

відповідач 4: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

відповідач 5: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_5 про встановлення факту реєстрації шлюбу та прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право особистої власності та договорів дарування недійсними, скасування окремого положення рішення та визнання державних актів на право власності недійсними, визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

позивач 2: ОСОБА_2

представник позивача 1: адвокат Тагієва Т.В.

відповідач 2: ОСОБА_4

відповідач 5: ОСОБА_5

представник відповідача 5: адвокат Муха Р.М.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, у якому просять встановити факт реєстрації шлюбу в 1923 році між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Гнідинській сільській раді Бориспільського району Київської області; встановити факт прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті його батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , видане виконкомом Київської міської Ради народних депутатів на ОСОБА_7 , визнати недійсним Договір дарування будинку, вчинений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 22 вересня 1988 року за реєстровим №2-3293; визнати недійсними: Договір дарування 26/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 04 червня 2007 року за реєстровим №6-2443 та Договір дарування 74/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2009 року за реєстровим №1-1363; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 165, 5 кв. м., житловою площею 107,50 кв. м., (на плані під літерою «А»), з відповідними частинами надвірних будівель та споруд: гаражів сараїв (на плані під літерами «Б», «Г») погребу (на плані під літерою «В»), теплиці (під літерою «В», гаражу-сараю (під літерою «Ж»), споруджень № 1,2,І,ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 165,5 кв. м., житловою площею 107, 50 кв. м., (на плані під літерою «А»), з відповідними частинами надвірних будівель та споруд: гаражів сараїв (на плані під літерами «Б», «Г») погребу (на плані під літерою «В»), теплиці (під літерою «Е», гаражу-сараю (під літерою «Ж»), споруджень № 1,2,I,II, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; скасувати п. 29 Додатку «Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність» до Рішення Київської міської ради «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» №134/1568 від 29.11.2001 року про передачу ОСОБА_9 АДРЕСА_2 га земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсними: Державний акт на право власності на 26/100 частин земельної ділянки, серії ЯЕ 992052 від 27.11.2007 року, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000000000:82:248:0002), загальною площею 0,1000 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 та Державний акт на право власності на 74/100 частин земельної ділянки, серії ЯЕ 992053 від 12.12.2008 року, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000000:82:248:0002), загальною площею 0,1000 га, виданий на ім?я ОСОБА_9 ; визнати недійсними: Договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 04 червня 2007 року за реєстровим №6-2445 та Договір дарування 74/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2009 року; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що на домоволодіння по АДРЕСА_1 було визнано право особистої власності за громадянкою ОСОБА_7 , згідно Рішення Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києві №645 від 12 вересня 1960 року. Вказане домоволодіння складалось із двох кімнат з двома кухнями і двома коридорами та одного сараю. Загальна площа цього домоволодіння складалась з 98 кв. м., в тому числі житлової - 76, 0 кв. м. і нежитлової - 22 кв. м.

Вважають, що оскільки відповідно до ст. 125 Кодексу законів про сім?ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року, майно, набуте подружжям працею в період зареєстрованого шлюбу, вважається належним обом подружжю на засадах спільної власності, то домоволодіння з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 належало подружжю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві спільної власності, а саме по 1/2 частки домоволодіння кожному.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали двох дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.08.1951 року, та дочку ОСОБА_10 (після одруження змінено прізвище на ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , які проживали разом з батькам.

На момент отримання ОСОБА_7 Рішення Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києві №645 від 12 вересня 1960 року, в будинку по АДРЕСА_3 проживала дочка зі своєю сім?єю, ОСОБА_9 , а в квартирі АДРЕСА_4 проживав син зі своєю сім?єю, ОСОБА_8 , у якого в той період в нього вже від шлюбу народився син, ОСОБА_2 , позивач у справі.

Зазначають, що шлюб між подружжям ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений в с. Гнідин Бориспільського району Київської області приблизно в 1923 році, але Свідоцтво про шлюб у позивачів відсутнє.

17 березня 2019 року представник позивачів звернулась з запитом до Державного архіву Київської області з проханням надати копію актового запису про шлюб громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

26.04.2019 року з Державного архіву Київської області було отримано повідомлення №01-43/1135 про те, що в частково збережених книгах реєстрації актів про шлюб громадян у с. Гнідин Бориспільського району Київської області за 1920-1922, 1927 роки, які зберігаються в документах архівного фонду Р-5634, актовий запис про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не виявлено. Також зазначено, що на зберігання до архіву книги реєстрації актів про шлюб громадян у с. Гнідин Бориспільського району Київської області за 1923-1926, 1928-1952 роки у складі вищезазначеного архівного фонду не надходили.

На підтвердження факту перебування подружжя у шлюбі посилаються на запис в будинковій книзі щодо місця реєстрації подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також анкету арештованого ОСОБА_6 з кримінальної справи №1374 від 20.02.1944 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , батько ОСОБА_8 та дід позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Зазначають, що внаслідок смерті їхнього діда відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли всі права та обов?язки ОСОБА_6 , що належали йому на момент відкриття спадщини, а саме: вищевказане домоволодіння, яке було збудовано подружжям спільно в період шлюбу і належало їм на праві спільної власності, тобто частки домоволодіння належала ОСОБА_6 , але з заявами щодо прийняття спадщини до державної нотаріальної контори ніхто не звертався, ні дружина, ні діти померлого. Заяви про відмову від спадщини не подавали, хоча згідно з ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Вважають, що батько позивачів, ОСОБА_8 , прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме 1/6 часткою домоволодіння по АДРЕСА_1 , був зареєстрований, проживав, та користувався ним, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва №38149462 від 15.03.2019 року та Витягами з будинкової книги, що підтверджують факт прийняття ним спадщини після смерті його батька.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 , після смерті ОСОБА_6 , письмово звертався з заявою до управління у справах будівництва та архітектури Київської міськради з питанням щодо можливості здійснення капітального ремонту будинку по АДРЕСА_1 . На згаданій заяві, архітектор Печерського району м. Києва зробив письмову відмітку про те, що будинок по АДРЕСА_1 підлягає зносу в зв?язку з реконструкцією міста, але час зносу будинку вказати неможливо.

Також вказують, що ОСОБА_8 за рахунок власних коштів здійснив капітальний ремонт будинку та добудову до основної частини домоволодіння, у зв`язку із чим збільшилась площа домоволодіння, в подальшому ОСОБА_8 до своєї частини домоволодіння було підведено газ, водопостачання та електроенергію, відкриті особисті рахунки на оплату комунальних послуг та з відповідними постачальними організаціями були укладені договори. Крім того, добудову до основної частини домоволодіння здійснила ОСОБА_9 .

Згідно з даними технічного паспорта на жилий будинок (домоволодіння), загальна площа житлового будинку в складі квартир АДРЕСА_5 та 2 становить 165, 5 кв. м., в тому числі житлова 107, 50 кв. м. Крім того, було ще збудовано гараж-сараї під літерами «Г» та «Д», теплиця під літерою «Е» та гараж-сарай під літерою «Ж».

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_8 були ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Зазначають, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина до складу якої ввійшли всі права та обов?язки ОСОБА_8 , що належали йому на момент відкриття спадщини, а саме на 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , оскільки ним було здійснено добудову до квартири АДРЕСА_4 в домоволодінні, внаслідок чого збільшилась її площа, тому збільшилась і частка.

На момент смерті ОСОБА_8 його спадкоємці ОСОБА_12 та ОСОБА_1 проживали разом і прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме 1/2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , були зареєстровані, проживали, та користувалися ним, але документально не оформили.

В 2014 році померла ОСОБА_12 , і з цього часу позивач ОСОБА_1 в складі квартири АДРЕСА_6 , проживає одна.

08 серпня 2000 року позивач ОСОБА_2 особисто звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 .

Першою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №3313 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 Їхнього батька, ОСОБА_8 , що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру від 18.03.2019 року.

Позивач ОСОБА_2 після смерті батька, ОСОБА_8 , отримав Свідоцтво про право на спадщину лише на човен, а отримати Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку житлового будинку виявилось неможливим у зв?язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої ввійшли всі права та обов?язки ОСОБА_7 , що належали їй на момент відкриття спадщини, а саме: на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_9 , яка проживала в складі квартири АДРЕСА_7 .

В подальшому позивачі звернулись до правника для отримання юридичної консультації щодо отримання правовстановлюючих документів, де їм пояснили, що для введення будинку в експлуатацію та отримання правовстановлюючого документу, згідно п. 3.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом від 24.06.2011 року №91 з наступними змінами зазначено, що «Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (пункт 3.1 розділу III в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №304 від 13.06.2012 року), їм необхідно отримати у власність (користування) земельну ділянку, виготовити технічний паспорт на житловий будинок та отримати в архіві завірену копію Рішення Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києві № 645 від 12 вересня 1960 року.

Позивачі в порядку електронної черги, зверталася до КП КМР «КМБТ» з питанням щодо виготовлення технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , але отримали відмову у виготовленні технічного паспорту на житловий будинок, через відсутність правовстановлюючих документи.

У 2019 року позивач ОСОБА_1 із матеріалів цивільної справи №757/16028/18-ц дізналась, що ОСОБА_3 є власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Акту дарування.

08.07.2019 року представник позивачів звернулась з запитом до Київського державного нотаріального архіву з питанням щодо надання інформації про здійснення нотаріальних дій на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

15.07.2019 року з Київського державного нотаріального архіву було отримано повідомлення №1952/01-21 про те, що в справі №II-24 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій, том 2 Шостої київської державної нотаріальної контори від 22 вересня 1988 року за реєстровим № 2-3292 міститься запис про посвідчення договору дарування житлового будинку, проте надати примірник копії договору можливо посвідчення договору дарування житлового будинку, проте надати примірник копії договору можливо на ухвалу суду про витребування цієї копії документу.

08.07.2019 року представник позивачів звернулась до Департаменту земельних ресурсів з запитом про надання інформації щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 , але відповідь на запит не надійшла.

08.07.2019 року представник позивачів звернулась з запитами до КП КМР «КМБТІ» з питанням щодо надання копії інвентаризаційної справи на об?єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та надання інформації про право власності на майно.

30.07.2019 року з КП КМР «КМБТІ» було отримано повідомлення №062/14-10505 (Н-2019) про те, що за даними КП КМР «КМБТ» об?єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстрований за:

- 26/100 ч. ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого КДНК №6 від 04.06.2007 року № 6-2443;

- 74/100 ч. ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого КДНК №6 від 03.04.2009 року, №1-1363.

Отримавши інформацію про існування договорів дарування позивачі дійшли висновку, що Свідоцтво про право власності на житловий будинок з врахуванням вже здійсненого капітального ремонту будинку та добудов до основної частини домоволодіння, внаслідок чого було збільшено площу житлового будинку по АДРЕСА_1 , отримала їх бабуся, ОСОБА_7 , в період 1980-1988 років.

22.09.1988 року ОСОБА_7 уклала договір дарування на весь житловий будинок на користь своєї дочки ОСОБА_9 , яка в подальшому, в 2007 та 2009 роках уклала договори дарування на користь своїх синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, вважають, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом двадцяти років тримали в таємниці від позивачів сам факт існування свідоцтва про право власності, договорів дарування на будинок та земельну ділянку, що вказує на те, що відповідачі мали намір заволодіти будинком і земельною ділянкою та не дати можливості запобігти їх неправомірним діям.

Оскільки, домоволодіння по АДРЕСА_1 належало подружжю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві спільної власності, та 1/6 частки домоволодіння після смерті ОСОБА_6 фактично належала їх сину, ОСОБА_8 , батьку позивачів, який за рахунок власних коштів своєї сім?ї здійснив капітальний ремонт будинку та добудову до частини житлового будинку (квартири АДРЕСА_4 ), внаслідок чого збільшилась її площа, а також і частка в домоволодінні, вважають, що видане Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, укладені договори дарування від 22.09.1988 року, 04.06.2007 року та 03.04.2009 року були здійснені з порушенням законодавства України, тому підлягають визнанню їх недійсними в судовому порядку.

Вважають, що після смерті свого батька, ОСОБА_8 , позивачі прийняли спадщину в порядку ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме 1/2 часткою домоволодіння по АДРЕСА_1 , але документально її не оформили і оформити не можуть, оскільки правовстановлюючі документи на вказане майно з порушенням вимог законодавства оформлені на відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також позивачі вказують, що не можуть отримати у власність і земельну ділянку по АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок. Крім того, в зв?язку з відсутністю свідоцтва про шлюб між подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , необхідно в судовому порядку встановити факт реєстрації шлюбу подружжя, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, роз`яснено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а. с. 135-137, т. 1).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам та третій особі направлено копію позовної заяви з додатками (а. с. 138-144, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року витребувано з Київського Держаного нотаріального архіву зі справи Шостої Київської державної нотаріальної контори копію договору дарування житлового будинку від 22.09.1988 року за реєстровим номером АДРЕСА_8 , а також копії документів, на підставі яких було укладено цей договір, Спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_6 ; з Першої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу № 3313, яка була заведена 08.08.1980 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 ; з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» копію матеріалів технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 ; з Шостої Київської державної нотаріальної контори копії договорів дарування частин будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а саме: договір дарування 26/100 частин житлового будинку вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою Київською державної нотаріальної конторою 04.06.2007 року за реєстровим №6-2443; договір дарування 74/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 , посвідчений Шостою Київською державою нотаріальною конторою 03.04.2009 року за реєстровим № 1-1363; договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою Київською Державною нотаріальною конторою 04.06.2007 року за реєстровим № 6-2445; договір дарування 74/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 , посвідчений Шостою Київської Державною нотаріальною конторою 03.04.2009 року, а також копії документів, на підставі яких були укладені зазначені договори; з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а. с. 163-164, т. 1).

12.12.2019 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшло клопотання про долучення доказів (а. с. 174-181, т. 1).

12.12.2019 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшло клопотання про виклик свідків (а. с. 182-184, т. 1).

05.02.2020 року від відповідача 1 ОСОБА_3 надійшла заява про виклик свідків (а. с. 189-190, т. 1).

05.02.2020 року від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшла копія матеріалів технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 (а. с. 191-270, т. 1).

10.02.2020 року від відповідача 1 ОСОБА_3 надійшли заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, у запереченнях зазначено, що ні позивачі, ні їхні батьки не були ніколи власниками спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на які він знаходиться, а отже позов є безпідставним та необґрунтованим. Також просять застосувати строки позовної давності до вимог про визнання свідоцтва про право особистої власності та договорів дарування недійсними, скасування окремого положення рішення та визнання державних актів на право власності недійсними (а. с. 112-116, т. 2).

11.02.2020 року від Шостої Київської державної нотаріальної контори надійшли копії договорів дарування частин будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а саме: договір дарування 26/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою Київською державної нотаріальної конторою 04.06.2007 року за реєстровим №6-2443; договір дарування 74/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 , посвідчений Шостою Київською державою нотаріальною конторою 03.04.2009 року за реєстровим № 1-1363; договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою Київською Державною нотаріальною конторою 04.06.2007 року за реєстровим № 6-2445; договір дарування 74/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 , посвідчений Шостою Київської Державною нотаріальною конторою 03.04.2009 року, а також копії документів, на підставі яких були укладені зазначені договори (а. с. 3-28, т. 2).

14.02.2020 року надійшли пояснення відповідача 4 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у яких просить відмовити у задоволенні позову. Також на виконання ухвали про витребування доказів надано копію документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а. с. 38-105, т. 2).

24.02.2020 року від відповідача 2 ОСОБА_4 надійшли заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, у запереченнях зазначено, що ні позивачі, ні їхні батьки не були ніколи власниками спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на які він знаходиться, а, отже, позов є безпідставним та необґрунтованим. Також просить застосувати строки позовної давності до вимог про визнання свідоцтва про право особистої власності та договорів дарування недійсними, скасування окремого положення рішення та визнання державних актів на право власності недійсними (а. с. 107-111, т. 2).

03.03.2020 року від Київського Держаного нотаріального архіву зі справи Шостої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія договору дарування житлового будинку від 22.09.1988 року за реєстровим номером АДРЕСА_8 (а. с. 117-127, т. 2).

27.10.2020 року від позивачів надійшла заява про уточнення позовних вимог, у яких просить встановити факт реєстрації шлюбу в 1923 році між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Гнідинській сільській раді Бориспільського району Київської області; встановити факт прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті його батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , видане виконкомом Київської міської Ради народних депутатів 10 лютого 1984 року на ім`я ОСОБА_13 ; визнати недійсним Договір дарування будинку, вчинений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 22 вересня 1988 року за реєстровим №2-3293; визнати недійсними: Договір дарування 26/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 04 червня 2007 року за реєстровим №6-2443 та Договір дарування 74/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2009 року за реєстровим №1-1363; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 166, 10 кв. м., житловою площею 107,50 кв. м., (на плані під літерою «А»), з відповідними частинами надвірних будівель та споруд: гаражів сараїв (на плані під літерами «Б», «Г») погребу (на плані під літерою «В»), теплиці (під літерою «В», гаражу-сараю (під літерою «Ж»), споруджень № 1,2,І,ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 166, 10 кв. м., житловою площею 107, 50 кв. м., (на плані під літерою «А»), з відповідними частинами надвірних будівель та споруд: гаражів сараїв (на плані під літерами «Б», «Г») погребу (на плані під літерою «В»), теплиці (під літерою «Е», гаражу-сараю (під літерою «Ж»), споруджень № 1,2,I,II, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; скасувати п. 29 Додатку «Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність» до Рішення Київської міської ради «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» №134/1568 від 29.11.2001 року про передачу ОСОБА_9 АДРЕСА_2 га земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсними: Державний акт на право власності на 26/100 частин земельної ділянки, серії ЯЕ 992052 від 27.11.2007 року, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000000000:82:248:0002), загальною площею 0,1000 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 та Державний акт на право власності на 74/100 частин земельної ділянки, серії ЯЕ 992053 від 12.12.2008 року, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000000:82:248:0002), загальною площею 0,1000 га, виданий на ім?я ОСОБА_9 ; визнати недійсними: Договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 04 червня 2007 року за реєстровим №6-2445 та Договір дарування 74/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2009 року за реєстровим №1-1365; стягнути судові витрати (а. с. 156-160, т. 2).

21.01.2021 року від представника позивача 2 ОСОБА_2 - адвоката Мєстєчкіної О. І. надійшла заява про допит позивачів як свідків (а. с. 192-193, т. 2).

04.03.2021 року від надійшла заява про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів від 12.12.2019 року у зв`язку із передачею справ до 1982 року на зберігання до Київського державного нотаріального архіву (а. с. 194-198, т. 2).

12.05.2021 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшла заява про забезпечення позову (а. с. 217-226, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Тетяни Василівни про забезпечення позову у справі - задоволено частково, накладено арешт на 74/100 частин будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 (а. с. 227-228, т. 2).

26.05.2021 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшло клопотання про залучення співвідповідача - ОСОБА_5 (а. с. 230-231, т. 2).

26.05.2021 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 232-234, т. 2, а. с. 120-122, т. 3).

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2021 року прийнято заяву позивачів про уточнення позовних вимог (а. с. 248-249, т. 2).

20.07.2021 року від ОСОБА_5 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи (а. с. 40-57, т. 3).

Протокольною ухвалою суду від 21.07.2021 року у задоволенні клопотання представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. про залучення співвідповідача - ОСОБА_5 відмовлено, заяву ОСОБА_5 задоволено, залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_5 (а. с. 32-33, т. 3).

21.07.2021 року від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Глущенко З. В. надійшли додаткові письмові пояснення у справі (а. с. 58-73, т. 3).

21.07.2021 року від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Глущенко З. В. надійшла заява про застосування строків позовної давності (а. с. 74-77, т. 3).

21.07.2021 року від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Глущенко З. В. надійшла заява про виклик свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_14 (а. с. 82-84, т. 3).

21.07.2021 року від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Глущенко З. В. надійшла заява про допит відповідача ОСОБА_4 у якості свідка (а. с. 85-87, т. 3).

02.08.2021 року від третьої особи ОСОБА_5 надійшли пояснення на позов, у яких, зокрема, зазначено, що ні ОСОБА_6 , 1890 року народження, ні ОСОБА_8 (батько позивачів), 1924 року народження, за життя не були власниками будинку та земельної ділянки, й після їх смерті ні будинок, ні земельна ділянка не входили до спадкової маси спадщини, та ніколи не могли бути предметом спадкових справ після смерті померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Шлюбних відносин між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 не було, і не має жодних документів які би вказували на це. На момент смерті 1963 року ОСОБА_6 , у нього не було спадкового майна. На житловий будинок (домоволодіння), який є предметом даного спору, було признано право особистої власності лише за ОСОБА_13 (бабусею позивачів та відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) згідно рішення Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_7 » від 12.09.1960 року №645. На підставі вказаного рішення 10.02.1984 року. ОСОБА_13 виконкомом Київської міської Ради народних депутатів видано Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 01.03.1984 року за №25653. Житловий будинок є особистою приватною власністю виключно ОСОБА_13 , право власності на вказаний будинок вона оформила у 1984 році (а. с. 92-110, т. 3).

17.08.2021 року від представника позивача 2 ОСОБА_2 - адвоката Мєстєчкіної О. І. надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 111-119, т. 3).

17.08.2021 року від представника позивача 2 ОСОБА_2 - адвоката Мєстєчкіної О. І. надійшло клопотання про залучення співвідповідача - ОСОБА_5 (а. с. 128-131, т. 3).

18.10.2021 року від позивачів надійшла заява про доповнення позовних вимог, та пред`явлено позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме: просять встановити факт реєстрації шлюбу в 1923 році між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Гнідинській сільській раді Бориспільського району Київської області; встановити факт прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті його батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , видане виконкомом Київської міської Ради народних депутатів 10 лютого 1984 року на ім`я ОСОБА_13 ; визнати недійсним Договір дарування будинку, вчинений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 22 вересня 1988 року за реєстровим №2-3293; визнати недійсними: Договір дарування 26/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 04 червня 2007 року за реєстровим №6-2443 та Договір дарування 74/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2009 року за реєстровим №1-1363; визнати недійсним Договір дарування 26/100 частини житлового будинку, вчинений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І. О. 23 грудня 2020 року, серія та номер: 2484; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 166, 10 кв. м., житловою площею 107,50 кв. м., (на плані під літерою «А»), з відповідними частинами надвірних будівель та споруд: гаражів сараїв (на плані під літерами «Б», «Г») погребу (на плані під літерою «В»), теплиці (під літерою «В», гаражу-сараю (під літерою «Ж»), споруджень № 1,2,І,ІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку, загальною площею 166, 10 кв. м., житловою площею 107, 50 кв. м., (на плані під літерою «А»), з відповідними частинами надвірних будівель та споруд: гаражів сараїв (на плані під літерами «Б», «Г») погребу (на плані під літерою «В»), теплиці (під літерою «Е», гаражу-сараю (під літерою «Ж»), споруджень № 1,2,I,II, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; скасувати п. 29 Додатку «Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність» до Рішення Київської міської ради «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» №134/1568 від 29.11.2001 року про передачу ОСОБА_9 АДРЕСА_2 га земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсними: Державний акт на право власності на 26/100 частин земельної ділянки, серії ЯЕ 992052 від 27.11.2007 року, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000000000:82:248:0002), загальною площею 0,1000 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 та Державний акт на право власності на 74/100 частин земельної ділянки, серії ЯЕ 992053 від 12.12.2008 року, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000000:82:248:0002), загальною площею 0,1000 га, виданий на ім?я ОСОБА_9 ; визнати недійсними: Договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 , посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 04 червня 2007 року за реєстровим №6-2445 та Договір дарування 74/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 посвідчений Шостою київською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2009 року за реєстровим №1-1365; визнати недійсним Договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І. О. 23 грудня 2020 року, серія та номер: 2485; припинити речове право: Машевської на 26/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі договору дарування від 23 грудня 2020 року, вчиненого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 на 74/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі договору дарування від 03 квітня 2009 року, вчиненого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 ; припинити речове право: ОСОБА_5 на 26/100 частин земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі договору дарування від 23 грудня 2020 року, вчиненого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , посвідченого 23.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І.О., серія та номер: 2485, та померлої ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_9 на 74/100 частин земельної ділянки, кадастровий номер 8 000 000000:82:248:0002, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу) - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_15 , відомості з ДЗК, серія та номер: 23742817, виданого 13.10.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2198065180000 (а. с. 139-169, т. 3).

18.10.2024 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про виключення третьої особи - Головного територіального управління юстиції у м. Києві із складу учасників справи (а. с. 170-173, т. 3).

15.11.2021 року від Київського державного нотаріального архіву надійшла належним чином завірена копія Договору дарування та документів, на підставі яких він був посвідчений Шостою Київською державною нотаріальною контрою від 22.09.1988 року за реєстровим №2-3293 (а. с. 181-191, т. 3).

14.12.2021 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: Спадкової справи №3313 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 , яка була заведена 08 серпня 1980 року Першою Київською нотаріальною конторою та зберігається у Київському державному нотаріальному архіві (а. с. 208-209, т. 3).

Протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 року прийнято до розгляду заяву позивачів про доповнення позовних вимог, клопотання представників позивачів та представника відповідача про виклик та допит свідків у справі та допит у якості свідків позивачів та відповідача 2 - задоволено, виключено третю особу із складу учасників справи - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, виключено із третю особу із складу учасників справи ОСОБА_5 та залучено її до участі у справі у якості співвідповідача (а. с. 210-215, т. 3).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року витребувано у Київського державного нотаріального архіву спадкову справу №3313 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 , яка була заведена 08 серпня 1980 року Першою Київською нотаріальною конторою та зберігається у Київському державному нотаріальному архіві (а. с. 219-220, т. 3).

28.12.2021 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшла заява про забезпечення позову (а. с. 223-227, т. 3).

26.01.2022 року надійшов відзив відповідача 4 ОСОБА_5 на позов та заяву про доповнення позовних вимог, у якій заперечує щодо позовних вимог до відповідача 4, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову. Також просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності (а. с. 230-259, т. 3).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2022 року заяву про забезпечення позову - задоволено та накладено арешт на 26/100 частин будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_5 (а. с. 1-3, т. 4).

02.06.2022 року від Київського державного нотаріального архіву надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №3313 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 , яка була заведена 08 серпня 1980 року Першою Київською нотаріальною конторою та зберігається у Київському державному нотаріальному архіві (а. с. 32-58, т. 4).

Протокольною ухвалою суду від 02.02.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мєстєчкіної О. І. та допит у якості свідка позивача ОСОБА_2 - задоволено, у задоволенні клопотань про витребування доказів, а саме: документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на спірне майно відмовити, з огляду на їх наявність у матеріалах справи (а. с. 170-174, т. 4).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 176, т. 4).

21.03.2023 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та доручення доказів до матеріалів справи, а саме: завіреної копії запису про шлюб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , відповідно до якого 25.01.1923 року відділом реєстрації актів цивільного стану Микільської та Предміської Слобідки м. Києва зареєстровано шлюб, запис акта №35 (а. с. 208-225, т. 4).

Допитаний у якості свідка у судовому засіданні 07.09.2023 року відповідач ОСОБА_4 повідомив, що дідуся ОСОБА_6 бачив один раз, знає, що дядько ОСОБА_8 привіз його калікою з місця позбавлення волі, жив в квартирі АДРЕСА_4 , з будинку майже не виходи. Щодо бабусі ОСОБА_7 то з нею він проводив весь свій вільний час, вона його всьому навчала, зі злів бабусі ОСОБА_7 знає, що із дідусем ОСОБА_6 вона не була одружена, він був із заможної родини, яка мала ферму, де працювала ОСОБА_17 , оскільки сім`ю ОСОБА_18 репресували, то якби вони були одружені, то її б також репресували, як члена сім`ї. ОСОБА_7 мала трьох дітей ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Щодо будинку, то знає, що в 1938 році вже були наявні офіційні документи на вказаний будинок на ОСОБА_7 . Щодо дядька ОСОБА_8 , то він захворів та помер раніше своєї матері. Після його смерті позивачі отримувати право власності на його спадкове майно та були обізнані, що будинок не входив до складу спадщини, позивач ОСОБА_2 успадкував за батьком тільки човен, який продав. Вказав, що у 1988 році ОСОБА_7 переписала будинок на свою дочку ОСОБА_9 . Також зазначає, що раніше у бабусі було прізвище ОСОБА_22 , яким чином змінилося на ОСОБА_23 не обізнаний. Щодо того, хто будував вказаний будинок із ОСОБА_7 не обізнаний (а. с. 44-46, т. 6).

Допитана у якості свідка у судовому засіданні 07.09.2023 року відповідач ОСОБА_5 зазначила, що зі слів ОСОБА_9 знає, що ОСОБА_7 не була одружена із ОСОБА_24 , але в них було двоє дітей - ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Так, як ОСОБА_7 пережила свого сина ОСОБА_19 , то будинок подарувала своїй дочці ОСОБА_9 , яка в подальшому подарувала його двом своїм синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_25 перешкоджає ОСОБА_3 у користуванні своїм майном, у зв`язку із чим було подано позов до суду про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Позивач ОСОБА_25 вважає себе власницею будинку, оскільки проживала в ньому більше 50 років. Також, зазначила, що ОСОБА_9 влітку 2013-2014 року повідомила ОСОБА_25 про те, що переписала половину будинку своєму сину. Щодо відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , то зі слів ОСОБА_9 , знає, що відносини були тяжчі, він з неї знущався, через що ОСОБА_7 втекла з села Гнідин, де вони проживали, до будинку на Чорній Горі (спірний будинок). Однак, через певний час, після того як ОСОБА_6 повернувся із місць позбавлення волі та знайшов ОСОБА_50, то вона його поселила поряд в будинок, оскільки той був інвалідом. Право власності на будинок на Чорній Горі в 1984 році набула ОСОБА_7 , яка й займалась його реставрацією, їх допомагала дочка, щодо добудови ОСОБА_23 до будинку АДРЕСА_4 , то він не брав участі у реставрації. На добудову Попенкам до будинку № НОМЕР_2 ОСОБА_17 дала усну згоду, однак не обіцяла отримати на неї право власності. З ОСОБА_24 у будинку на АДРЕСА_1 ) ОСОБА_7 спільно не жила, господарства не вела, однак дозволила йому посилитись у частині будинку. З ким будувала будинок ОСОБА_7 у 1939 - 1940 роках їй не відомо. Щодо ОСОБА_27 то не знає її (а. с. 47-50, т. 6).

Допитаний у якості свідка у судовому засіданні 07.09.2023 року позивач ОСОБА_2 зазначив, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено приблизно у 1923 році, після повернення ОСОБА_6 із місць позбавлення волі, він почав проживати на половині будинку його батька ОСОБА_8 , оскільки будинок на АДРЕСА_1 ) було поділено на дві частини. Після смерті ОСОБА_18 його похованням займався син ОСОБА_8 , батько позивачів. Оскільки будинок був в аварійному стані, то вони його реставрували та добудовували, однак дозвіл на реставрацію не брали. Частину будинку, де вони проживали добудовували за власний кошт його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 . На частину, яку вони добудували, були оформлені окремі рахунки на воду, газ, електроенергію. Вказав, що з 1939 року по 1940 роки ОСОБА_8 будував вказаний дім, а потім був призваний до лав Радянської Армії , демобілізувався приблизно у 1946-1947 році. У будинку АДРЕСА_6 ) почав проживати його батько ОСОБА_8 із 1951 року коли одружився, в цей час дім розділи на дві частині № НОМЕР_3 та №2, в частині № НОМЕР_3 жила його матір ОСОБА_7 разом із дочкою ОСОБА_20 . Після смерті ОСОБА_29 звертався до нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину, однак йому відмовили, оскільки у останнього були відсутні правовстановлюючі документи. Щодо оформлення права власності на будинок по АДРЕСА_1 , то він не був обізнаний, що у 1984 році право власності на нього було оформлено на ОСОБА_7 , також не було відомо про укладення нею договору дарування будинку у 1988 році ОСОБА_9 . Про наявність вказаних документів дізнався у 2019 році. Також зазначив, що на час смерті ОСОБА_29 у 1975 році проживав з ним у будинку АДРЕСА_6 , а після його смерті вступив у спадщину на човен. Щодо спадкування ОСОБА_30 після свого батька ОСОБА_6 майна не обізнаний. Також зазначив, що коли вступав у спадщину після смерті батька ОСОБА_29 , не знав, що потрібно формувати спадщину на будинок також. Про те, що будинок належить на праві власності відповідачам дізнався у 2019 році від ОСОБА_31 (а. с. 50-54, т. 6).

Допитана у якості свідка у судовому засіданні 07.09.2023 року позивач ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є її бабусею та дідусем, коли помер дідусь ОСОБА_6 остання була ще маленькою, однак знає, що ОСОБА_7 жила в квартирі АДРЕСА_5 разом з дочкою ОСОБА_32 , а ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_9 ) здійснював її батько ОСОБА_8 за власні кошти, також оформив договори водопостачання та газопостачання окремо на кватиру №2. Після смерті ОСОБА_29 його похоронами займалась ОСОБА_7 (його матір) та ОСОБА_2 (його син). Про те, що на квартиру АДРЕСА_6 , відсутні правовстановлюючі документи дізналась у 2019 році. Після смерті батька ОСОБА_29 зверталася до родичів із пропозицією оформити правовстановлюючі документи, однак ще йшло будівництво. Також після смерті батька ОСОБА_29 зверталася до нотаріальної контори із заявою прийняття спадщини, однак саме у 1979 році після смерті ОСОБА_29 питанням спадщини займалась її матір ОСОБА_12 . Щодо того, хто будував будинок та зазначила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . До суду з позовом про визнання права власності на будинок (квартиру АДРЕСА_6 ) ніколи не звертались (а. с. 54-56, т. 6).

Допитана у якості свідка у судовому засіданні 07.09.2023 року ОСОБА_33 зазначила, що є сусідкою позивачів, знала батьків позивачів ОСОБА_23 , які прожила у будинку по АДРЕСА_1 , спочатку проживала одна ОСОБА_17 , згодом оселився і ОСОБА_34 . Щодо будинку то їй невідомо, хто займався реконструкцією, однак повідомила, що після того, коли поховали ОСОБА_18 , то вже були виконані зовнішні роботи, а саме: пофарбовані стіни, зроблений фасад. Щодо відносин позивачів із відповідачами, то вважає їх звичайними (а. с. 56-57, т. 6).

15.11.2023 року від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про застосування строків позовної давності (а. с. 90-93, т. 5).

15.11.2023 року від відповідача ОСОБА_5 надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а саме: завіреної копії запису про шлюб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , відповідно до якого 25.01.1923 року відділом реєстрації актів цивільного стану Микільської та Предміської Слобідки м. Києва зареєстровано шлюб, запис акта №35, у якому просить не долучати до матеріалів справи вказаний документ, оскільки є невідповідність в даті та роках народження, а отже даний запит про шлюб відноситься до інших осіб (а. с. 94-97, т. 5).

15.11.2023 року від відповідача ОСОБА_5 надійшли пояснення по справі (а. с. 98-101, т. 5).

Протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 року поновлено строк для подання доказів та доручено до матеріалів справи завірену копію запису про шлюб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яким 25.01.1923 року відділом реєстрації актів цивільного стану Микільської та Предміської Слобідки м. Києва зареєстровано шлюб, запис акта №35, а також документи подані відповідачем ОСОБА_5 у судовому засіданні 15.11.2023 року (а. с. 102-105, т. 5).

14.02.2024 року від представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації з урахуванням наявних у матеріалах справи документів (а. с. 186-183, т. 5).

У судовому засіданні, яке відбулось 02.07.2024 року, досліджено письмові докази, які містяться у матеріалів справи та оригінали письмових доказів, надані позивачами для огляду у судовому засіданні (а. с. 222-224, т. 5).

13.08.2024 року від відповідача ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення щодо письмових доказів (а. с. 8-15, т. 6, а. с. 64-79, т. 6).

13.08.2024 року від відповідача ОСОБА_5 надійшли пояснення по справі (а. с. 16-25, т. 6).

13.08.2024 року від представника позивача 1 ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Т. В. надійшли додаткові пояснення щодо письмових доказів (а. с. 35-37, т. 6).

У судовому засіданні позивач 2 ОСОБА_2 надав пояснення, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача 1 - адвокат Тагієва Т. В. у судовому засіданні надала пояснення, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 2 ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідач 5 ОСОБА_5 у судовому засіданні надала пояснення, просила відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Представник відповідача 5 - адвокат Муха Р. М. у судовому засіданні надав пояснення, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином. У матеріалах справи є заява представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розгляд справи у відсутність представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації з урахуванням наявних у матеріалах справи документів (а. с. 186-183, т. 5).

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, та оглянувши оригінали доказів, наданих позивачами, у судовому засіданні, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народились діти: син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.08.1951 року (а. с. 48, т. 1), та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_16 .

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одружився із ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , яка після одруження взяла прізвище « ОСОБА_23 ».

Доказів на підтвердження укладення шлюбу позивачами не надано, однак вказане не спростовується сторонами, тому суд вважає факт укладення шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_36 доведеним.

У ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , народились діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 20.06.1952 року (а. с. 80, т. 1), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 26.08.1959 року (а. с. 79, т. 1).

11.03.1951 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , уклала шлюб із ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , взявши прізвище « ОСОБА_11 » (а. с. 7, т. 2, а. с. 104, т. 2).

У ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , та ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 29.03.1994 року (а. с. 22 (зворот), т. 2), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 16, т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_13 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 30.11.1963 року (а. с. 47, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 (а. с. 78, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_21 народилась ОСОБА_39 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_40 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 24.05.1984 року (а. с. 47, т. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_22 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 (а. с. 98, т. 1).

18.06.2011 року ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , уклала шлюб із ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , взявши прізвище « ОСОБА_41 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_11 від 18.06.2011 року (а. с. 47 (зворот), т. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_25 померла ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_12 (а. с. 99, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_26 помер ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , а ІНФОРМАЦІЯ_27 померла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Доказів на підтвердження смерті ОСОБА_43 та ОСОБА_9 суду не надано, однак вказане не спростовується сторонами, тому суд вважає факт смерті ОСОБА_43 та ОСОБА_9 доведеним.

Щодо права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено наступне.

12.09.1960 року на підставі заяви ОСОБА_7 рішенням №645 Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_7 » було вирішено признати право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_7 і дозволено райвідділу міліції прописати на це домоволодіння чоловіка дочки гр. ОСОБА_7 - громадянина ОСОБА_38 (а. с. 198, т. 1).

10.02.1984 року на підставі рішення Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_7 » від 12.09.1960 року №645 ОСОБА_7 виконкомом Київської міської Ради народних депутатів видано Свідоцтво про право власності на домоволодіння, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 01.03.1984 року за №25653 (а. с. 199, т. 1).

13.06.1988 року рішенням Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва №365 «Про розгляд заяв громадян, які проживають в індивідуальних будинковолодіннях» вирішено визнати право особистої власності за гр. ОСОБА_7 на перебудований будинок АДРЕСА_1 загальною площею корисною 166, 2 кв. м., видати свідоцтво на право особистої власності (а. с. 208-209, т. 1).

13.09.1988 року рішенням Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва №615 «Про розгляд заяв громадян, які проживають в індивідуальних будинковолодіннях» вирішено дозволити гр. ОСОБА_7 подарувати своїй дочці - гр. ОСОБА_9 будинковолодіннях АДРЕСА_1 жилою площею 107, 5 кв. м. (а. с. 125, т. 2).

22.09.1988 року, згідно договору дарування ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_9 жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці мірою 1 638 кв. м., на підставі вказаного Договору дарування за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на вказане домоволодіння в Київському міському бюро технічної інвентаризації 03.10.1989 року за реєстровим №25653 (а. с. 118, т. 2).

06.04.2001 року Київським міським бюро технічної інвентаризації було затверджено технічний план на жилий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_10 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 (а. с. 94-201, т. 2).

Рішенням Київської міської ради від 29.11.2001 року №134-1568 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлових будинків і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 76-77, т. 2).

15.12.2003 року на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2001 року №134-1568 ОСОБА_9 видано державний акт серії КВ №149932 про право власності на земельну ділянку, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02-7-00210, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:248:0002 (а. с. 70, т. 2).

04.06.2007 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 26/100 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування 26/100 частин житлового будинку від 04.06.2007 року, посвідченим ОСОБА_44 , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №6-2443 (а. с. 17, т. 2).

Право власності на 26/100 частини житлового будинку було в установленому порядку зареєстровано в БТІ за ОСОБА_3 (а. с. 258, т. 1).

04.06.2007 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 26/100 частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, згідно договору дарування 26/100 частин земельної ділянки від 04.06.2007 року, посвідченим ОСОБА_44 , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №6-2445 (а. с. 9, т. 2).

27.11.2007 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №992052, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02-7-1311, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_3 на 26/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:248:0002 (а. с. 71, т. 2).

12.12.2008 року ОСОБА_9 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №992053, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02-7-01442, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_9 на 74/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:248:0002 (а. с. 12 (зворот), т. 2).

03.04.2009 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 74/100 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування 74/100 частин житлового будинку від 03.04.2009 року, посвідченим ОСОБА_45 , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №1-1363 (а. с. 24, т. 2).

Право власності на 74/100 частини житлового будинку було в установленому порядку зареєстровано в БТІ за ОСОБА_4 .

03.04.2009 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 74/100 частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, згідно договору дарування 74/100 частин земельної ділянки від 03.04.2009 року, посвідченим ОСОБА_45 , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за №1-1365 (а. с. 10, т. 2).

23.12.2020 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 26/100 частин частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 23.12.2020 року, посвідченого Ліфановою І. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №2484 (а. с. 238-240, т. 3).

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.12.2020 року зареєстровано право власності на 26/100 частин частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (а. с. 241, т. 3).

23.12.2020 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 26/100 часток земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, що підтверджується договором дарування 26/100 часток земельної ділянки від 23.12.2020 року, посвідченого Ліфановою І. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №2485 (а. с. 242-244, т. 3).

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.12.2020 року зареєстровано право власності на 26/100 часток земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, площею 0,1 га, за ОСОБА_5 (а. с. 245, т. 3).

Щодо позовної вимоги про встановлення факту реєстрації шлюбу в 1923 році між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Гнідинській сільській раді Бориспільського району Київської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 Кодексу законів про сім`ю, опіку та акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року (в редакції 1944 року, чинній на момент признання права особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_7 ) майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. Розмір частини, яка належить кожному з подружжя в разі спору, визначається судом. Інше майно становить окрему власність кожного з дружин.

Згідно із ст. 105 Кодексу законів про сім`ю, опіку та акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року шлюб підлягає реєстрації в органах запису актів громадянського стану. До спростування судом реєстрація шлюбу в органах ЗАГС є безспірним доказом наявності шлюбу.

Так, у ст. 105 даного Кодексу закріплювався принцип обов?язковості реєстрації шлюбу в органах ЗАГС.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин подружжям вважалися лише ті особи, які перебували в офіційному зареєстрованому шлюбі в органах ЗАГС.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, на підтвердження факту укладення шлюбу у 1923 році між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Гнідинській сільській раді Бориспільського району Київської області, позивачами надано архівну копію запису про шлюб від 25 січня 1923 року (а. с. 212, т. 4).

Разом з цим, дана архівна копія запису не може бути належним та достовірним доказом укладення шлюбу між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на наступне.

Згідно цього запису шлюб був зареєстрований між особами, а саме: між ОСОБА_23 (або інше співзвучне прізвище, оскільки запис є нечітким) ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Таким чином, ні дата народження ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 . повність не співпадає, а також у даному записі не чітко написано прізвище « ОСОБА_23 » (вказане прізвище можна прочитати також як « ОСОБА_48 » чи « ОСОБА_49 ») та дата укладення шлюбу або «1923 рік», як зазначають позивачі, або «1929 рік».

Разом з тим, співпадіння прізвищ, імен та по-батькові не може бути доказом реєстрації шлюбу між чоловіком і жінкою, якщо анкетні дані про рік, місяць і дату народження цих осіб, зазначені у записі про шлюб, мають розбіжності із фактичними даними вказаних осіб.

Отже, архівна копія запису про шлюб від 25 січня 1923 року не є належним доказом укладення шлюбу між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не доводить факту реєстрації їх шлюбу.

Ще одним письмовим доказом, наданим позивачами на підтвердження укладення шлюбу між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є архівна копія кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 , 1890 року народження (а. с. 44-46, т. 1).

Однак відомості, вказані у архівній копії кримінальної справи №1374 стосовно ОСОБА_6 , 1890 року народження, не можуть бути беззаперечними доказами укладення шлюбу, оскільки дані у ній записані виключно зі слів ОСОБА_6 , та не є документом, що доводить саме факт реєстрації їх шлюбу у 1923 році.

Щодо витягу із будинкової книги (а. с. 83-87, т. 1), то дані із нього свідчать про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прописаний у будинку з 18.01.1956 року і перебував на утриманні свого сина - ОСОБА_8 (порядковий номер запису «16», графи «9» і «11»). Тобто, ОСОБА_6 після повернення з місць позбавлення волі до самої смерті жив зі своїм сином ОСОБА_8 , а не з ОСОБА_7 .

Вказане підтверджується самими позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які були допитані як свідки у судовому засіданні. Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнають ту обставину, що ОСОБА_6 після повернення з місць позбавлення волі до самої смерті не жив із ОСОБА_7 , вони не вели спільного господарства. Жили вони в одному будинку, але в окремих відокремлених самостійним входом/виходом приміщеннях (квартира АДРЕСА_11 ).

Ця обставина, поряд з відсутністю письмових доказів про факт реєстрації шлюбу, додатково підтверджує відсутність факту будь-яких відносин між ними, які б характеризувалися веденням спільного господарства.

Наявність же спільних дітей у осіб, факт реєстрації шлюбу між якими просять встановити позивачі, жодним чином не підтверджує і не може підтверджувати факту реєстрації шлюбу.

Факт реєстрації шлюбу може бути підтверджено виключно належними про це доказами, тобто письмовими доказами і саме тими, з змісту яких вбачається факт реєстрації шлюбу.

Показання свідків у цій категорії справ могли би бути доказом встановлення факту реєстрації шлюбу, але за тих умов, що, по-перше, існують непрямі письмові докази про таку реєстрацію (наприклад, листівки з вітанням, офіційне листуванні, з яких видно календарну дату реєстрації шлюбу, обставини реєстрації шлюбу тощо), а по-друге, також за умов, якщо такі свідки повідомлять про точну календарну дату реєстрації шлюбу, про місце реєстрації шлюбу, про інших осіб, які були свідками такої реєстрації, а також про органи, які реєстрували цей шлюб.

Доведення ж факту реєстрації шлюбу в інший спосіб призводить лише до припущень, на яких не може ґрунтуватись будь-яке рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідків - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідків, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Щодо допитах у судовому засіданні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як свідків, не повідомили жодних обставин, які могли б бути доказами укладення шлюбу між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки і силу того, що вони є нащадками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути обізнані щодо даних обставин, а їхні покази ґрунтуються на даних про ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обставинах про їх правовідносини, які їм повідомили їхні предки.

Крім того, суд критично ставиться до показів, наданих ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як свідків, оскільки вони, як учасники справи, прямо та безпосередньо матеріально зацікавлені в результатах розгляду даної справи, а покази позивачів, допитаних як свідків, фактично збігаються із обставинами, зазначеними у обґрунтування позову, а покази відповідачів, допитаних як свідків, фактично спрямовані на спростування доводів позивачів та збігаються із поясненнями у справі.

Щодо допитаної у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_33 , то із її показів не можливо встановити жодних обставин у справі, оскільки остання не знайома ні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона є сусідкою позивачів, знала лише батьків позивачів ОСОБА_23 , щодо відносин у родині позивачів та відповідачів, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не обізнана.

Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності та взаємозв?язку, суд приходить до висновку що позовна вимога про встановлення факту реєстрації шлюбу у 1923 році між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволенню не підлягає, оскільки жодних належних та достовірних доказів зазначеного суду не надано.

Разом з цим, факт наявності спільних дітей доводить лише родинні відносини, а не факт реєстрації шлюбу, у зв?язку з чим будь-які інші обставини, не пов?язані з вчиненням уповноваженого на те органом такого актового запису, як реєстрація шлюбу - не доводять і не можуть доводити факту такої реєстрації.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті його батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 Кодексу законів про сім?ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносини, в редакції 1944 року) майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. Розмір частини, яка належить кожному з подружжя в разі спору, визначається судом. Інше майно становить окрему власність кожного з дружин.

Отже, лише та виключно факт реєстрації шлюбу, згідно вимог законодавства того часу, є підставою для визнання майна спільною власністю подружжя.

Факт родинних відносин чи, наприклад, фактичне проживання разом (якщо припустити, що таке мало місце) - не є підставою для визнання за особами права спільної власності на майно, в розумінні ст. 125 Кодексу законів про сім?ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року.

Так, на житловий будинок (домоволодіння), який є предметом даного спору, було признано право особистої власності лише за ОСОБА_7 (бабусею позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) згідно рішення Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_7 » від 12.09.1960 року №645 (а. с. 198, т. 1).

Оскільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не був у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то у нього не могло виникнути право власності на зазначений будинок.

Також суду не надано жодних документів, які б підтверджували те, що йому передався у власність вказаний будинок, чи право сумісної власності на нього. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що на момент смерті ОСОБА_6 у нього було відсутнє спадкове майно.

Відповідно до ст. 32-3 Кодексу законів про сім?ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносини, в редакції 1944 року) діти, що народилися до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 року від батьків, які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, мають, в разі смерті батька, записаного в книгах запису актів громадянського стану, право спадкування, а так само право на забезпечення пенсією і встановленими для сімей військовослужбовців державними допомогами нарівні з дітьми, що народилися в зареєстрованому шлюбі.

Прийняття спадщини - це перехід права на майно та майнові права до спадкоємця. У разі ж відсутності будь-якого майна у померлого - переходу прав на майно чи майнові права не відбувається, оскільки таких прав не існувало.

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не був у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матеріали справи не містять жодних доказів належності ОСОБА_6 на праві власності станом на 29 листопада 1963 року будь-якого майна, як рухомого, так і нерухомого, - вимога про встановлення факту прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є безпідставною та необґрунтованою.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , видане виконкомом Київської міської Ради народних депутатів 10 лютого 1984 року на ім`я ОСОБА_13 , інших позовних вимог про визнання недійсними договорів та скасування п. 29 Додатку «Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність» до Рішення Київської міської ради «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» №134/1568 від 29.11.2001 року про передачу ОСОБА_9 АДРЕСА_2 га земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , та інших похідних від них вимог, суд зазначає наступне.

Так, 12.09.1960 року на підставі заяви ОСОБА_7 рішенням №645 Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_7 » було вирішено признати право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_7 і дозволено райвідділу міліції прописати на це домоволодіння чоловіка дочки гр. ОСОБА_7 - громадянина ОСОБА_38 (а. с. 198, т. 1).

Згідно витягу з будинкової книги (а. с. 83-87, т. 1), вбачається наступне:

- ОСОБА_7 прописана у цьому будинку з 1945-го року (порядковий номер запису «4», «12», графи «9» і «11»);

- донька ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , прописана у цьому будинку з 1945-го року (порядковий номер запису «S», «13», графи «9» і «11»);

- син ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , прописаний у цьому будинку з 1948 року (порядковий номер запису «б», «11», «15», графи «9» і «11»).

Разом з ними у тому будинку з 1954-го і з 1955-го років проживали й інші особи, які не мають ні до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодного стосунку. Про це свідчать записи у витягу з будинкової книги (порядковий номер запису «1», «2», «3», «8» «11», «15», графи «9» і «11»).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прописався у будинку з 1956 року.

Оскільки станом на дату прийняття рішення №645 від 12.09.1960 року, яким право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 проживав у вказаному домоволодінні, то останній був обізнаний про вказане рішення та оформлення права особистої власності на ОСОБА_7 , однак ОСОБА_6 не оспорював рішення №645 від 12.09.1960 року, що може свідчити про те, що він не мав жодних прав на вказане домоволодіння чи претензій щодо права власності на нього, як і не оспорював цього рішення в інтересах батька і їх спільний син - ОСОБА_8 , у якого на утриманні перебував за свого життя померлий ОСОБА_6 .

Разом з тим, з урахуванням вимог законодавства про обов`язок отримувати на підставі рішень органів виконавчої влади відповідні Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, ОСОБА_7 оформила таке свідоцтво лише у 1984 році (а. с. 199, т. 1).

Станом на дату видачі Свідоцтва про право власності на домоволодіння у будинку проживали і позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що вони зазначають у позові.

Порядок і підстави оформлення свідоцтва про право власності на домоволодіння, регулювалися чинною на той час «Інструкцією про порядок реєстрації будинків, та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція від 31.01.1966 року).

Додатком №1 до Інструкції від 31.01.1966 року визначено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Пунктом 16 додатку, як одним з правовстановлюючих документів, передбачено Свідоцтво про право власності на будинки (домоволодіння), яке видано виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Згідно пункту 10 Інструкції від 31.01.1966 року при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток №1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Враховуючи, що ОСОБА_7 мала лише рішення №645 від 12.09.1960 року, але не мала свідоцтва, оскільки не отримувала його, вона звернулась за його отриманням.

Інструкція від 31.01.1966 року не надавала можливості отримати свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння без з?ясування у громадян, які проживають у цьому будинку, а також у сусідніх будинках інформації про власника будинку.

Згідно із пунктом 12 Інструкції від 31.01.1966 року для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації:

а) оглянути будинок (домоволодіння);

б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з?ясувати, хто являється його власником. Про час огляду і збирання відомостей бюро технічної інвентаризації вивішує об?яви на видному місці на даному будинку і сусідніх будинках;

в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості;

г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян.

Отже, перевірка фахівцями бюро технічної інвентаризації кола власників (співвласників) домоволодіння за участю громадян, які у ньому проживають, а також за участю жителів сусідніх будинків - презюмується, у зв?язку з чим позивачі, які станом на дату оформлення вказаного Свідоцтва проживали у домоволодінні, повинні були бути обізнані про процес оформлення Свідоцтва про право власності на домоволодіння, яке вони просять визнати недійсним.

Згідно з пунктом 13 Інструкції від 31.01.1966 року бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою.

Таким чином, позивачі були обізнані про отримання Свідоцтва про право особистої власності на будинок ОСОБА_7 , що спростовує доводи позивачів про необізнаність щодо наявності правовстановлюючих документів до 2019 року.

Також слід зазначити, що вказана позовна вимога і інші позовні вимоги є похідними від першої вимоги - вимоги про встановлення факту реєстрації шлюбу. А враховуючи те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , як встановлено судом, не перебували у зареєстрованому шлюбі, у суду відсутні правові підстави для висновку про набуття ОСОБА_7 права власності на Домоволодіння у спільну власність з ОСОБА_6 .

13.09.1988 року рішенням Виконавчого Комітету Печерської районної Ради депутатів трудящих м. Києва №615 «Про розгляд заяв громадян, які проживають в індивідуальних будинковолодіннях» вирішено дозволити гр. ОСОБА_7 подарувати своїй дочці - гр. ОСОБА_9 будинковолодіння АДРЕСА_1 жилою площею 107, 5 кв. м. (а. с. 125, т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 243 Цивільного кодексу УРСР в чинній редакції на момент посвідчення договору, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Таким чином, в установленому законом порядку ОСОБА_9 набула права власності на жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, в установленому законом порядку, ОСОБА_9 набула права власності і на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:248:0002 шляхом її приватизації у відповідності до норм земельного законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин.

Так, згідно Рішення Київської міської ради від 29.11.2001 року №134/1568 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлових будинків і господарських будівель, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення було прийнято Київською міською радою з урахуванням ст. 17 Земельного кодексу України (відповідна редакція Кодексу від 18.12.1990 року), а також Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет від 26.12.1992 року).

Так, у відповідності до п. 1 Декрету від 26.12.1992 року, було постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції, чинній на дату виникнення правовідносин) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім?ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції, чинній діяла на дату виникнення правовідносин) громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0, 25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

01.01.2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України від 25.10.2001 року.

У відповідності до нового Земельного кодексу України, ОСОБА_9 15.12.2003 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №149932 (а. с. 70, т. 2).

Відповідно до п. 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, Рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином, Рішення Київської міської ради від 29.11.2001 року №134/1568 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель» підлягало виконанню у відповідності до вимог нового Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч. 78 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (в чинній редакції на момент правовідносин оформлення прав на земельну ділянку ОСОБА_9 ), право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Таким чином, ОСОБА_9 набуто право власності на земельну ділянку площею 0,10 га шляхом приватизації у порядку та у спосіб, що визначені нормами земельного законодавства, які діяли на момент оформлення ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку.

Зважаючи на те, що право власності на вказану земельну ділянки набуто ОСОБА_9 в процесі приватизації земельної ділянки та в межах норм безоплатної приватизації, вказана земельна ділянка була особистою приватною власністю ОСОБА_9 .

Таким чином, у позивачів не могло виникнути права власності на вказану земельну ділянку. Матеріали судової справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би спростував законність набуття ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку, яка є предметом судового спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на момент дарування ОСОБА_9 частин земельної ділянки своїм синам відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на момент дарування ОСОБА_9 частин земельної ділянки своїм синам відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

До інших шляхів відчуження, зокрема, належить право матері подарувати своїм дітям майно, яке належать їй на праві приватної власності.

Згідно положень ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.06.2007 року та 03.04.2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було вчинено правочини - договори дарування частин земельної ділянки, що належала ОСОБА_9 на праві приватної власності.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також набули права власності на земельну ділянку у законний спосіб та в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до норм ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, в установленому законом порядку, ОСОБА_9 розпорядилася своєю власністю і подарувала своїм двом синам - відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частинах житловий за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку.

Матеріали судової справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би спростував законність набуття відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку та житловий будинок, які є предметом судового спору.

23.12.2020 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 26/100 часток земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, що підтверджується договором дарування 26/100 часток земельної ділянки від 23.12.2020 року, посвідченого Ліфановою І. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №2485 (а. с. 242-244, т. 3).

Таким чином, в установленому законом порядку, ОСОБА_3 розпорядився своєю власністю і подарував своїй дочці ОСОБА_5 26/100 часток земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, згідно договору дарування 26/100 частин земельної ділянки від 23.12.2020 року, та 26/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування 26/100 частин житлового будинку від 23.12.2020 року.

Матеріали судової справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би спростував законність набуття відповідачем ОСОБА_5 права власності на 26/100 часток земельної ділянки та 26/100 частин житлового будинку, які є предметом судового спору.

З урахуванням викладеного, доводи позивачів в частині скасування п. 29 додатку «Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність» до рішення Київської міської ради від 29.11.2001 року №134/1568, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, а також визнання недійсними договорів дарування від 04.06.2007 року та від 03.04.2009 року, укладених між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , договорів дарування від 23.12.2020 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , є необгрунтованими та не підтверджуються жодними належними, достовірними та допустимими доказами.

Щодо інших позовних вимог про визнання за позивачами права власності на 1/4 частки (кожному) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та припинення речового права відповідачів на вказаний житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, то вони є похідними, тому теж не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року, справа № 369/6892/15-ц, постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 червня 2023 року, справа №755/13805/16-ц, та постанові Великої Палата Верховного Суду від 18 січня 2023 року, справа № 488/2807/17.

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд не вбачає.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 253, 257, 2621, 267, 316, 319, 321, 328, 717 ЦК України, ст. ст. 78, 90, 125, 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (в редакції, яка діяла на дату на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 32-2, 105, 125 Кодексу законів про сім`ю, опіку та акти громадянського стану УРСР від 30 травня 1926 року (в редакції, яка діяла на дату на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 243 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, яка діяла на дату на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), Інструкцією про порядок реєстрації будинків, та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 90, 95, 141, 174, 258-259, 268, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_5 про встановлення факту реєстрації шлюбу та прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право особистої власності та договорів дарування недійсними, скасування окремого положення рішення та визнання державних актів на право власності недійсними, визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач 1: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_14 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_15 .

Відповідач 2: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_16 .

Відповідач 3: Київська міська рада, вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141.

Відповідач 4: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, буд. 32А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26199097.

Відповідач 5: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_17 .

Повний текст рішення складено 21.10.2024 року.

Суддя Г.О. Матійчук


Суд	Печерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	11.10.2024
Оприлюднено	29.11.2024
Номер документу	123347943
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Матійчук Г. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.10.2024 по справі 757/48291/19-цПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —757/48291/19-ц

Рішення від 11.10.2024

Рішення
від 11.10.2024 по справі 757/48291/19-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА