Ухвала

від 03.02.2025 по справі 757/48291/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6074/2025

У Х В А Л А

03 лютого 2025 року місто Київ

справа № 757/48291/19-ц

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Матійчук Г.О., повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_6 про встановлення факту реєстрації шлюбу та прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право власності та договорів дарування недійсними, скасування рішення та визнання державних актів на право власності недійсними, визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивачі звернулися з позовом до суду в якому, з урахуванням уточнень, просили:

встановити факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

встановити факт прийняття ОСОБА_9 спадщини після смерті батька ОСОБА_7 ;

визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння;

визнати недійсним договір дарування будинку, вчинений ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 ;

визнати недійсним договір дарування 26/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 ;

визнати недійсним договір дарування 74/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 ;

визнати недійсним договір дарування 26/100 частин житлового будинку, вчинений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки житлового будинку;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку;

скасувати п.29 Додатку «Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність»;

визнати недійсним державний акт на право власності на 26/100 частини земельної ділянки;

визнати недійсним державний акт на право власності на 74/100 частини земельної ділянки;

визнати недійсним договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 ;

визнати недійсним договір дарування 74/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 ;

визнати недійсним договір дарування 26/100 частин земельної ділянки, вчинений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 ;

припинити речове право ОСОБА_6 на 26/100 частин житлового будинку;

припинити речове право ОСОБА_6 на 26/100 частин земельної ділянки.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 27 грудня 2024 року подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для: сплати позивачем ОСОБА_1 судового збору у розмірі 18028,75 грн. та подання до Київського апеляційного суду квитанції про сплату судового збору; сплати позивачем ОСОБА_2 судового збору у розмірі 2140,75 грн. та подання до Київського апеляційного суду квитанції про сплату судового збору; та подання апелянтами до Київського апеляційного суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи.

29 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, до якої було долучено квитанцію про сплату позивачем ОСОБА_2 судового збору у розмірі 2140,75 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи.

Також, у вказаній заяві представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала клопотання про зменшення ОСОБА_1 розмір судового збору.

В обгрунтування вимог посилалась на те, що разом з першим клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивач ОСОБА_1 не могла надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела (суми) нарахованого доходу за 2023 рік, оскільки в зв'язку з воєнним станом і ситуацією, яка склалась в Україні.

Вказувала, що в зв'язку із скрутним матеріальним становищем, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки для неї оплата судового збору в повному обсязі створює непомірний тягар та перешкоджає їй доступу до правосуддя.

Зазначала, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та єдиним її доходом є пенсійні виплати.

Посилалась на те, що річний дохід позивача за 2023 рік склав 32600 грн., розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 18028,75 грн., що перевищує 5 % розміру річного доходу ОСОБА_11 за 2023 рік.

Вказувала, що у позивача ОСОБА_1 відсутнє право власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявника, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (рішення від 26 липня 2011 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Апелянтом до клопотання про зменшення позивачу ОСОБА_1 розміру судового збору. було додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку) та військового збору станом на 23 січня 2025 року, відповідно до якої дохід ОСОБА_1 в період за 1 квартал 2023 року по 3 квартал 2024 року становить 7400 грн.

Як вбачається з довідки про доходи №2461714491492789, сума пенсії, яку отримала ОСОБА_1 за 2023 рік складає 32600 грн.

Тобто, дохід позивача ОСОБА_1 за 2023 рік склав 36000 грн.

А тому, суд вважає, що клопотання апелянта про звільнення позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору підлягає задоволенню.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення у цій справі становить 18028,75 грн., що перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача за 2023 рік.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.

У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, і приймаючи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд апеляційної інстанції вважає за справедливе зменшити апелянту ОСОБА_1 розмір судового збору до 1800 грн., що не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 .

Також, апелянтом до Київського апеляційного суду не було надано доказів направлення апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів відповідачу ОСОБА_6 .

А тому, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1800 грн., подати до Київського апеляційного суду квитанцію про сплату судового збору та апелянтам подати до Київського апеляційного докази надсилання копій апеляційної скарги та копій доданих матеріалів відповідачу ОСОБА_6 .

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

Керуючись ст.185, 357 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити представнику позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_12 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Матійчук Г.О., повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_6 про встановлення факту реєстрації шлюбу та прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право власності та договорів дарування недійсними, скасування рішення та визнання державних актів на право власності недійсними, визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом на десять днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: Борисова О.В.