Постанова

від 24.10.2024 по справі 463/859/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/859/22 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/2199/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І., з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - Марко P.O., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2024 року приватний виконавець звернувся до суду із поданням в межах виконавчого провадження №74120784 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без вилучення паспортного документа.

В обґрунтування вимог вищезгаданого подання покликався на те, що у провадженні приватного виконавця перебуває на виконанні виконавчий лист №463/859/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк » заборгованості за договором №R07195/2020 від 21 грудня 2020 року в розмірі 111 529,61 грн., що складається з заборгованості за кредитом 81 622,63 гривень, заборгованість за процентами - 6,98 гривень, заборгованість за комісією - 29 990,00 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 гривень.

Стверджував, що на момент звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 останньою не виконано рішення суду, будь - яких дій, що спрямовані на його виконання боржником не здійснюється.

Просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКІІП НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї згідно виконавчого листа №463/859/22, виданого 16.10.2023 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «МТБ Банк» заборгованість за договором в розмірі 111 529,61 грн. та судового збору 2 481,00 грн.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила

ОСОБА_1 апеляційній скарзі покликається на те, що вона ще 07 лютого 2022 року за сумою останнього платежу достроково сплатила позивачу кредит, проценти та комісію у розмірі 119 321 грн.

Вказує, що на момент ухвалення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року у неї була відсутня заборгованість перед Публічним акціонерним товариством

«МТБ Банк» і на момент постановлення оскаржуваної ухвали, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача. пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебував виконавчий лист №463/859/22 по стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «МТБ Банк » заборгованість за договором у сумі 111 529,61 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «МТБ Банк» судового збору у сумі 2 481,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 09 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження №74120785, зобов`язано подати декларацію про доходи та майно. Копію постанови боржник одержала 13 лютого 2024 року, про що свідчить відмітка на розписці.

Як вбачається із матеріалів подання, в ході виконання рішення суду виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, здійснено ^запити в уповноважені органи з метою встановлення майна та доходів боржника.

22 лютого 2024 року боржник ОСОБА_1 особисто подала приватному виконавцю заяву про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операції, а саме рахунок НОМЕР_2 відкритий в AT «ПУМБ».

На підставі даної заяви 30 січня 2024 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи здійснення видаткових операції, якою визначено НОМЕР_3 відкритий в AT «Універсалбанк» боржника у банку для поточним рахунок НОМЕР_3 відкритий в AT «Універсалбанк».

Також 22 лютого 2024 року боржником подано ще одну заяву, у якій повідомлено, що вона продовжує працювати та отримує дохід у ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ», що знаходиться за адресою: Львівська область, с. Малехів, вул. Галицька, буд. 1Б.

На підставі поданої заяви приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яку скеровано до виконання у ПП «ТІЗ- КАРБОГАЗ», що знаходиться за адресою: Львівська область, с. Малехів, вул. Галицька, буд. 1Б згідно інформації вказаної ОСОБА_1 у заяві від 22 лютого 2024 року.

Скерування підтверджується списком поштових відправлень № 559 від 23.02.2024 року. Дана рекомендована кореспонденція повернута на адресу приватного виконавця у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

29 лютого 2024 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 22 лютого 2024 року повторно скеровано на адресу ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме АДРЕСА_2 . Скерування підтверджується списком поштових відправлень № 561 від 29 лютого 2024 року.

22 березня 2024 року на адресу приватного виконавця надійшов лист-відповідь від представника ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ», адвоката В. Кузьмича у якому повідомлено, що із боржником ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , припинено трудові відносини у відповідності до наказу про припинення трудового договору від 30.06.2023 року № 12к/тр, копію якого додано до відповіді.

Боржник ОСОБА_1 , 22 лютого 2024 року, будучи в офісі приватного виконавця особисто подала заяву про визначення поточного рахунку та не повідомила про те, що на момент подачі заяви щодо неї є відкриті інші виконавчі провадження в межах яких вона зверталася із аналогічною заявою, вимоги якої задоволено, а при подачі заяви у якій вказала, що є працевлаштованою та отримує дохід, свідомо надала недостовірну інформацію, оскільки тривалий час, понад сім місяців, не перебувала у трудових відносинах із вказаним приватним підприємством.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у ньрго є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до п.8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (п.5).

Аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, як відповідна юридична санкція, є встановлення саме факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, а не наявність факту їх невиконання.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

З аналізу приписів ч.2 ст.10 ЦПК України у системному зв`язку з п.19 ч.З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України вбачається, що на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, позначає такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Про ухилення від виконання зобов`язань свідчать будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Згідно п. 19 ч.З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно положень ч.І ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Відповідно до відповіді на запит ГУ ДМС України у Львівській області від 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Враховуючи вищенаведене, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на що на час звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України заборгованість боржником не погашена, рішення суду не виконано, ОСОБА_1 на неодноразові виклики до виконавця не прибула та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не отримувала жодних постанов від державного виконавця спростовуються матеріалами справи, оскільки остання отримала від приватного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (номер поштового відправлення 0600086591151), про що свідчить її підпис 13 лютого 2024 року.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 , оскільки останньою було повністю оплачено борг на момент звернення із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України спростовуються матеріалами справи, зокрема квитанцією № 5897-2611-3609-1040 від 25 липня 2024 року згідно якої ОСОБА_1 здійснила оплату боргу по виконавчому листі 463/859/22, виданому 16 жовтня 2023 року у сумі 125 814, 67 грн. та постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 25 липня 2024 року за ВП № 74120785.

Вищевказані обставини підтверджують ту обставину, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року ОСОБА_1 борг не було погашено і були наявні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальні відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.