Рішення

від 30.05.2024 по справі 160/6760/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 рокуСправа №160/6760/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

У проваджені Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича (далі - відповідач), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ», про визнання дій протиправними.

Рішенням суду від 22.03.2024 року позовну заяву задоволено.

До суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30' 000грн. 00коп.

Відповідачем подано заперечення на заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу, в обґрунтування яких просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача зазначає, що обсяг наданих послуг адвокатом є значно менший ніж зазначено в акті, тому витрати є необґрунтованими та перевищеними. Крім того, вказує, що за приписами статті 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань, а тому заява адвоката про стягнення з приватного виконавця витрат - не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши подану заяву представника позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.2 ст.252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 1 ст.143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Так, згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов`язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.

Зі змісту наданої суду копії договору про надання правничої допомоги адвокатом від 06.03.2024р. вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Ворон Артемом Ігоровичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП №3299 від 24.03.2017 укладено договір предметом якого є надання клієнту правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що конкретний обсяг послуг та оплату за надану правничу допомогу, узгоджується сторонами у додатковій угоді.

Додатковою угодою №01 до договору про надання юридичної допомоги адвокатом від 06.03.2024р. визначено послуги, а саме: комплексне ведення адвокатом адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , TOB «Бігкомерц», про визнання протиправними дій приватного виконавця щодо реалізації нерухомого майна-предмета іпотеки, що включає:

- складання адвокатських запитів без обмеження ix кількості для збору всіх необхідних доказів у справі;

- складання заяви про забезпечення позову;

- складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяв та клопотань в ході розгляду справи;

- представництво інтересів Клієнта у всіх органах державної влади та правоохоронних органах всіх рівнів, участь у судових засіданнях суду у ході розгляду справи без обмеження їх кількості;

- отримання рішення суду, що набрало законної сили.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним протоколом погодження адвокатського гонорару, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розмір у загальній сумі 30000грн. 00коп. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості. Суд враховує, що представником позивача відповідь на відзив не подано, участь у судових засіданнях останній не приймав, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, а також рішення, що набрало законної сили отримано адвокатом поштою, що підтверджується рекомендоаним повідомленням про вручення.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що сума зазначена в протоколі погодження адвокатського гонорару є неспівмірною.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у сумі 5000грн. 00коп.

Стосовно доводів відповідача, що за приписами статті 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі також - Закон №1403-VIII).

В свою чергу, відповідно до частин першої-другої статті 5 Закону №1403-VIII державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Відповідно до статті 16 Закону №1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої указаної норми).

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Суд враховує, що приватний виконавець діє як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Основного Закону, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси інших осіб.

Таким чином, приватний виконавець, здійснюючи виконавчі дії, виступає як суб`єкт владних повноважень, виконуючи делеговані державою повноваження.

Подібні за змістом висновки щодо статусу приватного виконавця висловлені Верховним Судом у постанові від 10.09.2021 у справі № 520/4702/2020.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, прим.67, к.402; прим.61, к.404; код РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 5' 000грн. 00коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Копію додаткового рішення надіслати:

- представнику позивача та відповідачу до електронного кабінету;

- позивачу за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- третій особі-1 за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- третій особі-2 за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова