Постанова

від 27.11.2024 по справі 300/952/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуСправа № 300/952/24 пров. № А/857/10217/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (суддя Главач І.А., м.Івано-Франківськ) -

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2024 року позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК) в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника РТЦК про мобілізацію ОСОБА_1 від 19.01.2024 №19 (далі Наказ).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що на час прийняття оскаржуваного Наказу відповідачу було відомо про наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак відповідач належним чином не відреагував на цю обставину і позивач був незаконно мобілізований.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що отримати відстрочку від призову можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внуком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.10.1975, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.12.1993, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 11.12.1993 та довідкою Білоберізької сільської ради Яблуницького старостинського округу від 18.04.2023 №308 (далі Сільська рада; а.с.8-12,20-22,14,15 відповідно).

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки від 14.12.2022 серії 12 ААГ №217448 та індивідуальної програми реабілітації інвалідів №2511 (вікова категорія від 18 років і старше) від 14.12.2022 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І «Б» групи (по зору); безстроково; потребує стороннього догляду (а.с.23-24,18-19).

Факт інвалідності І «Б» групи у ОСОБА_2 також підтверджені пенсійним посвідченням (№ НОМЕР_4 ) серії НОМЕР_5 від 03.01.2023 (а.с.11).

Згідно з довідкою від 31.01.2024 №2П-330/02-46, виданої Пасічнянською сільською радою Надвірняського району Івано-Франківської області (далі Сільська рада-1), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї зареєстрованих входять: ОСОБА_2 (заявник), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 (онук), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 (зять), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.103).

Також, згідно з актом від 21.09.2023 №117 проведення обстеження сім`ї, складеного Сільською радою-1, у висновку зазначено: «Зі слів заявника ОСОБА_1 відомо, що він не працює, трудової книжки не має, надає соціальну послугу своїй бабусі ОСОБА_2 , яка є інвалідом І «Б» групи по зору і потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.108-109).

Виконавчим комітетом Сільської ради-1 прийнято рішення від 01.02.2024 №719 «Про доцільність реєстрації помічником дієздатної фізичної особи, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки ОСОБА_1 », яким затверджено висновок Опікунської ради при виконавчому комітеті від 01.02.2024 про доцільність реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помічником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дієздатної фізичної особи, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки згідно з додатком та зареєстровано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помічником ОСОБА_2 (а.с. 38,96).

Також Виконавчим комітетом Сільської ради-1 видано посвідчення помічника дієздатної фізичної особи №107, згідно якого ОСОБА_1 є помічником фізичної дієздатної особи ОСОБА_2 (а.с.37, 95).

Крім того, довідками про отримання компенсації фізичної особою, яка надає соціальні послуги з догляду не непрофесійній основі №165/02-64 від 19.01.2024 та №149/02-64 від 18.01.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 «Деякі питання призначення і виплат компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Постанова №859) призначено компенсацію з 01.09.2023 до 31.08.2024 в розмірі 2 589 грн помісячно (загальна сума доходу на період з 01.09.2023 по 31.01.2024 за винятком аліментів становить 13 276 грн) та з 01.01.2024 до 31.08.2024 в розмірі 2 920 грн відповідно (а.с.26, 27).

На підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 позивачем також долучено копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 10.12.2012, паспортів громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 ОСОБА_5 (батько) та НОМЕР_8 ОСОБА_6 (мати) з візами до Чеської Республіки типу D з 03.11.2023 по 31.03.2024 (150 днів) та з 01.04.2023 по 31.03.2024 (366 днів) відповідно (а.с.17, 29-31, 75, 87-89).

Так, відповідно до Указу Президента від 06.11.2023 №735/2023 «Про загальну мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України №318 від 07.04.2023 та Наказу №19 військовозобов`язаного ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних сил України (далі ЗСУ).

Зі слів представника позивача ОСОБА_1 16.01.2024 під час проходження військово-лікарської комісії повідомив, що здійснює догляд за своєю бабусею з інвалідністю І «Б» групи та надав підтверджуючі документи (посвідчення помічника дієздатної особи, рішення Пасічнянської сільської ради про призначення помічником дієздатної особи, висновок опікунської ради, довідку МСЕК та пенсійне посвідчення інваліда І групи, довідку про отримання компенсації особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

На підтвердження викладеного, на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2024 представником позивача долучено заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу піж час мобілізації на підставі абзацу 11 частин першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII), у зв`язку з постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи, а саме бабусею ОСОБА_2 від 16.01.2024 (а.с.124).

Досліджуючи означену заяву, судом встановлено, що остання не містить відомостей щодо переліку долучених додатків на підтвердження зазначених обставин та вхідної дати реєстрації/отримання відповідачем.

На адвокатський запит від 27.02.2024 №32/24 відповідачем листом від 06.03.2024 №2253 повідомлено, що відповідно до Наказу №19 військовозобов`язаного ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації до ЗСУ. Під час уточнення військово-облікових даних ОСОБА_1 та перевірці по базі даних «Оберіг» встановлено, що останній відповідно до вимог статті 23 Закону №3543-XII не подав до РТЦК (місцем перебування на обліку), документи підтверджуючі, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону №3543-XII. Окрім того, зазначено, що під час формування в команду на призов до ЗСУ, ОСОБА_1 , надав документ довідку про отримання допомоги №1515/0264 від 13.10.2023 видану Сільською радою-1 про перебування позивача на обліку у відділі соціального захисту населення Переріслянської сільської ради і йому відповідно до Постанови №859, з 01.09.2023 по 31.08.2024 призначено допомогу у зв`язку з наданням соціальних послуг ОСОБА_2 Втім, даний документ було повернуто на доопрацювання, оскільки ОСОБА_1 , 1993 р.н., станом на 19.01.2024 надав документи підтверджуючі, що він не підлягає призову на військову службу не повному обсязі, а саме не надав документи щодо підтвердження відсутності інших осіб, що можуть здійснювати такий догляд. 19.01.2024 солдат ОСОБА_1 вибув в розпорядження командира військової частин НОМЕР_9 для проходження військової служби по мобілізації в ЗСУ (а.с.140-141).

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 9 статті першої Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абзац 1 частини першої статті 39 Закону № 3543-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи прихованою.

Також абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Позивач вважає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку із здійсненням постійного догляду за особою з інвалідністю І групи рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує стороннього догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Так, статтею 23 Закону №3543-XII урегульовано правовідносини щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до абзацу 12 частини другої цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Факт встановлення ОСОБА_2 І групи інвалідності, а також її потреба в сторонньому догляді підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №217448 від 14.12.22 (а.с.23-24). При цьому, суд зауважує, що згідно висновку ОСОБА_2 «потребує стороннього догляду», а не «постійного стороннього догляду».

За чинним законодавством ініціатива призначення помічника для надання допомоги виходить саме від фізичної особи, яка потребує цієї допомоги, до того ж законодавець вживає термін «обрання» помічника, а не «призначення». Орган опіки і піклування лише реєструє ім`я цієї особи, тобто посвідчує, підтверджує відносини, що вже склалися. Звільнити помічника від виконання його обов`язків орган опіки та піклування теж не може, оскільки це є право фізичної особи, якій помічник надає допомогу, що підтверджується, зокрема, і частиною шостою статті 78 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» (далі, Закон №2671-VIII) саме цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Статтею 1 Закону №2671-VIII визначено, що надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, а отримувачі соціальних послуг - це особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Статтею 15 Закону №2671-VIII визначено порядок ведення та внесення відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг щодо надавачів та отримувачів таких соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону №2671-VIII до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до статті 13 Закону №2671-VIII надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального та недержавного секторів та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, забезпечують надання соціальних послуг на професійній основі відповідно до вимог цього Закону.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

З огляду на наведені норми законодавства, поняття «помічник» та поняття «постійний догляд» у розумінні чинного законодавства не є тотожними, оскільки помічник надає свої послуги дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки. Натомість постійний догляд є сукупністю соціальних послуг, які надаються, зокрема, фізичною особою без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі відповідно до норм Закону №2671-VIII.

Особи, які у встановленому законом порядку визнані такими, що потребують стороннього постійного догляду, є соціально захищеними державою, а надання їм такого захисту, зокрема і в частині постійного догляду особами з числа членів сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, - здійснюється у передбаченому законом порядку, а отже підтверджується відповідними доказами, зокрема, доказами отримання компенсації за догляд за такою особою.

Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи документи свідчать зокрема, про те, що він є особою, яка може претендувати на здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 та вказують на наявність підстав для оформлення соціальної послуги з догляду в органах соціального захисту, однак не є достатніми для підтвердження обставин здійснення постійного догляду на момент існування спірних правовідносин.

Крім того, з цих же документальних доказів, а саме актів проведення обстеження сім`ї від 21.09.2023 та обстеження матеріально-побутових умов проживання від 18.09.2023 встановлено, що ОСОБА_1 довідку про склад сім`ї зареєстрованих видано за адресою АДРЕСА_1 , натомість фактичне місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Інших належних доказів на підтвердження факту зайняття позивачем постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_2 ні відповідачу, ні суду не надано.

Окрім цього, вищезазначені документи надійшли до відповідача після призову на військову службу за мобілізацією.

При цьому, оформлення відстрочки від призову під час мобілізації здійснюється РТЦК шляхом розгляду документів, наданих військовозобов`язаним (резервістом) разом із заявою про бажання скористатися правом на відстрочку. До моменту подання такої заяви та надання підтверджуючих документів військовослужбовці та працівник РТЦК не володіють інформацією про наявність у військовозобов`язаного права на відстрочку, а також бажання військовозобов`язаного таким правом скористатися.

Апеляційний суд також погоджується з тим, що обов`язок доведення існування обставин для надання військовозобов`язаній особі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема і з підстав, передбачених абзацом 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, лежить саме на такій особі.

Водночас, отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону №3543-ХІІ можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.

Як видно з матеріалів справи солдат ОСОБА_1 19.01.2024 вибув в розпорядження командира військової частин НОМЕР_9 для проходження військової служби по мобілізації в ЗСУ (а.с.140-141).

Отже, з моменту набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця під час воєнного стану звільнення з військової служби можливе лише за наявності підстав, передбачених абзацом 7 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до пункту 8 частини 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», викладених у Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону 3543-XII.

Отже, позивач мав самостійно вжити заходів для підтвердження свого права на відстрочку. Однак доказів вжиття відповідних заходів суду не надано.

Оскаржуваний Наказ №19 є вже реалізованими, а його дія вичерпана, а тому навіть скасування такого наказу не мало б наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).

Наявність інших, визначених статтею 26 Закону №2232-XII, підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивачем-апелянтом не наведено та належними доказами не підтверджено.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич