Рішення

від 25.10.2024 по справі 128/2810/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2810/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в цивільну справу за позвоною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Військової частини НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, який обгруновано наступним.

22.06.2016 між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2019 у справі №128/45/19 розірвано. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.04.2019 у справі №128/504/19 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх його доходів. Дитина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що в інтересах неповнолітньої дитини проживати саме із ним, а не із матір`ю. на даний час він проходить військову службу. Має стабільний самостійний не малий дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити її гармонійний розвиток в атмосфері любові, забезпечити морально та матеріально. В той час як відповідачка не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання, проживає у частині будинку своєї матері, де фактично є одна кімната, яка не облаштована у повному обсязі усім необхідним для розвитку дитини. Відповідачка не може забезпечувати умови для нормального розвитку дитини, її навчання. Йому відомо, що відповідач більше уваги приділяє влаштуванню свого особистого життя, а ніж проблемам дитини. За адресою: АДРЕСА_2 , де немає умов для проживання двох дітей, мешкає періодами, у разі відсутності її співмешканця. відповідачка періодично проживає разом із співмешканцем разом із сином. При цьому, наскільки йому відомо, там взагалі немає умов для проживання дитини. Відповідачка останнім часом без його дозволу вивозить сина за кордон. В яких умовах там проживає та чим займається, йому не відомо, лише просить аби він його забрав до себе до дому. Позивач проживає у комфортабельному будинку разом з батьками, які обожнюють онука, з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання та утримання дитини. Він постійно піклується про дитину, допомагає матеріально, а саме купує одяг, приймає участь в житті та навчанні сина. Аліменти сплачує в повному обсязі. Щодо аліментів, то кошти, які він отримує, мати дитини витрачає особисто на себе, дитині нічого не купує, весь одяг купує він зі своїми батьками. На протязі всього часу з моменту розірвання шлюбу дитина постійно вказує на своє бажання проживати разом із ним. Дитина дуже прив`язана до нього та його батьків, сину подобається у нього та бути із ним. Таким чином, проживання сина разом із ним буде відповідати інтересам дитини. Він має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідачка забезпечити не в змозі. Разом із тим, він не чинитиме жодних перешкод для спілкування дитини із відповідачкою і готовий зі свого боку сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування матері. Спиртними напоями він не зловживає, не палить, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дитини. Вважає, що перебування сина в сім`ї відповідачки негативно впливає на його виховання та здоров`я. Він бажає надати дитині освіту та добробут. Дитина також хоче проживати із ним. Отже, за таких обставин, дитині краще бути із ним. Відповідачка не може дитині надати належного виховання, розвитку та матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я умов проживання. Окрім того, мати постійно залишала дитину з його батьками. В цей час дитина була доглянута, охайна. Як тільки відповідачка забирала дитину, то вони зникали в невідомому напрямку і де перебували, невідомо, на телефонні дзвінки не відповідала. Пізніше знову повертала дитину зі словами: «лікуйте». З його батьками відповідачка спільної мови не знаходила, постійно з ними конфліктувала. У зв`язку із цим його батьки вимушені були звернутися до органу опіки та піклування для визначення днів побачень із онуком.

На підставі викладеного просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_6 ..

Представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Терлецьким О.М. подано відзив на позовну заяву (а.с. 81-85) у якому викладено наступну позицію.

Сторона відповідача категорично не погоджується із доводами позивача з огляду на таке. Позивач стверджує про те, що відповідач не може забезпечити умови для нормального розвитку дитини, його навчання. Разом із тим, позивачу невідомо нічого про життя відповідача, оскільки у приватних розмовах дані обставини колишнім подружжям не обговорювалося, та особистим життям один одного не цікавляться. Наданий позивачем доказ - акт оцінки потреб сім`ї від 20.04.2023, заснований лише на словах та припущеннях, що є недопустимим доказом у будь-якій справі. так, у даному акті вся інформація розпочинається зі слів: «Зі слів бабусі», «Зі слів батька». Тобто комісією чітких обставин щодо життя колишнього подружжя та її теперішнього життя не досліджено. Отже, висновок оцінки потреб сім`ї грунтується лише на словах та припущеннях ОСОБА_7 (матері позивача) та ОСОБА_6 (позивача). Окрім того, у даному акті оцінки потреб сім`ї зазначено, що у дитини вага, зріст відповідає віку, має чисту постільну білизну, одяг відповідає сезону, шкідливі звички та ознаки девіантної поведінки відсутні, має друзів, вміє одягатися, може самостійно їсти. Зі слів психолога, дитина на контакт йде охоче, рівень розвитку пізнавальних процесів в межах норми, що свідчить про нормальний розвиток дитини, яка проживає разом із матір`ю. Разом із тим, у даному акті оцінки потреб сім`ї є висновок щодо наявності ознак девіантної поведінки ОСОБА_6 та зазначено, що у позивача наявні ознаки девіантної поведінки. Дане свідчить, що дитина під час спілкування із батьком може перейняти у нього дані риси девіантної поведінки та зазнати негативного впливу на психіку та подальше виховання, яке може негативно відобразитися на подальшому житті дитини. Разом із тим, у додатку до даного відзиву відповідачем додають багаточисленні дипломи та сертифікати, які підтверджують постійне навчання дитини у Польщі, а також вираження письмової згоди на прийняття і навчання дитини в школі. Отже, вважає спростованими аргументи позивача про те, що відповідача не може забезпечити для дитини нормальні умови розвитку. Щодо твердження позивача про те, що відповідачка більше уваги приділяє влаштуванню свого особистого життя, ніж проблемами дитини, то відповідачу не зрозуміло, яким чином позивачу можуть бути відомі такі обставини, адже цього не існує. Відповідачка ніколи не повідомляла позивачу про її особисте життя. Разом із тим, відповідачка весь свій вільний час приділяє дитині, зокрема для надання їй належного психічного та фізичного розвитку. Таке твердження позивача принижує честь і гідність відповідачки, обмежує її в праві на побудову щасливої сім`ї. Окрім того, згідно диплому від 24.06.2022 та свідоцтва про завершення дошкільної підготовки від 23.06.2022, дитина пройшла курси дошкільної підготовки у Польщі, куди його відправила мати. Також дитина пройшла курси надання першої допомоги. Дитину запрошують багаточисленні друзі у Польщі на день народження. Відповідачка постійно самовдосконалюється, щоб мати змогу надати дитині більше позитивних якостей та більше освіти. Окрім того, цивільним чоловіком відповідачки було пройдено педагогічні курси, а відповідачкою отримано сертифікат за участь у конференції «Нехай діти вчать», вона пройшла курс польської мови як іноземної та отримала відповідний сертифікат. Щодо твердження позивача про те, що відповідачка витрачає аліменти, які він сплачує на утримання дитини, на власні потреби, дитині нічого не купує, а весь одяг купує позивач та його батьки, то таке твердження нічим не підтверджене, не надано жодного доказу тому. До того ж, цивільний чоловік відповідачки отримує достатній дохід, отже дитина має гідний сімейний дохід. Щодо твердження позивача про те, що він має можливість забезпечити належні умови проживання дитини, займатися її виховання то слід зазначити, що позивач мобілізований та проходить військову службу у Збройних Силах України, отже він не має змоги самостійно турбуватися про дитину та хоча би регулярно бачитися із дитино. За таких обставин, можна зробити висновок, що вихованням дитини будуть займатися його батьки, а з огляду на це, то належними позивачами у цій справі мали би бути саме вони - дід та баба дитини. Щодо твердження позивача про те, що відповідачка не може надати дитині належного виховання та розвитку, то позивачу не можуть бути відомі обставини особистого життя відповідачки, оскільки вони не спілкуються. Разом із тим, відповідачка винаймає квартиру в Польщі, отримує соціальну допомогу для біженців задля забезпечення найкращих умов для сина. Окрім того, позивач і його батьки проживають у Вінницькій області, яка досить часто потерпає від обстрілів, що може негативно відобразитися на психіці та здоров`ї дитини, тому проживання дитини разом із матір`ю буде безпечнішим та корисливішим для усіх сторін даного спору. Мати не перешкоджає спілкуванню дитини зі своїми дідом та бабою (батьками позивача). Щодо висновку оцінки потреб сім`ї, то даний висновок складений із багаточисленними порушеннями, оскільки не досліджувалися умови проживання відповідачки з дитиною у Польщі. Усі покази у даному висновку грунтуються на припущеннях, не враховано доходи матері дитини у Польщі.

З огляду на вищевикладене, просив в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, розрахунок яких буде подано в п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду по суті спору, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою суду від 01.08.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 42).

Ухвалою суду від 02.01.2024 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Терлецького О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 130).

Ухвалою суду від 05.01.2024 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Терлецького О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 138).

Ухвалою суду від 12.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Куйдана О.І. про виклик свідків; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 147-148).

Ухвалою суду від 14.02.2024 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Куйдана О.І. про відвід судді (а.с. 160-161).

Ухвалою суду від 07.05.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Куйдана О.І. про визнання явки відповідачки ОСОБА_2 та представника третьої особи - обов`язковою; розгляд справи з участю відповідачки ОСОБА_2 вирішено проводити в режимі відеоконференції (а.с. 172).

Ухвалою суду від 10.06.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військову частину НОМЕР_1 (а.с. 184).

В судовому засіданні 07.05.2024 та 10.06.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Куйдан О.І. позовні вимоги підтримав за викладених в позовній заяві обставин, просив їх задовольнити. Підтвердив факт того, що позивач на даний час на службі в Збройний Силах України та він призваний по мобілізації.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Терлецький О.М. заперечив щодо задоволення позову з підстав, що викладені в позовній заяві, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 також заперечила щодо задоволення позову, просила в його задоволенні відмовити, вказала, що дитина на даний час разом із нею перебуває у Польщі, дитині створені всі необхідні умови для проживання та її розвитку. До того ж, перебуваючи в Польщі, дитина знаходиться у безпеці.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради Томчук О.В. підтримала наданий органом опіки та піклування Вінницької міської ради висновок від 26.10.2023 про неможливість надання висновку щодо доцільності чи недоцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .. При вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

В наступне судове засідання сторони та їх представники не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_6 - адвокат Куйдан О.І. подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а також врахувати додаткові пояснення, відповідно до яких не може бути підставою для відмови в задоволенні позову той факт, що дитина на даний час проживає в Польщі, а її проживання в Україні через повномаштабну війну з батьком є небезпечним, оскільки на час розгляду справи, Україна вже перебувала у стані війни, тобто обставини, пов`язані з цим у контексті спору, істотно не змінилися. Вивезення дитини за кордон без згоди батька лише доводить умисність дій відповідача щодо створення перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні. Відповідачем не доведено, що повернення дитини батькові створить реальну небезпеку для його життя та здоров`я, а саме посилання на те, що в Україні йде війна, не є достатнім для такого висновку. Дитина позбавлена батьківської любові, турботи, виховання, піклування, догляду та духовного зв`язку з батьком, наявність якого передбачає безперервність та носить постійний характер, виходячи з віку дитини. Відповідачем не наведено та не підтверджено належними і допустимими доказами, що позивач створить неблагополучне, небезпечне, неспокійне чи нестійке середовище для своєї дитини. Доказів, що повернення дитини за місцем проживання батька створює загрозу її життю та здоров`ю або негативно впливатиме на її розвиток, відповідач не навів. З огляду на викладене просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Терлецький О.М. подав до суду заяву, в якій просив завершити розгляд справи у його відсутність.

Представники третіх осіб - Служби у справах дітей Вінницької міської ради та Військової частини НОМЕР_1 про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, їх представників та учасників справи відповідно до ст. 211 ч. 3 ЦПК України, враховуючи що вони скористалися своїми процесуальними правами.

Заяв та клопотань до суду не надходило.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що відповідно до копій паспорта громадянина України № НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).

З копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 8) вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 02.06.2016 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 9) сторони у справі є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2019 у справі №128/45/19 задоволено позов ОСОБА_2 ; шлюб, зареєстрований 22.06.2016 року в виконавчому комітеті Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 02 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивача змінено на « ОСОБА_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Відповідно до копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23.04.2019 у справі №128/504/19 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.02.2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-13).

Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи №30731 та №30745 від 23.05.2023, що видані Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради (а.с. 14, 15) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Якушинецької сільської ради від 27.07.2023 (а.с. 40) та АБ УДМС України у Вінницькій області (а.с. 45), що надані на запит суду відповідно до вимог ч. 7 ст. 187 ЦПК України, відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.10.2014 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Але після початку військових дій проживає в Польщі. Періодично приїздить за місцем реєстрації.

З копії довідки №1363/а від 09.04.2023 (а.с. 16), що видана Військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 з 07.04.2022 по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до копії довідки №765 від 16.05.2023, що видана Військовою частиною НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 в період з 22.04.2022 по 01.10.2022, з 10.10.2022 по 10.04.2023, з 21.04.2023 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Житомирській, Дніпропетровській та Запорізькій областях (а.с. 17).

Згідно копії довідки Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.05.2023, станом на 30.04.2023 у ОСОБА_6 відсутня заборгованість по сплаті аліментів, що стягується за виконавчим листом №128/504/19, виданим Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 34).

Відповідно до копії листа ІНФОРМАЦІЯ_5 №952/8/7911 від 08.08.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.03.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з призовом на військову службу за мобілізацією до в/ч НОМЕР_1 (а.с. 49).

Згідно листа Військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2024 №2993/а (а.с. 189) молодший сержант ОСОБА_1 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 №79 зарахований 07.04.2022 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу по теперішній час. Під час проходження військової служби мл. сержант ОСОБА_1 з моменту зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 з 07.04.2022 по теперішній час брав (бере) участь у здійсненні заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів з 22.04.2022 по 01.10.2022, з 10.10.2022 по 10.04.2023, з 21.04.2023 по 22.05.2023, з 22.05.2023 по 05.09.2023, з 21.09.2023 по 27.01.2024, з 12.02.204 по 24.05.2024, з 09.06.2024 по 13.07.2024, з 20.07.2024 по теперішній час. Враховуючи вищевикладене, в/ч НОМЕР_1 немає можливості забезпечити перебування мл. сержанта ОСОБА_6 у пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) або по місцю свого проживання ( АДРЕСА_1 ) з метою здійснення догляду та виховання за дитиною.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/65653 від 26.10.2023 (а.с. 63-65) враховуючи те, що неможливо втсановити наявність та відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини, оскільки мати з дитиною тривалий час проживає за кордоном, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за неможливе надання висновку щодо доцільності чи недоцільності визначення місця проживання малолітньої дитиниОСОБА_3. , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_6 ..

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд критично оцінює докази, подані позивачем на підтвердження виклидених у позовній заяві обставин та заявлених позовних вимог, а саме копії: акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 05.06.2023 (а.с. 18), оскільки з даного документу вбачається, що проводилося обстеження житлових умов проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не сторін у справі; акт оцінки потреб сімї/особи від 20.04.2023 (а.с. 19-29), оскільки дане обстеження проводилося у відсутність дитини і її матері, а всі встановлені обставини та зароблені на підставі цього висновки, ґрунтуються лише на поясненнях матері позивача ОСОБА_7 .. Окрім того, даний акт містить інформацію про те, що позивач ОСОБА_1 був присутнім під час огляду ста складання даного акту, проте, згідно інформації, що надана в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_3 у вказаний період перебував у військовій частині, відомості щодо його відпустки 20.04.2023 відсутні; довідки Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №67 Вінницької міської ради» про періодичне невідвідування дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з листопада 2018 року по березень 2019 року (а.с. 31), оскільки даний доказ не містить вказівки причин невідвідування дитиною дошкільного навчального закладу та не доводить факту, що саме з вини відповідачки дитина не відвідувала дитячий садок; розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №224 від 11.07.2019 про регламентування побачень з малолітнім онуком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його діда ОСОБА_12 та баби ОСОБА_7 (а.с. 32-33), оскільки даний документ визначає право діда та баби на побачення із онуком і жодним чином не свідчить про порушення прав позивача.

Також суд не бере до уваги подані відповідачкою докази на підтвердження позиції, що викладена у відзиві на позовну заяву (а.с. 86-111), оскільки дані документи викладені іноземною мовою та стороною відповідача не надано суду належним чином засвідченого перекладу цих документів, що в свою чергу позбавляє суд можливості з`ясувати ї зміст.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, питань щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частини перша та друга статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Україна згідно із Законом від 11 січня 2006 року № 3303-IV є учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Гаазька конвенція 1980 року).

Відповідно до статті 16 Гаазької Конвенції 1980 року після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Вказана норма обмежує юрисдикцію виключно органів держави, на територію якої дитину переміщено, а не держави, із якої було дитину переміщено.

Згідно зі статтю 19 Гаазької Конвенції 1980 року ніяке рішення, прийняте відповідно до Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

У свою чергу нормами чинного законодавства України не передбачено імперативної умови про те, що перебування дитини за межами України є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини.

Більше того, зважаючи на положення міжнародних договорів щодо збереження юрисдикції судів України у питаннях батьківської відповідальності, очевидним є можливість вирішення справи про визначення місця проживання дитини саме національними судами.

Таким чином, сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.

Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2023 у справі №607/20787/19.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до статтей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 березня 2023 року у справі № 757/13688/21-ц, від 17 січня 2024 року у справі №700/702/21.

У постанові від 30.10.2019 у справі №352/2324/17 Верховний Суд зазначив, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові від 04.08.2021 у справі №654/4307/19 Верховний Суд визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , як на момент звернення до суду із даним позовом, так і на момент розгляду справи, є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що розташована у м. Тернополі, та постійно приймає участь у здійсненні заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів.

Отже, у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, враховуючи, що на даний момент батько дитини (позивач) не проживає за адресою, за якою він просить визначити місце проживання дитини разом із ним, у зв`язку з проходженням служби в лавах Збройних Сил України, та дитиною фактично будуть опікуватися інші особи, а також, враховуючи відсутність даних очевидної протиправної поведінки матері щодо дитини, суд вважає, що визначення місця проживання дитини із батьком, який проходить службу в лавах Збройних Сил України та фактично відсутній за місцем свого проживання, не буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, перевіривши їх доказами, які оцінено судом на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком - позивачем, у зв`язку з чим позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 19, 141,157, 161 СК України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Військової частини НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , мешканка АДРЕСА_2 ;

Третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50, код ЄДРПОУ 44566028;

Третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Суддя Л.П. Шевчук