Постанова

від 28.11.2024 по справі 756/15415/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/15415/23 Головуючий у І інстанції Ткач М.М.

Провадження №22-ц/824/17719/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бедрицької Оксани Олегівни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,00598 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності ГО «Дубовий Гай» на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028 загальною площею 0,1 га, на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

07 серпня 2024 року на адресу суду представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О. через систему «Електронний суд» направила позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просила прийняти до провадження дану позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору до ОСОБА_2 та ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту та здійснення спільного розгляду цього позову третьої особи у межах справи №756/15415/23 за первісним позовом ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

Також, просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,06 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності Громадської організації «Дубовий Гай» та щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,1 га 8000000000:85:625:0028, яка перебуває у власності ОСОБА_2 на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027 загальною площею 0,1 га на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до ОСОБА_2 , ГО «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту - повернуто заявнику.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О. вказує на те, що предметом позову у справі № 756/15415/23 є вимоги щодо встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,00598 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності ГО «Дубовий гай» на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій по АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028 загальною площею 0,1 га, на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028.

В свою чергу, предметом спору у позові третьої особи є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності ГО «Дубовий гай» та щодо частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028, яка перебуває у власності ОСОБА_2 про встановлення постійного, безоплатного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій по АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027 загальною площею 0,1 га, на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027.

Таким чином, ОСОБА_3 дотримано матеріально-правовий критерій, з яким Цивільний процесуальний кодекс України пов`язує набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Крім того, ОСОБА_1 дотримано також суб`єктивного критерію, з яким ЦПК України пов`язує набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору, так як позов нею пред`явлено до ОСОБА_2 , та ГО «Дубовий гай».

Оскільки таку позовну заяву ОСОБА_1 подано на стадії підготовчого провадження, нею дотримано також і часового критерію передбаченого процесуальним законом такого права.

Аналіз позову ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай» свідчить про те, що поданий позов третьої особи ОСОБА_1 є взаємопов`язаними та поєднані спільним предметом спору, позов ОСОБА_1 містить самостійні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту стосовно власної земельної ділянки, а відтак висновки Оболонського районного суду міста Києва про те, що вимоги позовної заяви ОСОБА_1 не є самостійними вимогами на предмет спору в розумінні ст. 52 ЦПК України є помилковими.

Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що суд невірно застосував норму ст. 193 ЦПК України та ототожнив позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не врахувавши те, що зустрічний позов подається відповідачем, який є стороною і вже приймає участь у справі. Водночас, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подає особа, яка не є стороною у справі. А отже, приписи ст. ст. 193, 194 ЦПК України, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, мають застосовуватися з урахуванням норм ст. 52 ЦПК України, оскільки за приписами цієї норми законодавець не обмежує третю особу у праві пред`явлення позову. Навіть якби особу було б залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, то строк на реалізацією такої особи права пред`явити позов із самостійними вимогами щодо предмету спору був би такий, як передбачено ст. 52 ЦПК України - до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О. зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнює ОСОБА_1 як фізичну особу, яка є володільцем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027, щодо якої вона звернулась до суду з вимогами про встановлення земельного сервітуту, та ОСОБА_1 як голову ГО «Дубовий Гай», який виконує покладені на нього посадові обов`язки, оскільки позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору був поданий ОСОБА_1 як фізичною особою, яка є володільцем земельної ділянки та яка звернулась до суду за захистом та реалізацією належного їй права приватної власності на дану земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О. вважає, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року не відповідає обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставами для скасування рішення із ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

19 листопада 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Правдюк В.М. подав відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив обґрунтований тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги стосуються іншого предмету, ніж позов, який розглядається в даній справі, оскільки ОСОБА_2 просить встановити сервітут щодо частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, при цьому ця частина має за наслідками Висновку експерта за результатами проведеної судової земельно- технічної експертизи від 16.02.2024р. № 1712/02-2024 чітко визначену площу (59,8 кв.м тобто 0,00598 га) та межі. Відповідна обставина прямо вказана у заяві про зміну позову та додатку до такої заяви.

При цьому заявник просить встановити сервітут щодо частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044 без зазначення площі частини та меж, тобто ОСОБА_1 заявила зовсім інші вимоги що істотно різняться з вимогами існуючого предмету спору.

Крім того, ОСОБА_1 заявила ще й кардинально інші позовні вимоги що взагалі не входять до предмету спору проти позивачки вимагаючи встановити земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028, яка перебуває у власності ОСОБА_2 .

Таким чином, представник ОСОБА_2 - адвокат Правдюк В.М. звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , не будучи відповідачем у спорі, про що вона сама наполегливо вказує, заявляє вимоги проти позивача, пропонуючи суду розглядати спір, де ОСОБА_2 є одночасно і позивачем, і відповідачем.

За правилом п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви заявникові (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи позовну заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги третьої особи ОСОБА_1 не є самостійними вимогами на предмет спору в розумінні ст. 52 ЦПК України.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Треті особи - це суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

В залежності від прояву матеріально-правової заінтересованості треті особи бувають двох видів:

треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (відповідно до ст. 52 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України));

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (відповідно до ст. 53 ЦПК України).

Відповідно до ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

За ст. 195 ЦПК України положення ст.ст. 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 193 ЦПК України).

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом (ч. 3 ст. 193 ЦПК України).

Передбачене нормами ЦПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до положень ст. 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 910/12744/22.

Заявляючи самостійні вимоги щодо предмета спору, такі треті особи тим самим заявляють про наявність у них самостійних прав, відмінних і незалежних від прав сторін. Тому вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не призводить до процесуальної співучасті. Така третя особа займає самостійне процесуальне становище поряд із позивачем і відповідачем, а її інтереси та інтереси первісних сторін протилежні й виключають один одного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності Громадської організації «Дубовий Гай» на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028 загальною площею 0,1 га, на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028.

В сою чергу, у позовній заяві, як третьої особи, ОСОБА_1 вказала, що її земельна ділянка знаходиться у середині земельного масиву та межує з земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка належить ГО «Дубовий Гай» та з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028, яка належить ОСОБА_2 .

Розташування земельної ділянки обумовлює відсутність у ОСОБА_1 окремого проїзду та доступу до земельної ділянки від території загального користування по АДРЕСА_1 , такими обставинами створюються перешкоди для здійснення останньою законних намірів по використанню належної їй земельної ділянки за цільовим призначенням, проживанню, користуванню земельною ділянкою та проведення будівельних робіт.

Оскільки, ОСОБА_1 може використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027 лише із залученням сусідніх земельних ділянок, що межують із зазначеною земельною ділянкою, представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О., подаючи позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,06 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності Громадської організації «Дубовий Гай» та щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,1 га 8000000000:85:625:0028, яка перебуває у власності ОСОБА_2 на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027 загальною площею 0,1 га на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О.О., подаючи позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, просила встановити земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача та земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Таким чином, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що частина заявлених у позові ОСОБА_1 вимог не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі у розумінні ст. 52 ЦПК України, є правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не знайшли свого підтвердження, а підстави вважати, що суд першої інстанцій порушив норми процесуального права, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, а зводяться до незгоди представника ОСОБА_1 - адвоката Бедрицької О.О. з ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року.

Апеляційний суд зазначає, що повернення позову ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, не є порушенням доступу особи до правосуддя та/або порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже особа може подати вказаний позов в порядку передбаченому ЦПК України як окремий позов, за яким за умови дотримання всіх вимог ЦПК України, буде відкрито провадження у справі та розглянуто спір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бедрицької Оксани Олегівни залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.

Судді: Д.О. Таргоній

С.А. Голуб

Т.А. Слюсар