Ухвала

від 10.01.2025 по справі 756/15415/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 765/15415/23

провадження № 61-17521ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 27 листопада 2023 року відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту.

07 серпня 2024 року на адресу суду представник ОСОБА_1 - адвокат Бедрицька О. О. направила позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просила прийняти до провадження позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору до ОСОБА_2 та ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту та здійснення спільного розгляду цього позову третьої особи у межах справи № 756/15415/23 з первісним позовом ОСОБА_2 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 26 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, повернув ОСОБА_1 позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору до ОСОБА_2 та ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

У грудні 2024 року представник Бедрицька О. О. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норму процесуального права, повернувши заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору. Заявник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що предмети позову третьої особи та первісного позову не пов`язані між собою, оскільки належна ОСОБА_1 земельна ділянка межує з земельними ділянками інших учасників справи, а позовна вимога третьої особи про встановлення сервітуту стосується частин земельних ділянок, якими володіють ГО «Дубовий Гай» та ОСОБА_2 .

Отже, судові рішення заявник оскаржує на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на такі підстави.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею 0,06 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності ГО «Дубовий Гай» на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028 загальною площею 0,1 га, на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028.

ОСОБА_1 у позовній заяві третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вказала, що її земельна ділянка знаходиться у середині земельного масиву та межує з земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка належить ГО «Дубовий Гай» та з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028, яка належить ОСОБА_2 .

Розташування земельної ділянки обумовлює відсутність у ОСОБА_1 окремого проїзду та доступу до земельної ділянки від території загального користування на АДРЕСА_1 , такими обставинами створюються перешкоди для здійснення останньою законних намірів з використання належної їй земельної ділянки за цільовим призначенням, проживання, користування земельною ділянкою та проведення будівельних робіт.

За таких умов ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,06 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності ГО «Дубовий Гай» та щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,1 га 8000000000:85:625:0028, яка перебуває у власності ОСОБА_2 на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від АДРЕСА_1 до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027 загальною площею 0,1 га на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027.

Отже, спірне питання права виникло щодо законності дій судів першої та апеляційної інстанцій на предмет встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відповідно до приписів статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

За змістом статті 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

Приписи частин другої та третьої статті 193 ЦПК України визначають, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним, тому порядок його реалізації має відповідати вимогам процесуального законодавства.

Під час розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

Позовна заява третьої особи відповідно до приписів статті 52 ЦПК України повинна містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

За таких умов позовна вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, повинна стосуватися в цілому саме предмета спору у справі.

У постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 910/12744/22 Верховний Суд роз`яснив, що самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що саме вона перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і має на меті вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17, від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 вже неодноразово наголошувала на необхідності чіткого розмежування понять «предмет спору» і «предмет позову», зазначаючи, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, тоді як під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Встановивши, що позивач до відповідача заявила вимогу про встановлення сервітуту на земельну ділянку, яка на праві власності належить відповідачу, а право сервітуту стосуватиметься безпосередньо позивача ОСОБА_2 , водночас третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 заявляє вимогу щодо встановлення сервітуту на земельні ділянки як до позивача ОСОБА_2 , так і до відповідача ГО «Дубовий Гай», суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував норму процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору.

Колегія суддів наголошує, що позовна вимога третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 стосуватиметься саме її права сервітуту земельної ділянки і задоволення зазначеної вимоги не виключає вирішення спірних правовідносин на користь ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, зводяться до незгоди з оскарженими судовими рішеннями, суб`єктивного тлумачення норм процесуального права, відмінного від загальноприйнятого правозастосування, та до бажання добитися об`єднання розгляду зазначеного позову з позовом ОСОБА_2 .

Колегія суддів наголошує на тому, що відмова суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у прийнятті позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору не є перешкодою для доступу особи до правосуддя та/або порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже особа може звернутися з таким позовом в загальному порядку, передбаченому ЦПК України, як з окремим позовом.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки зазначена позивачами підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров