Ухвала

від 19.12.2024 по справі 756/15415/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/15415/23 Головуючий у І інстанції Ткач М.М.

Провадження №22-з/824/1869/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

(додаткова)

19 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Правдюк Віталія Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,00598 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності ГО «Дубовий Гай» на право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від вулиці Лісна, Оболонського району міста Києва до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028 загальною площею 0,1 га, на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0028.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГО «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

07 серпня 2024 року на адресу суду представник ОСОБА_2 - адвокат Бедрицька О.О. через систему «Електронний суд» направила позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просила прийняти до провадження дану позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору до ОСОБА_1 та ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту та здійснення спільного розгляду цього позову третьої особи у межах справи №756/15415/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

Також, просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,06 га з кадастровим номером 8000000000:85:625:0044, яка перебуває у власності Громадської організації «Дубовий Гай» та щодо частини земельної ділянки загальною площею земельного сервітуту 0,1 га 8000000000:85:625:0028, яка перебуває у власності ОСОБА_1 на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій від вулиці Лісна, Оболонського району міста Києва до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027 загальною площею 0,1 га на користь власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:625:0027.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до ОСОБА_1 , ГО «Дубовий Гай», про встановлення земельного сервітуту - повернуто заявнику.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Бедрицька О.О. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ГО «Дубовий Гай» про встановлення земельного сервітуту.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бедрицької Оксани Олегівни залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року залишено без змін.

16 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В.М. подав до суду, через систему «Електронний суд», заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що за наслідками ініційованого ОСОБА_2 апеляційного провадження, для ОСОБА_1 як сторони позивача у справі було виправдано скористатися професійною правничою допомогою адвоката Правдюка В.М. із представлення її прав та інтересів в рамках відповідного апеляційного перегляду, яка виразилася у підготовці та подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , оскільки безпідставне залучення ОСОБА_2 у справу в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, у випадку успішного апеляційного оскарження ухвали суду, могло призвести до того, що розгляд та вирішення самої справи, який триває вже понад рік з моменту відкриття провадження, міг бути повністю знівельований, внаслідок того, що такий розгляд за заявою третьої особи із самостійними вимогами міг би розпочатися спочатку.

В заяві вказано, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат в розмірі 15000 грн, які планує понести ОСОБА_1 при перегляді справи в апеляційному порядку.

Сторона позивача зазначає, що нею було понесено за наслідком апеляційного перегляду справи судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В.М. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесенівитрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 12000,00 грн.

Також, в заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В.М. порушує питання про поновлення строку для подачі відповідної заяви.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В.М.зазначає, що постанова Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, якою був завершений апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції не була вручена ОСОБА_1 , про факт існування відповідної постанови сторона позивача довідалася виключно шляхом доступу до відомостей ЄДРСР станом на 15 грудня 2024 року.

Таким чином, сторона позивача вважає, що процесуальний строк для подачі доказів (визначений за ч. 8 ст. 141 ЦПК України), не пропущений, оскільки останній день для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення та подачі відповідних доказів, з урахуванням реалізації права на його поновлення, припадає на 20 грудня 2024 року.

Перевіривши причини пропуску строку на подання доказів понесених судових витрат, апеляційний суд, з урахуванням наведених адвокатом обставин, вважає можливим поновити представник ОСОБА_1 - адвокат Правдюк В.М. строк на подання доказів понесених судових витрат, оскільки пропущений він був з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у даній справі, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, судова колегія вважає, що дана заява підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у даній справі, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, судова колегія вважає, що дана заява підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно положень ч. 1, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

П. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивач здійснював адвокат Правдюк В.М. на підставі укладеного Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20 листопада 2023 року між адвокатом Правдюком В.М. та Маковей О.О.

Із долученої до заяви про ухвалення додаткового рішення додаткової угоди № 3 від 07 листопада 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20 листопада 2023року вбачається, що сторони даного договору погодили розмір та умови оплати винагороди (гонорару) адвоката за послуги щодо надання професійної правничої допомоги із представництва та захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду та вирішення апеляційної скарги у справі в рамках апеляційного провадження, що здійснюється Київським апеляційним судом.

У п. 2 Додаткової угоди № 3 від 07 листопада 2024 року вказано, що за ознайомлення з матеріалами справи в рамках ініційованого апеляційного провадження, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу Тарасюк Є.І. подану на оскарження ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року у даній справ визначена вартість в розмірі 12000,00 грн.

На підтвердження наданих адвокатом послуг, до заяви долучено Акт приймання-передачі наданих послуг від 16 грудня 2024 року визначених додатковою угодою № 3 від 07 листопада 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20 листопада 2023 року з якого вбачається, що адвокатом Правдюк В.М. надано юридичні послуги відповідно до договору № б/н від 20 листопада 2023 року на суму 12000,00 грн.

Вищевказаний Акт приймання-передачі наданих послуг від 16 грудня 2024 року підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Правдюком В.М.

Таким чином, загальний розмір витрат сторони позивача за надання адвокатом послуг правової допомоги щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції складає 12000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Зі змісту ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

З матеріалів справи вбачається, що інші сторони даної справи повідомлялись належним чином про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення що підтверджується доказами направлення вказаної заяви.

Однак, жодних заперечень від сторін та від третьої особи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В свою чергу, судова колегія не може в повній мірі погодитись із заявленим розміром наданих юридичних послуг на суму 12000,00 грн, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснювався в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та безсудового засідання.

Зазначена справа не відноситься до категорії справ значної складності, які потребують самостійного напрацювання представником окремого правового висновку та наведення нових обставин, які мають значення для справи.

З урахуванням обставин справи та долучених до справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до стягнення в повному розмірі витрат з ОСОБА_2 .

Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Визначаючи розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих послуг, ціну позову.

Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи та значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, у зв`язку із чим приймає додаткову постанову у порядку ст. ст. 270 та 381 ЦПК України.

Керуючись ст. 133,137,141,246,270,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Правдюку Віталію Михайловичустрок для подання доказів понесених судових витрат.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Правдюка Віталія Михайлович про ухвалення додаткового рішення задовольнитичастково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині задоволення заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Реквізити сторін:

ОСОБА_2 , (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст постанови складений 19 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Д.О.Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар