Постанова
від 18.11.2024 по справі 922/1048/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Харків Справа №922/1048/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від апелянта Павленко С.В.,

від боржника Іванченко А.В.,

арбітражний керуючий - Корольов В.В.,

інші учасники провадження у справі не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№1931Х від 09.08.2024) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 (м. Полтава, суддя Міньковський С.В., повний текст постанови складено 30.07.2024),

за заявою ОСОБА_1 , м. Зміїв, Харківська область,

про неплатоспроможність ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 в підготовчому засіданні, господарський суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , здійснив оприлюднення оголошення про відкриття справи про неплатоспроможність на веб-сайті судової влади України (ВГСУ), призначив керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Корольова В.В., зобов`язав керуючого реструктуризацією вчинити певні дії, призначив проведення попереднього засідання суду на 22.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 визнано грошові вимоги кредиторів: АТ «Кредобанк» на суму 43447,85 грн та 4962 грн судового збору; АТ «ПУМБ» на суму 21818,94 грн та 4962 грн грн судового збору; гр. ОСОБА_2 на суму 295782,36 грн та 4962 грн судового збору; АТ «Мегабанк» на суму 60265,81 грн та 4962 грн судового збору; АТ «Сенс Банк» на суму 94460,14 грн та 5368 грн судового збору. Визнано вимоги АТ «Мегабанк» та АТ «Сенс Банк» такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу.

Постановою Господарського суду Харківської області віл 23.07.2024 визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів. Вказано наслідки прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів. Скасовано заборону на відчуження майна, накладену на активи фізичної особи ОСОБА_1 , накладену ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 по справі №922/1048/22. Призначено керуючим реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича за виконання повноважень керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання ним своїх повноважень. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі Судової влади України (веб-сайт Вищого господарського суду України) повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів. Зобов`язано керуючого реалізацією закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута. Зобов`язано керуючого реалізацією в строк до 23.07.2025 року виконати процедуру погашення боргів боржника, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання процедури погашення боргів боржника, у тому числі, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси, акти оцінки майна, відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; звіт про виплачені кредиторам кошти; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості. Зобов`язано арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича подати до господарського суду за п`ять днів до закінчення процедури погашення боргів боржника звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумком процедури погашення боргів боржника.

Акціонерне товариство «Кредобанк» з вказаною постановою суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити строк подання апеляційної скарги; постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 (дата підписання повного тексту 30.07.2023) про оголошення боржника банкрутом скасувати повністю; справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «Кредобанк» зазначає наступне:

- суд повністю проігнорував доводи Банку про те, що арбітражний керуючий не зібрав жодної актуальної інформації про боржника, зокрема, про доходи, її місцезнаходження, активи членів сім`ї;

- договір та додаткова угода підписані боржником з адвокатом у м. Києві, з чого вбачається, що у боржника наявні грошові кошти на проїзд з ФРН до Києва, сума яких перевищує запропоновану планом реструктуризацію суму заборгованості всім кредиторам (5 124 грн);

- боржниця ОСОБА_3 підписала акти виконаних робіт з адвокатом Іванченко А.В. в цій справі на суму 16 000,00 грн, тобто в три рази більше, ніж боржниця ОСОБА_3 пропонувала для реструктуризації всім кредиторам разом;

- банку стало відомо, що 19.07.2022 між адвокатом Іванченко А.В. та арбітражним керуючим Корольовим В.В., як ліквідатором ПАТ «ІНБУД», укладено договір про надання правничої допомоги. Тобто, адвокат Іванченко А.В. є одночасно і адвокатом Корольова В.В., і адвокатом боржниці в цій справі Гунько А.В., що є порушенням законності та принципу конфлікту інтересів;

- надані боржником документи на підтвердження майнового стану у Німеччині є неналежними доказами, оскільки останні не містять перекладу, надані в копіях та не засвідчені належним чином;

- суд проігнорував, що арбітражний керуючий не направляв запити до банківських установ, реєструючих органів на території України та Німеччини щодо членів сім`ї боржника, при тому що всі члени сім`ї відмовилися надавати інформацію про свої активи при заповненні боржником декларацій; не провів інвентаризацію майна Боржника в місці її перебування ( Німеччині), не зібрав документи про рухоме та нерухоме майно боржниці в тій країні;

- місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання банку про особистий виклик в судове засідання боржника - ОСОБА_1 ;

- суд перейшов на наступну стадію процедури банкрутства без розгляду скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Корольова В.В. та незаконно призначив арбітражного керуючого Корольова В.В. керуючим реалізації майном;

- основним призначенням частини сьомої статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Від Акціонерного товариства «Кредобанк» надійшла заява (вх.№10604 від 13.08.2024) про долучення доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№1931Х від 09.08.2024) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 залишено без руху з підстав відсутності доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу кредитора ОСОБА_2 .

Від Акціонерного товариства «Кредобанк» надійшли пояснення (вх.№10768 від 16.08.2024), в яких апелянт наводить обґрунтування причин відправки копії апеляційної скарги з додатками кредитору ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1 та повідомляє, що ним буде направлено копію апеляційної скарги з додатками на адресу кредитора ОСОБА_2 цінним листом з описом вкладення.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№10810 від 19.08.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2024. Зокрема, апелянтом надано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення на адресу кредитора ОСОБА_2 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№1931Х від 09.08.2024) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1048/22.

28.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1048/22 (вх.№11219).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№1931Х від 09.08.2024) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 до розгляду на « 31» жовтня 2024 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12011 від 17.09.2024), в якому остання просить в задоволенні апеляційної скарги АТ «Кредобанк» на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 відмовити; постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 залишити без змін; стягнути з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначає наступне:

- кредитором не доведено належними та допустимими доказами, що боржник двічі приїжджала до міста Києва. Вказані обставини спростовуються листом Держприкордослужби;

- у матеріалах справи відсутні докази сплати боржником адвокату 16 0000 грн за правову допомогу;

- перебування боржниці на території Німеччини, інформація про її доходи та витрати, розмір отриманих соціальних виплат доведено належними та допустимими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у цій справі;

- питання того, що адвокат Іванченко є одночасно адвокатом Гунько І.В. та арбітражного керуючого Корольова вже розглянуто апеляційним господарським судом у даній справі під час звернення АТ «Кредобанк» зі скаргою на ухвалу про відмову у закритті провадження у справі, за результатом розгляду якої суд дійшов висновку про безпідставність таких тверджень апелянта;

- доводи апелянта про те, що всі члени сім`ї не надали інформацію про вклади у банках, грошові кошти та активи спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.10.2023 у справі №918/920/22, відповідно до яких на законодавчому рівні закріплено право боржника не вказувати в деклараціях інформацію, яка боржнику може бути відомою з правовстановлюючих документів, державних реєстрів, і щодо якої особи відмовилися її надавати. Крім того, вказане питання було предметом розгляду за касаційною скаргою АТ «Кредобанк» у даній справі (постанова від 19.12.2023);

- поведінка апелянта спрямована на перегляд вже встановлених судом обставин та зміну рішення судів, які набрали законної сили.

Від арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича надійшли заперечення (вх.№12171 від 20.09.2024), в яких останній просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 по справі №922/1048/22 про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів залишити без задоволення.

В обґрунтування заперечень арбітражний керуючий Корольов В.В. посилається на наступне:

- питання щодо відомостей про місцезнаходження та розмір доходів Боржника неодноразово було предметом обговорення під час розгляду клопотання АТ «Кредобанк» про закриття провадження по справі, за результатом розгляду якого Банку було відмовлено в усіх інстанціях;

- питання про ненадання членами сім`ї боржника інформації про вклади у банках, готівкові кошти та активи, що перебувають у них досліджувалося судами під час розгляду заяви про закриття провадження та скарги на дії арбітражного керуючого;

- арбітражним керуючим Корольовим В.В. направлено запити на звернення АТ «Кредобанк» від 19.04.2023 із формулюванням, які просив зробити та направити банк, тому твердження скаржника про те, що розпорядник майна начебто подавав запити з такими формулюваннями, які не можуть бути прийняті банками до реального виконання не відповідає дійсним обставинам справи. Вказаним обставинам надано докладну оцінку під час розгляду скарги на дії арбітражного керуючого, висновки про що викладені в ухвалі Господарського суду Харківської області від 24.10.2023, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024;

- твердження Банку про те, що спершу суд першої інстанції мав розглянути скаргу на дії арбітражного керуючого від 08.08.2024 є необґрунтованими, оскільки вказана скарга надійшла хронологічно пізніше клопотання арбітражного керуючого про перехід до процедури погашення боргів від 31.08.2023;

- твердження Банку щодо неправомірності призначення арбітражного керуючого Корольова В.В. керуючим реалізацією є помилковим, оскільки його кандидатура запропонована зборами кредиторів та відповідала вимогам Кодексу України з процедур банкрутства;

- щодо оцінки активів та пасивів Боржника та правомірності переходу до процедури погашення боргів, то оскільки фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника;

- протягом тривалого часу зборами кредиторів не було прийнято рішення про схвалення Плану реструктуризації, натомість 25.08.2023 прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів, схвалене більшістю голосів на зборах кредиторів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№1931Х від 09.08.2024) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 постановлено провести « 18» листопада 2024 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1048/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/1048/22, яке призначено на 18.11.2024 о 10:15 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 задоволено клопотання арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1048/22, яке відбудеться « 18» листопада 2024 р. о 10:15 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/1048/22, яке відбудеться « 18» листопада 2024 р. о 10:15 год постановлено провести за участю арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвоката Павленко С.В. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1048/22, яке відбудеться « 18» листопада 2024 р. о 10:15 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/1048/22, яке відбудеться « 18» листопада 2024 р. о 10:15 год постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвоката Павленко С.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 18.11.2024 з`явились представник апелянта, представник боржника та арбітражний керуючий. Інші учасники провадження у справі про банкрутство до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвал до електронних кабінетів учасників справи, а також повернутими рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Суд враховує положення п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.11.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та скасувати постанову суду першої інстанції. Представник боржника та арбітражний керуючий заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області про її неплатоспроможність у порядку п.1 ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на те, що розмір її прострочених зобов`язань перед кредиторами перевищує 30 розмірів заробітної плати.

Після публікації оголошення у встановлений судом строк, до Господарського суду Харківської області надійшли заяви від наступних кредиторів: АТ «Кредобанк», м. Львів, на суму 43447,85 грн та 4962 грн судового збору; АТ «ПУМБ», м. Київ на суму 21818,94 грн та 4962 грн судового збору; гр. ОСОБА_2 , м. Харків на суму 354800,49 грн та 4962 грн судового збору.

Після встановленого судом строку, до Господарського суду Харківської області надійшли заяви від наступних кредиторів: АТ «Мегабанк», м. Київ на суму 60 265,81 грн з урахуванням уточнень; АТ «Сенс Банк», м. Київ на суму 94460,14 грн та 5368 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 визнано грошові вимоги кредиторів: АТ «Кредобанк» на суму 43447,85 грн та 4962 грн судового збору; АТ «ПУМБ» на суму 21818,94 грн та 4962 грн судового збору; гр. ОСОБА_2 на суму 295782,36 грн та 4962 грн судового збору; АТ «Мегабанк» на суму 60265,81 грн та 4962 грн судового збору; АТ «Сенс Банк» на суму 94460,14 грн та 5368 грн судового збору. Визнано вимоги АТ «Мегабанк» та АТ «Сенс Банк» такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу.

Зобов`язано керуючого реструктуризацією з урахуванням ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів на якому розглянути погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

20.05.2023 від керуючого санацією Корольова В.В. надійшла заява про затвердження плану реструктуризації боргів боржника, який був погоджений більшістю голосів зборів кредиторів (протокол борів кредиторів №3 від 24.05.2023), створений фонд для оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому Корольову В.В. та визначений порядок його формування, розглянуто клопотання кредитора АТ «Кредобанк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

АТ «Кредобанк» звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі про неспроможність ОСОБА_1 , посилаючись на недобросовісність боржника при отриманні у кредитора кредитних коштів, боржником представлена неповна інформація щодо майнового стану членів його сім`ї, відсутня інформація про використання членами сім`ї боржника вантажних засобів, не надана інформацію про вклади у банках, готівкові кошти та активі, що перебувають у них. Зазначене клопотання також підтримане присутнім у судовому засіданні представником АТ «ПУМБ».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2023 відмовлено АТ «Кредобанк» в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; відмовлено керуючому реструктуризацією у затвердженні плану реструктуризації боржника. Зобов`язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів, на яких визначитись з подальшою процедурою банкрутства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2023 у справі №922/1048/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2023 (в частині відмови у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Кредобанк» про закриття провадження у справі) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №922/1048/22 залишено без змін.

До Господарського суду Харківської області надійшла скарга АТ «Кредобанк» на незаконні дії арбітражного керуючого Корольова В.В. в якій кредитор просив суд:

1) визнати неправомірними дії та бездіяльність арбітражного керуючого Корольова В.В. при виконанні ним повноважень керуючого реструктуризацією Гунько І.В.; 2) відсторонити арбітражного керуючого Корольова В.В. від виконання обов`язків керуючого реструктуризацією; 3) провадження у справі закрити.

Скарга мотивована відсутністю та сумнівністю підстав для визнання ОСОБА_1 неплатоспроможною, недобросовісністю, на думку Банку, дій Боржниці та особи, з найбільшим розміром кредиторських вимог у справі, змовою Боржниці та зазначеного кредитора з метою визнання її неплатоспроможною заради списання боргів, неналежним виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 в задоволенні скарги АТ «Кредобанк» на дії арбітражного керуючого Корольова В.В. відмовлено. В частині вимог скарги щодо закриття провадження у справі провадження закрито. В задоволенні клопотання представника боржника адвоката Іванченко А.В. про застосування заходів примусу відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№2391Х) залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 у справі №922/1048/22 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №922/1048/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною Акціонерного товариства «Кредобанк» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №922/1048/22.

Під час перебування матеріалів справи на оскарженні, до Господарського суду Харківської області від представника АТ «Кредобанк» надійшло клопотання, в якому він просив суд визнати явку боржника (фізичної особи) в судові засідання - обов`язковою (особисто боржника, а не його представника), а також зобов`язати її особисто надати суду документи про майновий стан боржника на території ФРН.

25.08.2023 проведено збори кредиторів, на яких з огляду на фінансовий стан боржника прийнято рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом, введення процедури погашення боргів боржника та призначення ОСОБА_4 керуючим реалізації майна боржника.

05.09.2023 арбітражний керуючий звернувся до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів у справі №922/1048/22.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції, розглянувши клопотання АТ «Кредобанк» про виклик у судове засідання боржника особисто та про витребування документів, зазначив, що оскільки АТ «Кредобанк» не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності виклику ОСОБА_1 в підсумкове засідання, суд вважає виклик боржника в судове засідання недоцільним та таким, що не переслідує мету підсумкового засідання, у зв`язку із чим, в клопотанні банку про виклик боржника в судове засідання відмовив. Місцевий господарський суд встановив здійснені керуючим реструктуризацією заходи в процедурі реструктуризації та їх результати. Суд дійшов висновку, що фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, відтак погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника. Місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи не містять іншого, ніж той у затвердженні якого відмовлено судом, погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника. Крім того, суд звернув увагу, що питання закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вже було предметом розгляду у даній справі, за результатом розгляду якого відмовлено у закритті провадження, а інших обґрунтованих доказів, які унеможливлюють перехід до процедури погашення боргів та визнання боржника банкрутом ОСОБА_1 , АТ «Кредобанк» не надано. Враховуючи, що зборами кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 прийнято рішення про введення процедури погашення боргів боржника, а також те, що у боржника недостатньо майнових активів для задоволення вимог кредиторів та відсутні законні підстави для закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів. Також оскільки кандидатура арбітражного керуючого Корольова В.В. відповідає вимогам ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства, погоджена в установленому порядку зборами кредиторів боржника, суд дійшов висновку про призначення останнього керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність з метою реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення власної платоспроможності.

За приписами Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20).

Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).

Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).

Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

20.05.2023 від керуючого санацією Корольова В.В. надійшла заява про затвердження плану реструктуризації боргів боржника, який погоджений більшістю голосів зборів кредиторів (протокол зборів кредиторів №3 від 24.05.2023).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2023, зокрема, відмовлено керуючому реструктуризацією у затвердженні плану реструктуризації боржника. Зобов`язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів, на яких визначитись з подальшою процедурою банкрутства.

Іншого, крім вищезазначеного, погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника до суду не надано.

При цьому, 25.08.2023 відбулися збори кредиторів, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом №6 зборів кредиторів боржника. Як вбачається із вказаного Протоколу, більшістю голосів прийнято рішення звернутись до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів у справі №922/1048/22. Уповноважено керуючого реструктуризацією оформити та підписати клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів у справі №922/1048/22. Зобов`язано керуючого реструктуризацією надати суду підписане та оформлене клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів у справі №922/1048/22.

Відповідне рішення зборів кредиторів реалізовано арбітражним керуючим шляхом звернення до суду першої інстанції з клопотанням про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів у справі №922/1048/22, за результатом розгляду якого прийнято оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом та переходу до процедури погашення боргів.

Водночас, апелянт АТ «Кредобанк» зазначає, що місцевим господарським судом не з`ясовано фактичне місцезнаходження боржника, які доходи вона отримує в країні проживання, а також проігноровано те, що подані на підтвердження перебування та отримання доходів боржником у Німеччині докази є неналежними та недопустимими. З цього приводу колегія судів вказує про наступне.

Боржником повідомлено, що з початком повномасштабного вторгнення, остання з членами сім`ї евакуювалися до Німеччини з метою збереження життя та здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником на запит АТ «Кредобанк», яке є скаржником у даному апеляційному провадження, надано до суду запитувані документи на підтвердження перебування боржника на території Німеччини, інформацію про її доходи, розмір соціальних виплат та витрати.

При цьому, посилання апелянта на неналежність та недопустимість вищевказаних доказів через відсутність їх легалізації, офіційного перекладу та проставлення апостиля, є необґрунтованими з огляду на характер поданих доказів, їх зміст та обставини, на підтвердження яких ці докази подані боржником.

Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

При цьому, колегією суддів встановлено, що аналогічні доводи апелянта вже були предметом судового розгляду у даній справі за результатом розгляду клопотання АТ «Кредобанк» про закриття провадження у справі та відхилені судами (ухвала Господарського суду Харківської області від 22.06.2023, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та постановою Верховного Суду від 19.12.2023 у справі 922/1048/22).

Так, судами встановлено, що боржником надано за запитом зборів кредиторів повну інформацію щодо належних їй на території Німеччини доходів та витрат з березня 2022 року, що свідчить про її тимчасове перебування на території Німеччини від початку воєнного стану.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2023 по даній справі зазначив, що скаржник доказів на підтвердження наявності обмежень права пересування у боржниці не надав, до відповідних компетентних органів, з метою з`ясування обставин перетину боржницею державного кордону, як самостійно так і через звернення з відповідним клопотанням до суду - не звертався. Тобто, боржниця не була позбавлена права на перетин кордону, а, відтак, не була позбавлена можливості на укладення правочинів на території України.

Вказане також свідчить про необґрунтованість та безпідставність посилання скаржника під час даного апеляційного провадження на наявні у матеріалах справи документи, підписані боржником зі своїм представником у місті Києві, як на докази приховування майнового стану та місцезнаходження боржника.

Колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом розрахунки витрат на проїзд боржника із Німеччини до м. Києва для підписання документів із представником не підтверджені належними та допустимими доказами їх фактичного понесення. Крім того, матеріали справи містять відповідь Держприкордонслужби України, за змістом якої відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 01.01.2019 по 03.11.2023 боржником в базі даних не виявлено. При цьому, Держприкордонслужбою України повідомлено, що обліки осіб, які перетнули державний кордон України під час вимушеної евакуації в період з лютого 2022 по березень 2022 внаслідок військової агресії рф за внутрішнім паспортом громадян України в Державній прикордонній службі не ведуться. Вказана інформація узгоджується із поясненнями боржника про вимушену евакуацію до Німеччини у березні 2022 року та наданими боржником вищезазначеними доказами на підтвердження її місцезнаходження та отримуваних соціальних виплат в країні перебування. При цьому, апелянтом на підтвердження своїх доводів щодо поїздок боржника в Україну для підписання документів із представником не надано жодних доказів.

Стосовно підписання боржником із адвокатом Іванченко А.В. актів виконаних робіт у цій справі на суму 16 000,00 грн, що є значно більшою сумою, ніж запропоновано для реструктуризації всім кредиторам, колегія суддів вказує про наступне.

Статтею 59 Конституції України гарантовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Законодавство не містить жодних заборон чи обмежень щодо участі представника боржника у процедурі банкрутства фізичної особи.

При цьому, матеріали справи не містять доказів сплати боржником вказаних грошових коштів представнику. Таким чином, відсутні підстави стверджувати про приховування грошових коштів боржника з огляду на підписання останнім актів виконаних робіт на надання професійної правничої допомоги.

Щодо посилання АТ «Кредобанк» на наявність конфлікту інтересів та порушення законності з огляду на укладення договору про надання правничої допомоги між адвокатом Іванченко А.В. та арбітражним керуючим Корольовим В.В., як ліквідатором ПАТ «ІНБУД», колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи вказане питання досліджувалося судами у цій справі під час розгляду клопотання АТ «Кредобанк» про закриття провадження у справі та клопотання про винесення окремої ухвали. Так, Східним апеляційним господарським судом у постанові від 20.09.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19.12.2023, зазначено, що «посилання заявника на те, що 24.05.2021 між арбітражним керуючим Корольовим В. В. та адвокатом Іванченко А.В. укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу, є недоречними, оскільки стосуються правовідносин у справі №910/18250/16, а не справи №922/1048/22. Так само, не приймаються доводи заявника щодо того, що адвокат Іванченко А.В, є одночасно представником і арбітражного керуючого Корольова В.В., і боржника, що є недопустимим в розрізі прямого конфлікту інтересів та прямо заборонено адвокату, оскільки належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України вказаного (ордеру чи відповідного договору, укладеного між адвокатом Іванченко А.В. та Корольовим В.В.), заявником до суду не надано та матеріали справи не містять.».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 325 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Набрання судовим рішенням законної сили та його обов`язковість є невід`ємними складовими принципу остаточності судового рішення - res judicata, що, у свою чергу, є складовою частиною верховенства права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) остаточність судового рішення також зумовлена, зокрема, набранням ним законної сили, обов`язковістю до виконання, оскільки принцип остаточності судового рішення тісно пов`язаний із принципом правової певності. Так, ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що «...одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву».

Колегія суддів вказує, що під час даного апеляційного провадження АТ «Кредобанк» зазначено аналогічні доводи в частині наявності конфлікту інтересів, оцінку яким надано в остаточному судовому рішенні, та не надано на їх підтвердження жодних доказів.

Посилання апелянта на нормативно-правові акти, що регламентують дотримання адвокатом правил адвокатської етики можуть бути підставою для звернення останнього до органів адвокатського самоврядування із відповідними скаргами, водночас за встановлених судом обставин не свідчать про недобросовісність дій боржника в процесі розгляду даної справи про неплатоспроможність фізичної особи.

Стосовно посилання апелянта на те, що судом проігноровано доводи Банку про те, що всі члени сім`ї не надали інформацію про вклади у банках, готівкові кошти та активи, що перебувають у них, що є імперативним обов`язком для боржника, колегія суддів вказує про наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 3 примітки до наказу Міністерства юстиції України №2627/5 від 21.08.2019 «Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність», декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, за який подається декларація.

Згідно з п. 9 примітки до наказу Міністерства юстиції України №2627/5 від 21.08.2019, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така Інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається «Член сім`ї не надав інформацію».

Тобто на законодавчому рівні закріплено право боржника не вказувати в деклараціях інформацію, яка боржнику не може бути відомою з правовстановлюючих документів, відповідних державних реєстрів, і щодо якої відмовилися самі особи її надавати.

Тому не вказування інформації про доходи батьків боржника та членів його сім`ї є правом, яке також закріплене на законодавчому рівні, та ніяким чином не може впливати на хід ведення справи про банкрутство, оскільки, в даному випадку, батьки боржника та члени його сім`ї не несуть відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №918/920/22.

Інформація, яка була отримана боржником з загальнодоступних джерел та реєстрів внесена до Декларацій про майновий стан 2019-2021 років. Отримавши звіт керуючого реструктуризацією про перевірку Декларацій про майновий стан, боржник впродовж семи днів надала зборам кредиторів та суду виправлені Декларації про майновий стан. Дії Боржника щодо виконання вимог по заповненню Декларацій про майновий стан були послідовними та відповідали вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Керуючись п. 11 ч.3 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник надала Декларації за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства та заповнила Декларації відповідно приміток, зазначених в Наказі.

При цьому, аналогічні доводи зазначено АТ «Кредобанк» при зверненні з касаційною скаргою за результатом відмови судами попередній інстанцій у задоволенні клопотання про закриття провадження.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2023 по даній справі зазначив, що «надання інформації про наявність у членів сім`ї майнових активів залежить не тільки від добросовісності самого боржника, але і від добросовісності самих членів сім`ї, які можуть таку інформацію приховати або не повідомити у повній мірі. Тому судами обґрунтовано враховано положення п. 9 Наказу Міністерства юстиції України № 2627/5 від 21.08.2019 року «Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.08.2019 за № 964/33935, відповідно до якого боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).».

Колегія суддів наголошує, що вказане судове рішення касаційного суду є остаточним, а доводи апелянта зводяться до незгоди із висновками судів, викладеними у судових рішеннях, ухвалених під час попередніх процесуальних етапів процедури з банкрутства у даній справі.

Стосовно направлення арбітражним керуючим запитів до установ щодо майнового стану боржника через значний час після відкриття провадження у справі про банкрутство та із формулюваннями, які не дозволяють становити дійсних обставин справи щодо майнового стану боржника, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, саме АТ «Кредобанк» 19.04.2023 звернувся до арбітражного керуючого Корольова В.В. із заявою, в якій, зокрема просило направити запити стосовно перевірки майнового стану боржника в загальній кількості 98 шт. Також в заяві зазначено найменування банків та інших установ, в які необхідно зробити додаткові запити та сформульовану прохальну частину, яку саме інформацію необхідно перевірити та які документи необхідно витребувати. Запити зазначеного кредитором змісту направлено арбітражним керуючим до банків та інших установ. Отримані відповіді відображено у поточному звіті керуючого реструктуризацією №146-922/1048 від 17.05.2023.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що Листом №3-922/1048 від 30.09.2022 (на наступний день після відкриття провадження у справі про банкрутство) керуючий реструктуризацією звернувся до Головного управління ДПС в Харківській області з проханням надати інформацію про доходи, отримані боржником та членами її сім`ї за останні три роки. Листом №15283/6/20-40-12-03-07 від 26.10.2022 Головне управління ДПС у Харківській області надало відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самостійними особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.07.2019 по 30.06.2022 по фізичним особам, податкові номери яких вказані в ухвалі. Вказану інформацію долучено до звіту керуючого реструктуризацією №21-922/1048 від 21.11.2022.

Також арбітражним керуючим отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо нерухомого майна боржника та членів її сім`ї.

За результатом проведених заходів приховування майна та/або грошових коштів боржником та/або членами сім`ї не було виявлено.

Вказані доводи також були предметом судового дослідження під час розгляду скарги АТ «Кредобанк» на дії арбітражного керуючого.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 по справі №922/1048/22 встановлено: «Крім того, арбітражним керуючим Корольовим В.В., як встановив суд, було направлено запити на звернення АТ «Кредобанк» від 19.04.2023 із формулюванням, які просив зробити та направити банк, тому твердження скаржника, що розпорядник майна начебто подавав запити з такими формулюваннями, які не можуть бути прийняті банками до реального виконання (не зазначається, до прикладу, період для надання виписок про рух коштів на рахунках), не відповідає дійсним обставинам справи.» За результатом апеляційного перегляду вказана ухвала залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, яка є остаточною у даному випадку.

Щодо твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання банку про особистий виклик в судове засідання боржника - ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає про наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник АТ «Кредобанк», з посиланням на практику судів апеляційної інстанції, зазначав про те, що явка боржника у підготовчому засіданні є обов`язковою для встановлення дійсності намірів боржника щодо процедури банкрутства та готовності до наслідків, передбачених цією процедурою.

Суд зазначає, що саме на етапі підготовчого, а не підсумкового засідання вирішуються питання, пов`язані з розглядом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, встановлення особи заявника, який звернувся до суду із заявою про відкриття справи про його неплатоспроможність шляхом його виклику в судове засідання для з`ясування особи та її намірів в процедурі банкрутства.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 про відкриття провадження у справі неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 не оскаржувалася учасниками справи та набрала законної сили у встановленому законодавством порядку. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 призначено підсумкове засідання на 23.07.2024.

При цьому, як встановлено вище у зв`язку із військовою агресією рф боржник евакуювалася на територію Німеччини та своєчасно надає через представника необхідні документи, вчиняє інші процесуальні дії та виконує процесуальні обов`язки, необхідні у процедурі неплатоспроможності фізичної особи.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не обґрунтовано необхідність особистої явки боржника до Господарського суду Харківської області на етапі підсумкового засідання, зокрема, враховуючи обставини пов`язані з воєнним станом, безпекову ситуацію та перебування боржника поза межами України.

Таким чином, апеляційний господарський суд вказує, що відмова суду першої інстанції у клопотанні про виклик боржника у судове засідання особисто є обґрунтованою, зроблена з урахуванням як нормативних положень КУзПБ, так і фактичних обставин даної справи. У зв`язку з чим доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Апелянт також посилається на незаконність переходу на наступну стадію процедури банкрутства без розгляду скарги на неправомірні дії арбітражного керуючого Корольова В.В. та призначення місцевим господарським судом арбітражного керуючого Корольова В.В. керуючим реалізації майном. З цього приводу колегія суддів зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2023 арбітражним керуючим на виконання рішення зборів кредиторів подано до суду клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів та згоду на участь в якості керуючого реалізацією майна у даній справі.

Скарга на дії арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича, на яку посилається апелянт подана 05.07.2024.

Оскільки матеріали справи 922/1048/22 були передані до Східного апеляційного господарського суду та Верховного Суду для розгляду апеляційних та касаційних скарг АТ «КРЕДОБАНК» на судові рішення, після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, судом 23.07.2024 розглянуто клопотання арбітражного керуючого про перехід до процедури погашення боргів, подане 31.08.2023, та клопотання АТ «Кредобанк» про виклик боржника, подане 10.04.2024.

Разом з цим, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на момент ухвалення даної постанови, скаргу АТ «Кредобанк» на дії арбітражного керуючого ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 призначено до розгляду.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо порядку розгляду заявлених у справі клопотань не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що можуть свідчити про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Твердження апелянта про незаконність призначення керуючим реалізації майном арбітражного керуючого Корольова В.В. зводяться до незгоди АТ «Кредобанк» із діями арбітражного керуючого на попередніх стадіях справи про неплатоспроможність та не містять обґрунтувань та доказів неправомірності призначення останнього керуючим реалізацією.

Так, у матеріалах справи відсутні підстави, передбачені ч.3 ст.28 КУзПБ, які виключають можливість призначення арбітражного керуючого Корольова В.В. керуючим реалізації майном у даній справі; рішенням зборів кредиторів від 25.08.2023 прийнято рішення щодо призначення керуючим реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Корольова В.В.; арбітражним керуючим Корольовим В.В. подано відповідну заяву про згоду на його призначення керуючим реалізацією майна боржника. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Корольова В.В.

Колегія суддів зазначає, що передумовою введення у справі про неплатоспроможність процедури погашення боргів боржника та визнання його банкрутом є з`ясування наявності такої обов`язкової умови як ознаки неплатоспроможності боржника.

Боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Суд звертає увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин.

Тобто підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції, у відповідності до наявних матеріалів справи, встановлено, що загальний розмір активів боржника, з урахуванням того, що 1/3 частки земельної ділянки та житлового будинку належать на праві спільної сумісної власності з чоловіком ОСОБА_5 становить 117570,00 грн(110250+110250)/2 + 4600,00 грн+1270,00 грн. Натомість загальний розмір кредиторської заборгованості боржника згідно реєстру вимог кредиторів складає 515 775,10 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, відтак погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника.

Оскільки, як встановлено вище, матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, відсутні відомості щодо можливості боржника погасити заборгованість перед кредиторами, прийняття зборами кредиторів клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів та звернення арбітражного керуючого до суду із відповідним клопотанням, відсутність підстав для закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.

За результатом розгляду доводів апеляційної скарги та дослідження матеріалів справи, колегією суддів не встановлено наявності підстав для закриття провадження у справі, зокрема, пов`язаних із недобросовісністю дій боржника, оцінку чому надано вище.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта при зверненні із апеляційною скаргою у даному провадженні, значною мірою дублюють викладені банком доводи під час звернення останнього до суду із клопотанням про закриття провадження та скаргою на дії арбітражного керуючого, оцінку яким надано у судових рішеннях, що набрали законної сили у встановленому законом порядку. Поряд з цим, інших обставин недобросовісних дій боржника, підтверджених належними та допустимими доказами, скаржником не надано, та не встановлено судом.

Колегія суддів зазначає про врахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 щодо встановлення добросовісності боржника в процедурі неплатоспроможності фізичної особи, на яку посилається апелянт.

Разом з цим, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що при застосуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права. Так, певна відмінність у висновках суду у зазначеному судовому рішенні та у цій справі щодо застосування норм КУзПБ зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ.

Суд зазначає, що самі по собі клопотання кредиторів про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не можуть бути достатньою та безумовною підставою для їх задоволення господарським судом (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №918/920/22).

Слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на «добровільність банкрутства» фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).

Дослідивши матеріали справи в розрізі надання оцінки добросовісності боржника у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, суд зазначає, що поведінка боржника у справі є відкритою, зрозумілою, чесною стосовно кредиторів, своєчасною та добросовісною, містить ознаки сприяння до встановлення усіх обставин, що необхідні при розгляді справи про неплатоспроможність, демонструє дієве прагнення до реабілітації в рамках процедур, передбачених КУзПБ, для відновлення платоспроможності фізичних осіб. Боржник добросовісно виконує свої обов`язки під час провадження у справі, однак майновий стан боржника не дозволяє йому виконати зобов`язання перед кредиторами.

Вищевикладене свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про прийняття рішення про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	18.11.2024
Оприлюднено	02.12.2024
Номер документу	123378009
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них:

Гетьман Руслан Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.11.2024 по справі 922/1048/22СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/1048/22

Постанова від 18.11.2024

Постанова
від 18.11.2024 по справі 922/1048/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД