Постанова

від 12.12.2024 по справі 922/1048/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1048/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від боржника Іванченко А.В.,

арбітражний керуючий - Корольов В.В.,

інші учасники провадження у справі не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву представника ОСОБА_1 (вх.№15070 від 26.11.2024) про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Кредобанк» (вх.№1931Х від 09.08.2024) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 (м. Полтава, суддя Міньковський С.В., повний текст постанови складено 30.07.2024),

за заявою ОСОБА_1 , м. Зміїв, Харківська область,

про неплатоспроможність ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду апеляційної скарги Східним апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.) прийнято постанову від 18.11.2024, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/1048/22 залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Іванченко А.В. звернулася до Східного апеляційного господарського суду з заявою (вх.№15070 від 26.11.2024) про ухвалення додаткового рішення. Зокрема заявник просить стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ: 09807862; адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) понесені під час розгляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2024 для розгляду заяви у справі №922/1048/22 визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст. 244 ГПК України).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 прийнято заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1048/22 до провадження. Розгляд заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1048/22 призначено на « 12» грудня 2024 р. об 11:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132 без виклику учасників справи.

Від представника Акціонерного товариства «Кредобанк» надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (вх.№15843 від 11.12.2024), в якому останнє просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 0,00 (нуля) грн; у задоволенні заяви, поданої від імені боржника щодо стягнення з банку витрат на правничу допомогу, відмовити у повному обсязі. Зазначено, що докази направлення даного клопотання іншим сторонам по справі, які не мають зареєстрованого електронного кабінету в Електронному суді, будуть надані суду додатково.

Також від Акціонерного товариства «Кредобанк» надійшло клопотання про долучення доказів направлення клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу іншим сторонам по справі, які не мають зареєстрованого електронного кабінету в Електронному суді (вх.№15887 від 12.12.2024)

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.12.2024 присутній представник боржника підтримала вимоги заяви про розподіл судових витрат, просила задовольнити заяву в повному обсязі. Арбітражний керуючий зазначив про вирішення питання про розподіл судових витрат на розсуд суду.

Інші учасники провадження до судового засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином шляхом доставки ухвали в електронні кабінети в системі «Електронний суд» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання понесення та відшкодування судових витрат за чинним законодавством України регулюються Законом України «Про судовий збір», положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначені таким чином:

- судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Системний аналіз положень статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що витрати, пов`язаних з розглядом справи, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах №906/977/19 (додаткова ухвала від 02.06.2021), №911/2115/19 (постанова від 13.10.2020) та №925/1105/19 (ухвала від 16.12.2020).

Склад учасників справи визначено в статті 41 ГПК України, а саме, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Стаття 45 цього Кодексу визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Водночас, склад учасників у справі про банкрутство визначається КУзПБ, відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 якого учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, Національний банк України, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Також абзацом двадцять другим частини першої статті 1 КУзПБ унормовано, що сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України та Кодекс України з процедур банкрутства не містять окремого врегулювання питання розподілу судових витрат у справах про банкрутство.

З огляду на зазначене відшкодування судових витрат у справах про банкрутство, якщо інше не передбачено законом, здійснюється за загальними правилами статті 129 ГПК України.

Крім того, суд враховує, що за усталеною судовою практикою Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Верховний Суд враховує, що факт подання учасником справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду заяви про розподіл судових витрат із зазначенням вимог до іншого учасника у справі про банкрутство та підстави такої заяви, може вважатися реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути заяву із застосуванням норм процесуального закону, чинного на дату звернення із вказаною заявою.

Крім того, системний аналіз пункту 6 частини третьої статті 2, пункту частини першої статті 15 ГПК України дає підстави для висновку, що господарське судочинство здійснюється з урахуванням принципу пропорційності, який суд застосовує:

враховуючи завдання господарського судочинства;

забезпечуючи розумний баланс між приватними й публічними інтересами;

враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зазначений принцип також закладено у положення частини четвертої статті 126, статті 129 ГПК України.

Отже, розглядаючи клопотання (заяву) одного із учасників справи про банкрутство щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд повинен враховувати не лише наявність статусу сторони у заявника та особи, з якої заявник відповідного клопотання просить стягнути суму витрат, але і враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом поданої Заяви про розподіл судових витрат та з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представник боржника зазначила, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які Гунько І.В. очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 10 000,00 грн. Керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, боржник заявив, що докази, які підтверджують надання адвокатом Іванченко А.В. правничої допомоги боржнику, буде надано протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, які просив стягнути з апелянта, шляхом винесення додаткового рішення у даній справі.

Постанову Східного апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом у справі №922/1048/22 ухвалено 18.11.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення подана через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду 25.11.2024, тобто в межах встановленого законодавством строку (з урахуванням вихідних днів 23.11.2024 та 24.11.2024).

На підтвердження повноважень представництва інтересів Гунько Інни Валентинівни у Східному апеляційному господарському матеріали справи містять ордер серія АН №1075155 від 08.08.2022.

У заяві про розподіл судових витрат зазначено, що загальний розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом в суді апеляційної інстанції, становить 10 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представницею боржника долучено до Заяви: копію Додаткової угоди №2 від 26.08.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 09.08.2021 та копію Акту про приймання передачі наданої правничої допомоги від 19.11.2024 за Договором про надання правничої допомоги від 09.08.2021.

При цьому, суд зазначає, що сам Договір про надання правничої допомоги від 09.08.2021 міститься в матеріалах справи №922/1048/22 (надано до суду 25.09.2023).

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до укладеного Договору про надання правничої допомоги від 09.08.2021 (далі Договір) адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту під час підготовки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (Клієнта), звернення до господарського суду із заявою та представництва інтересів Клієнта у господарському суді (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2. Договору адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції, апеляційної інстанції та Верховному Суді з всіма правами, якими наділений законом боржник/банкрут.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами виконаних робіт.

Додатковою угодою №2 від 26.08.2024 до Договору сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката Іванченко А.В. у справі №922/1048/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за апеляційною скаргою АТ «Кредобанк» на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 про визнання боржника банкрутом. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції (Східному апеляційному господарському суді) (п.1,2 Додаткової угоди №2).

Пунктом 3 Додаткової угоди визначено вартість послуг:

- підготовка, складення та подання відзиву до Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1048/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за апеляційною скаргою АТ «Кредобанк» на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 про визнання боржника банкрутом 1 сторінка (примітки: шрифт 11; тема Times New Roman, поля 2 см; міжрядковий інтервал 1);

- участь адвоката Іванченко А.В у судовому засіданні у режимі відеоконференції по справі №922/1048/22.

Вартість вказаних послуг фіксований розмір 10 000 (десять тисяч) гривень.

Додатковою угодою №2 визначено, що оплата послуг з представництва інтересів у суді сплачується протягом 30 календарних днів з дня прийняття судом постанови (п.1.1.)

Пунктом 5.1. Додаткової угоди №2 встановлено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту надання правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Відповідно до наданого Акту про приймання передачі наданої правничої допомоги від 19.11.2024 (далі Акт) в період з 26.08.2024 по 19.11.2024 у справі №922/1048/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за апеляційною скаргою АТ «Кредобанк» на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2054 про визнання боржника банкрутом, адвокат виконав наступні послуги:

- підготовка, складення та подання відзиву до Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1048/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за апеляційною скаргою АТ «Кредобанк» на постанову Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 про визнання боржника банкрутом 1 сторінка (примітки: шрифт 11; тема Times New Roman, поля 2 см; міжрядковий інтервал 1);

- участь адвоката Іванченко А.В у судовому засіданні у режимі відеоконференції по справі №922/1048/22.

Вартість вказаних послуг згідно п.3 Додаткової угоди №2 до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 09.08.2021 фіксований розмір 10 000 (десять тисяч) гривень.

Пунктом 1 Акту визначено, що адвокат і клієнт свідчать про належне надання юридичних послуг, їх обсягу і вартості, будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг клієнту немає.

Вказаний Акт підписано сторонами без зауважень та скріплено печаткою адвоката.

Колегія суддів враховує, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють таке провадження від позовного.

Водночас, колегія суддів зазначає, що об`єктом оскарження у цій справі була постанова місцевого господарського суду, якою, поміж іншим, визнано боржника ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів. Тобто зазначене рішення за своєю суттю підсумовує результати проведення процедури реструктуризації боргів боржника та визначає подальший порядок процесуальних дій щодо боржника.

Також суд звертає увагу на те, що процедура стягнення з кредитора витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідує легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №922/1998/22.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд враховує, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 №922/1964/21 згідно з якими у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Проаналізувавши надані представником боржника докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду апеляційним судом даної справи, колегія суддів зазначає що вказані у Акті послуги (відзив на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні) є реальними та необхідними.

Разом з цим, апелянтом подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Колегія суддів, оцінюючи викладені у вказаному клопотанні доводи, вказує про наступне.

Апелянт посилається на несвоєчасне подання доказів про правову допомогу, а саме Додаткової угоди №2 від 26.08.2024 до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 09.08.2021, без обґрунтування поважності причин пропуску строку та без подання клопотань про продовження та/або поновлення процесуальних строків, та вважає, що такі докази не можуть прийматися судом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що вказана Додаткова угода укладена з метою представництва інтересів боржника у суді апеляційної інстанції. Представником боржника у першій заяві по суті справи у суді апеляційної інстанції (відзиві на апеляційну скаргу) зроблено заяву про те, що докази понесення судових витрат будуть надані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення у справі, що узгоджується із нормами процесуального законодавства. Як вже встановлено вище, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, серед яких і Додаткова угода №2, подано заявником в межах законодавчо встановленого строку. Посилання апелянта на те, що представник боржника повинна була подати вказану Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги разом із відзивом на апеляційну скаргу, є необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що статтею 60 ГПК України чітко визначено перелік документів, що підтверджують повноваження представників, серед яких відсутній договір про надання правової допомоги та додатки до нього. Таким чином, доводи скаржника про неналежність та недопустимість доказів з огляду на пропуск процесуальних строків на їх подання є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що заявником всупереч вимог законодавства, не зазначено часу (години, хвилини, тощо), який витратив адвокат на надання правової допомоги, що унеможливлює оцінки судом одного з обов`язкових елементів доказування, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку сторонами погоджено фіксований розмір гонорару. Отже, відсутність витрат часу адвоката у поданих до суду документах, з огляду на встановлений фіксований розмір гонорару, не суперечить нормативним положенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного в ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Також колегія суддів враховує, що Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. З урахуванням викладеного, доводи апелянта про відсутність доказів оплати боржником наданих послуг з професійної правничої допомоги є необґрунтованим.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апелянта стосовно недобросовісності боржника в процедурі банкрутства, обставин щодо її місця проживання та наявності грошових коштів для оплати витрат на правничу допомогу, оскільки вказане стосується самої суті процедури неплатоспроможності фізичної особи та досліджувалося судом, зокрема, у постанові за результатом перегляду судового рішення про визнання особи неплатоспроможною.

Твердження скаржника про те, що боржник могла звернутись за безкоштовною правовою допомогою і не несла б тоді жодних витрат, не узгоджуються із конституційним правом особи на отримання правової допомоги та вільного вибору захисника своїх прав.

Також АТ «Кредобанк», обґрунтовує відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі тим, що предметом розгляду справи було вирішення питання наявності чи відсутності об`єктивних причин для можливості продовження слухання справи - або підстав для її закриття. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду була постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, що, як вказано вище, за своєю суттю підсумовує результати проведення процедури реструктуризації боргів боржника та визначає подальший порядок процесуальних дій. З огляду на що, боржник має право на подання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду даної апеляційної скарги.

Таким чином, доводи АТ «Кредобанк» щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі є необґрунтованими.

Разом з цим, апелянт у поданому клопотанні вказує про невідповідність заявленого розміру судових витрат із критеріями співмірності, розумності та необхідності таких витрат.

Оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником боржника роботи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи вбачається здійснення адвокатом Іванченко А.В. представництва інтересів боржника в суді першої інстанції, що свідчить про її обізнаність з обставинами спірних правовідносин та матеріалами справи. Вказане впливає на обсяг наданих нею послуг з правничої допомоги в апеляційній інстанції.

Крім того, доводи та підстави, з яких представник боржника заперечувала проти апеляційної скарги, фактично є однаковими з наведеними у поданих до суду першої інстанції процесуальних документах по суті справи про неплатоспроможність фізичної особи. Відповідно підготовка відзиву на апеляційну скаргу об`єктивно не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу значної кількості норм чинного законодавства та судової практики.

До того ж, правова позиція апелянта не змінювалась в суді першої та апеляційної інстанції, про що зазначав сам представник боржника, а відтак адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими кредитор обґрунтовував вимоги апеляційної скарги.

Водночас, під час апеляційного провадження представник боржника - адвокат Іванченко А.В. надала відзив на апеляційну скаргу із запереченнями саме по суті спору, брала участь у судовому засіданні. Тобто матеріалами справи підтверджуються обставини щодо отримання боржником професійної правничої допомоги у відповідному обсязі. Тому підстав для повної відмови у стягненні витрат Гунько І.В. на правову допомогу з АТ «Кредобанк» (на чому наполягає апелянт) колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вартість надання правничої допомоги не може ставитися в залежність від кількості сторінок процесуальних документів, їх шрифту, полів та міжрядкових інтервалів, про що зазначено у Акті наданих послуг, а в першу чергу при наданні правничої допомоги повинна враховуватися якість та ефективність такої допомоги для клієнта.

Суд враховує, що апеляційна скарга АТ «Кредобанк» залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, тобто надання правничої допомоги у цій справі є ефективним.

З огляду на вищевикладене, оцінивши заявлені представницею боржника витрати на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають в повній мірі вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Отже, враховуючи предмет апеляційного оскарження, складність справи, враховуючи клопотання апелянта про зменшення розміру судових витрат, керуючись критеріями пропорційності та розумної необхідності судових витрат для даної справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн. У решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

При цьому, враховуючи результат розгляду апеляційної скарги АТ «Кредобанк», та висновок суду про наявність підстав для розподілу витрат боржника на професійну правничу допомогу, клопотання АТ «Кредобанк» щодо зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги до нуля є необґрунтованим.

До того ж, апеляційний господарський суд зазначає, що повною відмовою у стягненні витрат на правничу допомогу (а зменшення заявленої до відшкодування суми витрат до нуля гривень фактично є повною відмовою у їх відшкодуванні) нівелюється одна з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, передбачена пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України.

За таких обставин, заява представника ОСОБА_1 адвоката Іванченко А.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а стягненню з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені боржником у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.244 ГПК України.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст.ст.129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А.В. про розподіл судових витрат у справі №922/1048/22 задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ: 09807862; адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, які понесені боржником у суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3.В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 13.12.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук