Ухвала

від 21.11.2024 по справі 199/975/17

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/975/17

(6/199/543/24)

УХВАЛА

21.11.2024 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

за участю секретаря Костючик В.В.,

без повідомлення учасників справи,

за неявки державного виконавця,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро подання Головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч Ольги про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч О. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовується тим, що на виконанні в Амур-Нижньодніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019, який до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання.

На підставі зазначеного, державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , до виконання ним зобов`язань, покладених відповідно до виконавчого провадження АСВП №74990161.

За змістом ч.4 ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В судове засідання державний виконавець не з`явився.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно дост.441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі«Гочев протиБолгарії» («Gochevv.Bulgaria»від 26листопада 2009року)Європейський судз правлюдини сформулювавзагальні стандартищодо правана свободупересування,зазначивши,що такеобмеження маєвідповідати одразутрьом критеріям:по-перше,має ґрунтуватисяна законі,по-друге,переслідувати однуз легітимнихцілей,передбачених уч.3ст.2Протоколу №4до Конвенції,і по-третє,знаходитися всправедливому балансіміж правамилюдини тапублічним інтересом(тобтобути пропорційнимметі йогозастосування).При цьомупри вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Також застосував указані стандарти ЄСПЛ при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості у справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11 липня 2013 року). Зокрема, ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.

Згідно положень п. 2 ч. 1ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну», громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках.

Пунктом 5ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

З аналізу зазначеної норми матеріального закону витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і факт ухилення від їх виконання.

Матеріали подання не містять доказів, які б підтверджували, що боржник обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження, ухиляється від виконання зобов`язання, відсутні відомості про вжиття державним виконавцем всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів примусового виконання.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260, 261, 441 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вонсовіч Ольги про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дняїї проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.Б.Подорець