Ухвала

від 19.11.2024 по справі 354/1216/13-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1216/13-ц

Провадження № 2/354/20/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.,

за участю секретаря судового засідання Римарук-Штим`як М.І.

прокурора ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Масюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом прокурораміста Яремчев інтересахдержави вособі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національногоприродного паркудо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Яремчанської міськоїради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнаннянедійсним рішенняЯремчанської міськоїради від 13.10.2009 року, визнання недійсними актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок у державну власність в особі Карпатського національного природного парку,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за вказаним позовом.

24.06.2024 року представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Масюк Л.М. через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про залишення без розгляду позову прокурора у даній справі в інтересах держави в особі Карпатського національного природного парку(надалі-КНПП) на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що згідно заяви про зміну предмету позову, що подана заступником керівника Надвірнянської місцевої прокуратури 19.01.2021 року двома позивачами за зміненими позовними вимогами у даній справі є Міністерство екології та природних ресурсів та КНПП і саме в їх особах прокурор діє в суді в інтересах держави. Водночас відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Відповідно до Положення про КНПП, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №99 від 31.08.2020 року КНПП віднесено до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому законом порядку, та бланки (пункт 1.4 Положення). Пунктами 11.3 та 11.4 Положення визначено, що парк звітує про свою діяльність перед Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та відповідними органами державної виконавчої влади в порядку і строки, визначені законодавством. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України здійснює контроль за діяльністю парку у порядку, визначеному законодавством. Оскільки КНПП не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі даного позивача є безпідставним. Зазначені вимоги прокурора не підлягають розгляду по суті, оскільки спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а юридичної особи, тож позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, а тому прокурор не має повноважень на ведення справи в частині таких вимог. Крім того, на відміну від прокурора та органів через які держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб(постанова Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №676/6112/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц вказала, що до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних компаній. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 року у справі №686/6222/22 прийшов до висновку про неможливість прокурора представляти інтереси держави в особі національного природного парку. Аналогічний висновок щодо неможливості представництва прокурором інтересів держави в особі КНПП викладено у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 12.12.2023 року у справі №354/434/22 з посиланням на те, що парк не є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Угрінчук Е.Р. 05.09.2024 року подав до суду клопотання про залишення без розгляду та повернення заяви виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури І.Б. Гриновецького від 14.12.2017 року вих.№81-97/12 про зміну предмету позову в порядку ст.31 ЦПК України та заяви заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Ю. Соломчак від 09.01.2021 року за вих. №09.34-64-177 вих.21 про зміну предмету позову в порядку ст.49 ЦПК України. В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.08.2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківсько області від 02.11.2016 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Водночас відповідно до ч.4 ст.49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову допускаються лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи. Однак у даній справі ніяких змін у фактичних обставинах справи, на які посилається прокурор у своїх заявах про зміну предмету позову, починаючи з моменту подання позову до суду не відбувалося і прокурором не вказувалися такі обставини. Крім того судом не вирішено клопотання прокурора про здійснення процесуального правонаступництва, що унеможливлює подальший розгляд заяв, поданих від імені посадових осіб Надвірнянської місцевої прокуратури та Надвірнянської окружної прокуратури, які не є учасниками провадження.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Масюк Л.М. подані клопотання про залишення без розгляду позову прокурора у даній справі в інтересах держави в особи КНПП та залишення без розгляду заяви виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури від 14.12.2017 року про зміну предмету позову в порядку ст.31 ЦПК України та заяви заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури від 09.01.2021 року про зміну предмету позову в порядку ст.49 ЦПК України підтримала та просила задовольнити з наведених мотивів.

Прокурор Чернописька Г.О. у судовому засіданні у задоволенні вказаних клопотань просила відмовити, з мотивів, наведених у письмових запереченнях на клопотання. Зазначила, що позов прокурора у даній справі поданий 24.01.2014 року у порядку ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 05.11.1991 року). Вказаний позов подано в інтересах держави в особі на даний час Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, який є спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду та КНПП як постійного землекористувача. Під час дії Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 року, до 15.07.2015 року допускалося здійснення прокурором представництва у суді інтересів держави в особі державних компаній (підприємств) у разі допущення порушень або загрози порушень інтересів держави, оскільки відповідних заборон чи обмежень в законодавстві закріплено не було. Відповідний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 року у справі №587/1382/15-ц. З огляду на викладене позовні вимоги прокурора у частині представництва інтересів держави в особі КНПП є цілком обгрунтованими, законними та такими, що направлені на поновлення порушеного інтересу держави. Також відсутні підстави для задоволення клопотання про залишення без розгляду заяв прокурора про зміну предмету позову, поданих в порядку ст.31 ЦПК України та ст.49 ЦПК України, оскільки необхідність подання зазначених заяв обґрунтовувалась чинною практикою Верховного Суду України. На даний час справа перебуває на стадії судового розгляду, а тому зазначені заяви не можуть бути залишені без розгляду та повернуті.

Представник КНПП у судовому засіданні підтримала позицію прокурора та просила у задоволенні поданих клопотань відмовити, з мотивів, наведених у письмових запереченнях. Зазначила, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі. Згідно чинної на момент звернення прокурора до суду із вказаним позовом редакції Закону України «Про прокуратуру» до 15.07.2015 року не передбачалось обмежень на представництво прокурором інтересів у суді державних компаній, що підтверджується відповідними висновками Верховного Суду, зокрема у аналогічній справі щодо представництва прокурором інтересів КНПП. Оскільки спірна земельна ділянка передана КНПП у постійне управління у даному випадку парк реалізує відповідні функції щодо управління нею, а тому даний позов спрямований не на захист інтересів парку, а на захист інтересів держави.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Угрінчук Е.Р. подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на неможливість явки до суду, а у разі продовження судового розгляду просив не здійснювати розгляд поданого ним клопотання про залишення без розгляду поданих у даній справі заяви прокурора про зміну предмету позову від 14.12.2017 року та 09.01.2021 року.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Заслухавши думку прокурора, представників сторін, дослідивши подані клопотання та їх мотиви, проаналізувавши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Звертаючись до суду із цим позовом у січні 2014 року року прокурор визначив двох позивачів: Міністерство екології та природних ресурсів України, яке у подальшому було замінено на його правонаступника-Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і Карпатський національний природний парк.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, як центральний орган виконавчої влади, у відповідності достатті 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд»та Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 року №614, є уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.

Згідно з Положенням про Карпатський НПП, затвердженим Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 року № 99, КНПП віднесено до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (пункт 1.5).

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (пункт 1.2 Положення).

Парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Парк має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому законом порядку, та бланки (пункт 1.4 Положення).

Пунктами 11.3 та 11.4 Положення визначено, що парк звітує про свою діяльність перед Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та відповідними органами державної виконавчої влади в порядку і строки, визначені законодавством. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України здійснює контроль за діяльністю парку у порядку, визначеному законодавством.

Частиною першоюст.58 Конституції Українивстановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно із висновками, викладеними урішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 року№ 3-рп/2001, від 13.03.2012 року № 6-рп/2012 щодо тлумачення змістустатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПКУкраїни).

Пунктом 2 ч.1 ст.257 ЦПК Українипередбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Такі ж положення були закріплені в п.2 ч.1 ст.207 ЦПК Українив редакції, що діяла на момент звернення до суду із вказаним позовом.

Суд встановлює та оцінює повноваження особи, що подала позовну заяву від імені заінтересованої особи, на ведення справи саме на час вчинення нею окремої процесуальної дії, тобто на час звернення такої особи із позовом.

На час звернення прокурора до суду з позовом у цій справі правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121-123Конституції УкраїнитаЗакономУкраїни від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру»(далі - Закон№ 1789-ХІІ).

Так, стаття 121Конституції України(у редакції, чинній до 15.07.2015 року) передбачала, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Отже, нормамиКонституції Українияк нормами прямої дії покладалося на прокуратуру України, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч.1,3,5,6ст.36-1 Закону № 1789-XII(у редакції, чинній до 15.07.2015 року) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті,з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальнимзаконом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Формою такого представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участьу розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах та форму його здійснення (частина п`ятастатті 36-1 Закону № 1789-XII).

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом України в ухвалі від 04.02.2009 року у справі № 270727св08 та постанові від 11.10.2017 року у справі № 753/16787/15-ц.

Згідно із ч.2 ст.45 ЦПК України(у редакції, чинній до 15.07.2015 року) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначенихзаконом, звертається до судуз позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами,а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Ключовим під час з`ясування питання щодо наявності повноважень прокурора на представництво інтересів держави є доведення ним порушення інтересів держави.

УРішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99наголошено на тому, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Відтак інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Отже, прокурор, який звертався до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначав, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовував необхідність їх захисту, а також зазначав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначав про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набував статусу позивача.

Подібні правові висновки щодо застосуваннястатті 36-1Закону№ 1789-XIIвикладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 2-5633/11, від 23.07.2020 року у справі № 902/862/15, від 17.09.2020 року у справі № 922/1699/15, від 01.09.2021 року у справі № 904/4933/15 та від 08.06.2022 року у справі№ 372/266/15-ц.

Чинний на час звернення прокурора до суду з позовом у цій справіЗакон№1789-XIIне передбачав будь-яких заборон (обмежень) на звернення прокурора до суду з позовами про захист інтересів держави в особі державних компаній (підприємств).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 року у справі №587/1382/15-ц дійшла висновку, що аналіз положеньстатті 36-1 Закону №1789-XIIв редакції, що діяла до 15.07.2015 року, свідчить, що під час дії Закону №1789-XII допускалося здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (підприємств) у разі допущення порушень або загрози порушень інтересів держави, оскільки відповідних заборон чи певних обмежень в законодавстві закріплено не було.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2024 року у справі №354/717/14-ц за аналогічним позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та КНПП, поданим до суду у листопаді 2014 року, прийшов до висновку про наявність повноважень у прокурора для представництва інтересів держави в особі КНПП на час звернення до суду та скасував ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16.11.2023 року в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересахдержави в особі Карпатського національного природного парку.

Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що позов у даній справі поданий прокурором в порядку ст.36-1 Закону № 1789-XIIв редакції, чинній до 15.07.2015 року, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Масюк Л.М. про залишення без розгляду позову прокурора у даній справі поданого в інтересах держави в особі КНПП слід відмовити за безпідставністю.

Щодо клопотання про залишення без розгляду заяви виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.31 ЦПК України від 14.12.2017 року та заяви заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.49 ЦПК України від 09.01.2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України в редакції Закону №3453-VI від 07.07.2010 року) крім прав та обов`язків, визначених у статі 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач-пред`явити зустрічний позов.

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції, що діє з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно доположень ч.4ст.49ЦПК Україниу разінаправлення справина новийрозгляд досуду першоїінстанції змінапредмета,підстав позовуне допускаються,крім випадків,визначених цієюстаттею. Так зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання.

Згідно ч.1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів.

Пунктом 10 ч.2 ст.197 ЦПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання(ч.2 ст.189 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою суду від 12.05.2021 року.

За таких обставин, враховуючи те, що питання про прийняття до розгляду поданої прокурором 14.12.2017 року заяви у порядку ст.31 ЦПК України та поданої 09.01.2021 року заяви в порядку ст.49 ЦПК України вирішено судом на стадії підготовчого провадження у справі, а клопотання про залишення без розгляду вказаних заяв та їх повернення подане у ході судового розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що правові підстави для залишення без розгляду та повернення зазначених заяв відсутні, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити за безпідставністю. Одночасно суд роз`яснює, що в силу вимог ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 49, 189, 197-198, 257, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Масюк Людмили Михайлівни про залишення без розгляду позову прокурораміста Яремчев інтересахдержави вособі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національногоприродного паркудо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Яремчанської міськоїради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнаннянедійсним рішенняЯремчанської міськоїради від 13.10.2009 року, визнання недійсними актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок у державну власність в особі Карпатського національного природного парку в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Карпатського національногоприродного паркувідмовити.

У задоволенні клопотань представників відповідача ОСОБА_6 адвокатів Масюк Людмили Михайлівни, ОСОБА_7 про залишення без розгляду та повернення заяви виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.31 ЦПК України від 14.12.2017 року та заяви заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в порядку ст.49 ЦПК України від 09.01.2021 року-відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала суду складена 28 листопада 2024 року у зв`язку із перебуванням головуючої судді у відпустці у період з 25 по 27 листопада 2024 року включно.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК