Рішення

від 21.11.2024 по справі 549/162/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/162/24

Провадження№2/549/81/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2024 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої судді Глущенко Н.М.

за участю секретаря судових засідань Зуб Р.В.

представника позивача адвоката Жаги Є.А.

представника третьої особи

адвоката Костюченка П.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуселища Чорнухив порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» до ОСОБА_1 , Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області про визнання недійсним та скасування розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №24 від 24.01.2006 року, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності та повернення земельної ділянки,

установив:

03квітня 2024року Державнеспеціалізоване господарськепідприємство «ЛісиУкраїни» вособі філії«Гадяцьке лісовегосподарство» звернулося досуду зпозовом,який мотивувало тим, що відповідно до розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації №24 від 24.01.2006 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 4,14 га, серія ПЛ №138334 від 27.07.2006, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010654500046.

29 листопада 2012 року право власності на земельну ділянку площею 4,14 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, перейшло до ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Чорнухинської нотаріальної контори.

08 квітня 2013 року ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою встановлено в натурі межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052.

13 серпня 2014 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,14 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №6681232).

В подальшому ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку кадастровий номер 5325180800:00:005:0052 ТОВ "БЗК" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2013.

Право оренди згідно з вказаним договором 20.01.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №8443904).

Позивач вказує на те, що передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка в силу положень ст.ст.19,57,84 ЗК України та ст.5 ЛК України відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25.03.2019 №247, межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,1412 га, мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство».

Орієнтовна площа перетину з межами кв.38 становить 2,9670 га, орієнтовна площа перетину з межами кв.41 - 0,1498 га.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Відповідно до інформації ДП «Пирятинське лісове господарство» від 04.11.2019 №422, під час відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 площею 4,14 га в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підприємством не надавалося погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Пирятинське лісове господарство» на території Вороньківського лісництва.

Вказує на те, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з власності держави всупереч встановленого законом порядку та безоплатно.

Надання її у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без припинення права користування ними у Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство» або її вилучення є доказом порушення права власності держави на спірну земельну ділянку в силу вимог ст.149 ЗК України.

Передача земель лісогосподарського призначення відбулося з порушенням в порушення вимог ст.ст.6,14,19 Конституції України, ст.ст.20,22,56,57,84,141,142,149 ЗК України, ст.57 Лісового кодексу України, оскільки ліси взагалі не можуть передаватися у власність для сільськогосподарських цілей (за виключенням винятку, передбаченому ч.2 ст.56 ЗК України), а тому відведення спірної земельної ділянки у приватну власність має бути визнано незаконним.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 , а в подальшому і ОСОБА_1 набули право власності на землю у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, останні в силу зовнішніх, об`єктивних явних і видимих, характерних для лісу (ст.1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що становить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обгрунтований сумнів.

З огляду на викладене, просили:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чорнухинської РДА №24 від 24.01.2006 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,14 га, що розташована на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №138334 від 27.07.2006, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010654500046;

-витребувати знезаконного володіння ОСОБА_1 на користьфілії «Гадяцькелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»(правонаступникДП «Пирятинськелісове господарство)земельну ділянкуз кадастровимномером 5325180800:00:005:0052,площею 4,14га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Чорнухинськогорайонного судувід 14.05.2024у справівідкрито провадженняв порядкузагального позовногопровадження,призначено підготовче засідання, встановлено строкдля поданнявідзиву, пояснень третіх осіб.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 09 липня 2024 року за клопотанням представника ТОВ «Баришівська зернова компанія» адвоката Костюченка П.О. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Лубенську районну державну адміністрацію.

Ухвалою Чорнухинськогорайонного судувід 26.08.2024справа призначена до судового розгляду.

27 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, в якому просить відмовити у задоволенні позову Державного спеціалізованого господаського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до неналежного відповідача Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області зважаючи на таке.

Чорнухинська селищна рада та колишня Вороньківська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області ніколи не були власником земельної ділянки площею 4,14 га з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 та не передавали її у приватну власність ОСОБА_2 .

Зі змісту розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №24 від 24.01.2006 вбачається, що спірна земельна ділянка була передана спадкодавцю ОСОБА_1 в процесі паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарському підприємству, а отже не з комунальної власності.

Чорнухинська селищна рада немає жодного відношення до розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №24 від 24.01.2006 бо не є правонаступником цього державного органу. Чорнухинська селищна рада не видавала ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №138334 від 27.07.2006, вказаний акт був виданий на підставі розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області.

Водночас правонаступником Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області є Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області, про що свідчить розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №214 від 22.03.2021.

У поданих до суду поясненнях від 05.06.2024, представник третьої особи ТОВ "Баришівської зернової компанії" просить у задоволенні позову відмовити, зважаючи на таке.

Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є неналежним позивачем у цій справі, з огляду на суть обгрунтування позову та заявлених позовних вимог.

Згідно діючого законодавства, на час подання даного позову, розпорядником земельних ділянок на території Полтавської області є Полтавська обласна військова адміністрація (Полтавська обласна державна адміністрація), адже відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ, які набули чинності з 27 травня 2021 року, повноваженнями щодо передачі лісових ділянок у межах адміністративно-територіальних одиниць наділені обласні адміністрації (частина п`ята статті 122,частина перша статті 149 Земельного кодексу України, пункт 4 частини першої статті 31 Лк України).

Якщо має місце порушення прав та обов`язків Полтавської обласної військової адміністрації, як безпосереднього розпорядника спірної земельної ділянки, то в цьому випадку, така особа має бути залучена до даної справи у якості сторони (позивача). Право позовних вимог у цій справі належить Полтавській обласній військовій адміністрації.

Натомість філія «Гадяцьке лісове господарство» не надала доказів щодо права процесуального представництва Полтавської обласної військової адміністрації у цій справі.

У позові вказано на той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності.

Надані позивачем, як додаток до позовної заяви, лісовпорядкувальні планшети не можуть бути належними та допустимими доказами, так як не відповідають вимогам щодо оформлення такого документа відповідно до Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 та приписами статті 48 Лісового кодексу щодо змісту та порядку затвердження матеріалів лісовпорядкування.

Як доказ цього наводиться інформація Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25.03.2019 №247, згідно з якою межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва ДП «Пирятинське лісове господарство».

Згідно даної інформації межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство». Орієнтовна площа перетину з межами кв.38 становить 2,9670 га, орієнтовна площа перетину з межами кв.41 становить 0,1498 га. Одна лише фраза про орієнтовну площу, організації, на яку покладено формування і ведення державного лісового кадастру, викликає сумнів в достовірності та належності цього доказу, бо фактично є припущенням факту перетину.

Чорнухинська районна державна адміністарція не могла жодним чином порушити розпорядження Кабінету міністрів України №318-р від 10.04.2008 та розпорядження кабінету міністрів України №318-р від 10.04.2008, бо цих нормативних документів не існувало на момент прийняття розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №24 від 24.01.2006 та оформлення ОСОБА_2 . Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №138334 від 27.07.2006.

Представник позивача адвокат Жага Е.А. в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась за останнім відомим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду, відзиву не подавала.

Представник Чорнухинської селищної ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив розглядати справу без участі представника селищної ради, позовні вимоги не визнає.

Представник ТОВ "БЗК" адвокат Костюченко П.О. в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав, наданих у поясненнях.

Представник Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без участі їх представника.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 80ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 13 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (частини друга, третя статті 56 ЗК України).

Відповідно до частин першої статті 57 ЗК України, частини першої статті 17ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII«Прикінцеві положення»ЛК України (в редакції станом на 29.03.2006) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Частиною другою статті 5 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Стаття 57ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-224цс14).

Згідно зі статтями 317, 319ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16ЦКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.3,4, п.п.3,4 ч.5 ст.12, ч.ч.1,6 ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

Згідно з ч.ч.1,2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено,що розпорядженнямголови Чорнухинської районноїдержавної адміністраціївід 24.01.2006№24затверджено технічнудокументацію ізземлеустрою щодоскладання документів,що посвідчуютьправо наземельну ділянку,зокрема ОСОБА_2 ,площею 4,14га,в томучислі ріллі 4,14га (т.1,а.с.49).

На підставіцього розпорядження ОСОБА_2 було виданодержавний актсерії ПЛ№138334від 27.07.2006на правовласності наземельну ділянкуплощею 4,14га,розташованої натериторії Вороньківськоїсільської радиЧорнухинського районуПолтавської області,цільове призначення дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,кадастровий номер5325180800:00:005:0052,який зареєстрованийв Книзізаписів реєстраціїдержавних актівна правовласності наземлю направо постійногокористування землею,договорів орендиземлі за№010654500046 (т.1,а.с.50).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, площею 4,14 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.11.2012 державним нотаріусом Чорнухинської нотаріальної контори, є ОСОБА_1 Дата державної реєстрації - 13 серпня 2014 року (запис №6681232) (т.1,а.с.51-52).

Вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ "БЗК" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2013.

Право оренди згідно з вказаним договором, 20.01.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №8443904).

За повідомленням Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25.03.2019 №247, межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,1412 га, мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство», про що зазначеним підприємством складено схему розташування земельних ділянок, в тому числі з вказаним кадастровим номером відносно кв.38, 41 Вороньківського лісництва ДП "Пирятинський лісгосп".

Орієнтовна площаперетину змежами кв.38становить 2,9670га,орієнтовна площаперетину змежами кв.41-0,1498га (т.1,а.с.53).

Вимога щодо витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача на користь держави відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

У пунктах41,42постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від07листопада 2018року усправі №488/5027/14-ц(провадження№ 14-256цс18)зазначено,що:«відповідно допункту 5розділу VIII«Прикінцеві положення»ЛК Українидо одержанняв установленомупорядку державнимилісогосподарськими підприємствамидержавних актівна правопостійного користуванняземельними лісовимиділянками,документами,що підтверджуютьце правона ранішенадані землі,є планово-картографічніматеріали лісовпорядкування.Планово-картографічніматеріали лісовпорядкуванняскладаються напідставі натурнихлісовпорядних робітта камерногодешифрування аерознімків,містять детальнухарактеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України».

Заслуговують на увагу суду посилання представника ТОВ «БЗК» на те, що лісвпорядкувальні планшети , які надані позивачем не містять жодних даних про графічні координати (геодезичні дані) земельної ділянки лісогосподарського призначення, а технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства, яка б мала містити дані про графічні координати (геодезичні дані) земельної ділянки лісогосподарського призначення, позивачем суду не надана. Також, в матеріалах справи відсутній кадастровий план земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Надані позивачем, як додаток до позовної заяви, лісовпорядкувальні планшети не відповідають вимогам щодо оформлення такого документа відповідно до Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 р. та приписами статті 48 Лісового Кодексу щодо змісту та порядку затверджених матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до п.2.1.4. цієї Інструкції оригінали планшетів, які мають спільні межі з іншими землекористувачами, мають бути завірені в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи. Проте, надані позивачем планшети не завірені в органах землевпорядкування, компетенція яких поширювалася на Чорнухинський район, на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами ч.4 ст.48 ЛК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства АР Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АР Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Жодних відміток про вищевказані затвердження та погодження планшети не містять, отже не можуть бути допустимими доказами.

Правомірність вищевказаного підтверджується висновками, що зазначені у Постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року по справі №922/1471/17 у якій зазначено, що планшет не є належним та допустимим доказом з огляду на його не відповідність вимогам щодо оформлення такого документа відповідно Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 р. та приписами статті 48 Лісового Кодексу щодо змісту та порядку затвердження матеріалів лісовпорядкування.

Частиною 2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодаства. Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритеті норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру ( ч.2 ст.49 ЛК України). Документація лісового кадастру ведеться на основі державного земельного кадастру ( ст.52 ЛК України).

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробництва об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25.03.2019 №247 межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство». Орієнтовна площа перетину з межами кв.38 становить 2,9670 га, орієнтовна площа перетину з межами кв.41 становить 0,1498 га.

Проте, інформація Українського державного проектного лісовпорядного виробництва об`єднання ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 25.03.2019 №247 не містить точних даних, а лише орієнтовну площу перетину спірної земельної ділянки з землями лісового фонду.

Згідно ч.2 ст.49 ЛК України державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру. На публічній кадастровій карті відсутні дані про перетин ділянок земель лісогосподарського призначення з земельною ділянкою з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, остання ділянка відображена на публічній кадастровій карті. Крім цього, на Публічній кадастровій карті відсутні дані про будь-які земельні ділянки лісогосподарського призначення, які межують із спірною ділянкою.

Разом з тим, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В матеріалахсправи відсутнідокази накладенняземельної ділянкикадастровий номер5325180800:00:005:0052на земельніділянки лісовогофонду,розташованих вкварталах 38,41,зокрема чіткуплощу таконфігурацію накладення.

Повідомлення ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" та схему розташування земельних ділянок суд не бере до уваги, оскільки таке повідомлення та схема розташування земельної ділянки з вказаним кадастровим номером відносно кварталів 38, 41 ДП "Пирятинське лісове господарство" Вороньківського лісництва містять орієнтовну, а не конкретну площу перетину, та грунтується на матеріалах лісовпорядкування 2009 року.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 став власником зазначеної земельної ділянки у 2006 році, тобто не в період чинності планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2009 року.

При цьому необхідно вказати, що в позовній заяві зазначено про незаконну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 земель лісового фонду, загальною площею 3,1168 га.

Разом з тим, позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Пирятинське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,14 га, тобто в більшому розмірі, ніж зазначена у позові орієнтовна площа накладення в загальному розмірі 3,1168 га.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного користування землями лісогосподарського призначення.

Таким чином, наявність обставин щодо накладення земельних ділянок грунтується на припущеннях.

Для встановлення обставин щодо накладення земельних ділянок мають бути застосовані спеціальні знання експерта з питань землеустрою та землевпорядкування, оскільки дослідження та встановлення точних даних стосовно розміщення саме земельних ділянок 38 та 41 кварталів відносно ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 в даному спорі виходить за рамки правової оцінки і потребує спеціальних знань.

Згідно з ч.2 ст.102, ч.1 ст.103ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Особи, як брали участь у справі не заявляли клопотання про призначення відповідної земельно-технічної експертизи.

З урахуванням зазначених обставин, оцінки доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенніпозову Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Гадяцьке лісове господарство» до ОСОБА_1 , Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області про визнання недійсним та скасування розпорядження Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №24 від 24.01.2006 року, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності та повернення земельної ділянки відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення оголошено 29 листопада 2024 року

Суддя Н.М.Глущенко