Ухвала

від 27.11.2024 по справі 5015/5455/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

27.11.2024 Справа № 5015/5455/12

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника, розглянувши заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 30.10.2024 (вх. № 4000/24 від 31.10.2024) про видачу дубліката наказу

у справі № 5015/5455/12

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів;

до відповідача: Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м. Львів;

про: стягнення 19 867 грн. 81 коп.,

за участю представників:

позивача: Негря Галина Юріївна,

відповідача: не з`явився,

орган ДВС: не з`явився,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту про стягнення 19 867 грн 81 коп., за результатами розгляду якої 18.02.2013 постановлено рішення про задоволення позовних вимог.

31.10.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу дубліката наказу від 11.03.2013 і поновлення строку на його пред`явлення до виконання, яку відповідно до ухвали від 01.11.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.11.2024, сторонам та органу примусового виконання рішень вказано про необхідність забезпечення явки повноважних представників в судове засідання для надання пояснень стосовно підстав поданої заяви, а Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зобов`язано надати матеріали виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні.

13.11.2024 до суду від боржника надійшло заперечення на заяву про видачу дубліката судового наказу. Судове засідання 13.11.2024 відкладено до 27.11.2024.

14.11.2024 від державного виконавця клопотання про розгляд заяви без участі представника державної виконавчої служби, 21.11.2024 додаткові пояснення від стягувача.

У судове засідання 27.11.2024 з`явився представник заявника (стягувача). Боржник та державний виконавець не з`явились у судове засідання.

Суд, враховуючи строки розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, визначені ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, та заяви про видачу дубліката наказу, визначеного у п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, за відсутності клопотань учасників справи про відкладення судового засідання з розгляду заяви, зазначає про відсутність підстав для повторного відкладення засідання і про можливість доцільність розгляду заяви в даному судовому засіданні.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» стверджує, що 23.01.2020 направило на адресу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2020 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області № 5015/5455/12 від 11.03.2013.

Виконавчий документ отримано відділом державної виконавчої служби 25.01.2020, однак на момент звернення заявника до суду із цією заявою постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» не надходила, виконавчий документ на адресу стягувача не повертався, а відділом державної виконавчої служби у 2024 році надано довідку про втрату судового наказу.

Наказ стягувачем неодноразово пред`являвся до виконання у передбачені законодавством строки та був втрачений відділом державної виконавчої служби, котрий двічі, у 2021 та 2023 році звертався до суду із заявою про видачу дубліката наказу, одна з яких була повернута заявнику без розгляду, а в задоволені іншої суд відмовив.

Отже заявник вважає, що строк пред`явлення до виконання цього судового наказу пропущено Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» з поважних причин, просить суд поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видати дублікат наказу у справі № 5015/5455/12 від 11.03.2013.

ПОЗИЦІЯ БОРЖНИКА

Боржник подав до суду заперечення на заяву про видачу дубліката наказу зазначивши, що заявник пропустив строк для пред`явлення судового наказу до виконання без поважних причин. 25.06.2019 виконавчий документ було повернуто виконавцем у зв`язку з відсутністю у боржника коштів для покриття заборгованості, отже, 25.06.2019 є днем початку перебігу строку пред`явлення судового наказу до виконання, відповідно кінець строку пред`явлення до виконання 25.06.2022.

Стягувач скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу самостійно тільки у 2024 році, тому не можна вважати поважними підстави для поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання, наведені стягувачем у заяві, що розглядається судом.

ПОЗИЦЯ ОРГАНУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ

14.11.2024 до суду від Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника органу примусового виконання рішень.

Державний виконавець повідомив, що на примусовому виконанні Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 50068590 з примусового виконання наказу № 5015/5455/12 від 11.03.2013.

25.06.2019 старший державний виконавець Борський Р.М. керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Станом на 12.11.2024 згідно з базою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень вищезазначений виконавчий документ не пред?являвся до виконання у Франківський відділі державної виконавчої служби у місті Львові.

Повідомлено, що надати матеріали виконавчого провадження № 50068590 неможливо, оскільки такі знищені у зв?язку із закінченням терміну зберігання (3 роки).

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до матеріалів справи 11.03.2013 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2013 видано наказ про стягнення з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 8 242, 99 грн 3 % річних, 11 624, 82 грн втрат від інфляції та 1 609, 50 коп. судового збору. Наказ дійсний для пред`явлення до виконання з 05.03.2013 до 05.03.2014.

Відповідно до п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11).

Заявник долучив довідку Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.03.2024, у якій зазначено, що після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 виконавчий документ до органу примусового виконання рішень не надходив. Крім того, довідкою підтверджено, що наказ № 5015/5455/12, виданий 11.03.2013 Господарським судом Львівської області, втрачено при пересилці, і на виконанні не перебуває.

Державний виконавець у клопотанні, що надійшло до суду 14.11.2024, також повідомив суд, що виконавчий документ (наказ у справі № 5015/5455/12 від 11.03.2013) не перебуває на виконанні Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Тому факт втрати виконавчого документа у справі № 5015/5455/12 під сумнів не ставиться.

Досліджуючи питання пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, суд враховує таке.

Із долучених до заяви документів вбачається, що вперше стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень із заявою про відкриття виконавчого провадження 23.05.2013.

30.05.2013 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з неправильним кодом ЄДРПОУ боржника у виконавчому документі.

20.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наслідком звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2014.

08.12.2015 повернуто виконавчий документ стягувачу з тих підстав, що листом від 29.04.2015 Державний концерн «Укроборонпром», керуючись ч. 2 ст. 5 Закону України «По приватизацію державного майна» та п. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», заперечив щодо примусової реалізації нерухомого державного майна, а згідно з записом № 4 від 19.10.2010 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна постановою про встановлення обтяження Старшого слідчого Прокуратури Франківського району м. Львова накладено арешт на все майно боржника.

25.06.2019 (ВП № 50068590) знову повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у якому підставою для повернення визначено: 1) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника 2) якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як зазначено державним виконавцем у постанові від 25.06.2019 в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 49963600 встановлено, що в боржника відсутні кошти в обсязі, необхідному для покриття заборгованості в банках чи інших фінансових установах. Підставою для прийняття рішення про повернення виконавчого документа є лист Державного концерну «Укроборонпром» від 12.01.2018, зі змісту якого вбачається заборона на здійснення відчуження майна шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати.

Після цього стягувач знову подав заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 11.03.2013, на підтвердження чого подав копію заяви від 17.01.2020, фіскальний чек Акціонерного товариства «Укрпошта» від 23.01.2020 та повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого Франківському відділу державної виконавчої служби у місті Львові, із відміткою про вручення відправлення адресату 25.01.2020. Доказів відкриття виконавчого провадження на підставі цієї заяви немає.

Стягувач неодноразово з 2020 року звертався до органу примусового виконання рішень з метою встановлення інформації про хід примусового виконання рішення суду та просив звернутися Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до суду із заявою про видачу дубліката наказу суду.

Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у свою чергу звертався із заявами про видачу дубліката наказу у справі № 5015/5455/12, за результатами чого постановлені ухвали суду від 16.03.2021 (про повернення заяви) і від 02.08.2023 (про відмову в задоволенні).

Суд зазначає, що на час видачі виконавчого документа у справі № 5015/5455/12 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Такі ж відомості вказані і в тексті наказу.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, згідно з п. 5 р. XIII якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз п. 5 р. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для п. 5 р. XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності». Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6).

Відповідно до п. 2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документа від 08.12.2015 такий дійсний до пред`явлення до виконання до 08.12.2016.

Отже, оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого документа у справі № 5015/5455/12 не сплинув на час набрання чинності новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження», то такий виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання у строки, встановлені новим Законом, тобто до 08.12.2018.

Оскільки виконавчий документ було повернуто 08.12.2015, а новий Закон України "Про виконавче провадження" набрав чинності 05.10.2016, то строк пред`явлення до виконання за виконавчим документом у справі № 5015/5455/12 не сплинув на час набрання чинності цим Законом, а виконавчий документ у справі міг бути пред`явлений до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Сторони не повідомили, на підставі чого та коли саме відкрито нове виконавче провадження № 50068590. Однак на підставі постанови від 25.06.2019 однозначно відомо, що виконавчий документ знову повернуто державним виконавцем з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження).

У тексті постанови від 25.06.2019 не вказано строків пред`явлення наказу до повторного виконання. Тому суд аналізує ч. 1, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тобто за звичайних умов повернення наказу 25.06.2019 дає підстави стягувачу повторно пред`явити такий до виконання упродовж трьох років з дня повернення, а саме до 25.06.2022. стягувач стверджує, що в січні 2020 року надіслав поштою заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 11.03.2013, однак доказів відкриття такого немає, а як стверджує державний виконавець, виконавчого документу до нього не надходило. За таких обставин станом на 2024 рік пропущено строк для пред`явлення наказу для виконання.

Крім цього, сторони підтверджують обставину закінчення строку пред`явлення виконавчого документа у справі № 5015/5455/12 до виконання на момент звернення стягувача до суду із заявою, що розглядається.

Суд враховує положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд вважає за необхідне також зазначити про відсутність визначених законом підстав вважати, що строк пред`явлення наказу до виконання має починатися з дня закінчення строку дії заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, встановленої законом, що допускається ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець посилається на лист Державного концерну «Укроборонпром» від 18.12.2018, зі змісту якого вбачається заборона на здійснення відчуження майна боржника; крім того, у постанові виконавець зазначає про податкову заставу майна боржника, що діє від 28.02.2019. Водночас зі змісту постанови про повернення виконавчого документа стягувача не вбачається, що підставою для повернення є заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, саме встановлена законом; вказівки на закон, яким така заборона була встановлена у постанові від 25.06.2019 немає.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позиціями сторін про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання було встановлено з дня його повернення, 25.06.2019.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 05.05.2018 у справі № 917/1431/14 навів висновки про застосування норм права: питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання (у розумінні частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України), тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Із досліджених обставин справи суд не вбачає необґрунтованої поведінки стягувача, яка б призвела до пропуску строку пред`явлення наказу до виконання. Залежні від нього дії вчинено в 2020 році та правомірно очікувано на вчинення дій з боку виконавця. Звертаючись у 2021, 2022, 2023 роках із запитами до державного виконавця, стягувач вчиняв дії щодо отримання інформації про виконавче провадження і про виконання судового рішення. Тому бездіяльності в поведінці стягувача стосовно пропуску строку наказом для пред`явлення до виконання не підтверджено.

Аргументи відповідача про те, що стягувач лише через рік звернувся до виконавця про відкриття провадження, не є доречними, адже суд досліджує причини пропуску строку після 2019 року, тобто після останнього повернення виконавчого документа.

Враховуючи повідомлені учасниками справи обставини, а також з огляду на поведінку органу примусового виконання рішень, що зазначив про втрату виконавчого документа, суд вважає за необхідне забезпечити стягувачу конституційні гарантії реалізації в Україні принципу обов`язковості судового рішення та поновити строк пред`явлення виконавчого документа, наказу Господарського суду Львівської області від 11.03.2013 у справі №5015/5455/12 до виконання.

Оскільки суд поновив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу, а Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості, суд доходить висновку про задоволення заяви стягувача.

Керуючись п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. Заяву Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу у справі № 5015/5455/12 задовольнити.

2. Поновити строк для пред`явлення наказу від 11.03.2013 у справі №5015/5455/12 до виконання.

3. Видати дублікат наказу від 11.03.2013 у справі №5015/5455/12 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області про стягнення з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту (79060, м.Львів, вул. Наукова, 7, ідн. код 01547611) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідн. код 05506460) 8 242, 99 грн 3 % річних, 11 624, 82 грн втрат від інфляції та 1 609, 50 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 29.11.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.