Рішення

від 18.02.2013 по справі 5015/5455/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа№ 5015/5455/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів;

до відповідача: Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м.Львів;

про: стягнення 19867 грн. 81 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Негря Г.Ю. - представник на підставі довіреності від 04.01.2011 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 26.12.2012 року порушено провадження у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту про стягнення 19867 грн. 81 коп. Розгляд справи призначено на 28.01.2013 року.

З огляду на неявку представника позивача розгляд справи було відкладено на 18.02.2013 року.

В судовому засіданні 18.02.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, подав клопотання від 31.01.2013 року (вх. № 3405/13 від 06.02.2013 року) про долучення до матеріалів справи документів: оформленого акту звірки розрахунків станом на 25.01.2013 року, супровідного листа та доказу надсилання їх відповідачу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, доказів оплати чи спростування заборгованості не представив.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо її прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

18.02.2013 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (надалі по тексту рішення - позивач) звернувся з позовом до Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 19867 грн. 81 коп., з яких 8242 грн. 99 коп. 3% річних та 11624 грн. 82 коп. втрати від інфляції.

Позивач в позовній заяві вказує, що між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та відповідачем було укладено договір на постачання теплої енергії в гарячій воді. Обов'язком відповідача, згідно умов цього договору, є своєчасна та повна оплата отриманих послуг.

Оскільки повної та своєчасної оплати відповідач не забезпечив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 8242 грн. 99 коп. 3% річних нарахованих на суму простроченого основного зобов'язання та 11624 грн. 82 коп. втрат від інфляції.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.12.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Львівським науково-дослідним радіотехнічним інститутом укладено договір на постачання теплої енергії в гарячій воді № 5030 Р.

Згідно умов цього договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримати та оплатити за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Відповідно до п. 6.3 договору, відповідач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує позивачу вартість фактично спожитої енергії.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.03.2011 року № 20/235(10) задоволено позовні вимоги Прокурора Личаківського району м. Львова в особі ЛМКП «Львівтеплоенерго» та стягнуто із Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту 91588 грн. 20 коп. основного боргу, який виник у відповідача за період станом на 27.11.2011 року за період 2009/2010р. Вимогу позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд залишив без розгляду, оскільки позивачем обрахунок був здійснений без врахування проведених оплат на всю заявлену ним суму, що згідно позовної заяви становила 142588 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

25.12.2012 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду із позовом про стягнення 8242 грн. 99 коп. 3% річних нарахованих на суму простроченого основного зобов'язання за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року та 11624 грн. 82 коп. втрат від інфляції нарахованих за період з листопада 2009 року по вересень 2012 року.

Відповідач позов не заперечив, доказів оплати не представив.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У справі № 30/235(10) судом встановлено що станом на дату винесення рішення, а саме 01.03.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 5030 від 01.12.2002 року за отриману теплову енергію складає 91588 грн. 20 коп.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (постанова Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10 та від 12.09.2011 N 6/433-42/183 та постанова Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем трьох процентів річних та втрат від інфляції за період з 2009 року по 2012 рік.

Розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції позивачем здійснений відповідно до вимог законодавства та математично розрахований вірно.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 526, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту (79060, м.Львів, вул. Наукова, 7, ідн. код 01547611 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040 , м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідн. код 05506460) 8242 грн. 99 коп. - 3 % річних, 11624 грн. 82 коп. - втрат від інфляції та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 22.02.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв