Рішення

від 25.11.2024 по справі 915/1617/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Справа № 915/1617/20(915/1238/24)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та за відсутності представників сторін

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 915/1617/20(915/1238/24)

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса листування: АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення заборгованості у розмірі 558040,16 грн в межах покладеної солідарної відповідальності.

в межах справи № 915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (вул. Артилерійська, 18/6, м. Миколаїв, 54030; код ЄДРПОУ 40213033)

ліквідатор: арбітражний керуючий Бурцева Ірина Юріївна (адреса для листування: а/с 83, м. Запоріжжя, 69019)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (далі ТОВ «Естера Трейдінг»). Постановою суду від 06.07.2021 ТОВ «Естера Трейдінг» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. (свідоцтво 353 від 28.02.2013).

Ухвалою суду від 12.06.2023 керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) визнано таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033).

В межах указаної справи 09.10.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , сформована в системі «Електронний суд 08.10.2024, від про стягнення з керівника ТОВ «Естера Трейдінг» ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 558040,16 грн в межах покладеної солідарної відповідальності.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення керівником боржника ОСОБА_2 вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку з чим на нього покладено солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг».

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1238/24 та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М., у провадженні якої перебуває справа № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг».

Відповідно до висновку, викладеному у постанові КГС у складі ВС від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, розгляд вимог про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство.

У зв`язку з недоліками заяви суд ухвалою від залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та установив останньому строк на усунення недоліків.

18.10.2024 заявником надано суду заяву про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву у новій редакції та докази доплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033), присвоєно справі номер 915/1617/20(915/1238/24), відкрито провадження у справ, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 25.11.2024 року о 12:45. Окрім цього, сторонам встановлені строки на подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення відповідача суд ухвалив розмістити на сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі «Судова влада України» повідомлення про дату розгляду даної справи.

Позивачу ухвала доставлена до Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвала, надіслана відповідачу, повернута органами поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно приписам ГПК України (п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України) сторона є належно повідомленою.

Окрім цього, ухвалу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень чи заяв по суті справи не надав, представника у судові засідання жодного разу не скерував.

Суд вважає за необхідне наголосити, що окрім надсилання копії ухвали на поштові адреси, та до зареєстрованих електронних кабінетів сторін, ухвала розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.

Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Позивач 24.11.2024 (за вх.. №14676/24 від 25.11.2024) до суду подав заяву про розгляд справи за відсутністю позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, проте, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.11.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2023 задоволено заяву представника ТОВ «Агріі Україна», визнано керівника ТОВ «Естера Трейдінг» ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що допустив порушення приписів ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладено на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг».

09.10.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі України» (даті ТОВ «Агріі України») до колишнього керівника ТОВ «Естера Трейдінг» - ОСОБА_2 про стягнення 558040,16 грн. заборгованості в межах покладеної солідарної відповідальності в порядку п.2 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, позивач просив про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат.

В поданій позовній заяві позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_2 в порядку ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства визнано солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «Естера Трейдінг», то заборгованість ТОВ «Естера Трейдінг» перед кредиторами, зокрема перед позивачем у розмірі 558040,16 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 у примусовому порядку.

Заперечень проти позовних вимог відповідачем не заявлено.

За абзацом другим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку визначеного цією нормою.

Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства належить виключно кредиторам боржника.

Кодекс України з процедур банкрутства не визначає, які саме кредитори (поточні, конкурсні або забезпечені) мають право звернення своїх вимог до керівника боржника, однак з урахуванням текстуального викладення речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ таке звернення можливе після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.

Крім того, у Кодексі України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо.

Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 ГПК України).

За змістом речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ виявлення порушення керівником боржника приписів визначених абзацом першим цієї норми є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Тлумачення наведеної норми свідчить, що у кредиторів наявне право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів.

Також тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що у право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів належить виключно кредиторам боржника після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.

Таке визначення розміру солідарної відповідальності керівника боржника відповідає суті солідарного обов`язку боржника та цілком узгоджується із тим завданням, що має на меті застосування такої відповідальності у справі про банкрутство, яку законодавцем фактично визначено як санкцію за недобросовісні і нерозумні дії керівника боржника та превентивний механізм стимулювання добросовісності, розумності його дій під час виконання повноважень керівника юридичної особи, присікання протиправності його дій, з метою захисту інтересів кредиторів, необізнаних з вини керівника боржника про наявність суттєвої переваги грошових зобов`язань боржника на розміром його майнових активів, і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі 904/76/21.

Так, як встановлено судом, вимоги ТОВ «Агріі України» у розмірі 2181945,75 грн. були досліджені у підготовчому засіданні 02.02.2021 у справі № 915/1617/20 про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг», зокрема суд встановив, що грошові вимоги кредитора у вказаному розмірі є безспірними та підтверджуються рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 у справі 915/2337/19.

За ухвалою попереднього засідання від 06.04.2021 єдиним кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Естера Трейдінг» є ініціюючий кредитор - ТОВ «Агріі України» з грошовими вимогами у розмірі 2181945,75 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2024 замінено кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» на правонаступника ОСОБА_1 в частині вимог до банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» на суму 2181945,75 грн.

В подальшому ОСОБА_1 подана заява про визнання кредиторських вимог, зокрема заявник просив суд визнати кредиторські вимоги на загальну сумі 956930 грн., яка складається з пені у сумі 370197 грн., річних відсотків (20%) 449411 грн., інфляційних втрат - 137322 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024, заява задоволена частково, визнані кредиторські вимоги ОСОБА_1 до банкрута у сумі 182998,36 грн. а також 4844,80 грн. судових витрат. Іншу частину вимог суд відхилив.

Кредитор не погодився з ухвалою суду і подав апеляційну скаргу. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 по справі 915/1617/20, апеляційна скарга задоволена частково. Визнанні кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) у сумі 553195,36 грн, а також 4844,80 грн. судових витрат. Ліквідатора зобов`язано включити указані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Відтак, виходячи з викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право вимоги до ОСОБА_2 в частині вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у сумі 558040,16 грн.

За абзацом другим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку визначеного цією нормою.

Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства належить виключно кредиторам боржника.

Крім того, у Кодексу України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 ГПК України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості, заявленої позивачем, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 6696,48 грн., належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 558040,16 грн. заборгованості за вимогами кредиторів у справі № 915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» та 6696,48 грн. витрат на оплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.11.2024.

Суддя Т.М. Давченко