Постанова

від 01.10.2024 по справі 915/1617/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1617/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

учасники справи у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 (суддя Т.М. Давченко, м.Миколаїв, повний текст складено 03.06.2024) про результати розгляду заяви кредитора про грошові вимоги до боржника

у справі №915/1617/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг»,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

30.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 28.12.2020 (вх. №16843/20) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі №915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (вул. Артилерійська, 18/6, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 40213033). Визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» на суму 2181945,75 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю., попереднє засідання суду призначено на 06.04.2021.

Відповідне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» оприлюднено 04.02.2021 за №65845.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання та відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» у розмірі 2181945,75 грн, витрати на авансування винагороди арбітражного керуючого у розмірі 45000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020,00 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2021 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг». Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг». Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.03.2024, задоволено заяву ОСОБА_1 від 21.01.2024 про заміну кредитора правонаступником. Замінено кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» (код ЄДРПОУ 38948033) на правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) в частині вимог до банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) на суму 2181945,75 грн.

25.03.2024 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява ОСОБА_1 від 23.03.2024 про збільшення кредиторських вимог у справі №915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг», в якій заявник просив визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 956930,00 грн, яка складається з: суми пені у розмірі 370197,00 грн, суми відсоткових річних (20%) у розмірі 449411,00 грн, суми інфляційних витрат у розмірі 137322,00 грн.

Так, заявник донарахував пеню за договором купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018, а також відсотки річних та інфляційні втрати за період, який слідує з 23.11.2019, тобто за період, який слідує після періоду, охопленого рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 у справі №915/2337/19 про стягнення основного боргу, 20% річних та штрафу, та по 01.02.2021, тобто до введення Господарським судом Миколаївської області ухвалою від 02.02.2021 мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» у сумі 182998,36 грн, а також у сумі 4844,80 грн судових витрат. Іншу частину вимог відхилено. Зобов`язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Відхиляючи вимоги кредитора про стягнення пені у розмірі 370197, 00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання зі сплати пені виникає та ґрунтується на положеннях договору купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018, у той час як факт подання позову про стягнення боргу прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення пені за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, тобто нарахування пені поза межами строку дії договору не передбачено.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення відсотків річних, суд вказав, що заявник при їх нарахуванні керувався пунктом 6.1. договору, який припинив дію, з огляду на що суд здійснив власний перерахунок суми 3% річних відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, який, за розрахунком суду, за визначений заявником період становить 67411,67 грн.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат, місцевий господарський суд встановив, що за період з 23.11.2019 по 01.02.2021 сума інфляційного збільшення становить 115586,69грн.

З огляду на викладене, Господарським судом Миколаївської області визнано вимоги ОСОБА_1 у розмірі 182998,36 грн (67411,67 грн - 3% річних, 115586,69 грн втрати від інфляції), інші вимоги кредитора - відхилено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Апеляційна скарга зареєстрована Південно-західним апеляційним господарським судом 12.06.2024 за вх.№2241/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/1617/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №915/1617/20 в частині, яка стосується розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.03.2024 про збільшення кредиторських вимог у справі №915/1617/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг».

02.07.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №915/1617/20 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_1 на 56 арк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.07.2024 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів з 08.07.2024 по 06.08.2024 у відпустці відповідно до наказу голови суду від 24.06.2024 №170-в, питання щодо усунення недоліків апеляційної скарги вирішувалося 07.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 про результати розгляду заяви кредитора про грошові вимоги до боржника у справі №915/1617/20. Встановлено учасникам справи строк до 22.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 розгляд справи №915/1617/20 призначено на 01.10.2024 о 14:00 год.

Учасники справи не скористались передбаченим частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що згідно із частиною третьою вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи

24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК (далі договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку, визначеному цим договором, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в специфікації - додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору купівлі-продажу покупець зобов`язаний, зокрема, здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% річних від простроченої суми.

Згідно із пунктом 6.2. договору купівлі-продажу в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за договором, і не позбавляє продавця права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.4. договору купівлі-продажу).

У пункті 6.5. договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 (три) роки.

Згідно із пунктом 6.6. договору купівлі-продажу штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в пункті 6.5. даного договору.

Пунктом 8.1. договору купівлі-продажу передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» зобов`язання з оплати вартості товару за договором купівлі-продажу №19НХ 01/КВКК від 24.09.2018, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за поставлений товар на суму 1881135,98 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 у справі №915/2337/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» 1881135,98 грн основної заборгованості за договором купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018; 59147,00 грн пені; 37307,00грн - 20% річних; 188113,00 грн штрафу. Також з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» було стягнуто 16242,77 грн судового збору.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна».

При відкритті провадження у даній справі (ухвала від 02.02.2021) Господарським судом Миколаївської області було визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» на суму 2181945,75 грн.

17.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №17/01 (далі договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор відступає (передає) новому кредиторові, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (боржника), належні первісному кредитору на підставі ухвали суду від 02.02.2021, за якою суд визнав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» на суму 2181945,75 грн.

Відповідно до пункту 1.3. договору відступлення новий кредитор набуває право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в сумі 2181945,75 грн на умовах, що існували на дату укладення даного договору.

До нового кредитора також переходить право на стягнення з боржника за порушення ним основного договору штрафних санкцій, відсотків річних, інфляційних страт та інших сум, передбачених законом чи основним договором (пункт 1.4. договору відступлення).

Відступлення права вимоги, яке відступається відповідно до цього договору, здійснюються на безоплатній основі та переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент підписання цього договору та акту приймання-передачі документів, який становить невід`ємну частину договору (пункт 2.1. договору відступлення).

Пунктом 8.1. договору відступлення визначено, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами в дату укладання договору.

17.01.2024 між первісним кредитором та новим кредитором укладено акт приймання-передачі документів до договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.03.2024, задоволено заяву ОСОБА_1 від 21.01.2024 про заміну кредитора правонаступником. Замінено кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» на правонаступника ОСОБА_1 в частині вимог до банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» на суму 2181945,75 грн.

При зверненні із заявою про збільшення кредиторських вимог, ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 1.4. договору про відступлення права вимоги №17/01 від 07.01.2024 та пункт 6.5. договору купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.20218, зазначав, що оскільки згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 у справі №915/2337/19 штрафні санкції за основним договором (договором купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.20218) були стягнуті лише за 2 місяці з дня, коли зобов`язання мали бути виконані з 02.10.2019 по 22.11.2019, у боржника перед кредитором існує заборгованість зі сплати штрафних санкцій за 2 роки і 10 місяців.

З розрахунків, наданих заявником до заяви про грошові вимоги, вбачається, що за період з 23.11.2019 по 01.02.2021 (мораторій введено ухвалою від 02.02.2021) ним розраховувались штрафні санкції на загальну суму боргу у сумі 1881135,98 грн.

З урахуванням викладеного, заявник у 2024 році донарахував пеню, 20% відсотків річних та інфляційні втрати за період, який слідує після періоду, охопленого рішенням суду від 09.06.2020, а саме, з 23.11.2019 по 01.02.2021, з огляду на що просив визнати кредиторські вимоги на загальну суму 956930,00 грн., яка складається з: суми пені у розмірі 370197,00 грн; суми відсоткових річних (20%) у розмірі 449411,00 грн та суми інфляційних витрат у розмірі 137322,00 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності/відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог на загальну суму 956930,00 грн, яка складається з: суми пені у розмірі 370197,00 грн; суми відсоткових річних (20%) у розмірі 449411,00 грн, суми інфляційних витрат у розмірі 137322,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Частиною четвертою статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства:

-кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

-грошове зобов`язання це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як зазначалося, ОСОБА_1 донарахував пеню, 20% відсотків річних та інфляційні втрати за період, який слідує після періоду, охопленого рішенням суду від 09.06.2020, а саме: з 23.11.2019 по 01.02.2021 (мораторій введено ухвалою від 02.02.2021), з огляду на що просив визнати кредиторські вимоги на загальну суму 956930,00 грн, яка складається з: суми пені у розмірі 370197,00 грн; суми відсоткових річних (20%) у розмірі 449411,00 грн та суми інфляційних витрат у розмірі 137322,00 грн.

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог у сумі 370197,00 пені грн та частково задовольняючи кредиторські вимоги у сумі 449411,00 грн відсотків річних (20%), суд першої інстанції виходив з того, що факт подання позову про стягнення боргу прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення пені за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, тобто нарахування на підставі пункту 6.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018 суми пені поза межами строку дії договору не передбачено, як і є безпідставним нарахування відсотків річних у розмірі 20% на підставі означеного пункту договору, який припинив свою дію.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України унормовано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Колегія суддів враховує, що стаття 252 Цивільного кодексу України є універсальною нормою для будь-яких договірних відносин, її застосування залежить від правового режиму договору, прав і обов`язків сторін, передбачених договором.

Згідно з частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» відзначила таке:

« 29.Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст.

30.Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31.Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

32.Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).

33.Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34.Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35.З огляду на викладене строк (термін) виконання зобовязання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобовязання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобовязання».

Аналізуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у пункті 8.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що погоджена сторонами умова до «остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 Цивільного кодексу України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку збігається зі строком дії договору та не є відмінним від нього.

Враховуючи, що боржник своїх зобов`язань зі сплати боргу на теперішній час не виконав, договір купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018 не припинив свою дію, а тому заявник правомірно нарахував пеню на підставі пункту 6.1. зазначеного договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір пені на суму боргу у розмірі 1881135,98 грн за визначений заявником період з 23.11.2019 по 01.02.2021 складає 375978,24грн, однак, з огляду на межі заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку про визнання вимог в цій частині у заявленій ОСОБА_1 сумі, а саме, у розмірі 370197,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договір купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018 не припинив свою дію, то заявник правомірно нарахував відсотки річних на підставі пункту 6.1. зазначеного договору у розмірі 20% від простроченої суми.

Перевіривши здійснений заявником розрахунок відсотків річних на суму боргу у розмірі 1881135,98 грн за визначений заявником період з 23.11.2019 по 01.02.2021, колегія суддів зазначає, що розмір відсотків річних (20%) складає 449411,12 грн.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про часткове визнання кредиторських вимог в частині заявлених відсотків річних, виходячи з наступного.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що умовами договору купівлі-продажу №19 НХ 01/КВКК від 24.09.2018 сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання покупцем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу (пункти 6.1., 6.2.), збільшили позовну давність за відповідними вимогами (пункт 6.5.), у пункті 6.6. передбачили нарахування штрафних санкцій протягом всього строку позовної давності, зазначеного в пункті 6.5. даного договору, а також пунктом 6.1. договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 20 відсотків річних від простроченої суми.

На суму основного боргу у розмірі 1881135,98 грн заявник нарахував 370197,00 грн пені та 449411,00 грн відсотків річних, що разом складає 819608,00 грн.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум у вигляді пені та процентів річних, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає розумним, справедливим та пропорційним і таким, що відповідатиме наведеним вище критеріям, обмежити розмір відсотків річних до законодавчо встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України 3% річних, які за розрахунком суду становлять 67411,67 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання кредиторських вимог у сумі 67411,67 грн відсотків річних.

Щодо інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

У пункті 26 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначено, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).

У цій же постанові у пункті 27 Верховним судом зазначено, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Перевіривши наведений заявником розрахунок інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 1881135,98 грн за визначений заявником період з грудня 2019 року по січень 2021 року, колегія суддів встановила, що вказаний розрахунок містить методологічні помилки, оскільки до розрахунку не включено періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто періоди дефляції).

Апеляційним судом було зроблено власний розрахунок, відповідно до якого сума інфляційних втрат складає 115586,69 грн, виходячи з такого розрахунку:

Сукупний індекс інфляції: 99,8:100 (груд. 2019) * 100,2:100 (січ. 2020) * 99,7:100 (лют. 2020) * 100,8:100 (бер. 2020) * 100,8:100 (квіт. 2020) * 100,3:100 (трав. 2020) * 100,2:100 (черв. 2020) * 99,4:100 (лип. 2020) * 99,8:100 (серп. 2020) * 100,5:100 (вер. 2020) * 101,0:100 (жовт. 2020) * 101,3:100 (лист. 2020) * 100,9:100 (груд. 2020) * 101,3:100 (січ. 2021) = 1,06144515.

Інфляційне нарахування:1881135,98 грн * 1,06144515 - 1881135,98 грн = 115586,68грн.

З огляду на вказане, кредиторські вимоги ОСОБА_1 слід визнати у розмірі 553195,36 грн (370197,00 грн пені + 67411,67 грн - 3% річних + 115586,69грн втрати від інфляції), інші вимоги кредитора слід відхилити.

Зазначені вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, є конкурсними та не забезпечені заставою майна боржника, однак заявлені суду поза строком, встановленим статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно із частиною четвертою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Разом з тим, кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника сплачено судовий збір в розмірі 6056,00 грн. Проте включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають витрати заявника по оплаті заяви судовим збором у розмірі 4844,80грн, оскільки у зв`язку із поданням заяви кредитора через систему «Електронний суд», на підставі положень частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (6056,00 грн х 0,8).

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали в частині відхилення кредиторських вимог у сумі 370197,00 грн із прийняттям нового рішення про задоволення вимог в цій частині у повному обсязі, зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали в частині визнання кредиторських вимог у сумі 67411,67 грн. В частині визнання кредиторських вимог у сумі 115586,69 грн оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/1617/20 скасувати в частині відхилення кредиторських вимог у сумі 370197,00 грн. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) в цій частині у повному обсязі у сумі 370197,00 грн.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/1617/20 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) у сумі 67411,67 грн змінити з мотивів, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Резолютивну частину ухвали в цій частині залишити без змін.

В частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) у сумі 115586,69 грн ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/1617/20 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2024 у справі №915/1617/20 в наступній редакції:

« 1.Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) у сумі 553195,36 грн, а також 4844,80 грн. судових витрат.

2.Іншу частину вимог відхилити.

3.Зобовязати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) включити вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Естера Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40213033) відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено 03.10.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран