Постанова

від 21.11.2024 по справі 905/55/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 905/55/24 (905/1201/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник позивача - Будник К. А.,

представник відповідача - Середа В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024

у складі колегії суддів: Терещенко О. І. (головуючого), Тихого П. В., Плахова О. В.

та на рішення Господарського суду Донецької області від 15.04.2024

у складі судді Зекунова Е.В.

у справі № 905/55/24 (905/1201/23)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго"

про стягнення 16 747 685,91 грн.,

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання стягнення вартості безпідставно набутого природного газу.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 30.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (далі - ТОВ "ДТЕК Східенерго", споживач) були укладені договори постачання природного газу №6172/1920-БО-20, №6170/1920-ТЕ-20, №6171/1920-КП-20 та №6173/1920-ЕЕ-20, відповідно до п. 1.1 яких постачальник зобов`язувався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах, визначених вказаними Договорами.

2. У п. 2.1 договорів сторонами було погоджено обсяг (об`єм) природного газу, зокрема:

- Договір №6170/1920-ТЕ-20: лютий 2020 року - 1212,45 тис. куб. м.; березень 2020 року - 1024,34 тис. куб. м.; квітень 2020 року - 15 тис. куб. м. (в редакції додаткової угоди від 06.04.2020);

- Договір №6171/1920-КП-20: лютий 2020 року - 1510,97 тис. куб. м.; березень 2020 року - 1 273,96 тис. куб. м.; квітень 2020 року - 123,22 тис. куб. м.;- Договір №6172/1920-БО-20: лютий 2020 року - 2,03 тис. куб. м.; березень 2020 року - 2,04 тис. куб. м.; квітень 2020 року - 3,0 тис. куб. м. (в редакції додаткової угоди від 06.04.2020);

- Договір №6173/1920-ЕЕ-20: лютий - 29547 тис. куб. м.; березень - 31572 тис. куб. м.; квітень - 1075,5 тис. куб. м. (в редакції додаткової угоди від 06.04.2020).

3. Підписанням вказаних договорів споживач дає згоду постачальнику для включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС, за умови дотримання споживачем п. 3.3 договорів (п. 2.3 договорів).

4. Постачання газу за договорами здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС (п. 3.2 договорів).

5. Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за договорами здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог п. 11 Положення та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3 договорів).

6. Якщо споживач порушив умови п. 11 Положення, постачальник припиняє постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру без погодження із споживачем. При цьому постачальник надає оператору ГТС повідомлення про виключення споживача з Реєстру, копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в п. 12 Договорів. Включення споживача до Реєстру відбувається після усунення споживачем фактів, зазначених в повідомленні, виключно в робочі дні, про що постачальник інформує споживача електронною поштою. При цьому додаткова згода споживача на включення до Реєстру не потребується (п. 3.4 Договорів).

7. Договори набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діють в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договорів).

8. 23.01.2020 листом позивач повідомив відповідача про відсутність правових підстав для подальшого його включення до Реєстру, а також про необхідність самостійно припинити споживання газу з 01.02.2020.

9. 02.04.2020 Постановою Кабінету Міністрів України № 255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211", яка набрала чинності 04.04.2020, на період встановлення карантину Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язано на умовах та у порядку, передбачених Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, здійснювати постачання природного газу виробникам теплової та електричної енергії незалежно від стану виконання умов щодо розрахунків, передбачених пунктом 11 зазначеного Положення, за умови наявності укладених належним чином договорів постачання природного газу з такими виробниками теплової та електричної енергії.

10. 18.11.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1403/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, зобов`язано АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" в Реєстрі споживачів постачальника у лютому, березні 2020 року та з 01.04.2020 року по 04.04.2020.

11. У вказаному судовому рішенні зазначено, що пунктами 1, 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 №921-р "Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року" (далі - Розпорядження № 921-р) зобов`язано АТ "НАК "Нафтогаз України" разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального періоду 2019/20 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах; операторам газорозподільних мереж заборонено відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний період 2019/20 року нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. Оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України №921-р на НАК "Нафтогаз України" було покладено обов`язок щодо безперебійного постачання природного газу ТОВ "ДТЕК Східенерго" як виробнику теплової енергії протягом опалювального періоду 2019/20 року, відтак його невключення до Реєстру споживачів постачальника в опалювальний період є протиправним.

Короткий зміст позовних вимог

12. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "ДТЕК Східенерго", у якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просило стягнути з ТОВ "ДТЕК Східенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 16 747 685,91 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 506 283,19 куб.м.

13. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "ДТЕК Східенерго" умов п. 11 Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 №867 (далі - Положення № 867), як це визначено договорами постачання природного газу, укладеними 30.09.2019 між позивачем та відповідачем, у період з 01.04.2020 по 04.04.2020 отримання ТОВ "ДТЕК Східенерго" природного газу на підставі договорів ПСО не здійснювалось, тому у цей період природний газ набутий ТОВ "ДТЕК Східенерго" без достатньої правової підстави.

14. Правовою підставою позовних вимог позивач вказує ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. 15.04.2024 рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/55/24 (905/1201/23) у задоволенні позову відмовлено повністю.

16. 10.07.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 18.07.2024) рішення Господарського суду Донецької області від 15.04.2024 у справі № 905/55/24 (905/1201/23) залишено без змін.

17. Суди виходили з того, що включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника з 01.04.2020 по 04.04.2020 свідчить про те, що він є санкціонованим споживачем природного газу в межах, передбачених договорами постачання обсягів природного газу. Отже, помилковими є твердження позивача, що природний газ набутий без достатньої правової підстави, натомість позивач може звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості за Договорами постачання, якщо така існувала.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. 07.08.2024 АТ "НАК "Нафтогаз України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.04.2024 у справі № 905/55/24 (905/1201/23); справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі АТ "НАК "Нафтогаз України" вказано пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Скаржник стверджує про неправильне застосування судами пункту 11 Положення № 867, п. 21 Правил постачання природного газу, п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року" від 29.09.2019 №921-р, ч. 7 ст. 11 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах та порушення ч. 4 ст. 75, ст. 76, ст. 86, ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 237, ч. 4 ст. 238 ГПК України, а саме не дослідження наявних в матеріалах справи доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

21. На думку скаржника суди залишили поза увагою передбачений пунктом 11 Положення № 867, пунктом 21 Правил постачання природного газу та положеннями Примірного договору обов`язок споживача самостійно припиняти використання природного газу у випадку не здійсненням розрахунків, та керувалися Розпорядженням №921-р, яке такий обов`язок для споживача не скасовує.

22. Скаржник також доводить, що суди дійшли хибного висновку про те, що Розпорядженням №921-р не передбачена можливість припинення газопостачання.

23. Порушення судами норм ч. 7 ст. 11 ГПК України, на думку скаржника, полягає в тому, що встановивши невідповідність Розпорядження №921-р нормам Положення №867, суди мали застосувати норми Положення №867, як акта вищої юридичної сили.

24. Скаржник також доводить, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки обставинам невиконання ТОВ "ДТЕК Східенерго" умов пункту 11 Положення №867, обмежившись лише висновком про те, що наявність у ТОВ "ДТЕК Східенерго" заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу може бути предметом окремого позову.

25. Крім того, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, від 20.06.2024 у справі № 924/738/23, відповідно до яких невиконання виробником теплової енергії умов пункту 11 Положення №867 щодо розрахунків за природний газ з Компанією свідчить про набуття природного газу за відсутності правової підстави.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу та позиції інших учасників справи

26. 18.10.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій належно досліджено обставини справи та зроблено вірні висновки про помилковість доводів позивача, що природний газ було набуто відповідачем без належної правової підстави. Також відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/562/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 14.09.2021 у справі №904/4018/19, від 22.12.2022 у справі №917/1216/21 щодо обов`язку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ на підставі Розпоряджень Кабінету Міністрів України.

27. 30.10.2024 позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких Компанія наголошує, що правовідносини у зазначених відповідачем справах не є подібними до правовідносин у справі №905/55/24 (905/1201/23).

28. 20.11.2024 позивачем подано пояснення, в яких просить врахувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, яка прийнята після подання касаційної скарги у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

31. На розгляд суду постало питання стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутого природного газу.

32. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

33. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17).

34. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

35. Згідно з пунктом 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17).

36. Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

37. Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов`язання, не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі № 918/339/21.

38. Відповідно до частини першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції на час укладення договорів) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

39. Пунктом 3 Положення №867 (в редакції на час укладення договорів) на НАК "Нафтогаз України" покладено спеціальний обов`язок постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, а саме: виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).

Пунктом 11 вказаного Положення також передбачено, що Виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018 р. по 1 травня 2020 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України" у разі виконання таких умов:

1) укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК "Нафтогаз України" відповідно до законодавства;

2) виконання виробником, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" або якому надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс або індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії, що використовувалися виробником теплової енергії, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов`язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

3) виконання виробником теплової енергії, що також придбаває природний газ, у тому числі для виробництва електричної енергії, установлених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 травня 2015 р. № 670 "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 53, ст. 1722) вимог щодо проведення розрахунків з використанням механізму розподілу коштів, що надходять за відпущену електричну енергію на рахунки із спеціальним режимом використання.

Крім того, виробнику теплової енергії необхідно виконати одну з таких умов:

досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій) з урахуванням суми нарахованих та неперерахованих пільг і субсидій згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 60 відсотків); або

укладення з НАК "Нафтогаз України" договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або

подання виробником теплової енергії до НАК "Нафтогаз України" погодженого НАК "Нафтогаз України" та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК "Нафтогаз України", та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядку розрахунків, установленого між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

40. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем як постачальником та відповідачем як споживачем було укладено ряд договорів постачання природного газу, за умовами яких, серед іншого постачання здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС та дотримання споживачем вимог п. 11 Положення № 867. Листом від 23.01.2020 позивач повідомив відповідача про відсутність правових підстав для подальшого його включення до Реєстру, а також про необхідність самостійно припинити споживання газу з 01.02.2020.

41. Позивач доводив, що у спірний період 01.04.2020-04.04.2020, у зв`язку з порушенням відповідачем п. 11 Положення № 867, а саме - вимог щодо розрахунків, споживання відповідачем природного газу відбувалося без правової підстави.

42. Водночас, судами попередніх інстанцій також встановлено, що судовим рішенням у справі №910/1403/20 було зобов`язано Компанію здійснити реєстрацію ТОВ "ДТЕК Східенерго" в Реєстрі споживачів постачальника у лютому, березні 2020 року та з 01.04.2020 по 04.04.2020.

43. Поряд з цим, пунктами 1, 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 №921-р "Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року" зобов`язано АТ "НАК "Нафтогаз України" разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального періоду 2019/20 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах.

44. Отже, за обставин покладення Положенням № 867 на Компанію спеціального обов`язку постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, а саме: виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору), включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника у спірний період (01.04.2020-04.04.2020), а також зобов`язання Розпорядженням №921-р позивача забезпечити безперебійне постачання природного газу ТОВ "ДТЕК Східенерго" як виробнику теплової енергії протягом опалювального періоду 2019/20 року, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач у спірний період був санкціонованим споживачем природного газу в межах, передбачених договорами постачання обсягів природного газу. Відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України.

45. Відносно доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою передбачений пунктом 11 Положення № 867 та пунктом 21 Правил постачання природного газу обов`язок споживача самостійно припиняти використання природного газу у випадку не здійсненням розрахунків, та керувалися Розпорядженням №921-р, яке такий обов`язок (на думку скаржника) для споживача не скасовує, Верховний Суд звертає увагу на таке.

46. У постанові від 15.06.2022 у справі № 914/1261/20 Верховний Суд контексті застосування Розпорядження № 921 вказав, що "в опалювальний період (протягом якого позивач вимагав від відповідача припинити споживання газу) відповідач, який технологічно виробляє теплову енергію з газу, не може не відбирати газ. Процес відбору газу в опалювальний період не припиняється, змінюється тільки обсяг споживання в залежності від температури повітря на вулиці. Дії з боку позивача щодо припинення, обмеження газопостачання на котельнях ЛКП "Залізничнетеплоенерго" та їх пломбування неминуче мали б наслідком припинення подачі тепла іншим захищеним споживачам та могли б призвести до руйнування внутрішньобудинкових мереж та мереж теплопостачання, а також могли б призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру та завдати непоправної шкоди мешканцям трьох районів м. Львова. Тому відключення котельнь відповідача від газу, припинення (обмеження) постачання газу в опалювальний період неможливо (аналогічна правова позиція про неможливість відключення теплопостачальної організації в опалювальний період від споживання газу оскільки це може призвести до надзвичайної ситуації техногенного характеру викладена в постановах Верховного Суду №922/380/20 від 17.12.2020 та №922/599/19 від 21.02.2020)".

47. У постанові від 17.12.2020 у справі № 922/380/20 Верховний Суд вказав, що "на підставі укладених між позивачем - КП "Обласний інформаційно-технічний центр" та АТ "НАК "Нафтогаз України" договорів на постачання природного газу та спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є вищеназвані Положення, Правила та Розпорядження, АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язане було постачати природний газ позивачу, як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, у тому числі шляхом своєчасної видачі номінацій, оскільки це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом. "

48. У постанові від 04.07.2019 у справі № 905/748/18 Верховний Суд зазначив, що аналізуючи Розпорядження КМУ від 04.10.2017 №720-р (яке за змістом є аналогічним Розпорядженню № 921 щодо обов`язку безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обов`язок щодо безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню є безальтернативним для ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і має виконуватися не зважаючи на рівень розрахунків для забезпечення населення теплом в опалювальний період. Тому ПАТ "НАК Нафтогаз України" було зобов`язане постачати природний газ виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це в силу положень Розпорядження КМУ від 04.10.2017р. №720-р є обов`язком ПАТ "НАК Нафтогаз України", а не правом.

49. Колегія суддів також зазначає таке.

50. Згідно з приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

51. Частина першою, третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

52. Відповідно до глави 1 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою №950 від 18.07.2007 (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження) акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань, зокрема, схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо.

53. Отже, видавши розпорядження № 921, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції врегулював відносини сторін щодо можливості відключення відповідача від постачання природного газу в опалювальний період. Такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 914/1261/20.

54. Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку про безпідставність тверджень скаржника про наявність права у позивача в період дії Розпорядження № 921, яким врегульовано відносини сторін в опалювальний період 2019/2020 років щодо забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для певних категорій споживачів, можливості відключення відповідача від постачання природного газу в опалювальний період.

55. При цьому, Суд вважає, що загальне правило щодо права обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках, зокрема, порушення строків оплати за договором на постачання природного газу передбачене п. 21 Правил постачання природного газу та положеннями Примірного договору не суперечить спеціально визначеному обов`язку, встановленому Кабінетом Міністрів України щодо забезпечення позивачем безперебійного постачання у визначений опалювальний період, який є обмеженим в часі.

56. Верховний Суд також відхиляє як безпідставні доводи скаржника про необхідність застосування Положення № 867 як акта вищої сили, порівняно з Розпорядженням № 921-р, оскільки у даному випадку відсутня конкуренція зазначених актів Кабінету Міністрів України, адже Розпорядження № 921-р, як вже зазначалося вище, видане в межах компетенції Кабінету Міністрів України та регулює спеціальні відносини в обмежений часовими рамками проміжок опалювального періоду 2019/2020 років між визначеним ним колом учасників.

57. Таким чином, Суд дійшов висновку про безпідставність доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 11 Положення № 867, п. 21 Правил постачання природного газу, п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року" від 29.09.2019 №921-р та положень ГПК України.

58. При цьому, Суд також відхиляє посилання скаржника на недослідження судами обставин наявності заборгованості відповідача, відтак недотримання ним п. 11 Положення № 867, що свідчить про набуття природного газу відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки такі доводи спростовуються вірними висновками судів, що Розпорядження №921-р не містить положень щодо можливості припинення постачання природного газу відповідачем у зв`язку з несплатою вартості поставленого позивачу природного газу, а позивач не позбавлений права звертатися з позовом до суду про стягнення заборгованості за договорами постачання, якщо така заборгованість існувала.

59. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на необхідність врахування висновків Верховного Суду у постановах від 20.06.2024 у справі № 905/1135/23, від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, оскільки у вказаних справах не піднімалося питання застосування Розпорядження Кабінету Міністрів України, прийнятого з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження спірного опалювального періоду. Отже, висновки, що їх дійшов Верховний Суд у наведених скаржником постановах зроблені за інших неподібних фактичних обставин справи.

60. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

61. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

62. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

63. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених ним норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Натомість доводи касаційної скарги у цій справі фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи та незгоди із прийнятими рішеннями про відмову в позові.

64. Скаржник не спростував вірних висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, а тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а прийнятих судових рішень - без змін.

65. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

66. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

68. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

69. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.04.2024 у справі № 905/55/24 (905/1201/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік