Постанова

від 06.11.2024 по справі 917/1884/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1884/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.

представників учасників справи:

Селянського (фермерського) господарства "Росток" - Бідюк Я. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Росток"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

(судді Білоусова Я. О., Мартюхіна Н. О., Пуль О. А.)

у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Росток"

до Кременчуцької районної державної (військової) адміністрації та Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, визнання права користування.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Селянське (фермерське) господарство "Росток" (далі - СГ "Росток", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької районної державної (військової) адміністрації (далі - Кременчуцька РДА) та Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - селищна рада), в якому просило:

- визнати недійсним (нечинним) розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 19.11.2007 № 991 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою при передачі в оренду земельних ділянок державної власності на території Броварківської сільської ради";

- визнати недійсним (нечинним) розпорядження Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.05.2008 № 321 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства члену селянського фермерського господарства "Росток" ОСОБА_2 на території Броварківської сільської ради";

- визнати недійсним договір оренди землі від 13.12.2011, укладений Глобинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320680700:00:005:0099, площею 51,00 га, зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.10.2012 № 532060004005563;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер: 5320680700:00:005:0099, площею 50,9811 га;

- визнати право постійного користування за СГ "Росток" на земельну ділянку площею 51,00 га, за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, Градизька селищна рада (територія колишньої Броваркіської сільської ради Глобинського району Полтавської області), на яку було видано Державний акт на право постійного користування землею від 26.02.1996 серія III - ПА № 007526, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 982.

2. Стислий виклад обставин, встановлених судами

2.1. На підставі рішення четвертої сесії Глобинської районної Ради народних депутатів Полтавської області двадцять другого скликання від 07.04.1995 "Про надання земельних ділянок для створення селянських (фермерських) господарств на території району" ОСОБА_3 - голові та ОСОБА_2 - члену селянського (фермерського) господарства, було надано земельну ділянку для створення селянського (фермерського) господарства по Броварківській сільській Раді - 50 га із земель запасу Броварківської сільської Ради з урахуванням середньої земельної частки, для вирощування зернових культур та виробництва тваринницької продукції.

2.2. 26.02.1996 ОСОБА_3 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ - ПЛ № 007526, згідно якого надана у постійне користування земельна ділянка, розташована на території Броварківської сільської Ради народних депутатів Глобинського району, площею 51,00 гектарів в межах згідно з планом. Державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82.

2.3. 22.03.1996 зареєстроване СГ "Росток". Членами СГ "Росток" стали голова СГ "Росток" ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_2 .

2.4. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.5. Рішенням голови СГ "Росток" від 20.11.2007 № 8, у зв`язку зі смертю засновника виведено ОСОБА_3 з членів СГ "Росток", а обов`язки голови СГ "Росток" покладено на чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

2.6. Розпорядженням голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 19.11.2007 № 991 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою при передачі в оренду земельних ділянок державної власності на території Броварківської сільської ради", надано члену СГ "Росток" ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та розмірів земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками на умовах оренди на території Броварківської сільської ради із земель державної власності наданих у користування СГ "Росток", загальною площею 51 га, з орендною платою в межах земельного податку, терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства.

2.7. Розпорядженням голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.05.2008 № 321 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 51 га, з них ріллі 49,90 га під будівлями, лісами та іншими угіддями - 1,10 га терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства члену СГ "Росток" ОСОБА_2 .

2.8. 13.12.2011 Глобинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:005:0099, площею 51 га, з них ріллі 49,90 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 1,10 га.

2.9. Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі для ведення фермерського господарства), яка знаходиться на території Броварківської сільської ради за межами населених пунктів.

2.10. Відповідно до пункту 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 51 га, з них ріллі 49,90 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 1,10 га, кадастровий номер 5320680700:00:005:0099.

2.11. Згідно з пунктом 3.1 договору договір укладено на 49 років.

2.12. Договір з боку орендаря підписано громадянином ОСОБА_2 та скріплено печаткою СГ "Росток".

2.13. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.10.2012 за №532060004005563.

2.14. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

2.15. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.2023 № 2828, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А. Г., ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 права та обов`язки засновника СГ "Росток" (код ЄДРПОУ: 24390862), які встановлені чинним законодавством України та статутом СГ "Росток".

2.16. У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2022 № 2654, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А. Г., ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 право на оренду земельної ділянки площею 50,9811 га (площа уточнена з 51,00 га), кадастровий номер 5320680700:00:005:0099, що належало спадкодавцю на підставі договору оренди землі від 13.12.2011, зареєстрованого в відділі Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області 10.10.2012 за № 532060004005563.

2.17. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.07.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:005:0099, площею 50,9811 га, на земельну ділянку зареєстровано право оренди за ОСОБА_1 на підставі договору від 10.10.2012, строком на 49 років, до 10.10.2026.

2.18. Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Управління надання адміністративних послуг від 27.07.2023 вбачається, що згідно книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до 01.01.2013 на гр. ОСОБА_3 видавався Державний акт на право постійного користування землею ІІІ-ПЛ №007526, зареєстрований за номером 82 від 26.02.1996, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район (колишній Глобинський район) Броварківська сільська рада, для ведення селянського (фермерського) господарства площею 51,0 га. Стосовно скасування даного Державного акту відомості в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею відсутні. На даний час вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді терміном на 49 років кадастровий номер 5320680700:00:005:0099. Договір оренди укладений з гр. ОСОБА_2 та Глобинською РДА від 10.10.2012.

2.19. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.2023 № 2828, виданого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г., ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 права та обов`язки засновника СГ "Росток".

2.20. 17.08.2023 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) уклали договір купівлі-продажу частки у складеному капіталі СГ "Росток" (100 %).

2.21. Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 є засновником та керівником СГ "Росток".

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд Полтавської області рішенням від 13.02.2024, з урахуванням ухвали від 26.02.2024, позовні вимоги задовольнив.

3.2. Суд виходив з того, що:

- право постійного користування належало позивачу, і воно не припинене;

- розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 19.11.2007 № 991 та від 26.05.2008 № 321 порушують права позивача та є недійсними (нечинними);

- договір оренди землі від 13.12.2011 порушує права позивача;

- позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер: 5320680700:00:005:0099 підлягає задоволенню, оскільки це відновить право позивача сформувати земельну ділянку в координатах, межах та конфігурації земельної ділянки площею 50,9811 га, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею від 26.02.1996 серія ІІІ - ПА № 007526 на підставі технічної документації № 12411-т із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) СГ "Росток" та зареєструвати у встановленому законом порядку право постійного користування;

- позивач не пропустив позовну давність, оскільки дізнався про заперечення (порушення) його права відповідачами 04.09.2023.

3.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.07.2024 апеляційну скаргу селищної ради задовольнив частково. Скасував рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі № 917/1884/23 в частині:

- визнання недійсним (нечинним) розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 19.11.2007 № 991;

- визнання недійсним (нечинним) розпорядження Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.05.2008 № 321;

- визнання недійсним договору оренди землі від 13.12.2011, укладеного між Глобинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер: 5320680700:00:005:0099, площею 51,00 га, зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.10.2012 № 532060004005563;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер: 5320680700:00:005:0099, площею 50,9811 га.

Прийняв в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині (про визнання права постійного користування за СГ "Росток") рішення залишив без змін.

3.4. Мотивував тим, що:

- позивач був обізнаний про прийняття Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області розпоряджень від 19.11.2007 № 991 та від 26.05.2008 № 321, з моменту їх прийняття, а також про укладення оскаржуваного договору оренди землі від 13.12.2011 з моменту його укладення ОСОБА_2 , тому позовну давність слід відраховувати з дня прийняття розпоряджень та укладення договору оренди землі відповідно;

- вимога позивача про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5320680700:00:005:0099, площею 50,9811 га є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 13.12.2011.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 256, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (початок перебігу позовної давності у правовідносинах, пов`язаних із захистом права постійного користування Фермерського господарства) у подібних правовідносинах.

4.3. Крім цього, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 4 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції на час прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення оскаржуваного договору), частини першої статті 23 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції на час смерті голови СГ "Росток" ОСОБА_3 ), статті 1212 ЦК України (у редакції на час смерті голови СГ "Росток" ОСОБА_3 ), частини першої статті 1270 ЦК України (у редакції на час смерті голови СГ "Росток" ОСОБА_3 ), частини першої статті 1296 ЦК України (у редакції на час смерті голови СГ "Росток" ОСОБА_3 ), частин першої - третьої статті 92 ЦК України (у редакції на час прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення оскаржуваного договору).

4.4. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції зробив хибний висновок, про те що позивач (СГ ''Росток'') був обізнаний про прийняття оскаржуваних наказів з моменту їхнього прийняття та про укладення спірного договору оренди землі з моменту його укладення громадянином ОСОБА_2 , оскільки:

- ОСОБА_2 отримав розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області № 321 від 26.05.2008 не як засновник (голова) СГ ''Росток'', не мав повноважень представляти інтереси СГ ''Росток'' у відповідності до статті 4 Закону України ''Про фермерське господарство'' та до чинного на той час статуту СГ ''Росток''.

- договір від 13.12.2011 укладався з фізичною особою ОСОБА_2 , а не з СГ ''Росток'', а наявність проставленої печатки, не змінює факту, що реєстрація права оренди земельної ділянки відбулася за фізичною особою ОСОБА_2 , а не за СГ ''Росток'';

- матеріали справи не містять доказів про те, що СГ ''Росток'', як юридична особа та користувач спірної земельної ділянки, зверталося до відповідного органу з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації Із землеустрою для отримання спірної земельної ділянки в оренду, для затвердження технічної документації Із землеустрою.

4.5. При цьому, на за доводами скаржника, наразі відсутні висновки Верховного Суду з питання чи свідчать дії окремого члена СГ ''Росток'' у відносинах з третіми особами, який не був уповноважений належним чином представляти Інтереси СГ ''Росток'', не є головою СГ ''Росток'' та не є засновником СГ ''Росток'', не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на права та обов`язки засновника СГ ''Росток'' після смерті попереднього засновника СГ ''Росток'', про те, що вказані дії вчинені в Інтересах СГ ''Росток'' та про обізнаність таких дій з боку СГ ''Росток'' в момент їх здійснення.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відповідачі та третя особа правом на подання відзиву не скористались, явку представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

6.2. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

6.3. З огляду на цей припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.4. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій визнали за позивачем право постійного користування земельною ділянкою та дійшли висновку, що договір оренди землі від 13.12.2011 порушує права позивача, проте суд апеляційної інстанції відмовив позивач у задоволенні вимог про визнання недійсним цього договору та скасуванні розпоряджень з підстав пропуску позовної давності.

6.5. Як установили суди попередніх інстанцій, відповідач у порядку статті 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності.

6.6. Так, стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

6.7. Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

6.8. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

6.9. Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України і за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

6.10. Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6.11. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

6.12. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

6.13. Наслідки спливу позовної давності визначено у статті 267 ЦК України, за змістом якої, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята).

6.14. Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним із інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу за відсутності поважних причин щодо пропущення. При цьому суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

6.15. Разом із тим питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц).

6.16. Скаржник посилається на те, що під час укладення спірного договору від 13.12.2011 ОСОБА_2 діяв як фізична особа, а не від імені СГ ''Росток''. Відтак спірний договір від 13.12.2011 укладався з фізичною особою ОСОБА_2 , а не з СГ ''Росток''. Наявність проставленої печатки СГ ''Росток'' не змінює цього факту.

6.17. На обґрунтування цього твердження скаржник посилається на те, що колишня засновниця (голова) СГ ''Росток'' ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому внесення змін до статуту СГ ''Росток'', у якому було врегульоване питання, пов`язані з виключенням зі складу господарства колишнього засновника (голови) - ОСОБА_3 та призначенням нового голови - ОСОБА_2 відбулося з прийняттям статуту СГ ''Росток'', затвердженого рішенням засновника СГ ''Росток'' від 03.12.2012 № 3.

6.18. Фактично скаржник стверджує, що з 17.10.2007 по 03.12.2012 ніхто не був вправі представляти СГ ''Росток'', з посиланням на обставину прийняття статуту СГ ''Росток'' 03.12.2012. Відповідно, на думку скаржника, з огляду на зазначену обставину протягом цього часу СГ ''Росток'' не можна вважати таким, що знало чи мало знати про укладення спірного договору з ОСОБА_2 , оскільки він не вправі був діяти від імені СГ ''Росток''.

6.19. Колегія суддів звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не встановили, що 03.12.2012 відбулося прийняття статуту СГ ''Росток''. Отже, скаржник насправді обґрунтовує касаційну скаргу не неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (як стверджує скаржник), а обставинами, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

6.20. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

6.21. Водночас скаржник не посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази внаслідок порушення норм процесуального права. Скаржник також не просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.

6.22. Крім того, скаржник взагалі не обґрунтовує, чому, на його погляд, СГ ''Росток'' (в особі ОСОБА_2 ) не можна вважати таким, що не знало і на мало знати про укладений договір оренди принаймні з 03.12.2012 (з дати, в яку, за твердженням скаржника, був прийнятий статут, яким вирішене питання призначення нового голови - ОСОБА_2 ). Відповідно скаржник не наводить і жодних підстав касаційного оскарження в цій частині.

6.23. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.24. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

6.25. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

6.26. При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

6.27. Втім доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками господарських судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, а отже, з огляду на встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи та мотиви для задоволення і відмови у позові, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених скаржником норм права у правовідносинах, що склалися у цій справі. Посилання ж скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

6.28. Колегія суддів звертає увагу, що саме лише прагнення скаржника здійснити переоцінку наявних у матеріалах справи доказів і перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішеннях, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.29. Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.

6.30. З цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Росток" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 917/1884/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський