Постанова

від 26.11.2024 по справі 922/4855/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4855/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

ОГП: Сімаченко А.О.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

у справі № 922/4855/23

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ", в якому просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме привести у придатний до використання стан земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, площею 6,4398 га шляхом прибирання будівельного сміття, що займає площу 0,7542 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: привести у придатний для використання стан земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, площею 6,4398 га, шляхом прибирання будівельного сміття, що займає площу 0,7542 га.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (колегія суддів у складі: Плахов О.В. - головуючий, Терещенко О.І., Тихий П.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ "ЛУОТЕЛ" з 15.02.2020 на праві власності належить нежитлова будівля літ. "Б-2", загальною площею 1 959,7 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.10.2023 №348736488.

Рішенням 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам" від 14.07.2021 №153/21 (додаток №1 до рішення, пункт 4) ТОВ "ЛУОТЕЛ":

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 6,4398 га (кадастровий номер 6310138200:04:007:0025) за рахунок земель житлової та громадської забудови для реконструкції нежитлової будівлі літ. Б-2" з будівництвом реабілітаційно-профілактичного комплексу по вул. Луї Пастера, 2 (Індустріальний район);

- надано в оренду строком до 01.08.2023 земельну ділянку комунальної власності площею 6,4398 га (кадастровий номер 6310138200:04:007:0025) за рахунок земель житлової та громадської забудови для реконструкції нежитлової будівлі літ. "Б-2" з будівництвом реабілітаційно-профілактичного комплексу по вул. Луї Пастера, 2 (Індустріальний район).

- ухвалено забезпечити право проходу та проїзду по наявному шляху площею 0,0601 га до земельної ділянки по вул. Луї Пастера, 4-6 (кадастровий номер 6310138200:04:007:0021).

22.09.2021 на підставі вказаного вище рішення між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ЛУОТЕЛ" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ-(03.03) для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2 (пункт 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,4398 га, у тому числі під забудовою 0,5892 га, інших угідь 5,8506 га.

Пунктом 3 договору визначено, що на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "Б-2".

Земельна ділянка, що передається в оренду, не містить недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням (пункт 6 договору).

Згідно з п. 8 договору його укладено строком до 01.08.2023.

Пунктом 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для реконструкції нежитлової будівлі літ. "Б-2" з будівництвом реабілітаційно-профілактичного комплексу.

У відповідності до вимог п. 18 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Об`єкт за договором оренди землі вважається повернутим орендодавцеві з моменту державної реєстрації припинення права оренди.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, шо підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Підпунктами є) та и) пункту 27 договору визначено обов`язки орендаря, до яких зокрема, віднесено обов`язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором та дотримуватися екологічної безпеки землекористування і зберігання родючості ґрунтів, не допускати погіршення екологічного стану земельної ділянки в результаті своєї господарської діяльності. У разі закінчення строку оренди землі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території та інші дії у разі потреби, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які збудовані на ділянці відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також прокурор звертався до суду з позовом у справі № 922/908/22, в якому зазначав, що рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам" від 14.07.2021 №153/21 в частині надання у користування ТОВ "ЛУОТЕЛ" земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2 не відповідає вимогам чинного законодавства, та просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради (перший відповідач) 8 скликання "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам" від 14.07.2021 №153/21;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.09.2021 загальною площею 6,4398 га з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, що розташована за адресою вул. Луї Пастера, 2 у м. Харків, укладений між Харківською міської радою та ТОВ "ЛУОТЕЛ";

- зобов`язати ТОВ "ЛУОТЕЛ" повернути Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 6,4398 га з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, що розташована за адресою вул. Луї Пастера, 2 у м. Харків.

За результатами розгляду вказаного позову, 20.03.2023 Господарським судом Харківської області було ухвалено рішення у справі №922/908/22, яким позов задоволено повністю, з тих підстав, що Харківською міською радою, всупереч вимог статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України «Про оренду землі» було надано ТОВ "ЛУОТЕЛ" спірну земельну ділянку для нового будівництва, а не для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-2" поза межами процедури відкритих торгів, що свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання ТОВ "ЛУОТЕЛ" повернути Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 6,4398 га з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, що розташована за адресою вул. Луї Пастера, 2 у м. Харків.

Станом на момент подання відповідного позову, вказане рішення було оскаржено Харківською міською радою, та 18.07.2023 ухвалою Східного апеляційного господарського суду зупинено апеляційне провадження у вищевказаній справі №922/908/22 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з рапортом прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова від 11.08.2023 за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 01.10.2021 за ТОВ "ЛУОТЕЛ" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, загальною площею 6,4398 га, в тому числі: під забудовою 0,5892 га, інших угідь 5,8506 га на підставі договору оренди землі від 22.09.2021, укладеного між ТОВ "ЛУОТЕЛ", код ЄДРПОУ 32437699, та Харківською міською радою строком на 1 рік 10 місяців 10 днів. Дата закінчення дії договору: 01.08.2023. Дані щодо продовження дії вищевказаного договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Враховуючи вищевикладене, на теперішній час у ТОВ "ЛУОТЕЛ" відсутнє право користування вищевказаною земельною ділянкою, в тому числі на підставі умов вищевказаного договору оренди від 22.09.2021.

Виїздом на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, загальною площею 6,4398 га, яка фактично не повернута ТОВ "ЛУОТЕЛ" Харківській міській раді, встановлено факт завезення на територію вищевказаної земельної ділянки будівельного сміття та каменю, що призвело до її забруднення.

11.08.2023 Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023222020000091 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, а саме: здійснення невстановленими особами забруднення відходами будівництва та іншими матеріалами земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, що розташована за адресою: вул. Луї Пастера, 2 у м. Харків, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню доручено Відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

18.08.2023, згідно з протоколом огляду місця події, слідчим СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Арендарем А.О. на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (справа № 644/5978/23) під час здійснення кримінального провадження №42023222020000091 від 11.08.2023 із залученням в якості спеціаліста інженера-геодезиста (інженера-землевпорядника) ТОВ Лік-Проект" Таманова В.О., головного спеціаліста Відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами та промислового забруднення Кірєєва Олега Володимировича та інших учасників, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, в результаті чого встановлене засмічення частини вищевказаної земельної ділянки будівельними відходами.

Згідно з матеріалами геодезичної зйомки, проведеної інженером-геодезистом (інженером-землевпорядником) ТОВ Лік Проект" Тамановим В.О. (лист № 07 від 21.08.2023 з додатками), площа забрудненої будівельним сміттям земельної ділянки в межах відводу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, складає 0,7542 га.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області листом від 11.09.2023 № 4112-03-08, наданим на запит прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в межах кримінального провадження №42023222020000091 від 11.08.2023 було повідомлено, що під час проведення 18.08.2023 огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2, підтверджено факт виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів морфологічного складу, що складаються з відходів бетону, битої цегли, битого шиферу, відходів асфальту, що також зафіксовано у Акті обстеження від 18.08.2023 № 53-03, проведеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Кірєєвим О.В.

Враховуючи вищевикладене, Державною екологічною інспекцією у Харківській області у листі № 4112-03-08 від 11.09.2023 констатовано, що землекористувачем при здійсненні власної діяльності не забезпечується захист земель від засмічення, а саме: допущено засмічення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138200:04:007:0025), що розташована по вул. Луї Пастера, 2 в м. Харкові, будівельними відходами, що стало підставою для розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами.

Згідно з довідкою Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області від 11.09.2023 щодо розрахунку засмічення земельної ділянки (кадастровий номер 6110138200:04:007:0025), що розташовується по вул. Луї Пастера, 2 в м. Харкові, будівельними відходами (відходами бетону, битої цегли, битого шиферу, відходами асфальту), шкода заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства складає 376 765 889, 40 грн.

Під час кримінального провадження №42023222020000091, 16.08.2023 та 30.08.2023 прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова було направлено начальнику Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України листи запити в яких просив надати космічні знімки та тематичні карти щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2 і має наступні координати: 49.932538, 36.361552; 49.933681,36.362683; 49.934942, 36.362130.

Запитувану інформацію та фотоматеріали прокурор просив надати в динаміці змін кількості, розмірів та конфігурації об`єктів нерухомого майна, зелених насаджень, розташованих на вищевказаній земельній ділянці, а також, об`єктів, що не віднесені до нерухомого майна (будівельних матеріалів, будівельних відходів тощо) починаючи з 01.02.2020 та починаючи з 01.01.2023 та на день надання відповіді на запит.

За наявності однотипних змін, що можуть виражатися у зменшенні кількості зелених насаджень та появі будівельних матеріалів, відходів тощо, фотоматеріали прошу надати станом на початок та кінець таких змін з метою подальшої фіксації кількості та обсягів відповідних змін.

У відповідь на вказані вище запити, 29.08.2023 та 13.09.2023 Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України було надано відповіді №2262-4-17-2023 та №2460-4-17-2023, в яких було повідомлено, що за результатами опрацювання даних тематичних карт щодо результатів моніторингу ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2 за періоди з 11.01.2023 по 24.08.2023 та з 07.04.2020 по 15.05.2023 за даними супутникової зйомки наданими Національними центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України встановлено, що будівельні відходи на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025 з`явились у період її перебування в оренді у ТОВ "ЛУОТЕЛ" та продовжили на ній знаходитись після 01.08.2023, тобто, після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди від 22.09.2021.

Прокурор також звертав увагу суду на те, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.10.2023 №348733553 земельна ділянка з кадастровим номером 6110138200:04:007:0025, що розташована по вул. Луї Пастера, 2 в м. Харкові належить на праві власності Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

Крім того, листом від 27.09.2023 №6676/0/225-23 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на запит прокурора від 29.08.2023 №51-107-4738вих-23 було повідомлено, що інше речове право ТОВ "ЛУОТЕЛ" на земельну ділянку з кадастровим номером 6110138200:04:007:0025, що розташована по вул. Луї Пастера, 2 в м. Харкові припинено, та з урахуванням положень ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказана земельна ділянка вважається повернутою до земель запасу міста.

Прокурор стверджував, що уповноваженими особами Харківської міської ради не здійснювалась перевірка стану переданої ТОВ "ЛУОТЕЛ" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6110138200:04:007:0025 після закінчення строку дії відповідного договору оренди від 22.09.2021, та вона була прийнята до земель запасу міста формально.

Факт наявності на земельній ділянці з кадастровим номером 6110138200:04:007:0025, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 2, будівельного сміття на момент подання позовної заяви прокурор також підтверджував протоколом огляду місця події від 01.11.2023, проведеного заступником начальника СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Колесник В.А., в якому зазначено, що на території вищевказаної земельної ділянки в хаотичному порядку у сформованих купах знаходяться відходи у вигляді шматків бетону, битої цегли, рештки та шматки шиферу, асфальту. Вся ділянка, за виключенням куп будівельного сміття, має покриття з різних видів рослин без слідів очищення території. Будь-яких видимих слідів, що свідчать про спроби прибирання будівельного сміття під час проведення огляду не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, з метою захисту інтересів держави та відновлення стану земельної ділянки (поновлення порушеного права), який існував до її засмічення, прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що надані прокурором докази відповідають критеріям належності та вірогідності, і підтверджують факт засмічення орендарем - ТОВ "ЛУОТЕЛ" земельної ділянки в період дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №42023222020000091 та притягнення цих осіб до відповідальності, відсутній обвинувальний вирок суду. Враховуючи зазначене, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального (Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», Земельного Кодексу України) та порушено норми процесуального (ст. ст. 76-79, 86, 236, 237 ГПК України) права. Зазначає, що вирішення питання про наявність чи відсутність складу господарського правопорушення не знаходиться в прямій залежності від факту наявності чи відсутності складу адміністративного або кримінального правопорушення, а господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в т.ч. природоохоронного законодавства. Крім того, відсутність доказів притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, що має місце станом на момент розгляду господарської справи, не виключає, що такі докази не можуть виникнути в майбутньому.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а сам - судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 (докази, здобуті в рамках кримінального провадження, у тому числі, висновок експерта, можуть бути допустимими доказами у іншому (цивільному/господарському) провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вироку кримінальній справі не ухвалений) та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо стандарту доказування «вірогідності доказів»). Крім того, відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 152 Земельного кодексу України щодо наявності підстав для зобов`язання приведення у придатний до використання стан земельної ділянки, у зв`язку з відхиленням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 26.11.2024 та надано строк для подання відзиву до 08.10.2024.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 (докази, здобуті в рамках кримінального провадження, у тому числі, висновок експерта, можуть бути допустимими доказами у іншому (цивільному/господарському) провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений) та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо стандарту доказування «вірогідності доказів»).

Так у справі № 461/3675/17 Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 зазначив, що суд першої інстанції правильно врахував, що висновок № 6/154 від 23.03.2017, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням ст. 102 ЦПК України. Колегія суддів врахувала допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Водночас у справі № 922/4855/23 відсутні обставини обґрунтування прокурором своїх вимог висновком експерта, що свідчить про неподібність вказаних правовідносин у справах № 461/3675/17 та № 922/4855/23.

В свою чергу, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 зазначено, що принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Так у ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд у справі № 922/4855/23 зауважує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надаються учасниками справи. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто стандарт доказування "вірогідності доказів" не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, без надання оцінки доказам з урахуванням відповідності їм критеріям належності, допустимості та достовірності. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Так само і ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Вказані норми не є суто декларативними - їх необхідно розуміти не лише як положення законодавства, які надають особам безумовне право подавати апеляційну скаргу на рішення судів, які розглянули відповідну справу як суди першої інстанції, але і враховувати, що вони визначають принципи самого судочинства, які покладають на суд певні обов`язки з розгляду таких скарг і перегляду відповідних судових рішень (з урахуванням обмежень інстанційного перегляду).

Зокрема, ч. 1 ст. 269 ГПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому законодавець у ст. 282 ГПК України закріпив, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Рішення господарського суду, як акт правосуддя та кінцевий результат розгляду справи, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Керуючись межами перегляду справи в касаційній інстанції, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції пославшись на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №42023222020000091 та притягнення цих осіб до відповідальності, відсутній обвинувальний вирок суду, у зв`язку з чим матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні не можуть бути покладені в основу рішення суду, не дослідив наявні докази у справі та не надав їм відповідної оцінки, зокрема протоколу огляду від 18.08.2023 земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, матеріалам геодезичної зйомки, проведеної інженером-геодезистом ТОВ «ЛІК-ПРОЕКТ», листу Державної екологічної інспекції у Харківській області № 4112-03-08 від 11.09.2023, акта обстеження від 18.08.2023 № 53-03, проведеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, даним супутникової зйомки, наданим Національними центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України тощо, чим порушив положення ст.ст. 79, 86 ГПК України.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції і унеможливлюють здійснення касаційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, однак оцінка викладених вище доказів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, враховуючи положення ст. 86 ГПК України (відповідно до яких: жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)) та положення ст.ст. 76, 77 ГПК України ( відповідно до яких належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування), беручи до уваги обов`язки орендаря, встановлені договором оренди від 22.09.2021 (зокрема, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; у разі закінчення строку оренди землі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан; приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території та інші дії у разі потреби, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які збудовані на ділянці відповідно до вимог чинного законодавства України).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При цьому колегія суддів зауважує, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У поданій касаційній скарзі прокурор вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 152 Земельного кодексу України щодо наявності підстав для зобов`язання приведення у придатний до використання стан земельної ділянки, у зв`язку з відхиленням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог.

Водночас Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте враховуючи, що судом апеляційної інстанції не досліджені наявні у матеріалах справи докази, беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 922/4855/23 скасувати.

Справу № 922/4855/23 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.