Постанова

від 27.11.2024 по справі 754/6971/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/6971/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12573/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шапошнікова Іллі Борисовича в інтересах обслуговуючого кооперативу «Ідея» на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у складі судді Сенюти В.О.,

у цивільній справі за позовом обслуговуючого кооперативу «Ідея» до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року обслуговуючий кооператив «Ідея» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на нежитлові приміщення АДРЕСА_3 .

Заяву обґрунтовано тим, що спірні приміщення підлягають передачі позивачу, оскільки підстава набуття відповідачем права власності на них відпала із розірванням кооперативних угод, відтак існує необхідність накласти арешт на спірні приміщення. Вказаний вид забезпечення позову не дасть змогу відчужити спірні приміщення до закінчення розгляду справи, що забезпечить можливість ефективного виконання такого рішення суду та забезпечить цивільних прав та інтересів позивача.

Крім того відповідачем 23 січня 2024 року на підставі договору дарування №180 відчужено приміщення третій особі. Вказані дії значно утруднюють процес відновлення порушених прав позивача, а сам факт підтверджує необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позов

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року у задоволенні заяви обслуговуючого кооперативу «Ідея» про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Шапошніков І.Б. в інтересах обслуговуючого кооперативу «Ідея», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить скасувати її та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову від 14 травня 2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до протоколу загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Ідея» від 14 грудня 2020 року позивачем було прийнято рішення про передачу відповідачу у якості повернення паю за кооперативними угодами майно, яке належало позивачу, а саме: нежитлові приміщення АДРЕСА_4 .

Вказує, що відповідач не виконав обов`язку зі сплати пайових внесків. Не вносив на банківський рахунок позивача жодних грошових коштів в рахунок сплати пайових внесків за кооперативними угодами.

Крім того посилається на те, що відповідач не передавав у якості внесення пайових внесків за кооперативними угодами ніякого майна чи майнових прав.

Звертає увагу суду на те, що у відповідності з п. 4.2.1. кооперативних угод ця угода може бути розірваною в односторонньому порядку, серед іншого, за ініціативою кооперативу у зв`язку із простроченням сплати пайовиком пайових внесків на строк понад 1 (один) місяць.

Вказано, що користуючись правом на розірвання договору в односторонньому порядку, передбаченого кооперативними угодами, скаржник прийняв рішення про розірвання кооперативних угод, про що було повідомлено відповідача надісланням на адресу останнього повідомлень про розірвання кооперативних угод, у яких зокрема містились вимоги повернути приміщення. Однак ОСОБА_1 , всупереч обов`язку, встановленому зокрема ст. 1212 ЦК України, так і не повернув скаржнику спірні приміщення, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Вважає, що спірні приміщення підлягають передачі позивачу, так як підстава для набуття відповідачем права власності на них відпала із розірванням кооперативних угод, існує необхідність накласти арешт на спірні приміщення. Вказаний вид забезпечення позову дасть змогу унеможливити відчуження спірних приміщень до закінчення розгляду справи, що забезпечить можливість ефективного виконання такого рішення суду та забезпечить захист цивільних прав та інтересів позивача.

Вказує, що 07 червня 2021 року відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №767 було відчужено третій особі - ОСОБА_2 нежитлове приміщення №103.

Окрім цього, 23 січня 2024 року відповідачем на підставі договору дарування №180 було відчужено ще одне приміщення (№209) третій особі - ОСОБА_3 .

Посилається на те, що ОСОБА_1 активізував процес відчуження приміщень, які станом на зараз належать обслуговуючому кооперативу «Ідея».

Вважає, що такі правочини (особливо договір дарування №180) є фраудаторними та мають на меті унеможливити ефективний захист порушених прав позивача.

Зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на обґрунтування позовних вимог та докази, які подані на підтвердження таких вимог, які підтверджують порушення прав позивача, відповідно й необхідність забезпечення позову задля забезпечення ефективного захисту порушених прав.

Заслухавши пояснення адвоката Шапошнікова Т.Г. в інтересах ОК «Ідея», який проси апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Півторака Р.А. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважає ухвалу районного суду такою, що не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам ухвала районного суду не відповідає в повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд послався на відсутність підстав до її задоволення.

Між тим з таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Встановлено, що між сторонами у справі виник спір щодо нерухомого майна (нежитлові приміщення АДРЕСА_3 ), які позивач просить витребувати з володіння відповідача.

Заявляючи позов ОК «Ідея» вказує, що відповідач на підставі Корпоративних угод набув право власності на спірні приміщення, проте умов вказаних угод не виконав, пайових внесків не сплатив, у зв`язку з чим позивачем в односторонньому порядку було розірвано корпоративні угоди. З цих підстав нерухоме майно має бути повернуто позивачу у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна (а.с. 111-114).

Враховуючи обставини справи, наявність спору між сторонами, вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із позовними вимогами.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки власник майна може у будь-який час розпорядитися ним на власний розсуд.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Враховуючи обставини справи, наявність спору між сторонами, вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із позовними вимогами.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника спірного майна, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Разом із тим, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до здійснення відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

Інший висновок суду є помилковим.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (нежитлові приміщення АДРЕСА_4 ).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Шапошнікова Іллі Борисовича в інтересах обслуговуючого кооперативу «Ідея» задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву обслуговуючого кооперативу «Ідея» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 108 загальною площею 13,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960394780000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 202 загальною площею 31,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960384380000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 203 загальною площею 34,7 кв.м. (опис: МЗК: сходи 13,7 кв.м., коридор 35,0 кв.м., вмивальник 3,1 кв.м., вбиральня 1,8 кв.м. вбиральня 1,8 кв.м.; всього по МЗК: 55,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960381980000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 204 загальною площею 33,7 кв.м. (опис: МЗК: сходи 13,7 кв.м., коридор 35,0 кв.м., вмивальник 3,1 кв.м., вбиральня 1,8 вбиральня 1,8 кв.м.; всього по МЗК: 55,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960379680000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 205 загальною площею 33,3 кв.м. (опис: МЗК: сходи 13,7 кв.м., коридор 35,0 кв.м., вмивальник 3,1 кв.м., вбиральня 1,8 и., вбиральня 1,8 кв.м.; всього по МЗК: 55,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960377380000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 207 загальною площею 37,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960373680000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 208 загальною площею 35,9 кв.м. (опис: МЗК: сходи 13,7 кв.м., коридор 35,0 кв.м., вмивальник 3,1 кв.м., вбиральня 1,8 и., вбиральня 1,8 кв.м.; всього по МЗК: 55,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960369880000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення № 210 загальною площею 59,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1960359380000.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: