Постанова

від 20.11.2024 по справі 385/600/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 385/600/22

провадження № 61-12163св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Олена»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Медвідем Владиславом Анатолійовичем , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства «Олена» (далі - ФГ «Олена») про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права оренди земельної та припинення права оренди ділянки.

Позов мотивований тим, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521110100:02:000:0060, яка знаходиться на території Гайворонської міської ради, Кіровоградської області, ділянка № 60.

За договором оренди земельної ділянки б/н від 10 січня 2012 року позивач передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ «Олена». Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору строк його дії становить 10 років. Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк, орендар повинен не пізніше як за місяць до закінчення строку повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Позивач не отримував будь-яких повідомлень від відповідача про його наміри продовжити дію договору оренди на новий строк, як і не отримував проектів договорів чи додаткових угод, строк дії оспорюваного договору оренди земельної ділянки закінчився 12 січня 2022 року.

Пунктом 15.2 розділу 15 Прикінцевих положень договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2012 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Після підписання договору оренди землі всі його примірники залишились у відповідача, так як орендар зобов`язався зареєструвати договір оренди земельної ділянки в Державному реєстрі земель.

Державна реєстрація договору оренди відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» проведена не була, хоча заява про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки була складена відповідачем в день підписання договору оренди.

Речове право оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем зареєстроване лише 20 грудня 2017 року. Строк дії оренди до 10 січня 2061 року, з правом пролонгації.

Оскільки, державна реєстрація договору оренди землі до 2013 року здійснена не була, а вчинена лише 20 грудня 2017 державна реєстрація речового права оренди до 10 січня 2061 року договором не передбачена, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно останній не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Крім того, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки від 10 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Олена», чинності не набув, у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Олена», а також внесення відповідного запису про інше речове право до державного реєстру.

Позивач просив:

усунути перешкоди у здійсненні права користування ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою, кадастровий номер 3521110100:02:000:0060, площею 3,2009 га , що розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області шляхом її повернення власнику;

скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки, вчинену 20 грудня 2017 року державним реєстратором центру надання адміністративних послуг Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області Здержко А. М., номер запису про інше речове право: 24099266, підстава для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 460751 виданий 20 грудня 2017 року, видавник: Державний земельний кадастр; договір оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, видавник: орендодавець ОСОБА_1 , орендар ФГ «Олена», а право оренди строком дії до 10 січня 2061 року з правом пролонгації, припинити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року у складі судді Гришака А. М. позов ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод в здійсненні права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки задоволено.

Усунено перешкоди в здійсненні права користування ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою, кадастровий номер 3521110100:02:000:0060, площею 3,2009 га, що розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області шляхом її повернення власнику.

Скасовано державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки, вчинену 20 грудня 2017 року державним реєстратором центру надання адміністративних послуг Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області Здержко А. М., номер запису про інше речове право: 24099266, підстава для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер:460751 виданий 20 грудня 2017 року, видавник: Державний земельний кадастр; договір оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, видавник: орендодавець ОСОБА_1 , орендар ФГ «Олена», а право оренди строком дії до 10 січня 2061 року з правом пролонгації, припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що:

на підставі договору оренди землі від 10 січня 2012 року позивач передав спірну земельну ділянку в оренду ФГ «Олена» строком на 49 років. Пунктом 15.2 договору оренди передбачено, що він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Відповідно до Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин. Оскільки ФГ «Олена» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав, тому фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі;

проведення 20 грудня 2017 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року;

з огляду на викладене, наявні підстави для витребування спірної земельної ділянки від відповідача;

також суд вказав, що оскільки реєстрація права оренди ФГ «Олена» на спірну земельну ділянку не відповідає вимогам закону, то вимога про скасування державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки підлягає також задоволенню. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації речового права - права оренди є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17.

Твердження представника відповідача про те, що відповідно до розписки (копія якої наявна в матеріалах справи) ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , який є головою ФГ «Олена», а тому ніякі права позивача не порушені, суд першої інстанції відхилив, оскільки суд в цій справі розглядає спір між ОСОБА_1 та ФГ «Олена», а можливий продаж спірної земельної ділянки іншій фізичній особі не стосується розгляду цієї цивільної справи.

Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2022 року стягнуто з ФГ «Олена» на користь ОСОБА_1 16 400 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ФГ «Олена» на користь ОСОБА_1 1 984,80 грн судового збору.

Додаткове рішення мотивоване тим, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 01 вересня 2022 року, акт № 1/09 (виконання наданих послуг) приймання передачі коштів за надання юридичних послуг від 01 вересня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 60 від 01 вересня 2022 року. Відповідно до розділу 4 договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Медвідь В. А. та ОСОБА_1 сторони домовились, що послуги адвоката оплачуються погодинно. Година роботи адвоката коштує 800 грн. Гонорар адвоката за ведення справи в суді за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійснені права користування земельною ділянкою складає 10 000 грн. Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 01 вересня 2022 року, позивач поніс такі витрати у цій справі: попереднє опрацювання матеріалів - 800 грн; підготовка до розгляду справи (формування адвокатського досьє, опрацювання законодавчої бази що регулюють спірні правовідносини, аналіз нормативного матеріалу, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, формування правової позиції, визначення способу захисту порушених прав, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів 2 год - 1 600 грн; підготовка процесуальних документів, формування та направлення адвокатського запиту, виготовлення копій документів 5 год - 4 000 грн; Гонорар за ведення справи в суді - 10 000 грн; разом 16 400 грн.

Отже суд встановив, що витрати на правничу допомогу, які поніс позивач в розмірі 16 400 грн підтверджені належними доказами, їх розмір є обґрунтованим, відповідає критерію розумності, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений адвокатом час на надання послуг позивачу, ціну позову та значення вирішення справи для позивача. Суд врахував, що відповідач не скористався правом на заперечення таких витрат, не вказував щодо їх неспівмірності.

Крім того, оскільки позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 984,80 грн, відповідно до статті 141 ЦПК України такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційні скарги ФГ «Олена» задоволено.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року скасовано.

Ухвалене нове рішення у справі, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2022 року скасовано.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Олена» витрати по сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 грн.

Постанова суду мотивована тим, що:

звернувшись із цим позовом до суду позивач послався на те, що договір оренди спірної земельної ділянки від 10 січня 2012 року, укладений між сторонами, не набрав чинності, оскільки у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ «Олена» на підставі спірного договору, а також внесення відповідного запису про інше речове право до державного реєстру. Вважав, що його права мають бути поновлені, шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення, а також шляхом скасування державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речового права оренди;

натомість, поведінка позивача протягом тривалого часу свідчить про погодження з умовами існуючих правовідносин. Орендну плату за землю ОСОБА_1 отримував, питань недійсності угоди чи розірвання договору оренди з відповідачем не ініціював, про неправильну (некоректну) державну реєстрацію речового права дізнався випадково. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 388/180/17;

за таких обставин доводи позивача про те, що оспорюваний договір не набув чинності, а ФГ «Олена» не набуло прав орендаря, є безпідставними, не відповідають обставинам справи, а спосіб захисту порушеного права не є ефективним. Сам по собі факт пізньої реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, після підписання договору оренди землі на суть правовідносин, як і на волевиявлення сторін, не впливає. В даному випадку позивач мав оспорити неправильний (неузгоджений) строк дії речового права оренди земельної ділянки внесений у реєстр речових прав, а у випадку відмови у вирішенні цього питання оскаржувати дії (бездіяльність) державного реєстратора за правилами адміністративного судочинства;

вимога про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки розмір витрат недоведений належними та допустимими доказами;

додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, а тому у разі скасування рішення у справі, додаткове рішення втрачає силу, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Медвідя В. А. , в якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року скасувати, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права внаслідок неправильного тлумачення закону, яке базується на ототожненні інституту державної реєстрації правочину (договору) з інститутом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не врахував висновків Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції ухваленого згідно із законом;

обраний ним спосіб захисту порушеного права про усунення перешкод в здійсненні права користування своїм майном, повернення його власнику та скасування державної реєстрації речового права, є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права. Отже, негаторний позов заявляється впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 вересня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР №1-04 від 22 жовтня 1999 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,2 га.

Земельна ділянка розташована на території Гайворонської міської ради, ділянка № НОМЕР_1 . Цільове призначення (використання) - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,2009 га з кадастровим номером 3521110100:02:000:0060, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар - ФГ «Олена», дата державної реєстрації речового права - 20 грудня 2017 року; строк дії речового права - 10 січня 2061 року.

10 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивач передав, а відповідач отримав в оренду земельну ділянку площею 3,2 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0060.

Пунктом 15.2 розділу 15 Прикінцевих положень договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2012 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до копії акта прийому-передачі земельної ділянки від 10 січня 2012 року, складеного власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ «Олена», в особі голови ОСОБА_3 , орендодавець передає в оренду земельну ділянку площею 3,2 га ріллі, кадастровий номер 3521110100:02:000:0060 на території Гайворонської міської ради Гайворонського району, Кіровоградської області.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,2009 га з кадастровим номером 3521110100:02:000:0060, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса Кіровоградська область, Гайворонський район, м. Гайворон. Номер запису про інше речове право: 24099266, дата та час державної реєстрації - 20 грудня 2017 року; підстава для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 460751, виданий 20 грудня 2017 року, видавник: Державний земельний кадастр; договір оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, видавник: орендодавець ОСОБА_4 , орендар ФГ «Олена». Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 10 січня 2061 року, з правом пролонгації.

Відповідно до копії листа відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - відомості щодо державної реєстрації договору оренди між громадянином ОСОБА_1 та ФГ «Олена» до 01 січня 2013 року відсутні, договір оренди не реєструвався.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що «рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що «належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 683/396/23 (провадження № 61-1714св24) зазначено, що: «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права […] Вимога про повернення позивачу належної їй земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у СГК «Решніський».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 385/349/23 (провадження № 61-594св24) зазначено, що: «ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФГ «Олена» про зобов`язання ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації спірної додаткової угоди до договору оренди землі. В обґрунтування позову вказала, що вона не укладала та не підписувала з відповідачем 18 листопада 2022 року додаткової угоди № б/н про продовження терміну дії до договору оренди земельної ділянки від 06 січня 2012 року […]апеляційний суд залишив поза увагою, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права. Вимога про повернення позивачу належної їй земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у ФГ «Олена».

Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та припинення права оренди. В обґрунтування позову вказав, що договір оренди спірної земельної ділянки від 10 січня 2012 року укладений між сторонами, не набрав чинності, оскільки державна реєстрація договору оренди землі до 2013 року здійснена не була. Вчинена лише 20 грудня 2017 державна реєстрація речового права оренди до 10 січня 2061 року договором не передбачена;

суд першої інстанції позов задовольнив;

при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вказав, що поведінка позивача протягом тривалого часу (отримання орендної плати) свідчить про погодження з умовами існуючих правовідносин, факт пізньої реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, після підписання договору оренди землі на суть правовідносин, як і на волевиявлення сторін не впливає;

апеляційний суд залишив поза увагою, що:

належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права;

аналіз змісту позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв (а. с. 1-3), у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію додаткової угоди до договору оренди землі як неукладеної.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та припинення права оренди на земельну ділянку слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про повернення позивачу належної йому земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у ФГ «Олена».

Оскільки суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, постанову апеляційного суду слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 385/349/23 (провадження № 61-594св24), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки колегія суддів змінює постанову апеляційного суду лише в частині мотивів її прийняття, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Медвідем Владиславом Анатолійовичем , задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року змініити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко