Окрема думка

від 20.11.2024 по справі 385/600/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

справа № 385/600/22

провадження № 61-12163св24

Окрема думка

(розбіжна)

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Пархоменка П. І.

до постановиВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд) від 20 листопада 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фермерського господарства «Олена» (далі - відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації права оренди земельної та припинення права оренди ділянки

І. Вступ

1. Я хотів би розпочати свою окрему думку із цитати Голови Конституційного Суду України (2018-2019) ОСОБА_2, який зазначив, що «Головна ідея правосуддя - з безлічі формальностей зробити справедливе рішення» [1].

2. Зі своєї сторони скажу, що правосуддя повинно бути зрозумілим, що стосується і способів захисту прав осіб, які звернулись до суду.

3. Загальною декларацією прав людини 1948 року, гарантовано, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

4. Відношусь з великою повагою до думки більшості суддів Верховного Суду

у даній справі, але не можу погодитись із нею.

5. Моя незгода стосується висновків про відмову в задоволенні позовних вимог

з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

6. Вважаю, що обраний позивачем спосіб захисту, за обставинами даної справи, може бути ефективним, і обґрунтування своєї позиції наведу нижче.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. У даній справі позивач заявив до відповідача вимоги про:

- усунення перешкод у здійсненні права користування належною позивачу земельною ділянкою, шляхом її повернення власнику;

- скасування державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, а право оренди строком дії до 10 січня 2061 року з правом пролонгації, просив припинити.

ІІІ. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

8. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

9. Рішення мотивував тим, що:

- оскільки відповідач не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем не набрав чинності, тому фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі;

- оскільки реєстрація права оренди відповідача на спірну земельну ділянку не відповідає вимогам закону, то вимога про скасування державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки підлягає також задоволенню. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації речового права - права оренди є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

10. Суд апеляційної інстанції рішення районного суду скасував та відмовив

у задоволенні позову.

11. Свою позицію мотивував наступним:

- поведінка позивача протягом тривалого часу свідчить про погодження з умовами існуючих правовідносин;

- доводи позивача про те, що оспорюваний договір не набув чинності, а відповідач не набув прав орендаря, є безпідставними, не відповідають обставинам справи, а спосіб захисту порушеного права не є ефективним;

- позивач мав оспорити неправильний (неузгоджений) строк дії речового права оренди земельної ділянки внесений у реєстр речових прав, а у випадку відмови у вирішенні цього питання оскаржувати дії (бездіяльність) державного реєстратора за правилами адміністративного судочинства.

ІV. Короткий зміст постанови Верховного Суду

12. Верховний Суд постанову апеляційного суду змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції своєї постанови.

13. Верховний Суд зазначив, що:

- належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права;

- в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та припинення права оренди на земельну ділянку слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про повернення позивачу, належної йому земельної ділянки, може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у відповідача.

V. Ключові питання у спірних правовідносинах

14. З моєї точки зору для спірних правовідносин важливими є такі ключові питання:

1). Які способи захисту є ефективними в спірних правовідносинах?

2). Чи можливо ретроспективно застосувати нові правові позиції Верховного Суду?

15. Ключові питання пов`язані між собою.

16. Верховний Суд не зупинявся на проблемі вирішення спору по суті (див. пункти 12-13), а тому нижче я зверну увагу на ключові питання, які я виділив у спірних правовідносинах (див. пункт 14).

VІ. Мотиви незгоди з думкою більшості

Історія проблеми

17. Спори про захист прав власників земельних ділянок, як їх орендодавців,

є розповсюдженими для національного правозастосування і позиція найвищої судової інстанція протягом певних відрізків часу змінювалась.

18. У 2015 році Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 [2] вказав, що оскільки судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою, він був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору.

Такий підхід був орієнтиром для учасників правовідносин, і власники земельних ділянок, як орендодавці, захищали свої права шляхом визнання недійсними договорів, які вони не підписували.

Суди використовували відповідний підхід і така практика була сталою протягом певного часу, не викликала сумнівів в ефективності способів захисту та можливості їх реалізації.

19. 16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду [3] відступила від вказаних висновків (див. пункт 18) та зазначила, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовувавши факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову, та виходячи

з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Тому, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

В подальшому такий підхід став орієнтиром для учасників правовідносин і власники земельних ділянок, як орендодавці, захищали свої права шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

20. 23 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок [4], оскільки ДСП «Агрокомплекс» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі. Враховуючи, що відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме належить витребувати спірну земельну ділянку у відповідача на користь позивача.

21. У 2023 році Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди [5].

22. 19 лютого 2024 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зробила висновок про те, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача [6].

23. Це короткий огляд зміни підходів щодо належних способів захисту прав орендодавця, який свідчить про часові відрізки, протягом яких змінювалась практика найвищої судової інстанції.

Щодо способів захисту

24. Способи захисту можуть бути різними і, я вважаю, що у випадку існування різних підходів судових органів, справедливим відправленням правосуддя буде вирішення спору «по суті», а не відмова у правосудді у зв`язку із неправильним обранням способів захисту (повторюсь при неоднаковому підході судів).

25. Великий сучасний словник сучасної української мови тлумачить слово «ефективний», як такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект [7].

26. Висловлю точку зору про те, що на ефективність способів захисту впливає:

- можливість їх реалізації на практиці;

- зрозумілість: 1). для особи, яка звертається за судовим захистом; 2). для суду, який вирішує спір; 3). для суб`єкта, який реалізує застосований спосіб захисту.

27. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) [8]).

28. Я не буду повністю заперечувати того, що «ефективним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

29. Такий підхід виснувала Велика Палата Верховного Суду та Об`єднана палата Касаційного цивільного суду (див. пункти 21-22), а колегія суддів застосувала у даній справі.

30. Поряд із цим, вважаю, що за обставинами даної конкретної справи, способи захисту, обрані позивачем, також є застосовними і ефективними.

В цьому аспекті повторюю свою позицію, висловлену в пункті 24, про те, що способи захисту можуть бути різними, і я вважаю, що у випадку існування різних підходів судових органів, належним справедливим відправленням правосуддя буде вирішення спору «по суті», а не відмова у правосудді у зв`язку із неправильним обранням способів захисту (вчергове повторюю при неоднаковому підході судів).

31. Дуже гарно про ефективність способів захисту вказав суддя Верховного Суду ОСОБА_3 у своїй окремій думці від 12 червня 2024 року у справі № 601/1948/21 (провадження № 61-17873св23) [9].

Поділяю думку колеги про те, що:

- обраний позивачем та використаний спосіб судового захисту є ефективним як на думку позивача, що також має важливе значення з огляду на принцип диспозитивності, так і по суті спору, оскільки реєстрація права оренди на її земельні ділянки позбавляє позивача права розпорядження своєю власністю, наприклад передачі в оренду іншій особі, так і продовжує фіксувати за відповідачем визнане державою право оренди;

- натомість відмова у позові з пропозицією звернутися повторно чи втретє до суду з іншим способом захисту, який нещодавно висловлений в іншій справі, та якого не існувало на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, не відповідає завданням цивільного судочинства щодо обов`язку суду ефективно та своєчасно вирішити спір з дотримання принципу верховенства права;

- в результаті такого рішення суду позивач не отримала своєчасного судового захисту її порушеного права, а вимушена вкотре йти до суду з новим позовом;

- позовна вимога про витребування власником свого майна є одним із фундаментальних способів судового захисту визначених законом, який десятиріччями ефективно використовувався у захисті права власності. Відмовляючи власнику у витребуванні її земельних ділянок, тим самим позбавивши її фізичної можливості володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю;

- відмова у задоволенні обґрунтованого (доведеного) позову, викладеного

у спосіб передбачений законом, лише з підстав його «неефективності на думку суду», при тому, що обраний позивачем спосіб захисту багато років використовувався

в тому числі і Верховним Судом, відновлював порушені права та був зрозумілим

і сталим, не відповідає як статтям 6, 13, статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини так і основній функції Верховного Суду - забезпечення сталості та єдності судової практики, визначеної статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

32. Раціональна і практична позиція, до якої я приєднуюсь і вважаю, що такий підхід необхідно було обрати у даній справі.

33. Повторюю думку колеги, що описані способи захисту протягом тривалого часу діяли на практиці і на рівні найвищої судової інстанції вважались ефективними (див. пункти 19-20).

34. Важливо, що і зараз на практиці застосування способів захисту, які обрав позивач, сприймаються як ефективні, і за конкретних обставин справи, враховуються Верховним Судом (див., наприклад, постанови Верховного Суду в інших справах

[10-11]).При їх використанні не виникає питань, що особа не може їх реалізувати.

Щодо ретроспективного застосування правових позицій Верховного Суду

35. Забезпечення сталості та єдності судової практики є важливим елементом справедливого судового розгляду і функціонування Великої палати Верховного Суду та Об`єднаних Палат покликані забезпечити це.

36. Так само і формування нової правової позиції (див. пункти 21-22) може сприяти такій єдності.

37. Але, з моєї точки зору, ця справа демонструє, що використання такої правової позиції повинно відбуватись до правовідносин, які виникли, після її формування, тобто перспективно.

38. У мене є просте пояснення цьому.

39. У цій справі особа звернулась до суду у 2022 році, в позовній заяві послалась на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року

(див. пункт 20).

Суд першої інстанції, ухваливши рішення у 2022 році, послався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі 125/702/17, який вказав, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права [12].

40. В цьому аспекті декілька риторичних питань:

- на що мав розраховувати позивач, і чому він неправильно обрав способи захисту, на які звертала увагу найвища судова інстанція?;

- що неправильно зробив суд, врахувавши позицію найвищої судової інстанції?;

- чому спосіб захисту буде неефективним, якщо він працював на практиці?.

VІІ. Висновки

41. Узагальнюючи викладене, спробую викласти висновки більш простою мовою, відійшовши від складних юридичних термінів.

42. Отже, підхід до застосування способів захисту змінювався (див. пункти 18-22),

і при зміні таких підходів, я не побачив обґрунтування того, чому попередній спосіб захисту є неефективним і головне не працює на практиці.

43. Сучасний стан правовідносин свідчить про існування практики із застосуванням різних способів захисту (див. пункт 34), які працюють на практиці і особи, які отримали судовий захист за їх допомогою, мають можливість їх реалізувати.

44. У даній справі особа звернулась до суду в 2022 році. Я не впевнений, що вона взагалі розуміла і знала про існування такого способу захисту, як «відсутнє право оренди». Так само, я не впевнений, що суддя, який розглядав справу у 2022 році, теж про нього знав.

45. Особа очікувала на захист і розраховувала на існуючий підхід, який застосовувала найвища інстанція.

46. На час звернення позивача до суду застосований у цій справі спосіб захисту реалізувався на практиці та був зрозумілим для учасників правовідносин, жоден із яких не посилався на його неефективність (див. пункт 26).

47. Таким чином вважаю неправильними висновки про неефективність способів захисту, у зв`язку із чим необхідно було вирішити спір по суті.

48. Обрані позивачем способи захисту, при їх врахуванні судом, могли задовольнити його потреби, відновити порушені права і тоді правосуддя стало

б ефективним.

49. «Визнання відсутнім права оренди» можливо використовувати, як ефективний спосіб захисту, але з врахуванням особливостей кожної справи та часових рамок звернення до суду.

[1] Юридична Газета. Інтерв`ю Опубліковано в №40 (486) // https://yur-gazeta.com/interview/golovna-ideya-pravosuddya--z-bezlichi-formalnostey-zrobiti-spravedlive-rishennya.html

[2] Постанова Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 // https://reyestr.court.gov.ua/Review/43801777

[3] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/90933484

[4] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/90458952

[5] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/115546305

[6] Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/117206184

[7] Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, 2005. - С. 484

[8] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/91901363

[9] Окрема думка судді Верховного Суду Зайцева А.Ю. від 12 червня 2024 року у справі № 601/1948/21 (провадження № 61-17873св23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/119710366

[10] Постанова Верховного Суду від 03 вересня 2024 року у справі № 130/3116/21 (провадження № 61-9077св23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/121472053

[11] Постанова Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 671/2139/21 (провадження № 61-2733св24) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/120513761

[12] Постанова Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17(провадження № 61-48842св18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/90905865

Суддя П. І. Пархоменко