Постанова

від 28.11.2024 по справі 279/115/23-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 279/115/23

провадження № 61-7685св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Олександра Сергійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Батрин О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 28 липня 2010 року до даного часу перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».

26 грудня 2014 року йому видано ордер серії НОМЕР_1 на зайняття службового приміщення, житловою площею 18,8 кв. м, яке складається з однієї кімнати у квартирі АДРЕСА_1 .

25 листопада 2021 року він звернувся до АТ «Українська залізниця» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» із заявою про виключення зазначеної квартири із переліку службового житла.

З відповіді від 16 червня 2022 року, наданої філією «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» на запит Адвокатського об`єднання «Лігал Фокс» (далі - АО «Лігал Фокс») від 08 червня 2022 року, слідує, що для підготовки філією БМЕС проекту рішення правління про виключення спірної квартири із числа службових йому необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість цієї квартири, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електрону пошту відповідача.

18 липня 2022 року АО «Лігал Фокс» надало відповідь на зазначений лист, до якого долучило довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 та повідомило, що повторно документи подати в сканованому вигляді неможливо з підстав того, що вони були подані в оригіналі та в копіях, які були засвідчені нотаріально.

Однак АТ «Українська залізниця» не розглянуло цю заяву, внаслідок чого він обмежений використати своє право на приватизацію спірної квартири.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати АТ «Укрзалізниця» розглянути його заяву на предмет виключення квартири АДРЕСА_1 з переліку службового житла.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що документи, подані позивачем, були розглянуті згідно Закону України «Про звернення громадян» та відповідачем надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб керівництво відповідного підрозділу розглянуло можливість виключення житла із переліку службових. Однак, станом на 16 червня 2022 року позивач так і не надав документи відповідно до переліку.

Крім того, фактично метою звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом було отримання рішення про виключення спірної квартири з переліку службового житла, прийняття якого не належить до компетенції суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій своїми рішеннями підтримали бездіяльність АТ «Українська залізниця», що суперечить вимогам чинного законодавства України та статті 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Підставою касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 (провадження № К/9901/67463/18), від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18 (провадження № К/9901/63008/18), від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18 (провадження № К/9901/2762/19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У червні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 28 липня 2010 року до даного часу перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».

Рішенням виконавчого органу Коростенської міської ради Житомирської області від 25 грудня 2014 року включено до складу службового житла по відокремленому підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень, зокрема і квартиру АДРЕСА_1 , та затверджено рішення спільних засідань адміністрації і профкому підприємств, організацій та установ про виділення службових жилих приміщень по відокремленому підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень по працівникам відокремленого підрозділу ремонтно-вагонного депо Коростень, за яким службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , надано ОСОБА_1 , зі складом сім`ї дві особи.

26 грудня 2014 року ОСОБА_1 видано ордер серії НОМЕР_1 на зайняття службового приміщення, житловою площею 18,8 кв. м, квартири АДРЕСА_1 .

25 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» із заявою, в якій просив прийняти рішення про виключення виділеної йому квартири з переліку службового житла, направити до Виконавчого комітету Коростенської міської ради клопотання, яким надати дозвіл виключити вказану квартиру з переліку службового житла, подавши копії документів.

Відповідно до листа Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» від 16 червня 2022 року вих.№ ФБМЕС - 01/282, наданого у відповідь на адвокатський запит адвоката Шевчука О. С. від 08 червня 2022 року № 23, повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість об`єкта, що пропонується до виключення з числа службового, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електронну пошту.

Листом Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» від 01 липня 2022 року № ФБМЕС - 01/320 адвоката Шевчука О. С. додатково повідомлено про відсутність інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на всіх членів сім`ї ОСОБА_1

18 липня 2022 року представником ОСОБА_1 до Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» направлено довідку про оціночну вартість майна та повідомлено про неможливість подання пакету документів в сканованому виді, з тих підстав, що вони були подані в оригіналі та в копіях, які були засвідчені нотаріально, а також зазначено, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на всіх членів сім`ї основного квартиронаймача, які зареєстровані та проживають разом, була додана до заяви, що визначено в додатках.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука О. С. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до частини першої статті 31 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно з частиною першою статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже жиле приміщення виключається з числа службових рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і сторонами те, що ОСОБА_1 звернувся до філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» із заявою про виключення виділеної йому квартири з переліку службового житла та просив направити до Виконавчого комітету Коростенської міської ради клопотання, яким надати дозвіл виключити вказану квартиру з переліку службового. Його заява була розглянута в межах Закону України «Про звернення громадян», а саме було надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб керівництво відповідного підрозділу розглянуло можливість виключення житла із переліку службових.

Листом Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» від 16 червня 2022 року зазначено про необхідність ОСОБА_1 додатково подати інформацію про оціночну вартість об`єкта, що пропонується до виключення з числа службового, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електронну пошту.

Також листом Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» від 01 липня 2022 року ОСОБА_1 додатково повідомлено про відсутність інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на всіх членів його сім`ї.

18 липня 2022 року представником ОСОБА_1 до Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» направлено довідку про оціночну вартість майна та повідомлено про неможливість подання пакету документів в сканованому виді.

Таким чином, Філією «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 було повідомлено про перелік документів, який необхідний для розгляду питання виключення житла з переліку службових, однак він не надав документи відповідно до цього переліку.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що заява, подана позивачем, була розглянута у межах Закону України «Про звернення громадян» та відповідачем надано відповідь про те, який перелік документів необхідний для того, щоб розглянути питання виключення житла із переліку службових. Однак, станом на 16 червня 2022 року позивач не надав документи відповідно до переліку.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечить висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Олександра Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник