Постанова

від 27.11.2024 по справі 953/6943/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024року

м. Київ

справа № 953/6943/22

провадження № 51-5251 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002092, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 114-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 09 листопада 2022 року.

Цим же рішенням суду застосована спеціальна конфіскація речових доказів.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 вчинив поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжений Указами Президента України по теперішній час.

Так, 21 червня 2022 року, у невстановлений період часу, ОСОБА_7 , реалізуючи умисел направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи персональний комп`ютер з доступом до мережі Інтернет, під час висловлення власних думок на коментар користувача « ОСОБА_8 » у соціальній мережі «Facebook.com» під зареєстрованим «ніком» « ОСОБА_9 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), із прикріпленим до акаунту мобільним номером « НОМЕР_1 », опублікував коментар наступного змісту: «так зенитные возле меня стартуют - позиция между МЖК и окружной. Сначала огонь, потом взлетает зенитная ракета (по наклону даже видно в какую сторону улетает), потом тишина и потом начинаешь считать секунды, чтобы оценить расстояние)».

Згідно відповіді на запит від 04.08.2022 № 226 з Угруповання військ «Харків», на місцевості між МЖК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та Харківською кільцевою дорогою

(траса Е40), відомості щодо якої опублікував ОСОБА_7 у коментарях на власній сторінці у соціальні мережі, 21.06.2022 року перебували підрозділи Збройних Сил України, що виконували бойове завдання з відсічі збройної агресії проти України. На вказаній території була розгорнута позиція з озброєнням ППО, що здійснювала прикриття міста від засобів повітряного нападу противника, які були обстріляні 26.06.2022, 27.06.2022, 04.07.2022, 10.07.2022 та 30.07.2022.

Інформація про дислокацію підрозділів за вказаною адресою у відкритому доступі офіційними джерелами Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами не розміщувалась.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вказане кримінальне провадження щодо нього підлягало закриттю за малозначністю (ч. 2 ст. 11 КК України), однак суди не врахували усіх обставин вчинення діяння, а саме не взяли до уваги, що в силу малозначності діяння не є таким, що завдало шкоду державі.

Стверджує, що його затримали 07.11.2022 та тримали у невідомому місці до 09.11.2022, після чого обрали запобіжний захід, проте протокол затримання у порядку ст. 208 КПК України в матеріалах провадження відсутній, що свідчить про істотне порушення органами досудового розслідування його процесуальних прав.

Вказує, що у матеріалах провадження відсутній процесуальний документ, який підтверджує повноваження слідчого ОСОБА_10 , що проводив обшук за місцем його проживання, у цьому кримінальному провадженні, тому вказана слідча дія здійснена неуповноваженою особою. До того ж зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2022 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі

АДРЕСА_2 , де він проживає. На підставі наведеного стверджує, що отримані за результатами проведення вказаної слідчої дії докази слід визнати недопустимими з огляду на приписи статей 86 та 87 КПК України.

Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, наполягає на тому, що доводи апеляційної скарги сторони захисту не були розглянуті належним чином, тому рішення, постановлене за наслідками апеляційного перегляду, є не вмотивованим.

Від прокурора на касаційну скаргу засудженого надійшло заперечення, у якому, наводячи відповідні аргументи, прокурор стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити скаргу без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 касаційну скаргу підтримали.

Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, є правильним, та відповідно до вимог ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Не встановивши неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд залишив без задоволення, зокрема, апеляційну скаргу захисника, при цьому навів в оскаржуваній ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 про відсутність у нього умислу на заподіяння шкоди Збройним Силам України, а тому й відсутність складу кримінального правопорушення в його діях, є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника, які були перевірені апеляційним судом та обґрунтовано визнані неспроможними.

Так, суд апеляційної інстанції на спростування доводів скарги захисника зазначив, що по-перше, склад злочину, передбаченого ст.114-2 КК України, є формальним, тобто вважається закінченим з моменту вчинення дій зазначених у диспозиції вказаної статті, незалежно від мети та цілей таких дій. Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_7 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2

( ІНФОРМАЦІЯ_4), був спеціалістом по ракетному озброєнню (код 040), такелажник, а отже володіє відповідними знаннями, та точно обізнаний щодо наслідків зазначених дій, тим більш в умовах воєнного стану, тому судом першої інстанції такі доводи вірно розцінені як обраний спосіб захисту з метою уникнення або пом`якшення відповідальності, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Разом з цим, твердження ОСОБА_7 про те, що його дії є малозначними і не становлять суспільної небезпеки, тому кримінальне провадження підлягало закриттю, є безпідставними виходячи з наступного.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, за яке засуджено ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до

8 років.

При цьому засуджений вчинив злочин, що належить до злочинів проти основ національної безпеки України, які є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, оскільки забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни та її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів, зокрема, в період повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України.

Колегія суддів вважає, що судом вірно констатовано достатність поширеної інформації для ідентифікації Збройних Сил України з огляду на те, що на вказаній території була розгорнута позиція з озброєнням ППО, що здійснювала прикриття міста від повітряного нападу противника та була обстріляна 26.06.2022, 27.06.2022, 04.07.2022, 10.07.2022 та 30.07.2022, тому доводи засудженого в цій частині є неспроможними.

Що стосується доводів касаційної скарги про проведення 07.11.2022 обшуку за місцем проживання засудженого неуповноваженою особою, а саме слідчим

СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_11 , то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо20), постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

На спростування доводів касаційної скарги прокурор надіслав заперечення до якого долучив, крім іншого, копію постанови начальника СВ УСБУ в Харківській області про зміну складу групи слідчих від 28.06.2022, згідно якої до групи слідчих було включено, зокрема, слідчого ОСОБА_11 , який і проводив обшук за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином вказані доводи скарги спростовані стороною обвинувачення в ході касаційного розгляду, тому є безпідставними.

Крім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2022 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_7 (т. 1 а. п. 100). Разом з тим, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2022 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. п. 107-108), тому відсутні підстави вважати, що отримані за результатами проведення вказаної слідчої дії докази є недопустимими.

Також колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів кримінального провадження 07.11.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, в цей же день залучено захисника та допитано в якості підозрюваного. Ухвалою слідчого судді від 09.11.2022 до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 07.01.2023 включно (т. 1 а. п. 29-33), при цьому у справі відсутні будь-які об`єктивні дані, які б вказували на те, що останнього було затримано до постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу.

В ході проведення досудового розслідування і під час розгляду кримінального провадження у судах попередніх інстанційОСОБА_7 та/або його захисник не зазначали про його затримання 07.11.2022 без складення відповідного протоколу у порядку ст. 208 КПК України та тримання у невідомому місці до 09.11.2022, не зверталися із заявами на незаконні дії працівників правоохоронних органів через застосування фізичного чи психологічного насильства до ОСОБА_7 та не ініціювали проведення належної перевірки цих обставин шляхом внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказані твердження засудженого є непереконливими, оскільки об'єктивно не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Апеляційний суд, зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та позиції ЄСПЛ в аспекті оцінки аргументів учасників справи щодо мотивування судових рішень, викладені, зокрема, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01, рішення від 06 вересня 2005 року, § 89), перевірив під час апеляційного перегляду доводи поданих апеляційних скарг, вмотивовано погодившись із рішенням суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки вказаний суд надав ґрунтовані відповіді на всі основні доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.

З урахуванням викладеного, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_7 , тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3