Постанова

від 25.09.2024 по справі 359/3612/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Київ

Справа № 359/3612/22

Провадження: № 22-ц/824/11736/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Правдюка Віталія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова 7'Я»

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2024 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Чирки С. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Велт Інвест», треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова 7'Я», обслуговуючий кооперативний «Житлово-Будівельний кооператив «Доміра-1», про зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

У червні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він неодноразово звертався до ОСОБА_2 та до ТОВ «Доміра Девелопмент» із вимогами здійснити належну передачу будинку та документацію на будинок, проектно-кошторисну документацію зі схемами влаштування внутрішньо- будинкових мереж водопостачання, каналізації, газо- електропостачання, тощо, проте, отримав письмову відмову у передачі документації, яка мотивована положеннями постанови № 301 із посиланням на «необхідність проведення процедури із передачі об`єкту». Вважає, що вказана відмова є необґрунтованою, оскільки постанова № 301 не підлягає застосуванню у випадках передачі будинку від фізичної особи замовника, що відбулося у даному випадку. Вказує, що замовник впродовж 2018-2021 років ігнорує законні вимоги мешканців та жодного разу не висловлював своєї офіційної позиції щодо потенційної можливості здійснити передачу відповідної технічної документації на будинок об`єднанню, як новому балансоутримувачу. Вважає, що на дату створення ОСББ, саме ОСОБА_2 був замовником будівництва та балансоутримувачем будинку і володів документацією на нього, а тому зобов`язаний передати технічну документацію на будинок у складі передбаченому наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018 року.

Окрім того, вказує, що відповідачем не виконано обов`язку передачі ОСББ із здійсненим підключенням до мереж електропостачання, звертає увагу, що жоден власник квартир не має договору із жодною електропостачальною організацією. Як йому відомо, електропостачання будинку мало здійснюватись через окрему трансформаторну підстанцію, що мала бути введена в експлуатацію одночасно із введенням в експлуатацію будинку. Проте, вважає, що від нього приховується інформація щодо змісту відповідних технічних умов, так і щодо статусу відповідних робіт. Вказує, що фактично, електропостачання у будинку здійснюється за рахунок тимчасового електропостачання інших об`єктів будівництва, що здійснюються замовником або його іншими структурами. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 не було здійснено передачу підключеного до мереж електропостачання будинку ОСББ, не здійснюється розподіл та постачання електроенергії до будинку, у ОСББ відсутня практична можливість безпосереднього здійснення діяльності, пов`язаної із виконанням своїх статутних обов`язків перед усіма співвласниками будинку, внаслідок чого, останні зазнають несприятливих наслідків, які негативно впливають на стан їхнього комфортного проживання та життєдіяльності.

Також зазначає, що будинок по день звернення до суду із вказаним позовом залишається не підключеним до мереж водопостачання. Вказує, що з моменту введення будинку в експлуатацію, та по сьогоднішній день, водопостачання здійснюється за рахунок свердловини, яку зробив замовник будівництва. Окрім того, ні ОСББ, ні співвласники багатоквартирного будинку, не мають укладених договорів із будь-яким суб`єктом господарювання, щодо надання послуг із водопостачання.

На підставі викладеного просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 та АТ «Закритий не диверсійний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВЕЛТ ІНВЕСТ» солідарно забезпечити підключення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до інженерної мережі водопостачання, у відповідності до виданих вихідних даних на будівництво та інших чинних нормативних актів України в цій сфері; зобов`язати ОСОБА_2 та «Закритий не диверсійний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВЕЛТ ІНВЕСТ» солідарно забезпечити підключення зазначеного багатоквартирного будинку до мереж електропостачання, у відповідності до виданих вихідних даних на будівництво та згідно вимог Закону №2019 - VIII від 13.04.2017 року «Про ринок електричної енергії» та інших нормативних актів України у цій сфері; зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСББ «Нова 7`я» технічну документацію на зазначений будинок (позовні вимоги згідно заяви про зміну предмету позову, т. 3 а. с.13).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року заяву адвоката Слободенюка С. М. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 25 700 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, адвокат Правдюк В. М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСББ «Нова 7`я» подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нові судові рішення про задоволення позовних вимог та відмову у стягненні судових витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги по суті позовних вимог зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача та третьої особи, так само, як і не дослідив докази, які були надані ними для обґрунтування у заявах по суті справи. Зазначив, що ОСОБА_1 прямо вказував у позові, що він є співвласником будинку та посилався на норми Закону, які прямо вказують на необхідність передачі технічної документації співвласникам в особі їх об`єднання. Окремо звертає увагу на те, що суд першої інстанції не мотивував відмову у прийнятті позову ОСББ «Нова 7`Я» як третьої особи із самостійними вимогами, чим грубо порушив його права на справедливий розгляд. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково розцінив додаткові пояснення, як підтвердження належного підключення будинку до водопостачання, адже ніяких нових обставин у додаткових поясненнях ОСОБА_1 не визнавав.

Окрім того, звертає окрему увагу на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача-1 забезпечити підключення будинку до мережі водопостачання вказав про те, що це є неефективним способом захисту, разом з тим, не обґрунтував та не зазначив, який спосіб захисту, в даному випадку, є ефективним. Вказує, що позов містить чіткі посилання на те, яке саме порушене право потребує судового захисту.

Вказує на наявність нових доказів у справі, що підтверджують відсутність належно виконаного підключення до водопостачання, а саме те, що після ухвалення рішення у справі, 03.04.2024 року, мешканка квартири АДРЕСА_2 , звернулась до керівництва із заявою, в якій повідомила про занепокоєння станом водопостачання, яке є вкрай нестабільним та з постійними перебоями.

Щодо необґрунтованості додаткового рішення, яким було стягнуто витрати на правничу допомогу, зазначив, що поданий до суду договір про надання правової допомоги не містить жодних критеріїв для обрахунку розміру правничих витрат, а поданий до суду рахунок-акт від 27.03.2024 року не відповідає умовам договору про правничу допомогу, оскільки положеннями договору не передбачено можливість адвокату складати відповідний акт одноосібно, натомість підпис клієнта рахунок-акт не містить. Окрім того, зазначив, що з наданих документів незрозуміло, коли саме і які послуги були надані, що свідчить про фіктивність таких документів.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 травня та 31 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Слободенюк С. Д. в інтересах ОСОБА_2 доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважав необґрунтованими, вказував, що суд першої інстанції звернув увагу і надав оцінку всім доводам і доказам, що наводили сторони справи. Вважає, що є помилковими твердження позивача про те, що мешканець житлового будинку, в якому створене ОСББ, має право звертатись до суду з вимогою про зобов`язання вчинити дії, у даному випадку передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок. Зазначив, що судом першої інстанції аргументовано та об`єктивно, було встановлено відсутність порушення прав позивача, та відповідно, обгрунтовано відмовлено у задоволенні вказаної вимоги.

У відповіді на відзив адвокат Правдюк В. М. в інтересах ОСББ «Нова 7`Я» вважав заперечення відповідача у відзиві необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню судом під час розгляду та вирішення справи по суті.

У запереченнях на відповідь на відзив адвокат Слободенюк С. Д. в інтересах ОСОБА_2 зазначив, що третьою особою у відповіді на відзив наведено бездоказові, неаргументовані твердження, що не відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

В судовому засіданні адвокат Правдюк В. М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСББ «Нова 7'Я» апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

ОСОБА_3 , який представляє інтереси товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Велт Інвест», заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником двох об`єктів нерухомості, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме квартира АДРЕСА_3 загальною площею 34.4 кв.м, та нежилого приміщення № 1067 загальною площею 4,8 кв.м (т. 1 а. с.114-123).

Будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 3220888001:01:006:0559, загальною площею 0,4 га., яка відноситься за основним цільовим призначення до земель житлової та громадської забудови (вид використання для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) та розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с.32-34).

Відповідна земельна ділянка перебуває на праві спільної сумісної власності у фізичних осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Між власниками земельної ділянки та ОСОБА_2 , як землекористувачем, на строк до 19.11.2025 року було укладено договір про встановлення користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право забудови земельної ділянки суперфіцію, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 12124782 .

28 лютого 2018 року складено акт готовності об`єкта до експлуатації, відповідно до якого будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 замовник вважає закінченим та готовим до експлуатації (т. 1 а. с.55-60).

14.03.2019 року протоколом №1 засідання членів правління ОСББ «Нова 7'Я» за результатами голосування обрано Голову правління ОСББ «Нова 7'Я» ОСОБА_1 та уповноважено Голову правління провести належні реєстраційні дії (т. 1 а.с.29-31).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що багатоквартирний будинок підключений до системи електропостачання у встановленому Законом порядку, відтак, позивачне обґрунтував належним чином порушення його прав з боку відповідачів ОСОБА_2 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВЕЛТ ІНВЕСТ» щодо зобов`язання підключення до мереж електропостачання та не надав достатніх, допустимих та належних доказів, які б підтверджували таке порушення. Окрім того, дійшов висновку, що застосування способу захисту порушених прав у вигляді зобов`язання відповідачів забезпечити підключення будинку до мережі водопостачання не є ефективним способом захисту, оскільки водопостачання будинку існує з моменту вводу його в експлуатацію. Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСББ "Нова 7'Я" технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності у нього як фізичної особи порушеного права.

Задовольняючи частково заяву відповідача про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 700 грн.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст.15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявністьвідсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновленнязахисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

При цьому, ефективність позовних вимог позивача має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, позивачем у позовній заяві не наведено в чому саме полягає порушення прав інших співвласників багатоквартирного будинку.

У постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 Верховний Суд зазначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивач звертаючись з позовом до суду, просив зобов`язати ОСОБА_2 , АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВЕЛТ ІНВЕСТ» солідарно забезпечити підключення багатоквартирного будинку до мереж електро та водопостачання у відповідності до виданих вихідних даних на будівництво та згідно вимог Закону № 2019-VIII, від 13.04.2017р., «Про ринок електричної енергії». Окрім того, просив передати третій особі ОСББ «Нова 7'я» технічну документацію на багатоквартирний житловий будинок.

Відповідно до п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного явища та забезпечення енергоефективності.

Вказаний вид господарської діяльності провадиться ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на підставі ліцензії на право господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт підключення електричної енергії за вказаною адресою підтверджуються, як самим позивачем, так і повідомленням про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та укладання додатків (не публічних) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та відповіддю наданою ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», які містяться в матеріалах справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушеного права позивача в частині ненадання йому електричних послуг.

Окрім того, оскільки позивачем, в ході судового розгляду визнано ту обставину, що житловий будинок з моменту введення в експлуатацію підключений до водопостачання за рахунок свердловини, яку розробив замовник будівництва, а, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача в частині ненадання йому послуг з водопостачання, поряд з цим, суд помилково вказав, що це неефективно обраний спосіб захисту, при цьому не вказав, який, за думкою суду, спосіб захисту буде ефективним.

Суд першої інстанції, в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо передання третій особі ОСББ «Нова 7'Я» технічної документації на багатоквартирний житловий будинок правильно виходив з того, що ОСББ «Нова 7'Я» не є позивачем у даному провадженні, й відтак, позивачем не доведено наявності у нього, як фізичної особи порушеного права.

Колегія суддів відмічає, що ОСББ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання, а тому ОСББ може звертатися до суду в інтересах своїх членів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 815/219/17.

З огляду на наведені приписи, ОСББ має повноваження з контролю за технічним станом, та якісним наданням житлово-комунальних послуг споживачам, які мешкають в будинку. І для виконання цих повноважень наділений правом звернення до суду з позовом до фізичнихабо юридичних осіб, які допустили порушення у сферах благоустрою та надання житлово-комунальних послуг. Саме такі інтереси має захищати ОСББ у цьому спорі, і саме на їх реалізацію спрямовані його контрольні повноваження.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що 19.04.2023 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» повідомило про те, що надавши підписану заяву-приєднання, ОСББ «Нова 7'я» засвідчили вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору (з усіма додатками) про надання послуг. З вказаного повідомлення слідує, що саме для ОСББ «НОВА 7'Я» було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (т.3 а.с.32-35).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не мав входити в обговорення питання про підключення та надання послуг з електроенергії та водопостачання будинку в цілому, оскільки позивач, звертаючись до суду, не був наділений повноваженнями від мешканців будинку або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на звернення з відповідними вимогами, колегія суддів відмічає, що таким правом наділено безпосередньо ОСББ. Окрім того, скарг від інших мешканців/власників квартир щодо ненадання, або неякісного надання електропостачання або не підключення до мереж водопостачання - не надходило.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Суд першої інстанції, встановивши, що житло позивача, власником якого він є, забезпечено житлово-комунальними послугами, мав відмовити йому лише з підстав відсутності порушеного права позивача.

Колегія суддів, встановивши відсутність порушеного права позивача не входить в обговорення питання належного складу відповідачів у справі. Відтак, доводи АТ «ВЕЛТ-ІНВЕСТ» про те, що він є неналежним відповідачем у справі колегією суддів не приймаються.

Окрім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що суд безпідставно відмовив ОСББ в прийнятті позову у вже відкритому провадженні, адже на той час, як зазначає й сам скаржник в апеляційній скарзі, вже існувала інша справа в господарському суді за позовом ОСББ до замовника будівництва за адресою АДРЕСА_1 - ТОВ «7- Буд» з тих самих підстав, і з тими самими вимогами (№911/2715/21). Відтак, відсутнє порушення процесуальних норм судом першої інстанції.

Більш того, з моменту постановлення протокольної ухвали суду про відмову у залученні ОСББ «Нова 7`Я» як третьої особи із самостійними вимогами минуло понад рік (ухвала занесена до протоколу судового засідання від 31.05.2023 року, т. 3, а. с. 40-44).

Ухвала про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, підлягає апеляційному оскарженню. Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у справі №953/7178/20.

Протокольні ухвали, тобто ті що не оформлені окремим документом, також оскаржуються в апеляційному порядку, якщо входять до переліку передбаченому ст. 353 ЦПК України ( ВС/КЦС у справі справа № 756/12128/15-ц від 23 вересня 2020 року.

Проте, через рік після відмови у прийнятті позову, скаржник заявляє про це в скарзі, хоча до цього мав всі процесуальні права отримати відповідну ухвалу суду та оскаржити її в передбаченому законодавством порядку, тобто вже минули всі передбачені Цивільним процесуальним кодексом України строки для оскарження.

Що стосується долучення нових доказів у справі, колегія суддів відмічає наступне.

Так, з апеляційної скарги убачається, що скаржник вказує на наявність нових доказів у справі, які підтверджують відсутність належно виконаного підключення до водопостачання, а саме те, що після ухвалення рішення у справі, 03.04.2024 року, мешканка квартири АДРЕСА_2 , звернулась до керівництва із заявою, в якій повідомила про занепокоєння станом водопостачання, яке є вкрай нестабільним та з постійними перебоями.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.

Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні; у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №140/1322/22 (адміністративне провадження № К/990/10883/23).

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів не приймає такі нові докази, з огляду на те, що вони не мають доказового значення у справі, оскільки, як вже встановлено колегією суддів вище, позивач не уповноважений правом звернення до суду від імені мешканців всього будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вищевикладене, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2024 року підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а відтак, апеляційна скарга адвоката Правдюка Віталія Михайловича в інтересах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова 7'Я» підлягає задоволенню частково.

Слід зазначити, що інші доводи апеляційної скарги ОСББ «Нова 7'Я» є ідентичними доводам позовної заяви, відтак не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки судом надано обґрунтовану відповідь на них.

Щодо оскарження додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог зазначених положень відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає суму витрат на правову допомогу, довідка про які буде надана пізніше.

Так, 01 квітня 2024 року від представника відповідача адвоката Слободенюка С.Д. до суду надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу на загальну суму 28200 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача надано копії документів: договір №2 про надання правової допомоги від 18 липня 2022 року; додатковий договір (угода) до договору про надання правової допомоги №2 від 18 липня 2022 року; рахунок-акт №27.03.2024 року від 27.03.2024 року.

Представник позивача ОСОБА_8 заперечував проти заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з недобросовісністю дій ОСОБА_2 та його представника та фіктивність поданих на підтвердження понесених правничих витрат документів.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши рахунок-акт виконаних робіт, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем понесено документально підтверджені обґрунтовані витрати на правничу допомогу на: загальну суму - 25700 грн, яка складається з наступних послуг; ознайомлення з позовною заявою та доданими матеріалами -2000 грн; аналіз судової практики, формування правової позиції у відповідності до законодавства України та практики Європейського суду з прав людини 2000 грн; підготовка та подання відзиву на позов 5 000 гpн; підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 200 грн.; підготовка та подання заперечення на відповідь позивача на відзив ОСОБА_2 - 1000 грн; підготовка та подання заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову - 1000 грн; підготовка та подання заперечення на додаткові пояснення позивача від 08.01.2024 року - 1000 грн.; особиста присутність і участь у 9 судових засіданнях в Бориспільському міськрайонному суді Київської області (м. Бориспіль), а саме: 15.09.2022 pоку, 31.10.2022 pоку, 09.03.2023 pоку, 20.04.2023 pоку, 31.05.2023 року, 09.01.2024 року, 08.02.2024 року, 25.03.2024 року - на загальну суму 13 500 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що такі витрати, визначені в акті, як: стягнення витрат на підготовку та подання заяви про неотримання відповіді на відзив - 500 грн; підготовка та подання заяви про зупинення розгляду справи 1000 грн;підготовка та подання клопотання про неотримання відповіді на відзив 500 грн; підготовка та подання заяви про зупинення розгляду справи - 500 грн; на загальну суму 2500 грн є такими, що не відповідають принципам розумності та необхідності.

Поряд з цим, колегія суддів, відмічає, що такі витрати як ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, оціненою відповідачем у 2 000 грн охоплюються змістом наданої послуги із складання та подання відзиву на позовну заяву, а відтак, також не підлягають до задоволення.

Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022.

Окрім того, заява про ознайомлення з матеріалами справи, оцінена відповідачем у 200 грн є по своїй суті шаблонною заявою, яка не потребує витрачення додаткового часу на її складання, окрім того, бланк такої заяви надається в приміщенні суду, а відтак, така послуга не може прираховуватися до витрат понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви також не підлягають відшкодуванню.

Доводи представника позивача про те, що витрачений адвокатом час зазначений в акті надання послуг не відповідає дійсності, відхиляється колегією суддів, з огляду на те, що представником відповідача-1 було заявлена кількість приїздів до м. Бориспіль на призначені судові засідання та витрачений час на приїзд і очікування, а те, що засідання не відбулось з-за повітряної тривоги або тривало не довгий час, не позбавляє права представника на отримання відшкодування понесених витрат. Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 25.05.2021 року у справі № 910/7586/19 та постанові від 01.12.2021 р. у справі № 641/7612/16-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПКУ судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Саме після закінчення розгляду справи і винесення рішення, адвокату стає можливим підрахувати витрачений час, і всі понесені витрати на ведення судової справи, і відповідно укладення будь-яких додаткових договорів, актів-рахунків з детальним описом виконаної правової допомоги є логічним після завершення судової справи. В чому саме полягає недобросовісність і фіктивність, представник позивача не розкриває, а тільки посилається на те, що складання певних документів не передбачено договором, що не відповідає дійсності.

Інші доводиапеляційної скарги щодо недоведеності розміру витрат спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, долученими до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, яким судом надано належну оцінку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року зміні шляхом зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 25 700 грн. до 23 500 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Правдюка Віталія Михайловича в інтересах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова 7'Я» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційну скаргу адвоката Правдюка Віталія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року змінити, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 25 700 ( двадцяти п`яти тисяч сімсот) грн до 23 500 (двадцяти трьох тисячі п`ятсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова