Постанова

від 06.10.2020 по справі 640/1884/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1884/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-Продукт-К до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж-Продукт-К звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі контракту з компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI (Туреччина) ним було перераховано зазначеному контрагенту кошти за товар (авансовий платіж).

Притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є помилковим, так як частина розрахунків з вказаним контрагентом взагалі не проводилися, а сума коштів у розмірі 94 16,08 доларів США було відступлено іншим контрагентом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0095641406.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`з огляду на порушення його контрагентом компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001 строків поставки товару на суму 26 530,35 доларів США та не поставлено товар на суму 94 616,08 доларів США, що свідчить про існування відповідної дебіторської заборгованості.

Окрім того, апелянт звертає увагу, що позивач не отримував висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики про продовження термінів розрахунків за вказаним контрактом, тому вказане свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

Крім того, у апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві просить замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у місті Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у місті Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання апелянта таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що під час проведення перевірки обставини, встановлені контролюючим органом у Акті перевірки не підтверджуються належними та допустимими доказами, що було встановлено судом першої інстанції під час вирішення даної справи, та підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у відповідних постановах.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України , оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Престиж Продукт-К (код ЄДРПОУ 40641216) зареєстровано як юридична особа, та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві.

Видом діяльності позивача за КВЕД є 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

25 жовтня 2016 року між позивачем (як покупцем) і компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI (Туреччина) (як постачальником) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0001, предметом якого є поставка товару (кондитерських виробів) на територію України.

На підставі зазначеного контракту ТОВ Престиж Продукт-К перерахувало компанії AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI авансовий платіж у розмірі 417 111,58 доларів США.

У подальшому, на суму сплачених вказаному контрагенту 94 616,08 доларів США позивачем було укладено договори відступлення права вимоги за вказаним контрактом з наступними компаніями:

1) з компанією ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. (Туреччина) договір від 03.04.2018 на суму 43939,97 доларів США;

2) з компанією SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S. (Туреччина) договір від 04.04.2018 на суму 36 871,00 доларів США;

3) з компанією MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI (Туреччина) договір від 18.06.2018 на суму 7 853,00 доларів США.

Однак, позивач мав несплачені грошові зобов`язання за договорами поставки з вказаними контрагентами, а саме:

1) з ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. за договором від 01.12.2016, та станом на 03.04.2018 року сума боргу позивача за поставлений товар складала 43939,97 доларів США;

2) з SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S за договором від 06.03.2017 року, та станом на 04.04.2018 сума боргу позивача за поставлений товар складала 36871,00 доларів США;

3) з MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI за договором від 20.05.2018, та станом на 18.06.2018 сума боргу позивача за поставлений товар складала 7853,00 доларів США.

Враховуючи, що вказані контрагенти мали однорідні зобов`язання, строк яких настав, у зв`язку з чим між ними здійснено взаємозалік зустрічних вимог, про що складено відповідні акти звірки взаєморозрахунків від 03.04.2018, 04.04.2018, 18.06.2018.

У той же час, у період з 17.09.2018 по 21.09.2018 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Престиж Продукт-К з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортним контрактом від 25.10.2016 № 0001 з компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI (Туреччина), за результатами якої складено Акт від 28.09.2018 № 1197/26-15-1406-03/40641216, згідно якого відповідачем встановлено наступні порушення позивачем:

1) ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження товару на територію України на суми 26 530,35 доларів США та 94 616,08 доларів США від компанії AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001;

2) п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93, а саме: порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.07.2018.

У відповідності до Додатку 3 до вказаного Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві навело наступний розрахунок пені у сфері ЗЕД: 57 986,35 доларів США (27 днів прострочення), пеня 123 148,05 грн.; 45 499,40 доларів США (1 день прострочення), пеня 3 578,85 грн.; 31 456,00 доларів США (107 днів прострочення), пеня 264 743,49 грн.; 20 000,00 доларів США (125 днів прострочення), пеня 196 416,11 грн.; 6 160,08 доларів США (109 днів прострочення), пеня 52 640,66 грн.; 15 000,00 доларів США (101 день прострочення), пеня 118 567,64 грн.; 22 000,00 доларів США (74 дні прострочення), пеня 128 203,80 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки від 28.09.2018 № 1197/26-15-1406-03/40641216 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406, яким позивачу нараховано пеню в розмірі 887 298,59 грн. за прострочення по операціям за контрактом з компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI від 25.10.2016 №0001.

При цьому, у розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем наведено відомості, аналогічні Додатку 3 до акта перевірки.

Однак. відображено суми 57 986,35 доларів США та 45 499,40 доларів США, які у висновках акта не зазначені.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з безпідставності нарахування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Положення статті 42 Конституції України системно пов`язані зі статтею 16 Конституції України щодо однієї із основних функцій держави - забезпечення економічної безпеки України; а також мають безпосередній, органічний зв`язок зі статтею 41 Конституції України щодо змісту та форм права власності, непорушності права приватної власності.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ, тут і далі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Закріплення принципу використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд надає право підприємцям самостійно вирішувати питання про долю належної їм частки валютної виручки, тобто прибутку, отриманого від здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності. Проте цей принцип також діє з певними обмеженнями, які, зокрема, встановлені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон №185/94-ВР).

Одним з таких обмежень, є закріплення статтею 2 Закону №185/94-ВР присічних строків розрахунків при імпорті товарів/послуг.

Статтею 2 вказаного Закону було передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону № 185/94-ВР передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, 07.07.2018 набрав чинності Закону України Про валюті і валютні операції від 21.06.2018 № 2473-VIII.

У відповідності до Закону України Про валюту і валютні операції Закон №185/94-ВР втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що він вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності.

Як наслідок, 07.02.2019 Закон України Про валюті і валютні операції від 21.06.2018 № 2473-VIII було введено в дію.

Отже, з 07.02.2019 застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №185/94-ВР, стало неможливим у зв`язку із відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин (вересень-жовтень 2018 року), було передбачено імперативний термін для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями 180 календарних днів, який стосується як перерахування коштів за товар (оплати), так і поставки товару контрагентом-нерезидентом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено строки розрахунків в іноземній валюті, зокрема:

1) компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI не було поставлено позивачу за контрактом від 25.10.2016 № 0001 у межах вказаного 180-денного строку товар на суму сплачених ним коштів у розмірі 94 616,08 доларів США;

2) компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI поставлено позивачу за контрактом від 25.10.2016 № 0001 з порушенням вказаного 180-денного строку товар на суму сплачених ним коштів у розмірі 26 530,35 доларів США.

Слід зазначити, вказана сума 94 616,08 доларів США, складається з платежів за поставки на суми (у доларах США) 31 456 доларів США; 20 000 доларів США; 6 160,08 доларів США; 15 000 доларів США; 22 000 доларів США, на які позивачу нараховано пеню в порядку ст. 4 Закону № 185/94-ВР за порушення 180-денного строку, визначеного у статті 2 вказаного Закону.

Разом з тим, під час проведення перевірки, контролюючим органом не було враховано, що дебіторська заборгованість компанії AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001 у сумах 43 939,97 доларів США, 36 871 доларів США та 7853 доларів США (загальна сума 88 663,97 доларів США) була відступлена позивачем контрагентам ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S., SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S та MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI та використана для погашення наявних у нього однорідних зобов`язань перед вказаними контрагентами за відповідними договорами поставки шляхом їх взаємозаліку.

У даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 спеціального Закону №959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (далі - Інструкція №136), експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання, тощо.

Отже спеціальним законодавством, зокрема, Законами №959 і №185, ЦК України та ГК України не забороняється припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги є операцією з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

З огляду на викладене, оскільки чинним законодавством не заборонено здійснення відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями, вказане припиняє перебіг відповідного присічного 180-денного строку, регламентованого статтю 2 Закону № 185/94-ВР.

Як наслідок, позивач як сторона зовнішньоекономічних договорів (операцій) мав право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем при нарахуванні позивачу пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній валюті на вищевказані суми не було враховано обставин застосування заліку взаємних зустрічних однорідних вимог, вказане свідчить про відсутність порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД за контрактом від 25.10.2016 № 0001.

Стосовно тверджень відповідача у Акті перевірки щодо порушення позивачем розрахунків за сумою платежу 26 530,35 доларів США слід зазначити, що ні розрахунок до Акта перевірки (Додаток 3), ні розрахунок пені, нарахованої позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні, не містять жодних відомостей про її нарахування за вказаною сумою поставки товарів (26 530,35 доларів США).

Відтак, як вірно відзначено судом першої інстанції, за вказаним фактом правопорушення жодні штрафні санкції позивачу не нараховувались, що не було спростовано відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Крім того, нарахування пені, зазначеної у розрахунку до податкового повідомлення-рішення, за сумами 57 986,35 доларів США та 45 499,40 доларів США, є також безпідставним, оскільки матеріалами справи не підтверджується ні факт наявності у позивача відповідної дебіторської заборгованості, ні факт прострочення 180-денного терміну розрахунків/поставки за зовнішньоекономічним контрактом у відповідних сумах.

При цьому, Акт перевірки також не містить відповідних даних, що свідчать про відповідне порушення позивачем та відповідач у свою чергу не пояснив, на підставі чого та яким чином на такі суми позивачу нараховано пеню.

Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406.

Твердження апелянта про не подання позивачем до податкового органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами колегія суддів оцінює критично, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення нараховано за іншим складом правопорушення, а за таке порушення позивачу неподання такої декларації, за результатами перевірки було нараховано штраф, який позивачем не оскаржується та не є предметом цього судового спору.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко