Рішення

від 27.11.2024 по справі 201/10117/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10117/23

Провадження № 2/201/559/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 , її представника адвоката Бут Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

31.08.2023 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» (далі ОК «ЖБК № 87 «Університет») через свого представника адвоката Патику А.В. звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків (а.с. 1-7 т. 1).

04.11.2024 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. т. 2).

В обґрунтування позову зазначив, що ОК «ЖБК № 87 «Університет» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 30.07.1970, діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами членів ОК «Університет» (протокол №17/01) від 26.06.201.

Пунктом 3.1 Статуту визначено, що метою діяльності кооперативу є в тому числі забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Пунктом 5.5 Статуту визначено, що кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією і будинку Кооперативу провадиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Пунктом 6.1 Статуту визначено, що для досягнення мети своєї діяльності Кооператив набуває та використовує майно, кошти та інші ресурси. Джерелами формування коштів є в тому числі внески на проведення ремонту житлового будинку; внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Внески на технічне обслуговування будинку і прибудинкової території вносяться в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу, пропорційно загальній площі квартир, які належать власникам (п. 6.2 Статуту).

Пунктом 12.1 Статуту закріплено обов`язок члена кооперативу виконувати вимоги Статуту кооперативу і рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених).

Відповідно до підпунктів 9 та 10 п. 14.5 Статуту контроль надходження від членів Кооперативу вступних внесків, внесків на капітальний ремонт житлового будинку (будинків) і утримання при будинкової території, плати за комунальні послуги та інших платежів, вжиття заходів до стягнення відповідних платежів у встановлено порядку з членів Кооперативу у разі їх несвоєчасного внесення належить до обов`язків правління кооперативу

ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.1999, реєстровий №1354, отримує житлово-комунальні послуги.

Розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території визначений рішенням загальних зборів членів ЖБК «Університет у протоколі загальних зборів № 15/07/21 від 15.07.2017 (6,70 грн. за квадратний метр житла).

10.08.2018 між ЖБК «Університет» і КП «Дніпроводоканал» ДМР укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7640. Індивідуальних договорів водопостачання та водовідведення власники квартир по АДРЕСА_2 не мали по листопад 2021 року включно. Вартість спожитої кількості води нараховувалася відповідно до лічильників у квартирах або по нормативам споживання без лічильника холодної води на одну зареєстровану особу. Розрахунок за спожиту споживачами воду і послуги водовідведення здійснювався через ЖБК «Університет». З грудня 2021 року власники квартир перейшли на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення.

07.05.2009 між ЖБК «Університет» і КП «Теплоенерго» ДМР укладено договір №107 про відпуск теплової енергії для потреб опалення та водопостачання. Індивідуальних договорів теплопостачання власники квартир по АДРЕСА_2 не мають. Кількість теплової енергії, яка передається за даним договором обліковується відповідно до лічильника теплової енергії на підставі виставлених рахунків. Вартість наданих послуг теплопостачання розраховується відповідно до виставленого КП «Теплоенерго» ДМР рахунку, який ділиться пропорційно площі квартир в будинку.

01.03.2021 між ЖБК «Університет» і ТОВ «Дніпрокоммунтранс» укладено договір №361 про надання послуги з поводження з побутовими відходами. Індивідуальних договорів на вивезення ТПВ власники квартир по АДРЕСА_2 не мають. Вартість наданих послуг вивезення ТПВ розраховується відповідно до виставленого постачальником послуг рахунку, який ділиться пропорційно кількості зареєстрованих в квартирі осіб.

Згідно договору купівлі-продажу площа квартири ОСОБА_2 становить 44,5 кв.м. За період з серпня 2021 року по липень 2023 року відповідачкою сплачено 4200,00 грн., починаючи з січня 2022 року сплата внесків припинена.

Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків між ОК «ЖБК № 87 «Університет» і КП «Теплоенерго» ДМР 09.11.2023 відповідачка після подання позову сплатила замість ЖБК «Університет» кошти на рахунок КП «Теплоенерго» ДМР в сумі 8065,14 грн. Внаслідок цих дій у ЖБК «Університет» перед КП «Теплоенерго» ДМР утворилась переплата, що була повернута 28.05.2024 КП «Теплоенерго» ДМР на адресу ЖБК «Університет».

Також відповідачка сплатила після подання позовної заяви і відкриття провадження 500,00 грн. за вивезення ТПВ. Тому ЖБК «Університет» не підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача за послуги з теплопостачання в сумі 8065,14 грн., та 500,00 грн. за вивезення ТПВ.

Заборгованість відповідачки перед ЖБК «Університет» складає 6066,76 грн., з яких по оплаті послуг утримання будинку в сумі 2955,60 грн., по водопостачанню і водовідведенню - 986,00 грн., за вивезення ТПВ - 1614,16 грн.

На підставі викладено, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги сумі 6066,76 грн., з яких по оплаті послуг утримання будинку в сумі 2955,60 грн., по водопостачанню і водовідведенню - 986,00 грн., за вивезення ТПВ - 1614,16 грн.

Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн. (3000,00 грн. - складання та подача позовної заяви, 1500,00 грн. - складання те подача відповіді на відзив; 1000,00 грн. - підготовка та участі у судовому засіданні.).

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідачка позовні вимоги не визнала. 14.12.2023 представник відповідачки адвокат Бут Н.В. надала відзивна позовнузаяву (а.с. 47 53), у якому вказала, що 30.11.2017 надала заяву про виключення зі складу членів кооперативу, яка прийнята бухгалтером Долговою під підпис. 07.11.2023 подала заяву голові правління ОСОБА_1 про надання інформації про прийняте рішення за цією заявою, просила повідомити щодо переплачені внески в період з 01.07.2017 по 31.12.2021. Відповіді не отримала.

Зазначила, що позивач необґрунтовано вважав, що відповідачка сплатила 4200,00 грн. за управління будинком. Ці кошти сплачені за комунальні послуги в цілому: жовтень 2021 рік в сумі 2000 грн.; листопад 2021 рік в сумі 1000 грн.; грудень 2021 рік в сумі 1200 грн., а не за управління будинком.

Відповідачка самостійно уклала договір з КП «Теплоенерго» і сплатила за тепло в період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в сумі 8065,14 грн. До директора КП «Теплоенерго» зверталася ініціативна група ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Н. Малашенко, ОСОБА_5 ) від інших мешканців кооперативу з метою відкриття рахунків, оскільки термін дії договору № 107 від 07.05.2009 закінчився.

23.11.2023 відповідачка сплатила 500,00 грн. за вивіз побутових відходів (сміття).

Отже, сплачено за комунальні послуги 8565,14 грн. за спірний період.

Не погодилася із нарахуваннями за управлінням будинком в сумі 7155,60 грн., ґрунтуючи тим, що на підставі ст. ст. 7, 12, 18 Закону України «Про кооперацію», Статуту направила заяву від 27.10.2017 з метою перевірки права власності на квартири у буд. АДРЕСА_2 , на які отримала інформацію про те, що особи не є власниками квартир, тому не можуть управляти кооперативом, входити до складу правління, бути головою правління. Відповідачка зверталася до голови правління ОСОБА_6 щодо надання перевірки фінансово - господарської діяльності, оскільки відповідачка була головою ревізійної комісії та згідно Статуту, аде відповіді не отримала. Також вказувала, що на позачергові збори не надано документи для перевірки фінансової діяльності, не було зроблено жодних ремонтів в будинку, не укладені договори та безпідставно нараховано витрати на утримання будинку. Тому було рішення про припинення повноважень членів правління, призначені загальні збори для звіту правління та призначено відповідача уповноваженим представником на строк проведення загальних зборів, повернення печатки, установчих документів, ключів ОСОБА_1 Були 21.01.2022 проведені загальні збори правління, після чого складено акт - претензію членів кооперативу, особливо по тарифу 6,70 грн. кв.м., були направлені скарги від власників квартир. Відповідачкою та ініціативною групою подано скаргу до Дніпропетровської обласної прокуратури, до міського голови.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача адвокатПатика А.В.22.12.2023надав відповідьна відзив (а.с. 109 107), у якій зазначив, що наявність або відсутність у споживача статусу члена кооперативу не позбавляє його обов`язку сплачувати житлово-комунальні послуги. Наявність або відсутність у споживача цих послуг договору з надавачем цих послуг не позбавляє його їх сплачувати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц.

Послуга управляння будинком надається відповідачу саме ЖБК «Університет», на балансі і в управлінні якого знаходиться житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , що відповідачкою не заперечується.

Відповідачкою не доведено, що сплачені нею комунальні послуги в сумі 4200,00 грн. мали першочергово зараховуватися за комунальні послуги, а вже потім за управління будинком. Статутом та рішеннями загальних зборів ЖБК «Університет» вказаний відповідачем порядок зарахування та розподілу сплачених коштів не встановлений і не передбачений.

Відповідно до наданого відповідачко листа КП «Теплонерго» ДМР у ЖБК «Університет» станом на 01.11.2023 відсутня заборгованість за відпуск теплової енергії. Отже, на момент подачі позовної заяви ЖБК «Університет» сплатило за відпуск теплової енергії, в тому числі спожитої відповідачкою, тому борг за спожиту теплову енергію відповідачки в сумі 8065,14 грн., яка сплачена до КП «Теплонерго» ДМР за договором між останнім і ЖБК «Університет» він мав сплатити саме останньому. А перерахований ним платіж уже буде враховуватись у взаєморозрахунках КП «Теплонерго» ДМР та ЖБК «Університет», як аванс відповідачки за наступні опалювальні періоди.

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ керівником ЖБК «Університет» є ОСОБА_7 . Відповідачем не спростовано даний факт. Наданий відповідачкою так званий протокол №22/01 від 13.01.2022 про прийняте загальними зборами ЖБК «Університет» рішення про припинення повноважень членів правління не відповідає дійсності. Наданий додаток до даного протоколу вказує лише на те, що нібито присутні люди на цих зборах лише підтвердили, що вони були присутні на зборах та приймали участь в голосуванні. Даний додаток не підтверджує, що вказані в ньому особи голосували за питання порядку денного, тим більше їх нібито було два.

Отже, відповідачкою ЖБК «Університет» сплачено лише 500,00 грн. за вивезення ТПВ з 2114,16грн.боргу.А тому залишається заборгованість за утримання будинку в сумі 2955,60 грн., водопостачанню і водовідведенню в сумі 986,00 грн., теплопостачанню в сумі 8065,14 грн. та за вивезення ТПВ в сумі 1614,16 грн.

Наполягав на задоволенні позову.

Відповідачка правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористалася. 23.05.2024 представник відповідачка надала заперечення на витребувані докази (а.с. 172 174 т. 1), у яких вважала, що в актах приймання-передачі вказані недостовірні відомості.

Рух справи.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 20.11.2023 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 38 т. 1).

Ухвалою суду від 02.04.2024 за клопотанням відповідачки витребувані докази (а.с. 124 т. 1).

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, після оголошення перерви надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі (а.с. 102 т. 2).

Відповідачка ОСОБА_2 , її представник адвокат Бут Н.В. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні, після оголошення перерви відповідачка надала заяву, у якій просила справу розглядати без її участі (а.с. 103 т. 2).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОК «ЖБК № 87 «Університет» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 30.07.1970, діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами членів ОК «Університет», протокол №17/01 від 26.06.2017 (а.с. 15 23).

Пунктом 3.1 Статуту визначено, що метою діяльності кооперативу є в тому числі забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Згідно із пунктом 5.5 Статуту кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією і будинку Кооперативу провадиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Пунктом 6.1 Статуту визначено, що для досягнення мети своєї діяльності Кооператив набуває та використовує майно, кошти та інші ресурси. Джерелами формування коштів є в тому числі внески на проведення ремонту житлового будинку; внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Внески на технічне обслуговування будинку і прибудинкової території вносяться в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу, пропорційно загальній площі квартир, які належать власникам (п. 6.2 Статуту).

Відповідно до пункту 12.1 Статуту член кооперативу зобов`язаний виконувати вимоги Статуту кооперативу і рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених).

Відповідно до підпунктів 9 та 10 п. 14.5 Статуту контроль надходження від членів кооперативу вступних внесків, внесків на капітальний ремонт житлового будинку (будинків) і утримання при будинкової території, плати за комунальні послуги та інших платежів, вжиття заходів до стягнення відповідних платежів у встановлено порядку з членів кооперативу у разі їх несвоєчасного внесення належить до обов`язків правління кооперативу

ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.1999, реєстровий №1354 (а.с. 24).

Розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території визначений рішенням загальних зборів членів ЖБК «Університет у протоколі загальних зборів № 15/07/21 від 15.07.2017 (6,70 грн. за квадратний метр житла) (а.с. 26 т. 1).

10.08.2018 між ЖБК «Університет» і КП «Дніпроводоканал» ДМР укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7640 (а.с. 27 т. 1).

Як вказує позивач, індивідуальних договорів водопостачання та водовідведення власники квартир не мали по листопад 2021 року. Вартість спожитої кількості води нараховувалася відповідно до лічильників у квартирах або по нормативам споживання без лічильника холодної води на одну зареєстровану особу. Розрахунок за спожиту споживачами воду і послуги водовідведення здійснювався ЖБК «Університет». З грудня 2021 року власники квартир перейшли на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення.

07.05.2009 між ЖБК «Університет» і КП «Теплоенерго» ДМР укладено договір №107 про відпуск теплової енергії для потреб опалення та водопостачання (а.с. 29 32 т. 1).

Індивідуальних договорів теплопостачання власники квартир не мають. Кількість теплової енергії, яка передається за даним договором обліковується відповідно до лічильника теплової енергії на підставі виставлених рахунків. Вартість наданих послуг теплопостачання розраховується відповідно до виставленого КП «Теплоенерго» ДМР рахунку, який ділиться пропорційно площі квартир в будинку.

01.03.2021 між ЖБК «Університет» і ТОВ «Дніпрокоммунтранс» укладено договір №361 про надання послуги з поводження з побутовими відходами (а.с. 33 т. 1).

Позивач вказує, що індивідуальних договорів на вивезення ТПВ власники квартир не мають. Вартість наданих послуг вивезення ТПВ розраховується відповідно до виставленого постачальником послуг рахунку, який ділиться пропорційно кількості зареєстрованих в квартирі осіб.

Згідно договору купівлі-продажу площа квартири ОСОБА_2 становить 44,5 кв.м.

За розрахунком позивача, розмір заборгованості становить з серпня 2021 року по липень 2023 року 6066,76 грн., а саме: за управління будинком 2955,60грн.,вивезення ТПВ 1614,16 грн. (за мінусом оплати 500,00 грн. під час розгляду справи); по водопостачанню і водовідведенню - 986,00 грн. (а.с. 25 т. 1).

При цьому, позивач надав заяву, у якій зазначив, що не підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача за послуги з теплопостачання в сумі 8065,14 грн., та 500,00 грн. за вивезення ТПВ, з урахуванням запереч відповідачки (а.с. 77 т. 1) і звіряння розрахунків із КП «Теплоенерго» ДМР. Тому заборгованість відповідачки перед ЖБК «Університет» складає 6066,76грн., з яких по оплаті послуг утримання будинку в сумі 2955,60 грн., по водопостачанню і водовідведенню - 986,00 грн., за вивезення ТПВ - 1614,16 грн.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов`язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Відповідно до положень ст. ст. 156, 162 ЖК України, власники квартири зобов`язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити оплату за комунальні послуги.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 липня 2017 року № 2189-VIII (далі Закон України № 2189-VIII, введений в дію 01 травня 2019 року), предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України № 2189-VIII, комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України № 2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 2 Закону України «Про кооперацію» зазначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

У ст. 6 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Згідно ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно ст. 10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Згідно ст. 11 Закону України «Про кооперацію», вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території визначений рішенням загальних зборів членів кооперативу у протоколі загальних зборів № 15/07/21 від 15.07.2017 (6,70 грн. за квадратний метр житла) (а.с. 26 т. 1).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Разом з тим, в постанові КЦС ВС від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15 зазначено, що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з п. 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду покладено на власника.

Аналіз викладеного вище вказує, що відповідачка як власниця квартири та споживач житлово-комунальних послуг, зобов`язана не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отриманні комунальні послуги. При цьому відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факту несплати останніх (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 27.03.2013р. у справі №6-6цс13).

Таким чином з аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру за період з серпня 2021 року по липень 2023 року в сумі 6066,76 грн. (за управління будинком 2955,60грн.,вивезення ТПВ 1614,16 грн.; водопостачанню і водовідведенню - 986,00 грн.) позивачем наданий розрахунок заборгованості по квартирі відповідачки (а.с. 25 т. 1), протокол загальних зборів, яким встановлений тариф на обслуговування, договори на постачання комунальних послуг по центральному водопостачанню та водовідведенню, акти звіряння розрахунків з ТОВ «Дніпро-Ліфт», ТОВ «Дніпрокомунтранс», ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , інші договори, укладені із суб`єктами господарювання на надання послуг та акти звіряння до них, акти здачі-приймання робіт ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , докази здійснення платежів, накладні на придбання матеріалів, акти списання матеріалів тощо, які підтверджують виконання робіт (а.с. 140 151, а.с. 208- 227, т. 1, а.с. 5 66 т. 2).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем за наявних в матеріалах справи доказів доведено існування між ним та відповідачкою правовідносин, що випливають з надання житлово-комунальних послуг, наявна заборгованість стороною, якій такі послуги надавалися не спростована.

Стосовно доводів відповідачки щодо непогодження із встановленими кооперативом тарифами, результатами господарської діяльності кооперативу і невиконання ним робіт з обслуговування будинку, суд зазначає.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

За змістом статті 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №920/432/17 підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/3133/17 вказано, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.11.2021 у справі № 766/20797/18, оскарження дій по нарахуванню певної плати/заборгованості є по факту єдиним, а тому ефективним способом судового захисту.

Суд наголошує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідачка, посилаючись на неправомірність рішення загальних зборів кооперативу, яким встановлені тарифи, на недійсність цих рішень, протиправність ведення господарської діяльності кооперативу, невиконання робіт з обслуговування будинку, не надала суду доказів того, що ці рішення, дії позивача, бездіяльність, а також нарахування певної заборгованості нею оскаржувалися у встановленому законом порядку.

Щодо непогодження відповідачкою із управлінням кооперативом, то спори між членами кооперативу та кооперативом, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням його діяльності, є корпоративними й підлягають розгляду судами господарської юрисдикції (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18).

З урахуванням викладеного, заявлена до стягнення заборгованість позивачем є доведеною і її розмір відповідачкою не спростований, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, яка утворилася за період з серпня 2021 року по липень 2023 року в сумі 6066,76 грн., у т.ч. за управління будинком 2955,60 грн., вивезення твердих побутових відходів 1614,16 грн.; за водопостачання і водовідведення - 986,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову із відповідачки підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн., що є мінімальною ставкою судового збору для юридичних осіб (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с. 8 т. 1).

Щодо правничої допомоги.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача адвокатом Патикою А.В. наданий договір № 01 про надання професійної правничої допомоги від 10.08.2023, який містить вартість послуг, у т.ч. складання позовної заяви 3000,00 грн., складання та подання відповіді на відзив 1500,00 грн., 1000,00 грн. підготовка та участь у судовому засіданні (а.с. 12 14 т. 1).

З урахуванням того, що адвокат Патика А.В. складав позовну заяву, відповідь на відзив, інші заяви про надання і долучення доказів, але не приймав участь у судових засіданнях, то суд, з урахуванням ціни позову та стягнутої суми, вважає за можливе стенути з відповідачки витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00грн.

Суд вважає, що сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката, узгоджується з умовами укладеного між адвокатом та клієнтом договором про надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» (ЄДРПОУ 23927509) заборгованість по внескам в сумі 6066,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 87 «Університет» (ЄДРПОУ 23927509) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього 5684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 02 грудня 2024 року.

Суддя Наумова О.С.