Постанова

від 19.02.2025 по справі 201/10117/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2780/25 Справа № 201/10117/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бут Наталії Вікторівни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив №87 Університет до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року ОК ЖБК №87 Університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків.

В обґрунтування позовних вимог, які зменшувалися в ході судового розгляду справи, позивач посилався на те, що ОК Житлово-будівельний кооператив №87 Університет зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 30 липня 1970 року, діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами членів ОК Університет (протокол №17/01) від 26 червня 2017 року. Пунктом 3.1 Статуту визначено, що метою діяльності кооперативу є в тому числі забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами. Пунктом 5.5 Статуту визначено, що кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією і будинку Кооперативу провадиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду. Пунктом 6.1 Статуту визначено, що для досягнення мети своєї діяльності Кооператив набуває та використовує майно, кошти та інші ресурси. Джерелами формування коштів є в тому числі внески на проведення ремонту житлового будинку; внески на утримання будинку та прибудинкової території. Внески на технічне обслуговування будинку і прибудинкової території вносяться в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу, пропорційно загальній площі квартир, які належать власникам (п. 6.2 Статуту). Пунктом 12.1 Статуту закріплено обов`язок члена кооперативу виконувати вимоги Статуту кооперативу і рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених). Відповідно до підпунктів 9 та 10 п. 14.5 Статуту контроль надходження від членів Кооперативу вступних внесків, внесків на капітальний ремонт житлового будинку (будинків) і утримання при будинкової території, плати за комунальні послуги та інших платежів, вжиття заходів до стягнення відповідних платежів у встановлено порядку з членів Кооперативу у разі їх несвоєчасного внесення належить до обов`язків правління кооперативу. Відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 1999 року, реєстровий №1354, та отримує житлово-комунальні послуги. Розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території визначений рішенням загальних зборів членів ОК ЖБК №87 Університет у протоколі загальних зборів № 15/07/21 від 15 липня 2017 року (6,70 грн. за квадратний метр житла). 10 серпня 2018 року між ЖБК №87 Університет і КП Дніпроводоканал ДМР укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7640. Індивідуальних договорів водопостачання та водовідведення власники квартир по АДРЕСА_2 не мали по листопад 2021 року включно. Вартість спожитої кількості води нараховувалася відповідно до лічильників у квартирах або по нормативам споживання без лічильника холодної води на одну зареєстровану особу. Розрахунок за спожиту споживачами воду і послуги водовідведення здійснювався через ЖБК №87 Університет. З грудня 2021 року власники квартир перейшли на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення. 07 травня 2009 року між ЖБК №87 Університет і КП Теплоенерго ДМР укладено договір №107 про відпуск теплової енергії для потреб опалення та водопостачання. Індивідуальних договорів теплопостачання власники квартир по АДРЕСА_2 не мають. Кількість теплової енергії, яка передається за даним договором обліковується відповідно до лічильника теплової енергії на підставі виставлених рахунків. Вартість наданих послуг теплопостачання розраховується відповідно до виставленого КП Теплоенерго ДМР рахунку, який ділиться пропорційно площі квартир в будинку. 01 березня 2021 року між ЖБК №87 Університет і ТОВ Дніпрокоммунтранс укладено договір №361 про надання послуги з поводження з побутовими відходами. Індивідуальних договорів на вивезення ТПВ власники квартир по АДРЕСА_2 не мають. Вартість наданих послуг вивезення ТПВ розраховується відповідно до виставленого постачальником послуг рахунку, який ділиться пропорційно кількості зареєстрованих в квартирі осіб. Згідно договору купівлі-продажу площа квартири ОСОБА_1 становить 44,5 кв.м. За період часу з серпня 2021 року по липень 2023 року відповідачкою сплачено 4200 грн., починаючи з січня 2022 року сплата внесків припинена. Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків між ОК ЖБК № 87 Університет і КП Теплоенерго ДМР 09 листопада 2023 року відповідачка після подання позову сплатила замість ЖБК Університет кошти на рахунок КП Теплоенерго ДМР в сумі 8065 грн. 14 коп. Внаслідок цих дій у ЖБК Університет перед КП Теплоенерго ДМР утворилась переплата, що була повернута 28 травня 2024 року КП Теплоенерго ДМР на адресу ЖБК Університет. Також відповідачка сплатила після подання позовної заяви і відкриття провадження 500 грн. за вивезення ТПВ. Тому ЖБК Університет не підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача за послуги з теплопостачання в сумі 8065 грн. 14 коп. та 500 грн. за вивезення ТПВ. Заборгованість відповідачки перед ЖБК Університет становить 6066 грн. 76 коп., з яких по оплаті послуг утримання будинку 2955 грн. 60 коп., по водопостачанню і водовідведенню - 986 грн., за вивезення ТПВ 1614 грн. 16 коп. На підставі викладено ОК ЖБК №87 Університет просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги сумі 6066 грн. 76 коп., з яких: по оплаті послуг утримання будинку - 2955 грн. 60 коп., по водопостачанню і водовідведенню - 986 грн., за вивезення ТПВ 1614 грн. 16 коп., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн. (3000,00 грн. - складання та подача позовної заяви, 1500,00 грн. - складання та подача відповіді на відзив; 1000,00 грн. - підготовка та участі у судовому засіданні).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року задоволено позовні вимоги ОК ЖБК №87 Університет. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОК ЖБК №87 Університет заборгованість по внескам в сумі 6066 грн. 76 коп. Стягнутоз ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОК ЖБК №87 Університет (ЄДРПОУ 23927509) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн., а всього5684 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бут Н.В. просить рішення суду від 27 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОК ЖБК №87 Університет, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов`язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Відповідно до положень ст. ст. 156, 162 ЖК України, власники квартири зобов`язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити оплату за комунальні послуги.

Відповідно до положень статей 525ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно ст. 526 ЦК України Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону України споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач незвільняється відоплати житлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору. Забажанням споживачаоплата житлово-комунальнихпослуг можездійснюватися шляхомвнесення авансовихплатежів згідноз умовамидоговору пронадання відповіднихжитлово-комунальнихпослуг. Структураплати виконавцюкомунальної послугивизначається згідноз договоромпро наданнявідповідної комунальноїпослуги,укладеним завимогами цьогоЗакону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно ст. 1 Закону України Про кооперацію кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 2 Закону України Про кооперацію зазначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

У ст. 6 Закону України Про кооперацію визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Згідно зі ст. 8 Закону України Про кооперацію статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про кооперацію вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з п. 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду покладено на власника.

У справівстановлено, ОК ЖБК № 87 Університет зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 30 липня 1970 року, діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами членів ОК «Університет», протокол №17/01 від 26 червня 2017 року. Місцезнаходження Кооперативу: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Івана Акінфієва, 15 (т.1 а.с. 15-23).

Пунктом 3.1 Статуту визначено, що метою діяльності кооперативу є в тому числі забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Згідно із пунктом 5.5 Статуту кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання придомової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією і будинку Кооперативу провадиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Пунктом 6.1 Статуту визначено, що для досягнення мети своєї діяльності Кооператив набуває та використовує майно, кошти та інші ресурси. Джерелами формування коштів є в тому числі внески на проведення ремонту житлового будинку; внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Внески на технічне обслуговування будинку і прибудинкової території вносяться в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу, пропорційно загальній площі квартир, які належать власникам (п. 6.2 Статуту).

Відповідно до пункту 12.1 Статуту член кооперативу зобов`язаний виконувати вимоги Статуту кооперативу і рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених).

Відповідно до підпунктів 9 та 10 п. 14.5 Статуту контроль надходження від членів кооперативу вступних внесків, внесків на капітальний ремонт житлового будинку (будинків) і утримання при будинкової території, плати за комунальні послуги та інших платежів, вжиття заходів до стягнення відповідних платежів у встановлено порядку з членів кооперативу у разі їх несвоєчасного внесення належить до обов`язків правління кооперативу

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 1999 року, реєстровий №1354 (т.1 а.с. 24).

Згідно договору купівлі-продажу від 25 червня 1999 року площа квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 становить 44,5 кв.м. (т.1 а.с. 24).

Рішенням загальних зборів членів ЖБК Університет у протоколі загальних зборів №15/07/21 від 15 липня 2017 року визначений розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території - 6,70 грн. за квадратний метр житла (т.1 а.с. 26).

10 серпня 2018 року між ЖБК №87 Університет і КП Дніпроводоканал ДМР укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №7640 (т.1 а.с. 29-32).

Індивідуальних договорів водопостачання та водовідведення власники квартир не мали по листопад 2021 року. Вартість спожитої кількості води нараховувалася відповідно до лічильників у квартирах або по нормативам споживання без лічильника холодної води на одну зареєстровану особу. Розрахунок за спожиту споживачами воду і послуги водовідведення здійснювався ЖБК №87 Університет. З грудня 2021 року власники квартир перейшли на індивідуальні договори водопостачання та водовідведення.

07 травня 2009 року між ЖБК №87 Університет і КП Теплоенерго ДМР укладено договір №107 про відпуск теплової енергії для потреб опалення та водопостачання (т.1 а.с. 27, 28).

Індивідуальних договорів теплопостачання власники квартир не мають. Кількість теплової енергії, яка передається за даним договором обліковується відповідно до лічильника теплової енергії на підставі виставлених рахунків. Вартість наданих послуг теплопостачання розраховується відповідно до виставленого КП Теплоенерго ДМР рахунку, який ділиться пропорційно площі квартир в будинку.

01 березня 2021 року між ОК ЖБК №87 Університет і ТОВ Дніпрокоммунтранс укладено договір №361 про надання послуги з поводження з побутовими відходами (т.1 а.с.33).

Індивідуальних договорів на вивезення ТПВ власники квартир не мають. Вартість наданих послуг вивезення ТПВ розраховується відповідно до виставленого постачальником послуг рахунку, який ділиться пропорційно кількості зареєстрованих в квартирі осіб.

Відповідач ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 та є членом ОК ЖБК №87 Університет і споживачем житлово-комунальних послуг, тому зобов`язана не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отриманні комунальні послуги.

При цьому відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факту несплати.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру за період часу з серпня 2021 року по липень 2023 року позивачем наданий розрахунок заборгованості по квартирі відповідача протокол загальних зборів, яким встановлений тариф на обслуговування, договори на постачання комунальних послуг по центральному водопостачанню та водовідведенню, акти звіряння розрахунків з ТОВ Дніпро-Ліфт, ТОВ Дніпрокомунтранс, ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , інші договори, укладені із суб`єктами господарювання на надання послуг та акти звіряння до них, акти здачі-приймання робіт ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , докази здійснення платежів, накладні на придбання матеріалів, акти списання матеріалів тощо, які підтверджують виконання робіт (т.1 а.с.25, а.с. 140 151, а.с. 208 227, т.2 а.с. 5 66).

Позивач звернувся до суду із заявою, у якій зазначив, що не підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача за послуги з теплопостачання в сумі 8065 грн. 14 коп., та 500 грн. за вивезення ТПВ (т.1 а.с. 204, 205).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, відповідач ОСОБА_1 має перед ОК ЖБК №87 Університет заборгованість за період часу з серпня 2021 року по липень 2023 року у розмірі 6066 грн. 76 коп., яка складається із: заборгованість за управління будинком 2955 грн. 60 коп., вивезення ТПВ - 1614 грн. 16 коп., водопостачанню і водовідведенню - 986 грн. (т.1 а.с.25).

Позивачем були надані вказані послуги, однак відповідач ОСОБА_1 суму заборгованість не сплатила.

Доказів на підтвердження відсутності вказаної заборгованості відповідач суду не надала та матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОК ЖБК №87 Університет до ОСОБА_1 про стягнення вищевказаної заборгованості за період часу з серпня 2021 року по липень 2023 року у розмірі 6066 грн. 76 коп. є доведеними та обґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача щодо непогодження із встановленими кооперативом тарифами, результатами господарської діяльності кооперативу і невиконання ним робіт з обслуговування будинку, судом вірно зазначено, що відповідач, посилаючись на неправомірність рішення загальних зборів кооперативу, яким встановлені тарифи, на недійсність цих рішень, протиправність ведення господарської діяльності кооперативу, невиконання робіт з обслуговування будинку, не надала суду доказів того, що ці рішення, дії позивача, бездіяльність, а також нарахування певної заборгованості нею оскаржувалися у встановленому законом порядку.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно доп.8ч.2ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача адвокатом Патикою А.В. був наданий договір № 01 про надання професійної правничої допомоги від 10 серпня 2023 року, який містить вартість послуг, у т.ч. складання позовної заяви 3000 грн., складання та подання відповіді на відзив 1500 грн., 1000 грн. підготовка та участь у судовому засіданні (т.1 а.с.12-14).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження в апеляційній скарзі про неповне з`ясування судом обставин у справі, незаконність та необґрунтованість рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бут Наталії Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2025 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В.Свистунова