Ухвала

від 26.11.2024 по справі 907/201/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"26" листопада 2024 р. Справа № 907/201/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівОрищин Г.В.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

апелянта: не з`явився,

позивача: не з`явився,

відповідача: Йосипчук О.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 № 1/16-08/24 від 16.08.2024 (вх. суду від 28.08.2024 № 01-05/2442/24)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2024 (повний текст складено 30.07.2024, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/201/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДМАШ», м. Мукачево

до відповідача: Фізичної особи підприємця Флюнт Діани Олегівни, м. Ужгород

про стягнення суми 1 155 936,39 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДМАШ» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи підприємця Флюнт Діани Олегівни про стягнення суми 1 155 936,39 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «ЗАКАРПАТБУДМАШ» і ФОП Флюнт Д.О. була досягнута домовленість щодо поставки риштування інвентарного, однак відповідач не виконав свої зобов`язання в частині поставки товару, тому позивач просив суд стягнути з останнього попередню оплату товару, інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2024 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи- підприємця Флюнт Діани Олегівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТБУДМАШ" суму 1 155 936,39 грн. грн в т.ч. 1 104 590,00 грн. попередньої оплати, 34 550,57 грн. інфляційних втрат та 16 795,82 грн. - трьох відсотків річних.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується що відповідач у визначений строк попередню оплату не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, у якій просить:

скасувати частину мотивувальної частини рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/201/23, а саме наступні твердження: «В матеріалах справи містяться заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за змістом яких свідки підтверджують той факт, що 02.11.2022 року в їх присутності, громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) на підтвердження факту отримання ним у ОСОБА_4 в борг грошових коштів в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США терміном до 09.11.2022 року власноручно написав розписку. Вказаний факт та взяття ОСОБА_1 на себе зазначеного зобов?язання свідки скріпили своїми підписами у вказаній розписці» та «Твердження щодо отримання директором ТОВ «ЗАКАРПАТБУДМАШ» ОСОБА_1 у ОСОБА_4 в борг грошових коштів в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США терміном до 09.11.2022 року, які підтверджуються заявами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтверджують наявність зобов?язальних правовідносин між вказаними особами та надають можливість фізичній особі ОСОБА_ 1 звернутись до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення, однак не спростовують наявності зобов`язальних правовідносин у сторін по справі».

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції вирішив питання про його обов?язки перед третіми особами в зобов?язанні, яке не було предметом спору в цій справі та суд встановив ті фактичні обставини, які взагалі не стосувались предмета доказування у даній господарській справі.

Скаржник зазначає, що письмові заяви свідків щодо обставини, що ОСОБА_1 отримав у ОСОБА_5 в борг грошові кошти, не входить в предмет доказування, а тому ці письмові свідчення взагалі не могли бути належними доказами, але попри цей факт, ці свідчення все одно знайшли своє втілення в частині мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Відтак, на думку апелянта, твердження суду про те, що належність боргу підтверджується письмовими заявами свідків, не відповідає чинному законодавству.

Позивач та відповідач відзивів на апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , апеляційному суду не подали.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2024 справу № 907/201/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Орищин Г.В. та Якімець Г.Г.

Ухвалою від 20.09.2024 суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 № 1/16-08/24 від 16.08.2024 (вх. суду від 28.08.2024 № 01-05/2442/24) на мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2024 у справі № 907/201/23.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд справи призначено на 22.10.2024.

22.10.2024 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи, забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу, суд ухвалив відкласти розгляд справи № 907/201/23 на 26.11.2024.

26.11.2024 до суду повторно надійшло клопотання апелянта про відкладення судового засідання.

З приводу заявленого клопотання, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою.

Колегія суддів вказує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Крім того, зокрема в ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 22.10.2024 вказано, що неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Таким чином, з огляду на те, що судом було враховано клопотання апелянта про відкладення судового засідання від 22.10.2024 та ухвалою від 22.10.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи, враховуючи процесуальні строки розгляду справи, реалізуючи свої дискреційні повноваження, апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні повторно поданого клопотання скаржника про відкладення розгляду справи від 26.11.2024.

У судове засідання 26.11.2024 з`явився представник відповідача, який надав усні пояснення суду щодо поданої апеляційної скарги, зазначив, що на його думку оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, явки уповноваженого представника не забезпечив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, давши належну правову оцінку доводам сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відтак, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, від 10.06.2024 у справі № 910/4552/23.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі № 910/15967/21, від 14.09.2023 у справі № 910/17544/20).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є одноосібним керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДМАШ».

Предметом розгляду у цій справі було стягнення 1 155 936,39 гривень, а підставою позову неналежне виконання договору поставки, який був укладений у спрощений спосіб між юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДМАШ» та ФОП Флюнт Д.О.

При цьому, апелянт вважає, що місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, виклавши таке:

1.«В матеріалах справи містяться заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за змістом яких свідки підтверджують той факт, що 02.11.2022 року в їх присутності, громадянин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 ) на підтвердження факту отримання ним у ОСОБА_4 в борг грошових коштів в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США терміном до 09.11.2022 року власноручно написав: розписку. Вказаний факт та взяття ОСОБА_1 на себе зазначеного зобов`язання свідки скріпили своїми підписами у вказаній розписці».

2.«Твердження щодо отримання директором ТОВ «ЗАКАРПАТБУДМАШ» ОСОБА_1 у ОСОБА_4 в борг грошових коштів в сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США терміном до 09.11.2022 року, які підтверджуються заявами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтверджують наявність зобов`язальних правовідносин між вказаними особами та надають можливість фізичній особі ОСОБА_4 звернутись до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення, однак не спростовують наявності зобов`язальних правовідносин у сторін по справі».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до п. 1 ч. 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Як вбачається з твердження, зазначеному вище пунктом 1, суд першої інстанції зазначив про наявність у матеріалах справи заяв свідків, які подав відповідач суду як доказ на підтвердження його правової позиції, а суд коротко виклав зміст таких заяв.

При цьому, скаржник у апеляційній скарзі чітко не зазначив про які його права чи обов`язки вказав суд першої інстанції, описавши в рішенні суду докази, що були подані учасниками справи, зокрема і заяви свідків.

Щодо твердження зазначеного у пункті 2, то колегія апеляційного суду вважає, що даний висновок, зроблений місцевим господарським судом щодо спростування доводів відповідача в межах спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності між позивачем юридичною особою та відповідачем фізичною особою-підприємцем.

Так, суд попередньої інстанції вказав, що отримання директором ТОВ «ЗАКАРПАТБУДМАШ» ОСОБА_1 у ОСОБА_4 в борг грошових коштів підтверджує наявність зобов`язальних правовідносин між вказаними особами та надає можливість фізичній особі ОСОБА_4 звернутись до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення.

Поряд з тим, суд першої інстанції також і констатував, що вказане не спростовує наявності зобов`язальних правовідносин сторін у справі.

Колегія суду звертає увагу скаржника, що особа, яка звертається до апеляційного суду із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Проте, апелянт чітко не зазначає про які саме його права, інтереси та (або) обов`язки вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції встановив ті фактичні обставини, які взагалі не стосувались предмета доказування у даній господарській справі, то колегія суддів зауважує, що оцінка доказів, зокрема і письмових пояснень свідків, була здійснена судом попередньої інстанції при розгляді справи по суті та в даному випадку апеляційний суд не переглядає відповідність висновків суду, встановленим обставинам справи.

Так як, першочерговим для апеляційного суду у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі є встановлення апеляційним судом чи оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом не вирішувалось питання про права, інтереси та/або обов`язки фізичної особи ОСОБА_1 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2024 не зачіпає безпосередньо права та обов`язки такої фізичної особи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Врахувавши наведені положення законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам заявника апеляційної скарги і поданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.07.2024 у цій справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 264, 286-289 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1.Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 № 1/16-08/24 від 16.08.2024 (вх. суду від 28.08.2024 № 01-05/2442/24)

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду на підставі ст.ст. 286-289 ГПК України.

3.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 02.12.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя Г.В. Орищин

суддяГ.Г. Якімець