Постанова

від 27.11.2024 по справі 916/86/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/86/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Брагар Д.В., за посвідченням;

від Адміністрації Державної прикордонної служби України: не з`явився;

від Військової частини НОМЕР_1 : не з`явився;

від ТОВ «ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН

на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні заяви щодо розстрочення виконання судового рішення

від 15 серпня 2024 року (повний текст складено 20.08.2024)

у справі №916/86/24

за позовом Керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН

про визнання недійсними окремих частин договорів та стягнення 596 438,09 грн., -

суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.,

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 року у справі №916/86/24 повністю задоволені позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН про визнання недійсними пунктів 3.1. договорів №44-22 від 21.03.2022, №69-22 від 10.05.2022, №77-22 від 17.05.2022, №34-23 від 01.03.2023, №48-23 від 30.03.2023, №50-23 від 31.03.2023, укладених між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Індастріал Марін у частині включення до ціни договору податку на додану вартість, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Форс Індастріал Марін на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України безпідставно сплачені кошти в сумі 527 220,16 грн, 3% річних у сумі 16 175,79 грн, інфляційні втрати у сумі 53 042,14 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 25 050,57 грн витрат зі сплати судового збору.

28.06.2024 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

06.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН (далі також Товариство, заявник) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою, в якій просить розстрочить виконання рішення та затвердити наступний графік його виконання: щомісячно рівними частинами протягом року з дня ухвалення рішення.

Обґрунтовуючи наведену заяву, відповідач послався на те, що через введення в Україні воєнного стану, погіршення господарської діяльності та, як наслідок, скрутного фінансового становища, він не має можливості станом на даний час одночасно виконати рішення у даній справі. ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН зазначає, що ним виконуються зобов`язання за рядом договорів, що були укладені за державними замовленнями (договори долучені відповідачем до заяви про розстрочення виконання рішення суду), однак, за умовами цих договорів не передбачено сплати з боку контрагентів будь-яких авансових платежів відповідачу. У зв`язку з цим, ТОВ «ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН» вимушений за власні кошти придбавати (у тому числі, з Європи) усі необхідні матеріали, запасні частини та інше для виконання своїх договірних зобов`язань, що вимагає значних грошових витрат від відповідача, постійних фінансових вкладів у закупівлю матеріалів. Заявник наголошує на тому, що він має намір добровільно виконувати судове рішення, проте вказує, що стягнення всієї суми може стяти непомірним тягарем для ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН. Вищезазначені обставини відповідач вважає такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/86/24 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН про розстрочення виконання судового рішення у даній справі відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що надані боржником докази не підтверджують наявності виключних обставин для надання розстрочки виконання судового рішення, а також боржником не надано доказів, які б підтвердили обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/86/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/86/24.

Обґрунтування апеляційної скарги є аналогічним із доводами заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/86/24.

Крім того, ТОВ «ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН» зауважило, що відмовляючи у заяві відповідача, суд першої інстанції не врахував, що при здійсненні підприємницької діяльності останній не міг передбачити визнання судом недійсними частин договору та стягнення у зв`язку із цим грошових коштів з Товариства. При цьому,відповідач звертає увагу на те, що за рішенням суду були визнані недійсними пункти договорів щодо включення до ціни договору податку на додану вартість, та постановлено повернути суму сплаченого покупцем ПДВ у розмірі 527 220, 16 грн., яка не розміщена на рахунках Товариства, а сплачена до державного бюджету у якості кредитного зобов`язання продавця - платника ПДВ. Відтак, за твердженням апелянта, для виконання рішення суду щодо виплати стягнутої суми, Товариству наразі необхідно витягнути зі свого обороту стягнуту за рішенням суду загальну суму 621 501,89 грн. та виплатити її на користь позивача. Однак, така сума є значною для Товариства та негативно вплине на поточну господарську діяльність останнього. Апелянт вважає, що розстрочення виконання судового рішення на рік рівними частинами не призведе до порушення будь-яких інтересів позивачів (які фактично отримуватимуть стягнуту судовим рішенням суму), та навпаки призведе до реального добровільного виконання судового рішення, а також апелянт зможе виконувати договірні обов`язки перед іншими державними установами у повному обсязі, з вчасного надання якісних ремонтних послуг державного майна.

З посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16, відповідач зазначає, що питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/86/24, продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 13.11.2024 року об 11:00 год. Крім того, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також, будь-яких заяв чи клопотань.

Однак, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Савицького Я.Ф. з 12.11.2024 по 15.11.2024, судове засідання у справі №916/86/24, призначене на 13.11.2024, не відбулось, про що учасників даної справи було заздалегідь повідомлено ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.11.2024 та вказано, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/86/24 відбудеться 27.11.2024 о 14:00 год.

Прокурор, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Військова частина НОМЕР_1 правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відзивів суду не надали, свою позицію щодо наведених апелянтом доводів не виклали, однак, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 27.11.2024 з`явився представник прокуратури, який заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представники Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 та ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН (апелянта) в судове засідання не з`явились; про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Причини своєї неявки до суду не вказали, будь-яких клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а від учасників справи до суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату; з огляду на те, що матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги та ухвалення рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів та відповідача.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У судовому засіданні 27.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За змістом ст. ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Водночас, у відповідності до норми спеціального закону, зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За приписами п.7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз`яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події. Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В контексті вищенаведених норм судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи,при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Водночас суд зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вирогідними (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Судова колегія звертає увагу на те, що у заяві про розстрочення виконання судового рішення у даній справі відповідач (боржник) посилається на відсутність у ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН грошових коштів в повному обсязі для виконання рішення суду в добровільному порядку. Проте, всупереч цьому, до заяви не додано належних та допустимих документів на підтвердження наведених доводів відповідача.

Так, заявником на підтвердження своєї неплатоспроможності не надано суду ні відомостей про відкриті у банківських установах рахунки, ні фінансового звіту, ні інформації з балансу Товариства, ні довідки банківських установ щодо залишку коштів на рахунках або відсутність грошових коштів на рахунках відповідача тощо.

Вказане свідчить про те, що в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, заявником не обґрунтовано та не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами обставини, на які він посилається у відповідній заяві.

Отже, пересвідчитись у наявності у ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН важкого фінансового стану господарський суд не має можливості.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що складне фінансове становище останнього, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (схожа за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність грошових коштів не є виключною обставиною, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в даних умовах носить загальний характер.

Посилання боржника на його діяльність в умовах воєнного стану колегія суддів оцінює критично, оскільки вплив воєнних дій на території України поширюється негативно на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Також, враховуючи вимоги відповідача щодо надання розстрочки виконання судового рішення щомісячно рівними частинами протягом року з дня ухвалення рішення, апеляційним судом з`ясовано на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що з моменту ухвалення рішення від 30.05.2024, яке набрало законну силу 28.06.2024, відповідачем приймались будь-які заходи для його виконання: матеріали справи №916/86/24 не містять доказів хоча б часткової оплати боржником заборгованості на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024; відповідачем не надано суду жодного доказу щодо оплати будь-якої суми із присудженої до стягнення з ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН заборгованості.

Тому, не можна стверджувати про те, що боржником вживаються заходи для зменшення заборгованості перед позивачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі

Враховуючи наведене, станом на дату звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду (06.08.2024), ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН вже отримало можливість розстрочення виконання грошового зобов`язання на 2 місяці.

Апеляційний суд вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.

Відтак, за відсутності виняткових обставин щодо відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду, останнє повинно бути виконаним боржником.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Підприємство у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача, про яке він стверджує (але не підтверджує жодним доказом у розумінні процесуального закону) є результатом його власної підприємницької діяльності, погіршення якої не є, у розумінні закону, обставиною для можливості розстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не підтверджені належними доказами.

Решта доводів апеляційної скарги не беруться до уваги, тому що їх суть не має значення для ухвалення законного та об`єктивного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки заявник не навів переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, які б тягли за собою необхідність розстрочення виконання рішення суду, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі відсутні.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, ухвала Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі №916/86/24 відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/86/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН без задоволення.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРС ІНДАСТРІАЛ МАРІН залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/86/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.12.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.