Постанова

від 25.11.2024 по справі 910/5627/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/5627/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024

у справі № 910/5627/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1

до 1. учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_2 ;

2. учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_3 ;

3. ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі»

про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись у квітні 2023 року з позовом до відповідачів про переведення на себе прав та обов`язків покупців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у їх договорі купівлі-продажу із ОСОБА_4 , ОСОБА_1 стверджував, що не знав тієї обставини, що учасником товариства, замість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з 02 грудня 2022 року по 26 січня 2023 року була невідома йому особа ОСОБА_4 .

Про відчуження часток учасниками товариства ОСОБА_4 , а згодом про відчуження нею 50% частки у рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачу стало відомо лише 08.03.2023 р., адже ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 та ні ОСОБА_4 не повідомляли ОСОБА_1 про продаж належних їм як учасникам товариства часток.

За наведеними ОСОБА_1 у позові обставинами йому стало відомо про передачу на підставі складеного на нотаріальному бланку НСЕ 981428 акту приймання-передачі 02. 12.2022 ОСОБА_4 ОСОБА_2 частки у розмірі 25 % статутного капіталу товариства, що у грошовому виразі складає 10 000 грн., та ОСОБА_3 частки у розмірі 25 % статутного капіталу товариства, що у грошовому виразі складає 10 000 грн., лише з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Електроенерджі».

У такий самий спосіб і у цей же день ОСОБА_1 дізнався про інший випадок порушення його права на переважне придбання частки, що продається учасником товариства третім особам, коли 26 січня 2023 року ОСОБА_4 на підставі підписаного нею з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 акту приймання-передачі частки (нотаріальний бланк серії НСЕ 445023) передала належну їй частку у розмірі 50% статутного капіталу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порівну, відповідно частку у розмірі 25 % статутного капіталу товариства, що у грошовому виразі складає 10000 грн.

Позивач стверджував, що умови договору купівлі-продажу частки від 26.01.2023 року йому не відомі, однак, покладаючись на складений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 акт приймання-передачі частки вважав, що дійсна ціна продажу частки у розмірі 25 % статутного капіталу товариства становила 10 000 грн., а частки у розмірі 50 % статутного капіталу - 20 000 грн., з урахуванням чого позивач вніс на депозитний рахунок суду 20 0000 грн двома платежами по 10 000 грн.

У ході розгляду справи, дізнавшись про умови договорів купівлі-продажу від 02.12.2022 р. та від 26.01.2023 р. та обставини їх виконання, позивач доводив, що у товаристві, яке не здійснювало господарської діяльності і на балансі якого відсутні активи, крім основних засобів, ринкова вартість частки у розмірі 25 % відсотків статутного капіталу не може оцінюватися у 9 250 000 грн., адже сам позивач придбав належну йому частку, розміром 50% статутного капіталу у товаристві, сплативши загалом 20 000 грн.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували і вказували, що за умовами обох договорів ціна продажу часток визначалася, виходячи ринковій вартості часток, права на частку від продавців до покупця (у договорі від 02.12.22 р.) та від продавця до покупців (за договором від 26.01.23 р.) переходили раніше здійсненої оплати, проте фактично розрахунки між учасниками правочину не були здійснені і покупна ціна не була сплачена.

Як стверджувала ОСОБА_4 , відсутність у неї повної суми для розрахунків з продавцями по договору від 02.12.2022 р. стала підставою для укладення за згодою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нового договору з метою приведення відносини між учасниками правочину у попередній стан.

Своєю чергою позивач зазначав, що у такому разі обидва договори купівлі-продажу мали безоплатний характер.

У своїх запереченнях на заяву ОСОБА_4 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду (а.с 12 т. 5), ОСОБА_1 зауважив, що у нього відсутній обов`язок вносити на депозитний рахунок суду 18 500 000грн., адже обидва вчинені відповідачами договори купівлі-продажу,як від 02.12.2022, так і від 23.01.23 р., були безоплатними,тож у разі безоплатного характеру договорів, ОСОБА_4 зобов`язана була запропонувати ОСОБА_1 безоплатно передати набуту нею частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50 % відповідно до ч. 1 статті 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Заперечуючи проти поданого відповідачем-1 і виготовленого на якого замовлення суб`єктом оціночної діяльності звіт ринкової вартості корпоративних прав у товаристві позивач замовив рецензію і в ході розгляду спору спирався на її висновки з метою спростування тверджень відповідачів про економічну обґрунтованість сукупної вартості половини корпоративної участі у товаристві в сумі 18 500 000грн.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд погодився з позивачем у тому, що договори купівлі-продажу № 6 від 02.12.2022 та № 6/1-23 від 26.01.2023 носили безоплатний характер, проте вказав, що позивач неправомірно вимагає переведення на себе права та обов`язки покупців частки в статутному капіталі товариства за договором від 26.01.2023 за ціною 20 000,00 грн, адже згідно з наданими відповідачами договорами сукупна ціна продажу частки у розмірі 50% статутного капіталу була погоджена сторонами правочину у розмірі 18 500 000,00 грн., а ціна кожної частки,розміром 25 % статутного капіталу, становила 9 250 000 грн.

Відхиляючи доводи позивача про те, що дійсна ціна продажу частки вказана у акті приймання-передачі, місцевий господарський суд послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 909/1294/15, відповідно до якої підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі товариства, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є лише спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Сам по собі акт приймання-передачі, вказував місцевий господарський суд, у відповідності з висновками Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 року у справі № 910/12258/17 та від 11.06.2018 року у справі № 916/613/17 не має ознак правочину у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин, зокрема, відносин купівлі-продажу.

Вимог щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі статут товариства не встановлює, укладений відповідачами договір містить всі істотні для договору такого виду умови : розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, а продаж ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 часток по 25 % кожному, номінальною вартістю по 10 000 грн кожна, не порушує переважного права позивача на викуп частки в статутному капіталі, адже учасниками товариства стали фактично ті самі особи, які були у ньому станом на переддень укладення першого з договорів, з тим же розміром належних їм часток та номінальною вартістю : ОСОБА_1 - з розміром частки в розмірі 50 %,номінальною вартістю 20 000 грн, ОСОБА_3 - з розміром частки в статутному капіталі в розмірі 25%, номінальною вартістю 10 000,00 грн, та ОСОБА_2 - з розміром частки в статутному капіталі в розмірі 25%, номінальною вартістю 10 000,00 грн.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд рішенням від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 .

Не погодившись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

За доводами апелянта, суд першої інстанції порушив принцип змагальності, адже проігнорував доведеність позивачем обставин справи і неправдивість повідомленої відповідачами інформації, заснованої на підроблених документах ;

місцевий господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що власником корпоративних прав відповідно до договору від 02.12.2022 та складеного у цей же день акту приймання-передачі частки ОСОБА_4 стала власником корпоративних прав, тож не могла раніше цієї дати пропонувати позивачеві придбати набуту нею частку;

судове рішення не містить оцінки неправомірної поведінки сторін підчас розгляду справи, що апелянт вважає суттєвим для вирішення справ, включаючи факти затягування відповідачами розгляду спору, подання ними один до одного позовів;

суд першої інстанції не взяв до уваги рішення, прийняте господарським судом в іншому складі (головуючий суддя Котков О.В.) в аналогічному спорі з аналогічним складом учасників, однак, стосовно іншого господарського товариства - ТОВ «Електромобіл» (справа господарського суду № 910/5625/23 );

суд безпідставно зробив висновок про те, що грошові кошти не передавалися як за договором від 02.12.2022 р., так і за договором від 26.01.2023 року, тоді як апелянт переконаний, що оплата за договорами відбулася за 20 000 грн;

суд не проаналізував та не відобразив у своєму рішенні сталу практику взаємовідносин у Товаристві щодо вартості часток, за якими частки відчужувалися протягом періоду 2017 -2019 роках;

при вирішенні спору суд безпідставно поновив пропущений відповідачем 2 процесуальний строк на подання ним відзиву;

суд не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2475/19, відповідно до якої у разі не оплати покупцем переданої йому частки продавець має право вимагати від покупця сплати коштів та процентів, а не розірвання договору у судовому порядку;

суд не повернув позивачу надмірно сплачений ним судовий збір у розмірі 10 736 грн. за подання позову з множинністю вимог, від деяких з яких позивач у подальшому відмовився;

суд першої інстанції, усупереч закону та судовій практиці, прийшов до хибного висновку, що відчуживши свої корпоративні права ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не стали третіми, по відношенню до Товариства, особами, адже третіми особами до Товариства є всі ті особи, які не мають корпоративних прав у ньому;

на думку апелянта, законодавством не передбачено, що договір купівлі-продажу може укладатися його сторонами з метою розірвання будь-якого іншого договору, або з метою повернення у попередній стан, оскільки це суперечить та не відповідає суті правочину купівлі-продажу,

суд виготовляв повний текст рішення більше установленого процесуальним законом часу, адже вступна та резолютивна частини булі оголошені 16 травня 2024 року, а повний текст рішення був складений та підписаний 14 червня 2024 р.

Також в апеляційній скарзі скаржником зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які скаржник поніс та очікує понести складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн та додаткового гонорару успіху в розмірі 50 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 матеріали апеляційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1 у судовій справі № 910/5627/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А, Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/5627/23. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 від 01.07.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкласти до надходження матеріалів справи № 910/5627/23 до Північного апеляційного господарського суду.

15.07.2024 матеріали справи № 910/5627/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

30.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2529/24 від 06.08.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із неможливістю вирішити подальші процесуальні питання щодо руху апеляційної скарги, в зв`язку із перебуванням суддів Барсук М.А. та Руденко М.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відпустках.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 для розгляду справи № 910/5627/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 справу № 910/5627/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.09.2024.

20.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

23.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3471/24 від 23.09.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із неможливістю розглянути апеляційну скаргу, в зв`язку із перебуванням суддів Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 справу № 910/5627/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, розгляд якої призначено на 26.09.2024 о 12:20 год., прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» надійшли письмові пояснення, в яких товариство вказувало, що вважає рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 необґрунтованим, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України, носить упереджений та суперечливий характер.

За доводами товариства, суд першої інстанції керувався не нормами права, а власними гіпотетичними міркуваннями.

Також товариство вказувало, що його представником неодноразово наголошувалось як безпосередньо в судових засіданнях, так і в численних письмових поясненнях та клопотаннях про недопустимість зловживання правом та надання недопустимих доказів відповідачами та їх представниками.

24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких товариство просило долучити письмові пояснення до матеріалів справи, врахувати та надати оцінку викладеним у ньому зауваженням при постановленні рішення по даній справі.

Товариство наголошувало на тому, що, на його переконання, позивачем було подано два окремі позови з однаковим предметом справи та за аналогічних обставин, однак щодо різних юридичних особах (справа № 910/5625/23 та справа № 910/5627/23), рішенням від 09.04.2024 у справі № 910/5625/23 позовні вимоги були задоволені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 розгляд апеляційної скарги Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 відкладено на 23.10.2024.

14.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача-1 просив суд поновити строк на подачу відзиву, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

15.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

23.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду, через систему «Електронний суд» та через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення. До вказаного клопотання скаржником додано клопотання про долучення доказів, в якому викладено прохання про поновлення пропущеного з об`єктивних причин, незалежних від апелянта, строку, встановленого судом для подання доказів, та долучити подані докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотань учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» про поновлення строку для долучення додаткових доказів, долученні таких доказів та про поновлення пропущеного строку на подання відзиву. Розгляд апеляційної скарги Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 відкладено на 06.11.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду апеляційної скарги.

23.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 двічі надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.

01.11.2024 від ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід головуючої судді Кропивної Л.В. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 визнано відвід необґрунтованим. Вирішено передати матеріали справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою з метою розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Кропивної Л.В.

Відповідно до Витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Кропивної Л.В. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Кропивної Л.В. від розгляду апеляційної скарги учасника ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 відмовлено.

05.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням у Господарському суді міста Києва у судовому засіданні по іншій справі.

06.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 Вакуленко Є.В. надійшла заява від 05.11.2024 про поновлення процесуального строку для подання доказів, в якій представник Вакуленко Є.В. просила визнати причини пропуску процесуального строку на подання додаткових доказів поважними та долучити такі до справи.

06.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із перебуванням у Запорізькому апеляційному суді у судовому засіданні по іншій справі.

У судовому засіданні, після узгодження з представниками позивача та третьої особи зручної для них дати наступного судового засідання, суд відклав розгляд справи, а також розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» про поновлення процесуального строку для подання доказів до наступного судового засідання на 21.11.2024.

19.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

21.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» адвоката АО «ІГОЛАН» Вакуленко Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що справа № 910/5627/23 в Північному апеляційному господарському суді та справа № 910/5625/23 у Верховному Суді, у яких бере участь адвокат АО «ІГОЛАН» Вакуленко Є.В., призначені на один і той же час та дачу, а саме на 21.11.2024 об 11:00 год. За висловлюванням адвоката АО «ІГОЛАН» Вакуленко Є.В., такий фатальний збіг обставин не дозволяє їй бути присутньою одночасно в двох засіданнях.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4511/24 від 21.11.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, на лікарняному.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Алданова С.О., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 справу № 910/5627/23 за апеляційною скаргою учасника ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, розгляд якої призначено на 21.11.2024 об 11:00 год., прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

У судовому засіданні 21.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотань представника ТОВ «Електроенерджі» АО «Іголан» Вакуленко Є.В. про відкладення розгляду справи та представника учасника ТОВ «Електроенерджі» ОСОБА_1 адвоката АО «Іголан» Самофалової О.Ю. про перенесення розгляду справи.

У зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про відкладення та перенесення розгляду справи, представник ОСОБА_1 адвокат АО «ІГОЛАН» Самофалова О.Ю. заявила заздалегідь підготовлений текст заяви, датований 31.10.2024, про відвід головуючій судді Кропивній Л.В., мотивований упередженим ставленням головуючої судді до апелянта та нерівним відношенням до сторін в процесі.

Розглянувши у судовому засіданні 21.11.2024 подану ОСОБА_1 заяву про відвід, колегія суддів визнала заявлений відвід головуючій судді Кропивній Л.В. необґрунтованим.

Згодом представник апелянта адвокат АО «ІГОЛАН» Самофалова О.Ю. заявила клопотання про застосування до представника відповідача-1 адвоката АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» Пономарьова А.О. заходів процесуального примусу, звинувачуючи його у зловживанні процесуальними правами.

Судом повідомлено, що клопотання представника позивача про застосування до представника відповідача-1 заходів процесуального примусу буде вирішено за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, що одна з членів колегії суддів (суддя Алданова С.О.) з 13:00 год. зайнята в інших судових засіданнях, суд з урахуванням пропозицій присутніх представників ОСОБА_1 адвоката АО «ІГОЛАН» Самофалової О.Ю. та ОСОБА_2 адвоката АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» Пономарьова А.О., узгодив дату наступного судового засідання та оголосив у судовому засіданні перерву до 15:30 25.11.2024.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4551/24 від 25.11.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відпустці з 25.11.2024.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 справу № 910/5627/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про вчинення заходів процесуального примусу, в якому позивач просив застосувати до представника відповідача-1 - адвоката Пономарьова А.О. заходи процесуального примусу.

25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» надійшли пояснення до клопотання про вчинення заходів процесуального примусу, яке було заявлено в судовому засіданні 21.11.2024.

У судове засіданні 25.11.2024 з`явились представники позивача, відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи. Відповідач-2 у судове засідання уповноважених представників не направив.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.11.2024, заслухавши позицію присутніх учасників справи щодо заяви представника ТОВ «Електроенерджі» про поновлення процесуального строку для подання доказів, та долучення третьою особою у справі № 910/5627/23 - ТОВ «Електроенерджі» доказів, які долучені до клопотання про долучення доказів, дійшов висновку про поновлення ТОВ «Електроенерджі» пропущеного строку на подання доказів та долучення таких до матеріалів справи.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 25.11.2024 вимоги апеляційної скарги підтримували, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 по справі № 910/5627/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 у судовому засіданні 25.11.2024 проти вимог апеляційної скарги позивача заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи та заперечення інших учасників судового спору, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

26.01.2023 між ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_2 (покупець-1) та ОСОБА_3 (покупець-2) укладено договір № 6/1-23, за умовами якого продавець передає корпоративні права покупцю-1 та покупцю-2 на належну продавцю частку в статутному капіталі, а покупець-1 та покупець-2 приймають та зобов`язуються сплатити продавцю вартість частки згідно з домовленостями.

У п.п. 1.2-1.4 договору містяться відомості про товариство: назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі»; статутний капітал - 40 000,00 грн - номінальна вартість; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 41343795.

Пункт 1.5 договору містить відомості про частку продавця у статутному капіталі товариства, що продається відповідно до умов цього договору, 50%, 20 000,00 грн - номінальна вартість.

Згідно з Розділом 3 вказаного договору ціна продажу 50% частки у статутному капіталі товариства за цим договором погоджена сторонами у розмірі 18 500 000,00 грн;

установлено, що оплата за частку в розмірі 25% у статутному капіталі в сумі 9 250 000,00 грн здійснюється шляхом передачі покупцем-1 готівки продавцю або повинна бути перерахована покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця-1 за реквізитами, зазначеними в цьому договорі;

оплата за частку в розмірі 25% у статутному капіталі в сумі 9 250 000,00 грн здійснюється шляхом передачі покупцем-2 готівки продавцю або повинна бути перерахована покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця-1 за реквізитами, зазначеними в цьому договорі.

Акту прийому-передачі частини була надана доказова сила виконання покупцями оплати покупної ціни часток, а момент нотаріальне посвідчення акту - пов`язаний з моментом переходу до набувача корпоративних прав.

З матеріалів справи судом першої інстанції правильно установлено, що обидва учасники товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надсилали повідомлень іншому учаснику товариства ОСОБА_1 про свій намір продати належні їм частки третій особі і 02 грудня 2022 уклали договір № 6 купівлі-продажу своїх часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_4 .

Утім ОСОБА_1 правом на позов про переведення на себе прав та обов`язків покупця ОСОБА_4 не скористався.

З позовом про переведення на себе прав та обов`язків покупця позивач звернувся у квітні 2023 року, дізнавшись про укладення ОСОБА_4 договору із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого був продаж ОСОБА_4 належної їй частки у розмірі 50 % товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як випливає з наявного у справі статуту товариства у редакції на момент відчуження часток учасниками ТОВ «Енергоенержі» ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 і на момент відчуження учасником товариства ОСОБА_4 третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки, учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік. (пункти 13.3. та 13.5 Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом № 05/01 від 05.01.2021).

В силу обов`язковості положень статуту для його учасників і в ситуації, коли стало відомо про намір учасника (надалі - грантор) продати свою частку, у іншого учасника ( надалі - правоволодільця) існує право вимоги до грантора, а у останнього - обов`язок не відчужувати частку доти, доки вона не буде запропонована до продажу правоволодільцю.

У разі коли грантор уклав договір з третьою по відношенню до товариства особою (надалі - контрагент), закон та статут наділяють володільця правом у судовому порядку вимагати переведення прав та обов`язків покупця у договорі на себе. Іншими словами правоволоділець вимагає у судовому порядку поставити себе на місце контрагента у договорі з грантором.

Сформована в Україні стала судова практика виходить з того, що у результаті реалізації переважного права відбувається перехід до позивача усіх прав та обов`язків контрагента відносно предмету договору.

Установлений законом скорочений присічний строк позовної давності на вимоги правоволодільця, який вирішив застосувати своє право на позов, на думку колегії, починає перебіг не з моменту, коли йому стало відомо про появу у корпорації нового учасника, а з моменту, коли йому стала /чи повинна була стати відомою інформація, на яких умовах контрагент погодився придбати частку.

Однак, в силу принципу добросовісності правоволоділець, дізнавшись про появу у корпорації нового учасника, повинен вчинити ряд активних дій, спрямованих на встановлення обставин та умов набуття новим учасником товариства частки.

У цьому випадку діє загальний принцип «contra non valentem agere nulla currit praescriptio» («для нездатного до захисту давність не тече»).

Колегією суддів установлено, що тільки під час розгляду даної справи позивачу та товариству стали відомі умови продажу часток між учасниками товариства та третьою особою за договором від 02.12.2022 р., та умови продажу частки між учасником товариства та третіми особами за договором від 26.01.2023 р.

Колегія суддів зауважує, що чинним українським правопорядком не установлено реєстраційного фіксування умов відчуження частки учасником господарського товариства, як і заяви про намір учасника господарського товариства відчужити свою частку і ціну такого відчуження, що, певною мірою, створює можливості для зловживання недобросовісними учасниками обороту корпоративних прав належними їм цивільними правами.

Вірним є також твердження, що мета установленого учасниками господарського товариства у статуті переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства при її продажі третій особі полягає у недопущенні зміни складу учасників товариства і допуску в нього невідомої третьої особи.

Намагаючись зберегти незмінним склад учасників, об`єднаних особистими довірительними відносинами та майновою участю для створення спільного бізнесу, учасники вправі обмежити можливість інтервенції у їх бізнес інших (невідомих сторонніх) осіб, шляхом установлення у статуті обмежень на відчуження оплаченої учасником частки чи її частини третій невідомій особі.

При цьому учасники товариства можуть вказати у статуті не лише згаданий у ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» спосіб відчуження частки, шляхом її продажу третій особі, але й доповнити його іншим типом правочину з розпорядчим ефектом, як-от: міна, дарування, застава, рента.

Учасники товариства також можуть установити у статуті інший порядок реалізації переважного права учасників, або повністю відмовитися від реалізації переважного права в силу диспозитивності при визначення учасниками їх прав та обов`язків між собою

Утім, сама по собі конструкція переважного права хоч і є певною мірою інструментом контролю за складом учасників товариства, все ж не є гарантією від таких змін.

Отже, якщо на момент вирішення позову про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу контрагент та грантордля уникнення задоволення позову правоволодільця вчинили договір про зворотній продаж один одному проданої частки, то лише ця обставина не позбавляє правоволодільця права на позов, якщо він підтвердив свою готовність виконувати умови договору і сплатив обумовлену договором ціну на депозитний рахунок суду.

За чинним українським правопорядком праволоділець не може перешкодити контрагенту у набутті ним частки за ціною, узгодженою контрагентом та грантором.

Правоволоділець також не наділений правом вимагати чи оспорювати ціну та інші умови укладеного між грантором та контрагентом, адже за загальним правилом умови договору між правоволодільцем та грантором при реалізації переважного права мають бути ідентичними умовам між грантором та контрагентом.

Мета переважного права на укладення договору полягає у тому, аби надати правоволодільцю пріоритетну можливість вступити у договір на тих самих умовах, на яких грантор готовий укласти договір з будь-якою третьою особою.

Крім цього, здійснення правоволодільцем переважного права не повинно погіршувати договірну позицію грантора: він не повинен приймати на себе будь-які додаткові зобов`язання, чи позбавлятися прав у результаті того, що правоволоділець вирішив реалізувати своє право.

Тож у разі, коли предмет договору переданий грантором контрагенту, проте покупна ціна контрагентом грантору не сплачена, кошти, внесені на депозитний рахунок правоволодільцем, перераховуються за рішенням суду грантору у тому ж розмірі, який був передбачений договором між грантором та контрагентом.

У спорі, який повторно переглядається апеляційним судом по справі № 910/5627/23, позивач (право володілець ) оспорював ціну у договорі між грантором - ОСОБА_4 та контрагентами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що конструкцією позову про реалізацію переважного права учасника товариства не допускається.

Саме з цих підстав у задоволенні його вимог до відповідачів належало відмовити.

Враховуючи, що невиконання контрагентом грошового зобов`язання грантору не змінює тип укладеного між ними договору з купівлі-продажу на інший договір, висновок про безоплатність договору є юридично неспроможним.

З огляду на встановлене, мотивувальна частина рішення місцевого господарського суду у справі № 910/ підлягає зміні з викладенням її у редакції цієї постанови.

Апелянт не навів висновків Верховного Суду щодо застосування статей 20 та 21 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що були чинними на день вирішення спору, однак суд першої інстанції їх не врахував,чи відступив.

Доводи апелянта про допущені судом першої інстанції порушення принципу змагальності та ігнорування доведеності позивачем обставин справи і неправдивість повідомленої відповідачами інформації, заснованої на підроблених документах, не знайшли свого документального підтвердження. До того ж підробка документів становить склад злочину і встановлюється вироком компетентного суду, а не самостійно учасниками господарського спору.

Позивач не може посилатися на безпідставність висновку місцевого господарського суду про те, що грошові кошти не передавалися як за договором від 02.12.2022 р., так і за договором від 26.01.2023 року, якщо такі доводи ним були висловлені суду першої інстанції,зокрема, у запереченнях на заяву ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з несплатою позивачем при поданні позову на депозитний рахунок суду ціни продажу частки.

Що стосується доводів апелянта про неправильний розподіл судом першої інстанції судового збору і не повернення йому судового збору, сплаченого за вимоги, які ним первісно були заявлені, але які він у подальшому просив вилучити з предмету вимог, то суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на сталу практику Верховного Суду, який послідовно притримується позиції, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення новими або виключення із існуючих позовних вимог деяких вимог відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №910/18389/20).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, не повернення позивачу судом першої інстанції після зміни предмету позову судового збору не є підставою для скасування рішення суду.

Сама по собі незгода апелянта з судовим рішенням не є підставою за частиною 1 статті ГПК України для задоволення його апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про вчинення до представника відповідача-1 адвоката Пономарьова А.О. заходів процесуального примусу, колегія суддів зазначає таке.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 ГПК).

За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 цієї статті наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте такий перелік не є закритим.

Згідно ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу згідно ст. 132 ГПК України є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що процесуальним законодавством не передбачено застосування заходів процесуального примусу за клопотанням сторін у справі. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені ст. 131 ГПК України.

З огляду на норми процесуального законодавства суд зазначає, що метою для вжиття заходів процесуального примусу зокрема є спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами.

Колегія суддів зазначає, що як представник позивача, так і представники його процесуальних опонентів протягом судового розгляду в суді апеляційної інстанції однаковою мірою допускалися дії несумісні з поняттям добросовісного користування процесуальними правами.

Тому для дотримання балансу між учасниками спору заходи процесуального примусу мали б застосовуватись судом відносно всіх учасників.

Проте суд апеляційної інстанції не вбачає необхідним застосовувати такі заходи виключно стосовно однієї сторони спору.

За таких обставин, клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу до представника відповідача-1 - адвоката Пономарьова А.О. залишається судом без задоволення.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроенерджі» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 в частині висновків по суті спору, викладені в резолютивній частині, залишити без змін.

3. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 викласти у редакції цієї постанови.

4. Доповнити резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 пунктами 2-4 наступного змісту:

«Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету України 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень нуль копійок), внесених на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва платіжними інструкціями № 0.0.2942906911.1 від 11.04.2023 та № 0.0.2942913654.1 від 11.04.2023.

Рішення господарського суду в частині повернення коштів, внесених на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва у справі № 910/5627/23 набирає законної сили у порядку ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, не може бути оскаржене в цій частині в касаційному порядку та є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Строк пред`явлення рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/5627/23 в частині повернення коштів установити до 26.11.2027.».

5. Матеріали справи № 910/5627/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.12.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко