Рішення

від 02.12.2024 по справі 905/63/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2024 м. Харків Справа №905/63/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/63/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» (03022, м. Київ, вул. Козацька, 116, оф. 108)

до відповідача Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, кім. 405)

про стягнення 567 963,34 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Суть спору: ТОВ «Лідекс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДП «Ілліч-Агро Донбас» 567 963,34 грн, з яких 431 515,08 грн основний борг, 112 851,67 грн - інфляційні втрати, 23 596,59 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №19Д059546 від 15.02.2019 в частині оплати товару.

18.03.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою у т.ч. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 02.04.2024, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що:

- підстави для застосування ст. 625 ЦК України відсутні, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що сторонами було погоджено істотні умови поставки товару (предмет договору та ціну товару) на січень 2022 року шляхом укладення відповідної специфікації до договору. При цьому, підписання видаткових накладних комірником відповідача не може розцінюватись як погодження істотних умов поставки товару на січень 2022 року, оскільки таких повноважень (саме щодо погодження істотних умов) у нього не було.

- позивачем не доведено належне виконання ним договору в частині поставки товару, зважаючи на не надання доказів на підтвердження передання разом з товаром транспортних та супровідних документів, вказаних у п. 6.4 договору, а також те, що згідно видаткових накладних товар був доставлений на відділення нової пошти, а не безпосередньо на склад відповідача, як погоджено у п. 3.1 договору.

- акт звірки взаєморозрахунків, який наданий позивачем, підписаний ним одноособово, не є належним доказом поставки товару та не підтверджує наявність заборгованості відповідача.

- банківська виписка про здійснені відповідачем оплати товару, яка надана позивачем, складена із порушенням п. 63 розд. ІV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затв. постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, адже не містить змісту та обсягу операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її складанні/печатки банку.

- відповідач не має можливості перевірити обставини здачі-прийняття товару за видатковими накладними, оскільки всі первинні та інші документи втрачено через те, що вони знаходились в будівлі офісу відповідача у м. Маріуполі, яка повністю знищена (згоріла) внаслідок бойових дій на території міста.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 09.04.2024, позивач не погоджується з доводами відповідача, зважаючи на те, що:

- підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарських операцій та встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення у нього обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, незважаючи на відсутність специфікації.

- відповідач, заперечуючи проти повноважень його комірника на підписання видаткових накладних за спірний період, діє недобросовісно, з огляду на те, що відповідні повноваження комірника відповідача підтверджуються виданою останнім довіреністю та тим, що на всіх видаткових накладних наявна печатка відповідача, щодо якої ним не наведено будь-яких заперечень. При цьому, видаткові накладні за попередні періоди підписані тим ж самим представником відповідача, містять ту ж саму печатку відповідача і повністю оплачені ним.

- додатковим підтвердженням здійснення позивачем поставки товару та його отримання відповідачем є накладні нової пошти, працівниками якої перевірені повноваження представника відповідача під час вручення йому товару.

- банківська виписка, в якій наведено інформацію про здійснені відповідачем оплати, сформована в електронній формі в системі клієнт банк і містить штамп банку, а акт звірки взаєморозрахунків відображає стан розрахунків між сторонами на підставі бухгалтерського обліку позивача, при цьому інформація, яка наведена у банківській виписці та в акті звірки, не спростована відповідачем жодними доказами.

- сертифікат ТПП України № 1400-23-2015 про форс-мажорні обставини, рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 06.10.2022, наказ про призупинення дії трудових договорів, які надано відповідачем, не стосуються спірних відносин. Зокрема, сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини щодо виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 19Д064198 від 10.07.2019, який укладено з ТОВ «Нобіле», а рішення ГУ ДПС у Вінницькій області стосується неможливості своєчасного виконання платником свого податкового обов`язку.

Одночасно, у відповіді на відзив позивач, з посиланням на те, що за всіма господарськими операціями з поставки товару ним зареєстровано відповідні податкові накладні та на те, що у відповідача після цього виникла можливість скористатись податковим кредитом, з метою підтвердження прийняття ним товару, заявив клопотання про витребування у відповідача належним чином завірених копій податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2022 року березень 2024 року та додатків №1 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року березень 2024 року.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 15.04.2024, відповідач посилається на те, що:

- підписання комірником відповідача видаткових накладних не може замінювати собою специфікацію, в якій мають погоджуватися істотні умови поставки товару та складання якої за умовами договору є обов`язковим, якщо сума поставки перевищує 100 000 грн. При цьому, специфікація № 1 від 10.01.2022, яка надана позивачем, відповідає лише одній видатковій накладній № 150 від 13.01.2022 на суму 209 425,08 грн та не охоплює асортимент, ціну та кількість товару за іншими видатковими накладними, загальна вартість якого (товару) складає 222 090 грн.

- експрес - накладні нової пошти містять опис вантажу: «запчастини», «палети», що не надає можливості ідентифікувати чи був це саме той товар, що зазначений у спірних видаткових накладних. Крім того, адреса доставки товару, яка вказана у видаткових накладних, та адреса доставки товару, яка вказана у експрес-накладних нової пошти, відрізняються і жодна з них не узгоджується з погодженим у договорі місцем доставки товару.

- у банківській виписці не зазначено, що конкретний платіж, який здійснював відповідач, стосується конкретної видаткової накладної, та навіть, якщо порівняти оплати, то вони здійснювалися без прив`язки до сум, зазначених у відповідних накладних.

Також у запереченнях на відзив відповідач заявив клопотання про витребування у позивача оригіналів договору поставки №19ДО59546 від 15.02.2019, додаткових угод від 30.12.2019, 24.12.2020, 31.12.2021, специфікації №1 від 10.01.2022 до нього, обґрунтовуючи це тим, що відповідач ставить під сумнім наявність вказаних доказів у позивача.

У клопотанні, яке надійшло до суду 25.09.2024, позивач просить суд оглянути оригінали договору поставки №19ДО59546 від 15.02.2019, протоколу розбіжностей від 15.02.2019, додаткових угод №1 від 30.12.2019, №2 від 24.12.2020, №3 від 31.12.2021, специфікації №1 від 10.01.2022, доручення №16 від 13.01.2022, видаткових накладних №150 від 13.01.2022, №280 від 20.01.2022, №221 від 18.01.2022, №302 від 21.01.2022, №298 від 21.01.2022, №303 від 21.01.2022, №484 від 28.01.2022, №526 від 31.01.2022, №8826 від 13.12.2021, №9026 від 21.12.2021, які додано до цього клопотання.

29.11.2024 за вх.№8626/24 господарський суд одержав від позивача оригінал видаткової накладної № 160 від 14.01.2022.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 02.12.2024 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи.

Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харкові, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.02.2019 між ДП «Ілліч-Агро Донбас» (покупець, відповідач) та ТОВ «Агроаксіал» (в подальшому найменування змінено на ТОВ «Лідекс») (постачальник, позивач) укладено договір поставки №19Д059546 з протоколом розбіжностей.

За цим договором постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки, автотранспортних засобів (надалі товар) на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура товару зазначається в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (надалі специфікації) або в заявках на поставку певного товару (надалі заявка) (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP склад покупця, за адресою Донецька обл., смт. Нікольське, вул. Пушкіна, 13, згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010, якщо інші умови поставки не зазначені у відповідній специфікації до цього договору. Строки поставки товару зазначаються у специфікаціях або в заявках до цього договору. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару, яка підтверджується видатковими накладними (п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договору).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях або в заявках і містять всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням товару. Допускається поставка товару на підставі заявки (без укладення специфікації) на суму, що не перевищує 100 000 грн за один календарний місяць. Загальна вартість товару за цим договором (вартість договору) складається з вартості всього поставленого постачальником товару відповідно до специфікацій та заявок покупця до цього договору і визначається у видаткових накладних (п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору).

Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної, якщо інший порядок оплати не зазначений у специфікації, але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня 2020 року. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2019), п. 5.2 договору).

Постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку передачі товару оригінали наступних документів: транспортні та супровідні документи, документ (сертифікат, паспорт, атестат, посвідчення, свідоцтво, лист відповідності) постачальника або виробника (якщо постачальник не є виробником), що підтверджує якість товару, видаткову накладну (в 2-х примірниках), інші документи передбачені чинним законодавством. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару не вважаються виконаними до надання документів, зазначених в п. 6.4 договору (п. 6.4 з урахуванням протоколу розбіжностей, п.6.5 договору).

Всі заявки, повідомлення, листування, вимоги, запити, будь-яка інша документація (надалі повідомлення) повинні оформлюватися письмово з обов`язковим дотриманням наступних умов: мати дату, вихідний номер документа, підпис уповноваженого представника із зазначенням посади та посилання на документ, який уповноважує таку особу на вчинення відповідних дій і направлятися на адреси: якщо повідомлення направляється постачальнику: адреса вул. Козацька, буд. 116, оф. 108, м. Київ, 03118; якщо повідомлення направляється покупцю: адреса 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, буд. 15, кімн. 405, електронна адреса 34550446@mail.gov.ua. З метою прискорення обміном інформацією, копія повідомлення обов`язково направляється на вищевказані електронні адреси. Кожна сторона зобов`язана повідомити іншу сторону про нову адресу (в т.ч. електронну) в разі її зміни протягом 2 (двох) днів з моменту таких змін. Повідомлення про зміну адреси (в т.ч. електронної) діє, якщо виконано з дотриманням вимог даного пункту договору. Заявка на поставку певного товару вважається обов`язковою для виконання постачальником з моменту отримання покупцем підтвердження щодо її виконання на електронну пошту покупця. В окремих випадках допускається поставка певного товару на підставі заявки, погодженою сторонами в усній формі (розд. 12 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (в тому числі гарантійних) та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.13.1 договору з урахуванням додаткових угод № 1 від 30.12.2019, №2 від 24.12.2020, № 3 від 31.12.2021).

У специфікації № 1 від 10.01.2022 до договору сторонами погоджено, зокрема, найменування товару, що поставляється, та його кількість: крило долота 92 шт., накладка задня стійки долота 80 шт., грудина стійки долота 17 шт., долото 143 шт., долото 28 шт., грудина стійки долота 14 шт., крило долота 21 шт., грудина стійки долота 28 шт., загальну вартість товару 209 425,08 грн, порядок оплати 100% вартості товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару.

За період з 13.01.2022 по 31.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 431 515,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №150 від 13.01.2022 на суму 209 425,08 грн (специфікація № 1 від 10.01.2022), №160 від 14.01.2022 на суму 20 650 грн, №221 від 18.01.2022 на суму 24 830 грн, №280 від 20.01.2022 на суму 12 640 грн, №298 від 21.01.2022 на суму 32 848 грн, №302 від 21.01.2022 на суму 49 000 грн, №303 від 21.01.2022 на суму 9 260 грн, №484 від 28.01.2022 на суму 47 397 грн, №526 від 31.01.2022 на суму 25 465 грн, які підписані обома сторонами та засвідчені їх печатками. Товар отримано комірником відповідача ОСОБА_1 на підставі доручення № 16 від 13.01.2022.

Також позивач зареєстрував в ЄРПН відповідні податкові накладні від 13.01.2022 № 150, від 14.01.2022 № 182, від 18.01.2022 № 233, від 21.01.2022 № 326, № 327, № 328, від 28.01.2022 № 523, від 31.01.2022 № 560 за господарськими операціями з поставки товару, про що свідчать квитанції про їх прийняття податковим органом.

За змістом позову та відповіді на відзив позивач зазначив, що 18.01.2022 відповідачем здійснено платіж в розмірі 115 000 грн, 10.02.2022 15 220 грн, 17.02.2022 9 300 грн (на загальну суму 139 520 грн), з яких 135 882,90 грн зараховано в рахунок погашення боргу, який існував у відповідача на початок 2022 року, а 3 637,10 грн в рахунок погашення боргу відповідача за першою поставкою у 2022 році на суму 209 425,08 грн (видаткова накладна №150 від 13.01.2022), у зв`язку з чим борг відповідача за цією поставкою склав 205 787,98 грн. Про здійснення відповідачем цих платежів свідчить виписка по рахунку позивача за період 26.07.2021 до 18.02.2022.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено оплату товару в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 431 515,08 грн, інфляційні втрати - 112 851,67 грн, 3% річних - 23 596,59 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

При цьому, загальний розмір боргу 431 515,08 грн, який заявлено до стягнення, визначений позивачем без урахування переплати в розмірі 3 637,10 грн (яку зараховано ним в рахунок погашення боргу відповідача за видатковою накладною №15 від 13.01.2022).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір поставки №19Д059546 від 15.02.2019 (з протоколом розбіжностей) та специфікацію № 1 від 10.01.2022 до нього. Строк дії договору встановлений до 31.12.2023 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 30.12.2019, №2 від 24.12.2020, № 3 від 31.12.2021).

Під час дії договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 431 515,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №150 від 13.01.2022 на суму 209 425,08 грн (специфікація № 1 від 10.01.2022), №160 від 14.01.2022 на суму 20 650 грн, №221 від 18.01.2022 на суму 24 830 грн, №280 від 20.01.2022 на суму 12 640 грн, №298 від 21.01.2022 на суму 32 848 грн, №302 від 21.01.2022 на суму 49 000 грн, №303 від 21.01.2022 на суму 9 260 грн, №484 від 28.01.2022 на суму 47 397 грн, №526 від 31.01.2022 на суму 25 465 грн.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній у період здійснення поставки товару).

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній у період здійснення поставки товару), згідно з яким найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також у цьому пункті Положення визначено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, та відображають реальні господарські операції.

Зазначені вище видаткові накладні містять такі реквізити, як дату їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цими накладними, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю їх виміру (поставка запасних частин до сільськогосподарської техніки, автотранспортних засобів з зазначенням їх найменування, кількості та ціни), підставу для здійснення господарських операцій (договір № 19Д059546 від 15.02.2019), підписані з боку позивача завідувачем складу Галич О.А., з боку відповідача - комірником Маленко О.М. та скріплені печатками підприємств сторін.

При цьому, повноваження комірника відповідача Маленко О.М. підтверджуються дорученням № 16 від 13.01.2022 (зі строком до 01.03.2022), згідно з яким його уповноважено представляти інтереси відповідача у відносинах з позивачем в рамках виконання договору № 19Д059546 від 15.02.2019, для чого надано права: отримувати товарно-матеріальні цінності, підписувати необхідні документи, пов`язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей.

Одночасно, печатка підприємства відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (тобто вона може бути відповідним доказом для ідентифікації особи), та є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції за видатковими накладними (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 28.03.2023 у справі № 916/2492/21).

Таким чином, наявні у справі видаткові накладні є такими, що оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарські операції та, за висновком суду, є належними та допустимими доказами поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 431 515,08 грн.

Також позивач зареєстрував в ЄРПН відповідні податкові накладні від 13.01.2022 № 150, від 14.01.2022 № 182, від 18.01.2022 № 233, від 21.01.2022 № 326, № 327, № 328, від 28.01.2022 № 523, від 31.01.2022 № 560 за господарськими операціями з поставки товару, про що свідчать квитанції про їх прийняття податковим органом.

Згідно з п. 201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 922/2417/22).

Отже, виходячи з презумпції добросовісності платника податків, яка полягає у тому, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними і повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, суд вважає, що така обставина як реєстрація зазначених вище податкових накладних, які кореспондують видатковим накладним, додатково підтверджує поставку товару за спірними видатковими накладними.

Поряд з цим, в процесі розгляду справи позивач надав до суду оригінали договору поставки №19ДО59546 від 15.02.2019, протоколу розбіжностей від 15.02.2019, додаткових угод №1 від 30.12.2019, №2 від 24.12.2020, №3 від 31.12.2021, специфікації №1 від 10.01.2022, видаткових накладних №150 від 13.01.2022, №160 від 14.01.2022, №280 від 20.01.2022, №221 від 18.01.2022, №302 від 21.01.2022, №298 від 21.01.2022, №303 від 21.01.2022, №484 від 28.01.2022, №526 від 31.01.2022, доручення №16 від 13.01.2022, які оглянуто судом та встановлено, що наявні у справі копії цих документів відповідають оригіналам.

З огляду на умови п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2019, п. 5 специфікації № 1 від 10.01.2022, строк оплати відповідачем товару настав: за видатковими накладними №150 від 13.01.2022 на суму 209 425,08 грн 14.03.2022, №160 від 14.01.2022 на суму 20 650 грн 15.03.2022, №221 від 18.01.2022 на суму 24 830 грн 21.03.2022 (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України), №280 від 20.01.2022 на суму 12 640 грн 21.03.2022, №298 від 21.01.2022 на суму 32 848 грн, №302 від 21.01.2022 на суму 49 000 грн, №303 від 21.01.2022 на суму 9 260 грн 22.03.2022, №484 від 28.01.2022 на суму 47 397 грн 29.03.2022, №526 від 31.01.2022 на суму 25 465 грн 01.04.2022.

Визначаючи строк оплати товару за видатковими накладними №160 від 14.01.2022, №280 від 20.01.2022, №221 від 18.01.2022, №302 від 21.01.2022, №298 від 21.01.2022, №303 від 21.01.2022, №484 від 28.01.2022, №526 від 31.01.2022, суд виходив з умов п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2019 щодо здійснення оплати товару протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної, оскільки поставка товару за цими накладними відбулась без укладення відповідної(их) специфікації(ій) та, відповідно, інший порядок оплати товару не встановлений. Одночасно, умова «…але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня 2020 року», яка зазначена в цьому ж пункті договору, не може врегульовувати відносини, які склались у 2022 році (спірні поставки відбулись у 2022 році), та є не застосовною у цьому випадку.

Обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 427 877,98 грн з урахуванням переплати в розмірі 3 637,10 грн за поставки товару попередніх періодів (431 515,08 грн (загальна сума поставок) 3 637,10 грн (переплата) = 427 877,98 грн (борг)), про яку зазначив позивач у заявах по суті справи (у позові та відповіді на відзив), проте помилково визначив розмір основного боргу без її урахування.

Посилання відповідача на відсутність підстав для застосування ст. 625 ЦК України, оскільки сторонами не було погоджено істотні умови поставки товару (предмет договору та ціну товару) на січень 2022 року на суму 222 090 грн (видаткові накладні №160 від 14.01.2022, №221 від 18.01.2022, №280 від 20.01.2022, №298 від 21.01.2022, №302 від 21.01.2022, №303 від 21.01.2022, №484 від 28.01.2022, №526 від 31.01.2022) шляхом укладення відповідної специфікації, та на те, що поставка товару відбулась в іншому місці, ніж визначено договором, судом до уваги не прийнято з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №922/3303/21 та від 30.08.2022 у справі №918/772/21). Таким чином, визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Договір поставки № 19Д059546 від 15.02.2019 підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств, визначає умови у т.ч. про його предмет (розд. 1), ціну і загальну вартість товару (розд. 4), виконувався сторонами шляхом поставки позивачем та прийняття відповідачем товару як у 2021 році (видаткові накладні № 7763 від 04.11.2021, № 7832 від 08.11.2021, № 7797 від 12.11.2021, № 8098 від 16.11.2021, № 8826 від 13.12.2021, № 9026 від 21.12.2021), так і у 2022 році (видаткові накладні №150 від 13.01.2022, №160 від 14.01.2022, №280 від 20.01.2022, №221 від 18.01.2022, №302 від 21.01.2022, №298 від 21.01.2022, №303 від 21.01.2022, №484 від 28.01.2022, №526 від 31.01.2022), здійснення відповідачем оплати товару (виписка по рахунку позивача за період 26.07.2021 до 18.02.2022), тобто є укладеним, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Одночасно, спірні поставки товару мали місце у 2022 році та зважаючи на те, що строк дії договору № 19Д059546 від 15.02.2019 встановлений до 31.12.2023 (з урахуванням його продовження), а видаткові накладні містять посилання на договір № 19Д059546 від 15.02.2019, є такими, що здійснені в межах цього договору.

Договір № 19Д059546 від 15.02.2019, зокрема, передбачає, що поставка товару здійснюється на умовах (у т.ч. щодо номенклатури, кількості, ціни та загальної вартості), визначених у специфікаціях або заявках в письмовій формі (у разі, якщо вартість товару, що поставляється за один календарний місяць, не перевищує 100 000 грн) (п.п. 2.1, 4.1, 4.2, 12.4), а в окремих випадках в заявках, погоджених сторонами в усній формі (п. 12.5), на склад покупця за адресою Донецька обл., смт. Нікольське, вул. Пушкіна, 13 (якщо інші умови поставки не зазначені у відповідній специфікації) (п.3.1).

Також договір передбачає, що видаткові накладні є підтвердженням переходу права власності на товар (п.3.4), в них визначається загальна вартість товару (п.4.4) та з їх підписанням пов`язується строк оплати товару (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2019).

У цьому випадку, номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару, місце поставки товару (НП 1, ДП «Ілліч-Агро Донбас», смт. Нікольське) визначені у видаткових накладних, які підписані уповноваженим представником відповідача. Підстави вважати, що представник відповідача, отримуючи товар в асортименті, за кількістю та ціною, в місці, які визначені у видаткових накладних, діяв всупереч інтересам підприємства відповідача відсутні. Зокрема, відповідачем не надано до суду ані доказів проведення службового розслідування щодо комірника відповідача ОСОБА_1 , ані доказів притягнення його до дисциплінарної відповідальності з питань, пов`язаних з отриманням ним товару за спірними накладними.

Приймаючи до уваги викладене, підписання відповідачем видаткових накладних без жодних зауважень та заперечень щодо номенклатури, кількості, ціни та загальної вартості товару, місця поставки товару (які згідно п.12.5 договору можуть визначатись у т.ч. у попередніх заявках в усній формі (а не тільки згідно специфікації(ій)), свідчить про погодження сторонами умов поставки та про виникнення у відповідача зобов`язання з оплати отриманого товару у встановлений договором строк.

Посилання відповідача на відсутність доказів передання разом з товаром супровідних документів, передбачених п.6.4 договору, судом до уваги не прийнято з огляду на наступне.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У розд. 6 договору сторонами обумовлено застосування Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7, затв. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затв. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7.

У п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затв. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (зі змінами та доповненнями), визначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п. 14).

У п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затв. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (зі змінами та доповненнями), приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Приймаючи до уваги те, що акти про фактичну якість і комплектність, наявність продукції, що надійшла, із зазначенням про відсутність супровідних документів на товар відповідачем до суду не надано, докази, що підтверджують заявлення відповідачем претензій про відсутність супровідних документів та встановлення позивачу розумного строку для передання таких документів, у матеріалах справи також відсутні, з огляду на те, що відповідач не відмовився від товару та прийняв його без жодних зауважень та заперечень, суд вважає, що всі передбачені договором документи ним були отримані.

Посилання відповідача на втрату первинної документації через знищення будівлі офісу, в якій вони знаходились, та неможливість підтвердження обставин поставки товару, судом до уваги не прийнято, оскільки в матеріалах справи наявні як копії, так і оригінали всіх первинних документів, що стосуються виконання договору №19Д059546 від 15.02.2019 (в межах предмета спору у цій справі) та на підставі яких судом встановлені обставини щодо поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Саме лише відсутність таких документів у відповідача не є підставою для невиконання ним свого зобов`язання з оплати отриманого товару. Одночасно, відповідач не позбавлений можливості звернутися до позивача з метою отримання дублікатів документів та/або міг ознайомитись з ними у т.ч. за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Посилання відповідача на те, що виписка по рахунку позивача за період 26.07.2021 до 18.02.2022 не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить реквізити, передбачені п. 63 розд. ІV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затв. постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, є безпідставними. Ця виписка містить такі реквізити, як: назва документа, найменування клієнта, номер його рахунку, код валюти, період, за який сформований документ, зміст та обсяг операцій (у т.ч. призначення платежів з зазначенням підстав їх здійснення), дата та час операцій, найменування кореспондента (з зазначенням його реквізитів), номер платіжних документів, на підставі яких ним здійснено платежі, інформацію про банк, який сформував виписку (назва, штамп банку та інші реквізити), яких, за висновком суду, достатньо для визнання її належним та допустимим доказом на підтвердження здійснення відповідачем оплати товару. При цьому, виписка сформована позивачем в електронному вигляді в системі «Клієнт-Банк», тобто форма та зміст такого банківського документу в частині тих реквізитів (зокрема, підпису особи, яка брала участь у складанні виписки), що заповнюються автоматично згідно з алгоритмом, затвердженим банком, жодним чином не залежить від позивача.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 427 877,98 грн, а отже про їх задоволення.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних втрат, який додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог та згідно з яким позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 112 851,67 грн за загальний період березень 2022 року грудень 2023 року (на суму боргу за кожною видатковою накладною окремо), перевірено судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок 3% річних, який додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог та згідно з яким позивачем нараховано 3% річних в розмірі 23 596,59 грн за загальний період 15.03.2022 по 19.01.2024 (на суму боргу за кожною видатковою накладною окремо), перевірено судом та встановлено, що позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України та неправильно визначено початкову дату нарахування 3% річних за поставкою згідно видаткової накладної №221 від 18.01.2022 (21.03.2022, тоді як останній день строку оплати припав на 19.03.2022, який є вихідним днем (субота) та переноситься на перший робочий 21.03.2022 (понеділок), відповідно, прострочення відповідача розпочалось (та одночасно право позивача на нарахування 3% річних виникло) з наступного дня після настання строку оплати 22.03.2022).

Тому господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних за загальний період 15.03.2022 по 19.01.2024 складає 23 592,50 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 112 851,67 грн та 3% річних в розмірі 23 592,50 грн, а отже і про їх задоволення.

Клопотання позивача про витребування у відповідача належним чином завірених копій податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2022 року березень 2024 року та додатків №1 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року березень 2024 року відхилено судом, з огляду на недодержання позивачем вимог ст.81 ГПК України в частині зазначення заходів, яких позивач вжив для отримання цих доказів самостійно, надання доказів самостійного вжиття таких заходів (та (або) наведення причин неможливості самостійного їх отримання).

Клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів договору поставки №19ДО59546 від 15.02.2019, додаткових угод від 30.12.2019, 24.12.2020, 31.12.2021 та специфікації №1 від 10.01.2022 до нього, відхилено судом, з огляду на те, що позивачем самостійно надано до суду оригінали цих документів разом з клопотанням за вх.№7051/24 від 25.09.2024, у зв`язку з чим необхідність витребування їх судом відсутня.

Щодо судових витрат.

За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 01.01.2024 - 3 028 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання до господарського суду позову з (первісною) ціною 602 531,13 грн становить 7 230,37 грн з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд»).

На підставі платіжної інструкції № 37421 від 17.01.2024 за подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 8 934,39 грн, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом (переплата складає 1 704,02 грн).

За наслідками прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову склала 567 963,24 грн (у заяві про зменшення розміру позовних вимог вказано 545 973,56 грн, що є арифметичною помилкою, допущеною під час додавання сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат), а розмір судового збору за розгляд зменшених позовних вимог 6 815,56 грн (виходячи з якого здійснюється його подальший розподіл).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги викладене та результат вирішення справи (часткове задоволення позову), судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача - 6 771,86 грн, на позивача 43,70 грн в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Решту судового збору в розмірі 2 382,71 грн може бути повернуто позивачу за його клопотанням в порядку п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, кім. 405, ідент.код 34550446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» (03022, м. Київ, вул. Козацька, 116, оф. 108, ідент.код 39080172) основний борг в розмірі 427 877 (чотириста двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 98 коп., інфляційні втрати в розмірі 112 851 (сто дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 23 592 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн 50 коп., судовий збір у розмірі 6 771 (шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн 86 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02.12.2024.

Суддя Л.В. Ніколаєва