Рішення

від 20.02.2025 по справі 905/63/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 м. Харків Справа № 905/63/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» за вх.№8793/24 від 09.12.2024 про ухвалення додаткового рішення

у справі №905/63/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» (03022, м. Київ, вул. Козацька, 116, оф. 108)

до відповідача Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, кім. 405)

про стягнення 567 963,34 грн

без повідомлення (виклику) сторін

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.12.2024 у справі №905/63/24 позов ТОВ «Лідекс» задоволено частково. Стягнуто з ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь ТОВ «Лідекс» основний борг у розмірі 427 877,98 грн, інфляційні втрати в розмірі 112 851,67 грн, 3% річних у розмірі 23 595,50 грн та судовий збір 6 771, 86 грн. В решті позову відмовлено.

Повне рішення складено 02.12.2024.

Питання щодо витрат позивача на правову допомогу, які згідно з орієнтовним розрахунком складають 20 000 грн, не вирішувалось судом з огляду на зазначення у позові про надання доказів понесених витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.12.2024 за вх. № 8793/24 господарський суд одержав заяву позивача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 9 585 грн.

11.12.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою у т.ч. прийнято до розгляду заяву ТОВ «Лідекс» за вх. № 8793/24 від 09.12.2024 про ухвалення додаткового рішення за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. При цьому, в цій ухвалі господарським судом зроблено висновки щодо дотримання позивачем встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу з доказами на підтвердження їх понесення.

17.12.2024 за вх.№07-07/11058/24 господарський суд одержав клопотання відповідача, в якому останній просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 9 585 грн до 4 000 грн з посиланням на те, що заявлений розмір витрат є завищеним, не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості їхнього розміру, пропорційності до предмета позову з урахуванням категорії справи, яка не є складною, відсутності необхідності у спеціальних правових знаннях у такій категорії спорів та витрачання значного часу для підготовки позовної заяви та відповіді на відзив (яка повністю повторює обґрунтування, викладене у позовній заяві), розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та становить надмірний тягар для відповідача, який втратив майже все майно у зв`язку з бойовими діями на території Донецької області (про що було зазначено у відзиві на позов).

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивачем не надано до суду доказів сплати витрат на правничу допомогу.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 20.02.2025 господарським судом підписано додаткове рішення без його проголошення.

Додаткове рішення ухвалено з перевищенням строку, встановленого ст. 244 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків (ракетні обстріли, відсутність електропостачання), особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати згідно зі ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, у ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, згідно з яким інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 5 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Тобто під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також звернула увагу на те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

З договору про надання правової допомоги №24/07-2020 від 24.07.2020, укладеного між ТОВ «Агроаскіл» (в подальшому найменування змінено на ТОВ «Лідекс») (клієнт) та Шереметом М.П. (адвокат) вбачається, що адвокат зобов`язується надавати усіма законними методами та способами правову допомогу клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов`язані з її наданням, в обсязі та на умовах, визначених договором.

На виконання п.1.1 даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень представляти інтереси клієнта на умовах визначених цим договором з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення (пп.1.1.1 п. 1.1 договору).

Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації, проведення правового аудиту, розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом, захист від протиправних дій третіх осіб, представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта та надавати інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору (п.1.2 договору).

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгодженні сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи, яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору та обчислюється виходячи з кількості годин надання послуг. У разі виконання адвокатом окремих дій, які за часом становлять менше однієї години, а також менше ніж 1 година 30 хвилин сторони домовились, що така вартість послуг розраховується виходячи з вартості однієї години. У разі виконання адвокатом окремих дій, які за часом становлять більше ніж 1 година 30 хвилин розраховується виходячи з вартості двох годин (п.4.2 договору).

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 4.3 договору).

Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, зразком якого є додаток 2 до цього договору (п. 4.6 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 (п.5.1 договору з урахуванням додаткових угод №2 від 31.12.2021, №3 від 30.12.2022, №4 від 30.12.2023).

У додатку № 1 до договору (в редакції від 01.01.2024) погоджено, що вартість однієї години надання послуг з представництва та захисту інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції (поза межами Київської області), складання претензій, відповіді на претензію, юридичної експертизи договорів та інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку, складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзивів на позовну заяву, відповідей на відзив, заперечень, складання апеляційних та касаційних скарг тощо становить 30% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акту приймання-передачі послуг, який складає 7 100 грн (2 130 грн/1 год.).

19.01.2024 та 09.04.2024 адвокатом Шереметом М.П. та ТОВ «Лідекс» складено та підписано акти приймання-передачі наданих послуг, згідно з якими адвокат передав, а клієнт прийняв такі послуги: складання позовної заяви до Господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості за договором поставки №19ДО59546 від 15.02.2019 з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» - 6 390 грн (2 130 грн х 3 год.); складання відповіді на відзив до Господарського суду Донецької області у справі №905/63/24 про стягнення заборгованості за договором поставки №19ДО59546 від 15.02.2019 з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - 3 195 грн (2 130 грн х 1,5 год.).

В актах зазначено, що їх підписанням клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень договору про надання правової допомоги №24/07-2020 від 24.07.2020, а також не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цих актах.

Представництво інтересів позивача у суді здійснювалося адвокатом Шереметом М.П., який має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва №8287/10 від 08.10.2019 (згідно даних ЄРАУ) та діяв у суді на підставі ордеру серії АІ №1531390 від 19.01.2024.

Отже, витрати позивача на правничу допомогу є підтвердженими та такими, що пов`язані з розглядом справи, а їх розмір, за висновком суду, відповідає критеріям, визначеним як ч. 4 ст. 126, так і ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Посилання відповідача на неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу не прийняті судом до уваги, оскільки в межах провадження у цій справі, яка хоча і є малозначною за ціною позову та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, і не є складною з урахуванням її категорії, кількості доказової бази та нормативного регулювання відносин, що склались між сторонами, адвокатом надано клієнту кваліфіковану правову допомогу щодо складання позовної заяви та відповіді на відзив (яка містить пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, а не повторює зміст позовної заяви як помилково зазначено відповідачем), необхідну для здійснення захисту його порушених прав та законних інтересів.

При цьому, на думку суду, час, що витрачений адвокатом на надання послуг зі складання позовної заяви та відповіді на відзив (3 год. та 1,5 год. відповідно) був об`єктивно необхідний та достатній для складання цих документів з урахуванням їх змісту, а вартість таких послуг 9 585 грн, яка визначена у процентному співвідношенні (30%) до розміру однієї мінімальної заробітної плати (7 100 грн з 01.01.2024 згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»), є цілком співрозмірною з рівнем складності справи та наданих послуг, обсягом таких послуг, тобто не є завищеною у т.ч. у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідачем не наведено належного обґрунтування щодо неспівмірності визначеного заявником розміру витрат на правову допомогу, не доведено обставини, за наявності яких суд має підстави визначити інший розмір витрат на правову допомогу, ніж той, що доведений позивачем (у цьому випадку на рівні 4 000 грн), зокрема, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого фінансового стану, які б свідчили про те, що заявлений розмір витрат на правову допомогу становить для нього надмірний фінансовий тягар. Доводи відповідача зводяться до незгоди з розміром визначених позивачем витрат на правничу допомогу та по суті є суб`єктивною оцінкою сторони відповідності таких витрат визначеним процесуальним законодавствам критеріям. Одночасно, незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх неспівмірності, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання відповідача на відсутність доказів оплати витрат на правничу допомогу не прийняті судом до уваги, з огляду на правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Тобто, відсутність доказів сплати позивачем за надану професійну правничу допомогу не впливає на розподіл цих витрат.

На підставі п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову у цій справі, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача у розмірі 9 523,55 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» за вх.№8793/24 від 09.12.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, кім. 405, ідент.код 34550446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідекс» (03022, м. Київ, вул. Козацька, 116, оф. 108, ідент.код 39080172) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9 523 (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять три) грн 55 коп.

3. В решті заяви відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 20.02.2025.

Суддя Л.В. Ніколаєва