Постанова

від 20.11.2024 по справі 917/1297/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1297/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.,

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Литвин П.В.

відповідача - Савченко Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 (у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Россолов В.В., Склярук О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України», Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (надалі - ПрАТ «Гадячгаз», Відповідач, Скаржник) про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (надалі - Типовий договір) за період 01.05.2022 - 31.05.2022 у розмірі 6 548 767,78 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем вартості отриманого газу за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в обсязі 144,02100 тис. куб. м на загальну суму 6 548 767,78 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

2.2. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що постачання природного газу ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» у спірний період відбувалося за відсутності правових підстав. Суд виходив з того, що станом на 01.05.2022 у ПрАТ «Гадячгаз» була прострочена заборгованість перед ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України», яке виконувало функції постачальника «останньої надії», у розмірі 66 828 009,77 грн. Крім того, граничний строк постачання природного газу в рамках договору постачальника «останньої надії» на цю дату вже сплив. За позицією суду першої інстанції, укладення нового договору постачання природного газу між сторонами за таких умов було неможливим, а після спливу граничного строку постачання, Позивач мав обов`язок припинити постачання природного газу, оскільки правові підстави для продовження таких дій були відсутні.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ПрАТ «Гадячгаз» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 6 548 767,78 грн заборгованості.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постачання природного газу ТОВ «Газопостачальною компанією «Нафтогаз України» за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 відбулося відповідно до положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», у статусі постачальника «останньої надії», що дозволяє стягнути заборгованість за надані послуги в договірному порядку.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У своїй касаційній скарзі ПрАТ «Гадячгаз» просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

3.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Гадячгаз» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, п.2.5 розділу VI Правил постачання природного газу, пунктів 3.3, 11.1 Типового договору без урахування висновків викладених у постановах від 16.08.2023 у справі № 640/15656/20, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22 щодо підставності постачання ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» природного газу як постачальником «останньої надії» за період з 01.05.2022-31.05.2022;

- неповне дослідження судом апеляційної інстанції доказів у справі, що спричинило неправильне вирішення спору.

3.4. 30.09.2024 від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

3.5. 10.10.2024 від ПрАТ «Гадячгаз» надійшли додаткові пояснення у справі. Оскільки такі пояснення подано Відповідачем поза межами строку, встановленого ухвалою Суд від 16.09.2024, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, останні долучаються до матеріалів справи, однак залишається без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.

3.6. 23.10.2024 від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшли додаткові пояснення.

3.7. 30.10.2024 від ПрАт «Гадячгаз» надійшли додаткові пояснення у справі.

3.8. 12.11.2024 від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшли додаткові пояснення щодо судової практики у аналогічних спорах. Оскільки такі пояснення подано Позивачем поза межами строку, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, останні долучаються до матеріалів справи, однак залишається без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання газу на території України.

4.2. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

4.3. ПрАТ «Гадячгаз» перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» станом на 01.05.2022 мало заборгованість перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

4.4. За твердженням Позивача, між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», та ПрАТ «Гадячгаз», як споживачем, укладено Типовий договір, за умовами якого Позивачем поставлено у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природний газ в обсязі 144,02100 тис. куб. м, який Відповідач не оплатив.

4.5. На підтвердження факту включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого ним газу до портфеля постачальника «останньої надії», Позивач надав лист оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X420000000001U; відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X420000000001U.

4.6. У листі оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 надано інформацію, зокрема по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56Х420000000001U, що споживач ПрАТ «Гадячгаз» був внесений до портфеля постачальника «останньої надії» у періоди з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022.

4.7. За переконанням Позивача, обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56Х420000000001U за період з 01.11.2021 до 31.05.2022 внесені в алокацію постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х420000000001U) та становлять: з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 144,02100 тис. куб. м.

4.8. Звертаючись до господарського суду з позовною заявою Позивач вказує про несплату ПрАТ «Гадячгаз» вартості поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природного газу в сумі 6 548 767,78 грн. У зв`язку з чим ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути відповідну заборгованість у судовому порядку.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є стягнення з ПрАТ «Гадячгаз» вартості поставленого природного газу за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в обсязі 144,021 тис. куб. м на загальну суму 6 548 767,78 грн.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» обґрунтовує свої вимоги наявністю договірних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі Типового договору. Позивач вказує, що у зазначений період постачання природного газу здійснювалося у договірному порядку відповідно до умов, передбачених Типовим договором, і, відповідно, вартість газу підлягає сплаті за погодженими сторонами тарифами.

5.3. Господарський суд Полтавської області, оцінюючи правовідносини сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» у травні 2022 року в межах договірних зобов`язань за Типовим договором.

Суд першої інстанції вказав, що станом на 01.05.2022:

- ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» завершило постачання природного газу як постачальник «останньої надії» ще 28.02.2022 після закінчення граничного строку, встановленого Типовим договором;

- у ПрАТ «Гадячгаз» існувала заборгованість перед Позивачем у розмірі 66 828 009,77 грн.

Зазначене, за висновком місцевого господарського суду, відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС унеможливлює подальше постачання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу як постачальником «останньої надії» в договірному порядку.

5.4. Водночас Східний апеляційний господарський суд визнав висновки суду першої інстанції необґрунтованими.

Колегія суддів виходила з того, що:

- обмеження, передбачені статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу», щодо постачання природного газу за наявності простроченої заборгованості, не поширюються на споживачів, які здійснюють виробництво теплової енергії, до яких належить ПрАТ «Гадячгаз»;

- незважаючи на те, що постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відбувалося поза межами строку, передбаченого для дій постачальника «останньої надії», такі обставини не виключають договірного характеру правовідносин між сторонами, визначеного умовами Типового договору.

Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов висновку, що постачання природного газу у травні 2022 року мало договірний характер, і відповідна сума підлягає сплаті на умовах Типового договору.

5.5. ПрАТ «Гадячгаз» у касаційній скарзі стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, пункт 2.5 розділу VI Правил постачання природного газу, а також пункти 3.3 і 11.1 Типового договору. Зокрема, на думку Скаржника, постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у травні 2022 року не може розглядатися як договірне, оскільки воно суперечить встановленим законом обмеженням.

Позиція Скаржника ґрунтується також на висновках Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 640/15656/20 від 16.08.2023, № 913/264/23 та № 913/283/23 від 19.06.2024, а також № 910/1007/22 від 07.08.2024. ПрАТ «Гадячгаз» вважає, що апеляційний суд неповно дослідив матеріали справи та неправильно визначив правову природу спірних правовідносин.

5.6. Ураховуючи обставини справи та наведені аргументи ключовими питаннями для дослідження є: Чи поширюються на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» права та обов`язки постачальника «останньої надії» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022? Якщо такі права та обов`язки не поширюються, яка правова природа постачання природного газу у зазначений період? Чи підлягає сплаті постачальнику вартість такого поставленого природного газу?

Щодо питання поширення на ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» прав та обов`язків постачальника «останньої надії» у період постачання ПрАТ «Гадячгаз» природного газу з 01.05.2022 по 31.05.2022.

5.7. Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

5.8. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

5.9. Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

5.10. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

5.11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у правовідносинах, які склалися, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником «останньої надії», оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу; третя особа - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є оператором газотранспортної системи, оскільки 24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»« на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

5.12. При цьому судами встановлено, що Відповідач, зареєстрований в інформаційній платформі і у спірний період не подавав відомості щодо наявності у нього постачальників природного газу.

5.13. Пунктами 2, 3 глави 1 розділу І КГС передбачено, що цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

5.14. У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

5.15. Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

5.16. Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов`язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім`я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.

5.17. Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника «останньої надії»; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).

5.18. Крім того, пункт 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

5.19. Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

5.20. Абзацами 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

5.21. Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.

5.22. Згідно з пунктом 3.3. розділу ІІІ Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

5.23. Відповідно до положень пункту 11.1 розділу ХІ Типового договору дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

5.24. У пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що у разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

5.25. Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

5.26. Отже, наведені вище положення діючого законодавства та умови Типового договору свідчать про:

- встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості;

- неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шістдесяти добового терміну протягом календарного року;

- встановлений законодавством механізм припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шістдесяти добового терміну постачання.

5.27. Зазначений правовий висновок щодо застосування статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» викладено Верховним Судом також у постановах від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22.

5.28. Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі №640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника «останньої надії» є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов`язки перед споживачем. Постачальник «останньої надії» не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.

5.29. Суд акцентує увагу на тому, що постачальник «останньої надії» не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії». Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії».

Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку.

5.30. Оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» вже здійснювало постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022), Позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу Відповідачу у статусі постачальника «останньої надії», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії»: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 3.3 Типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункт 5 розділу VI Правил).

5.31. При цьому, як зазначено вище, за змістом частини другої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (з урахуванням змін, внесених Законом № 2479-IX від 29.07.2022).

5.32. Суд враховує, що зміни до Закону України «Про ринок природного газу», які включили операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 по 28.02.2022. Відтак, на період із 01.05.2022 по 31.05.2022 ці зміни не впливають на правову оцінку обставин справи.

5.33. Таким чином, у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником «останньої надії», за відсутності підстав для застосування передбачених частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та таким споживачем є неправомірним.

5.34. За встановленими судами обставинами, станом на 01.05.2022 ПрАТ «Гадячгаз» мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 66 828 009,77 грн.

5.35. Суд першої інстанції визначив наведену обставину як окрему підставу для неможливості постачання ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» природного газу ПрАТ «Гадячгаз» як постачальником «останньої надії» з 01.05.2022 по 31.05.2022.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції, встановивши, що Відповідач є споживачем, який здійснює виробництво теплової енергії, та кваліфікувавши його як такого, що належить до категорії осіб, на яких поширюються виключення, передбачені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», помилково визначив правовий статус ПрАТ «Гадячгаз» у спірних правовідносинах.

5.36. Суд погоджується з аргументами Скаржника та зазначає, що така правова кваліфікація не відповідає положенням законодавства з огляду на таке.

5.37. Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу через газорозподільну систему на користь третіх осіб (замовників).

Оператор газорозподільної системи не є кінцевим споживачем природного газу та не використовує його у власній господарській діяльності.

Натомість споживач, який здійснює виробництво теплової енергії, закуповує природний газ як споживач для його використання у виробництві теплової енергії, яка постачається іншим споживачам через теплові мережі.

За встановленими судами обставинами та дослідженими доказами, ПрАТ «Гадячгаз» є оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу на користь третіх осіб. Таким чином, Відповідач не належить до категорії споживачів, які здійснюють виробництво теплової енергії в розумінні Закону України «Про ринок природного газу».

5.38. З огляду на те, що внесені згідно з Законом № 2479-IX від 29.07.2022 зміни до Закону України «Про ринок природного газу» в частині включення до переліку осіб «оператора газорозподільної системи» застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 по 28.02.2022, а станом на 01.05.2022 ПрАТ «Гадячгаз» мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 66 828 009,77 грн, в силу положень статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» у ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» також були відсутні правові підстави для постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» як постачальником «останньої надії» з 01.05.2022 по 31.05.2022.

5.39. На підставі наведеного Суд зазначає, що, оскільки станом на 01.05.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже здійснило постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника «останньої надії» (з 01.01.2022 до 28.02.2022), а ПрАТ «Гадячгаз» мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 66 828 009,77 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) було зобов`язане припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз».

5.40. Таким чином, після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було зобов`язане припинити постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз», а відтак, у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов`язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу».

Ураховуючи наведене, постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ПрАТ «Гадячгаз» у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору.

Щодо питання правової природи спожитого ПрАТ «Гадячгаз» природного газу та можливості стягнення постачальником його вартості.

5.41. Суди попередніх інстанцій за наслідками розгляду спору дійшли висновку про відсутність правових підстав для постачання ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» природного газу ПрАТ «Гадячгаз» з 01.05.2022 по 31.05.2022 як постачальником «останньої надії» в порядку Закону України «Про ринок природного газу».

Між тим суди дійшли протилежних висновків щодо правових наслідків неналежного застосування Позивачем статті 15 Закону України «Про ринок природного газу».

5.42. Так, за позицією суду першої інстанції, за умови постачання ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» природного газу ПрАТ «Гадячгаз» з 01.05.2022 по 31.05.2022 у позадоговірному порядку, у постачальника відсутні правові підстави для стягнення вартості поставленого природного газу в рамках даного спору.

5.43. Втім висновок суду першої інстанції, згідно з яким постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» ПрАТ «Гадячгаз» у період із 01.05.2022 по 31.05.2022 у позадоговірному порядку виключає правові підстави для стягнення його вартості, не відповідає фундаментальним принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.

5.44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач не заперечував факту отримання природного газу у зазначений період, а також не вчинив жодних дій, спрямованих на припинення такого постачання, що засвідчує його згоду на користування отриманим товаром.

5.45. За таких обставин визнання відсутності правових підстав для стягнення вартості поставленого природного газу суперечить принципу недопустимості зловживання правом, закріпленому у статті 13 Цивільного кодексу України, та порушує баланс інтересів сторін. У такий спосіб, ПрАТ «Гадячгаз», користуючись отриманим товаром, не може уникнути зобов`язання компенсувати його вартість, навіть якщо постачання відбулося поза межами договірних відносин.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що правова кваліфікація суду першої інстанції фактично дозволяє Відповідачу уникнути виконання зобов`язання, яке випливає з факту отримання природного газу, і тим самим створює умови для порушення принципів справедливості та добросовісності у регулюванні правовідносин.

5.46. Поряд з цим, вказуючи про відсутність правових підстав для постачання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії» природного газу ПрАТ «Гадячгаз» з 01.05.2022 по 31.05.2022, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене не впливає на питання постачання природного газу на договірних підставах, а саме на умовах Типового договору.

5.47. Втім такий висновок суду апеляційної інстанції не узгоджується як з загальними положеннями цивільного та господарського законодавства, так і спеціальним законодавством в сфері функціонування ринку природного газу України.

Так, відповідно до принципів цивільного та господарського права, постачання та отримання товару можуть бути визнані договірними лише за наявності дій, які свідчать про взаємну згоду сторін на встановлення договірних правовідносин. У разі відсутності такої згоди отримання товару без попереднього узгодження з постачальником не може бути кваліфіковано як договірне, оскільки це суперечить основним принципам свободи договору, добросовісності та правової визначеності.

Застосування умов Типового договору в ситуації, коли договірні відносини між сторонами не були належним чином оформлені, не відповідає засадам цивільного та господарського права. Типовий договір постачання природного газу є стандартною формою угоди, яка регулює договірні правовідносини між постачальником і споживачем, але лише за умови досягнення взаємної згоди сторін.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків. Тобто, Типовий договір не може бути застосований автоматично без волевиявлення обох сторін на його укладення.

Принцип свободи договору, закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, виключає можливість одностороннього нав`язування умов договору без згоди іншої сторони. Це правило забезпечує баланс інтересів сторін та захищає споживача від односторонніх рішень постачальника.

Окрім цього, ціна природного газу, встановлена Типовим договором, є істотною умовою договору, яка також повинна бути узгоджена сторонами. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна визначається за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законом. У цьому випадку закон не передбачає імперативного застосування ціни Типового договору за відсутності укладеного договору, що виключає її автоматичне застосування.

Зазначене підтверджується принципами добросовісності, розумності та справедливості, визначеними статтею 3 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що будь-які правовідносини мають відповідати засадам правової визначеності та балансу інтересів сторін.

Отже, застосування умов Типового договору, зокрема щодо ціни природного газу, за відсутності належного укладення договору між сторонами є юридично необґрунтованим і суперечить загальним принципам цивільного та господарського права.

У випадках, коли правовідносини не оформлені належним чином, регулювання має здійснюватися на підставі інших правових механізмів, які забезпечують баланс інтересів сторін і відповідають загальним засадам права.

5.48. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості визнання постачання природного газу за період із 01.05.2022 по 31.05.2022 договірним, виходячи з умов Типового договору, також є необґрунтованим та суперечить принципам належного регулювання договірних правовідносин і вимогам спеціального законодавства у сфері функціонування ринку природного газу України.

5.49. При цьому Суд зазначає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила на тому, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Як зазначалося вище, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.

Водночас застосування судом принципу «jura novit curia»(«суд знає закони») не є безмежним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14.01.2021 (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Суд звертає увагу, що за наявності обставин, які не заперечуються сторонами спору, зокрема щодо факту постачання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу ПрАТ «Гадячгаз» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 та його отримання Відповідачем, суди мають право здійснювати самостійну кваліфікацію позову відповідно до обставин справи та правової природи спірних правовідносин.

Самостійна кваліфікація позову судами за таких умов здійснюється на основі обставин, визначених Позивачем, і позицій сторін, висловлених у ході розгляду справи. Це відповідає принципам змагальності та рівності сторін, передбаченим статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, та не порушує права сторін на справедливий судовий розгляд, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.50. У такий спосіб, за відсутності спору між сторонами щодо фактичних обставин постачання та отримання природного газу, суди мають повноваження здійснювати правову кваліфікацію позову, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин, з метою забезпечення правильного застосування норм права та справедливого вирішення спору.

5.51. Суд зазначає, що за встановленими судами обставинами спору отримання Відповідачем природного газу здійснено у позадоговірному порядку.

5.52. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

5.53. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

5.54. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5.55. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

5.56. На підставі цього Суд зауважує, що для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося.

5.57. Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

5.58. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін договірного зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання такого зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі №918/339/21.

5.59. У контексті правової оцінки поставленого у позадоговірному порядку природного газу та можливості відшкодування його вартості, Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23. У зазначеній справі предметом спору було стягнення постачальником (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») заборгованості за природний газ, постачання якого здійснювалося поза межами договірних правовідносин.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд наголосив, що відповідно до частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Однак з огляду на фізичні властивості природного газу, який є речовиною, що споживається у момент її отримання, повернення його в натурі є неможливим. У такому разі, згідно з частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України, потерпілому підлягає відшкодуванню вартість безпідставно набутого майна, яка визначається на момент розгляду судом справи про його повернення.

Верховний Суд зауважив, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»). Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі Верховний Суд виснував, що правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України.

5.60. Вирішуючи питання про врахування/неврахування зазначених висновків у цій справі, Верховний Суд має визначити, чи були вони зроблені щодо подібних правовідносин.

5.61. Процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

Спільність або тотожність ознак при визначенні подібності правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів: за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

5.62. Верховний Суд зауважує, що предметом позову у справі № 911/2593/23, як і в цій справі, є стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу; спірним питанням була наявність/відсутність позадоговірного характеру взаємовідносин сторін та, як наслідок, можливість застосування до них статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

5.63. Отже, правовідносини, до яких Верховний Суд застосував статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, є подібними з правовідносинами у цій справі. Правове регулювання, що визначає права та обов`язки учасників спірних правовідносин, є тотожним; правовідносини виникають між постачальником природного газу та його споживачем; матеріальним благом, щодо якого суб`єкти вступають у правовідносини, є природний газ.

5.64. З огляду на це, Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги ПрАТ «Гадячгаз» та врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23 вже після подання касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.65. На підставі наведеного Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі є кондикційними.

Зазначене не було враховано судами попередніх інстанцій, що спричинило надання неналежної правової кваліфікації спірним правовідносинам, незастосування до них статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна, та неправильне вирішення спору в цілому.

При цьому слід зазначити, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, Позивач зобов`язаний довести обсяг поставленого та спожитого газу, а також його вартість, з урахуванням висновків суду про відсутність правових підстав для постачання газу у статусі постачальника «останньої надії» за відповідним тарифом. Водночас Відповідач має право заперечувати зазначені розрахунки як щодо обсягу спожитого газу, так і щодо його ціни, визначеної ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

5.66. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.67. Загальні вимоги процесуального права визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.68. Водночас допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути самостійно усунуті Судом з огляду на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.69. Таким чином, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ПрАТ «Гадячгаз», скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду суд першої інстанції повинен урахувати висновки Суду щодо застосування до спірних правовідносин інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикції), співставити їх з фактичними обставинами справи, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

6.6. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасувати, а справу № 917/1297/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік