Ухвала

від 02.12.2024 по справі 361/7505/24

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7505/24

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"02" грудня 2024 р. селище Ємільчине

Суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області Т.Г. Корсун, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області за альтернативною підсудністю (за місцем реєстрації позивача) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 185 ЦПК України, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 175, 177 ЦПК України.

1.Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з заборгованість по заробітній платі в розмірі 10025 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 53475 грн та моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

Водночас, позовна заява не містить обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, оскільки позивач не надав суду обгрунтування суми та періоду заборгованості заробітної плати в розмірі 10025 грн.

2.Відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При зверненні із даним позовом до суду позивач покликається на п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Водночас, згідноз даною нормоювід сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Також, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2019 в справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей94,116,117 Кодексу законів про працю Українита статей1,2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Вказане положення законодавства не звільняє особу також від сплати судового збору за стягнення моральної шкоди.

Крім того позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Отже, за змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру

З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

Згідно ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за пред`явлення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди позивачу слід сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру у розмірі, визначеному законом для позовної заяви майнового характеру, зокрема в розмірі 1211,20 грн (позовна вимога про стягнення середнього заробітку) та в розмірі 1500 грн (позовна вимога про стягнення моральної шкоди).

3.Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Проте, позивач при зверненні до суду у позовній заяві не взагалі не зазначила, коли саме вона отримала копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а також не надано належних доказів з цього приводу, що в свою чергу унеможливлює обчислення строку звернення позивача до суду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подорожник Київ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявникам зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

С Суддя Т. Г. Корсун