Постанова

від 29.11.2024 по справі 334/10145/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.11.2024 Справа № 334/10145/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/10145/23 Головуючий у І інстанції: Ісаков Д.О.

Провадження №22-ц/807/2177/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що зміст її вимог стосується завдання працівниками КП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради їй моральної шкоди, якій вона не змогла самостійно запобігти, за відсутності сторонньої підтримки від третіх осіб. За її словами, у 2008 та 2014 роках дії співробітників закладу загрожували її життю, здоров`ю та матеріальному благополуччю. Вона втратила час, зазнала моральної шкоди у зв`язку з ненаданням їй допомоги. Вона сама опинилася у скрутній ситуації, не маючи змоги запобігти завданому їй лиху, внаслідок якого вона втратила квартиру, роботу та особисте життя. Їй довелося продати квартиру, зароблену тяжким трудом. Також ОСОБА_1 просила суд звільнити її від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним станом, який не має стати на заваді її звернення до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 листопада 2023 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 листопада 2023 року та захистити її честь та гідність, стягнувши з відповідача завдану їй шкоду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, адже вона подавала клопотання про звільнення від сплати судового збору з документами на підтвердження її доходу. Копії апеляційної скарги надіслані нею пізніше. Також скаржниця зазначала, що свої позовні вимоги сформувала відповідно до Конституції України на ЦПК України, наполягаючи на відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди. ОСОБА_1 також вказувала, що надала суду вісі докази на підтвердження своїх вимог, які вона мала. Крім того, скаржниця посилається на некоректну роботу поштового зв`язку, що є причиною збільшення строку перебігу її кореспонденції. Проте суд першої інстанції не взяв до уваги її доводів та безпідставно повернув позовну заяву.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради заперечує проти її доводів, вказує на наявність у ній порушень норм процесуального та матеріального права без зазначення конкретних доводів чи норм, на відсутність чіткого формулювання вимог скаржниці. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до вимог чч. 1, 2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву (заяву) подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 3ст. 185 ЦПК України,якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в позовній заяві не зазначено, до кого вона звертається з позовом, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Причиною залишення позову без руху була також відсутність квитанції про сплату судового збору, оскільки клопотання про звільнення від його сплати суд визнав необґрунтованим.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що в установлений строк позивач не усунув недоліків, зазначених в ухвалі суду від 11 листопада 2023 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

До неналежно оформленої позовної заяви застосовуються положенняст. 185 ЦПК України.

Згідност. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст.175і177цьогоКодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.

Ч. 3ст. 175 ЦПК Українипередбачені вимоги до форми і змісту позовної заяви. Так, обов`язковими складовими позову мають бути: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

При цьому,ЦПК Українине передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а надає право позивачу вільно викладатизміст своїх вимог, які можуть бути уточнені судом під час попереднього розгляду справи.

Згідно ч. 1ст. 20 ЦК Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд.

Ч. 1ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд у постанові від 8 квітня 2020 року у справі №761/41071/19 (провадження №61-2192св20) дійшов висновку, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачеві.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обгрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так. у справі «Belletv. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченогост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Крім того, визнаючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необґрунтованим в мотивувальній частині ухвали про залишення позову без руху, судпершоїінстанції не відобразив відмови в задоволенні такого клопотання у резолютивній її частині, не вказав у своїй ухвалівід10 листопада 2023 року точну суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу або які саме докази має надати позивач для звільнення від сплати.

У ч. 2ст. 185 ЦПК Українизазначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішивши відмовити ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її на адресу позивача та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

Зазначених вимог закону суд не дотримався, чим обмежив сторону позивача у доступі до правосуддя в розумінні практики Європейського суду з прав людини, допустив порушення норм процесуального права та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантуванняКонституцієюсудового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

У рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2007 року у справі «Хамідов проти Росії»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Відповідно доп.1ч.1ст.189ЦПК України остаточне визначення предметаспору тахарактеру спірнихправовідносин,позовних вимогта складу часниківсудового процесує завданням підготовчого провадження.

Так,позовна заява ОСОБА_2 містить відомостіпро юридичнуособу,яку вонавизначила відповідачем КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також контактний номер телефону та електронну адресу (а.с. 1).

Відповідно достатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, обов`язок щодо доказування покладений на сторони у справі, у тому числі на позивача щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд повинен роз`яснити сторонам їхні процесуальні права щодо подання доказів та в подальшому вирішити спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів і встановлених обставин. При цьому неналежне обґрунтування позову, неподання певних доказів не є підставою для залишення позову без руху з подальшим поверненням його заявнику, оскільки питання щодо доказів, які можуть бути подані стороною в майбутньому, суд вирішує відповідно до положеньстатті 83 ЦПК України.

Відповідно до абз. 4 ч. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Отже, відсутність доказів на підтвердження вимог, викладених у позовній заяві може бути підставою для відмови у позові, але аж ніяк не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять докази численних звернень ОСОБА_1 за допомогою до правоохоронних органів, а також докази того, що позивач хворіє на психічне захворювання. Також ОСОБА_1 фактично відмовлено у наданні безоплатної допомоги, що підтверджено Правовим висновком адвоката Кузнецової А.С. від 08.11.2021.

Таким чином, залишення позовної заяви без руху без зазначення судом першої інстанції конкретних недоліків цієї заяви і способу їх усунення, абстрактне визначення некоректності написання позову, загальна вимога про сплату судового збору без зазначення конкретної суми, відсутність даних про відповідача, безперечно не може свідчити, що особа, яка звертається до суду, будучи позбавленою доступу до безоплатної юридичної допомоги, достеменно знає як саме усунути такі недоліки.

Тому, апеляційний суд доходить висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеногост. 55 Конституції Українита ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про повернення заяви є передчасним, таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, тому згідно з вимогамист. 379 ЦПК України,ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, стст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районногосуду м.Запоріжжявід 29листопада 2023року скасувати,справу направитидо судупершої інстанціїдля продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: