Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/17887/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа №910/17887/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Рибчич А.В.

представники сторін:

від позивача: Кіян А.В, Федько Т.В.

від відповідача: Саранюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024

у справі №910/17887/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери"

до Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни

про стягнення 906 713,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери" (далі - ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни заборгованості у розмірі 907 889,95 грн, з яких: 733 718,56 грн - заборгованість зі сплати суборендних платежів, 1 176,00 грн - заборгованість з відшкодування комунальних платежів, 139 015,19 грн - пеня, 14 775,46 грн - три проценти річних, 19 204,74 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, в частині сплати суборендної орендної плати та комунальних послуг, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість у загальному розмірі 906 713,95 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачці 139 015,19 грн пені, 14 775,46 грн трьох процентів річних та 19 204,74 грн інфляційних втрат.

На стадії підготовчого засідання ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" подано до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій останнє просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 906 713,95 грн, з яких: 733 718,56 грн - заборгованість зі сплати суборендних платежів, 139 015,19 грн - пеня, 14 775,46 грн - три проценти річних, 19 204,74 грн - інфляційні втрати. Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Мороз Р.О. на користь ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" 733 718,56 грн заборгованості та 11 005,78 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 733 718,56 грн. Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у спірний період настав після вимоги позивача від 23.11.2023 №23/11-01, тобто у відповідача не виникло прострочення виконання грошового зобов`язання у спірний період у встановлений договором строк, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача 139 015,19 грн пені, 14 775,46 грн трьох процентів річних та 19 204,74 грн інфляційних втрат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Мороз Р.О. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. При його ухваленні судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства, неправильно застосовані норми матеріального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Так, ФОП Мороз Р.О. зазначає, що при розгляді справи місцевим господарським судом істотно порушено вимоги статей 2, 7, 13, 73-75, 79, 80, 237 ГПК України, а також принципи рівності, змагальності, диспозитивності. Відповідачку поставлено в умови невигідного становища порівняно з позивачем та безпідставно позбавлено можливості розумного представлення своєї позиції шляхом долучення наданих документів. Надані пояснення, в частині правового та фактичного обґрунтування, спотворені судом першої інстанції і їм не надана об`єктивно-правова оцінка. Порушена гарантія всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Норми матеріального права застосовані лише в частині регулювання зобов`язань, тобто відносин майнового обігу, без врахування всіх аспектів спору, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції не може вважатися законним.

Також, у порядку частини 1 статті 266 ГПК України, ФОП Мороз Р.О. подані до суду апеляційної інстанції доповнення апеляційної скарги.

Крім того, разом з доповненнями апеляційної скарги, відповідачкою подано заяву про поновлення процесуального строку на подання доказів, а саме копій: відповіді Управління Державної охорони України від 11.06.2024 №19-1137-2024; відповіді Управління Державної охорони України від 04.06.2024 про відсутність обмежень у пересуванні АДРЕСА_1 ; запитів адвоката Бившева С. від 06.06.2024 №4421/7 та від 30.05.2024; відповіді з Управління Служби безпеки України від 14.06.2024; листів Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-94" на ім`я Фізичної особи-підприємця Зимньої В.В. від 17.08.2023 та від 20.07.2023, у прийнятті яких відмовлено місцевим господарським судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 апеляційну скаргу ФОП Мороз Р.О. у справі №910/17887/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17887/23.

29.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17887/23.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, матеріали справи №910/17887/23 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 справу №910/17887/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 колегією суддів в зазначеному складі прийнято до провадження апеляційну скаргу ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 розгляд апеляційної скарги ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 відкладено до 06.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 заяву ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать ФОП Мороз Р.О. в межах суми 789 724,34 грн, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі №910/17887/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Мороз Р.О. про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Сітайло Л.Г., Шапрана В.В. та Буравльова С.І. від участі у справі №910/17887/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Мороз Р.О. про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Мороз Р.О. про зустрічне забезпечення.

У судовому засіданні 06.11.2024 оголошено перерву до 21.11.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 ГПК України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ФОП Мороз Р.О. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 - без змін.

Так, у відзиві позивач вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачці у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки наведене клопотання подано після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Також, позивач звертає увагу на те, що встановлення в березні-квітні 2022 року в місті Києві блок-постів не свідчить про наявність перешкод або інших обмежень для будь-кого в користуванні власністю, в тому числі для відповідачки та її відвідувачів - клієнтів/замовників тощо, а лише встановлює відповідний спеціальний пропускний режим осіб, які рухаються через такий блок-пост.

Резюмуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" зазначає, що оскільки ФОП Мороз Р.О. не спростувала висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довела неправильності застосування норм матеріального та/або процесуального права, як необхідної передумови для скасування/зміни ухваленого рішення - у Північного апеляційного господарського суду наявні всі правові підстави для залишення її апеляційної скарги без задоволення.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Щодо поданої відповідачем разом з доповненнями апеляційної скарги заяви про поновлення процесуального строку на подання доказів, у прийнятті яких відмовлено місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає таке.

Так, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач у клопотанні (поясненнях) від 28.06.2024 просив суд долучити до матеріалів справи та врахувати при ухваленні рішення копій: відповіді Управління Державної охорони України від 11.06.2024 №19-1137-2024; відповіді Управління Державної охорони України від 04.06.2024 про відсутність обмежень у пересуванні вул. Лютеранська, 21 в м. Києві; запитів адвоката Бившева С. від 06.06.2024 №4421/7 та від 30.05.2024; відповіді Управління СБУ у м. Києві від 14.06.2024; листів ТОВ "Престиж-94" на ім`я ФОП Зимня В.В. від 17.08.2023 та 02.07.2023.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що відповідач зобов`язаний подавати до суду докази разом з відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості подання доказів у цей строк відповідач має повідомити про це суд та клопотати про надання додаткового строку для подання доказів.

Водночас, відповідачем під час підготовчого провадження у справі не заявлялось жодних клопотань про надання додаткового строку для подання доказів.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 про відкриття провадження у справі №910/17887/23 встановлено сторонам строк для подання, зокрема, додаткових письмових доказів (пункту 7 резолютивної частини ухвали).

За приписами частини 1 статті 118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частинами 1, 4 статті 119 ГПК України, встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні клопотання (пояснень) від 28.06.2024 відповідачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, як і не наведено жодних причин неподання відповідних доказів у встановлені законом та судом строки.

При цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку відповідачем подано до суду 08.07.2024.

Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (частина 3 статті 2 ГПК України).

За змістом частин 1, 2 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункті 4, 5 частини 5 вказаної статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не обґрунтовано неможливість подання вищенаведених документів, суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про долучення доказів, викладену ним у змісті клопотання (пояснень) від 28.06.2024.

З огляду на наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів, у прийнятті яких відмовлено місцевим господарським судом.

03.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ФОП Мороз Р.О. про поновлення пропущеного процесуального строку для подання копії відповіді Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 29.07.2024 №062/14-7656.

Крім того, 21.11.2024 позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення процесуального строку для подання копій письмових доказів, а саме: листа Управління Державної охорони України від 06.11.2024 №19-2433-2024; поштового конверта №0102400091380 про відправлення листа УДО від 06.11.2024 №19-2433-2024; роздруківки відомостей, отриманих з вебсайту АТ "Укрпошта" про вручення 15.11.2024 цінного листа №0102400091380.

Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази в обґрунтування та заперечення позову повинні існувати на момент звернення до суду з позовом або відзивом, і саме на сторін покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовом або відзивом (в разі неможливості подання доказів у встановлений строк сторони повинні повідомити, який доказ не може бути подано). Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Проте, у даному випадку, позивач та відповідач просять суд долучити докази, які датовані вже після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції (10.07.2024), тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України, незалежно від причин неподання сторонами таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18.

Враховуючи, що станом на дату ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення (10.07.2024) наданих сторонами доказів не існувало, вони не можуть бути прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

31.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду позивачем подано клопотання, в якому останній просить призначити у справі №910/17887/23 виїзне судове засідання для огляду речових доказів, а саме обставин доступу, обмежень у доступі, наявності інших перешкод до нежитлового приміщення, яке є предметом договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, й провести його за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 21, за участі сторін, їх представників.

Розглянувши клопотання ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" про проведення виїзного судового засідання судова колегія відзначає таке.

При здійсненні правосуддя у господарських правовідносинах, господарський суд повинен встановити по кожній справі об`єктивну істину, що досягається сукупністю регламентованих ГПК України заходів.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи (стаття 93 ГПК України).

Частиною 1 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 196 ГПК України передбачено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії, в разі необхідності, можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Так, приписи статті 82 ГПК України наділяють суд можливістю оглянути речові докази за місцем їх знаходження.

Зі змісту клопотання позивача, вбачається, що метою запропонованого виїзного засідання є спростування доводів відповідача у даній справі та встановлення факту відсутності перешкод у доступі/користуванні відповідачу до суборедованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 21.

Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення обставин доступу, обмежень у доступі, наявності інших перешкод до нежитлового приміщення, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 21 на даний час не дозволить об`єктивно, достовірно та належним чином встановити обставини/факти, які мали/не мали місце у спірний період в 2022-2023 роках, у зв`язку з чим наведене клопотання не підлягає задоволенню.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.11.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У тимчасовому оплатному користуванні ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" перебувало нежитлове приміщення, групи приміщень №24 (в літері А), загальною площею 113,7 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 26.11.2013 №26/11-0-1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. за реєстровим №1901. Державна реєстрація договору проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 26.11.2013 №13452742.

Відповідно до пункту 3.1 наведеного договору строк оренди встановлено з 01.12.2013 до 30.11.2023.

У пункті 6.1.5 договору оренди передбачено право ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" передавати зазначене приміщення в суборенду іншим особам без отримання додаткової згоди орендодавця.

27.11.2013 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" (орендар) та ФОП Мороз Р.О. (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень №СО-17, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С. за реєстровим №2136.

За умовами пункту 2.1 договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування приміщення, визначене в пункті 1.1 даного договору, в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 1.1 договору суборенди визначено, що "Приміщення" - це об`єкт нерухомого майна, а саме: частина нежитлового приміщення, загальною площею 113,7 кв.м, групи приміщень №24 (в літері А), що розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що складає 35,0 кв.м та перебувають у власності Лавринович Світлани Григорівни (орендодавець) на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. 17.08.2005 за №1702 (номер в Державному реєстрі правочинів 778379), зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 12.09.2005 в реєстрову книгу №64п-142 за №5448). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 222839380000, номер запису про право власності 3543941, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13436323, сформованим 26.11.2013 Державним реєстратором права на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С.

Відповідно до пункту 2.2 договору суборенди приміщення передається в суборенду за актом прийому-передачі приміщення, до якого додається план-схема приміщення. Приміщення передається суборендарю протягом двох робочих днів після виконання суборендарем зобов`язання передбаченого пунктом 4.2.2 цього договору.

Договір суборенди набирає чинності з 01.12.2013 і діє до 30.11.2023 або до його розірвання сторонами в порядку, передбаченому даним договором (пункт 3.1 договору суборенди).

Сторони погодилися, що суборендар використовуватиме приміщення за цільовим призначенням, а саме для розміщення салону краси, роздрібної торгівлі косметичними товарами та туалетними приналежностями, аксесуарами для волосся, продажу безалкогольних напоїв та надання послуг мобільного харчування (пункт 7.1 договору суборенди).

Відповідно до пункту 4.1 договору суборенди орендар зобов`язується передати приміщення в суборенду суборендарю протягом 2-ох днів з моменту виконання суборендарем зобов`язань, передбачених пунктом 4.2.2 цього договору. При цьому сторони підписують акт прийому-передачі приміщення.

У пункті 4.2 договору суборенди сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати становитиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору суборенди на суму, що зазначена в пункті 4.2 даного договору суборенди, нараховується податок на додану вартість, за ставкою, передбаченою діючим на момент здійснення платежів законодавством України.

Також, в пункті 4.2.2 договору суборенди сторони погодили, що суборендар протягом 5-ти календарних днів після підписання цього договору вносить на користь орендаря суборендну плату за перший місяць суборенди, що наступає після спливу строку, протягом якого суборендар звільняється від сплати орендної плати згідно з пунктом 4.3 договору, а також гарантійний платіж у розмірі суборендної плати за один календарний місяць, передбачений пунктом 4.2 договору. Гарантійний платіж використовується для погашення заборгованості суборендаря перед орендарем у випадку виникнення її в процесі виконання цього договору, для оплати вартості суборенди за останній місяць суборенди приміщень та для зарахування у рахунок оплати штрафу, передбаченого пунктом 11.6 цього договору.

За змістом пункту 4.2.3 договору суборенди суборендна плата нараховується:

- за перший місяць оренди (місяць, що наступає після спливу строку, протягом якого суборендар звільняється від сплати орендної плати згідно з пунктом 4.3 договору) - з першого до останнього числа місяця;

- за наступні місяці суборенди (за винятком першого та останнього місяців) - з першого до останнього числа місяця;

- за останній місяць суборенди - з першого числа останнього місяця до дати повернення суборендарем приміщень за актом прийому-передачі, у розмірі пропорційно до розміру суборендної плати за повний місяць суборенди.

Відповідно до пункту 4.5 договору суборенди розрахунки між сторонами, відповідно до даного договору, здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України, відповідно до офіційного курсу гривні до долару США, який встановлюється НБУ, на момент виставлення орендарем суборендарю відповідного рахунку.

Пунктом 4.6 договору суборенди встановлено, що суборендар сплачує суборендну плату (окрім суборендної плати за перший місяць та суборендної плати за місяці, у рахунок сплати суборендної плати за які зараховується гарантійний платіж, передбачений пунктом 4.2.2 договору) авансом щомісячно до 15 числа поточного місяця, на підставі рахунку, що виставляється орендарем та передається суборендарю не пізніше 3-го числа поточного місяця.

Окрім суборендної плати, суборендар додатково оплачує (компенсує) орендарю вартість комунальних та експлуатаційних послуг, що надаються відповідними комунальними службами, зокрема, послуг енергопостачання та водопостачання, теплопостачання та інші витрати, включаючи плату за вивіз сміття, прибирання снігу/льоду, озеленення прибудинкової території, плату за утримання будинку в залежному технічному стані та інші витрати на підставі засобів обліку споживання і лічильників) електроенергії та водоспоживання та відповідних рахунків, виставлених орендарю відповідними комунальними чи іншими службами (пункт 4.7 договору суборенди).

Згідно з пунктом 5.1.1 договору суборенди орендар має прав на отримання помісячної оплати вартості суборенди, визначеної даним договором, на умовах і в порядку, що передбачені договором.

У пункті 6.2 договору суборенди передбачено обов`язки суборендаря до яких, серед інших, належить вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором.

На виконання пункту 4.2.2 договору суборенди відповідач 28.11.2013 сплатив орендарю платіж в розмірі суборендної плати за перший місяць суборенди та гарантійний платіж в розмірі 23 499,84 грн.

Враховуючи виконання суборендарем умов пункту 4.2.2 договору, 02.12.2013 між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі приміщення, згідно з яким орендар передає, а суборендар приймає у платне строкове користування за договором суборенди від 27.11.2013 №CO-17 об`єкт нерухомого майна, а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 113,7 кв.м, групи приміщень №24 (в літері А), яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , площею 35,0 кв.м.

04.02.2014 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.3 договору та доповнили його наступним положенням:

"4.3 Суборендар звільняється від сплати орендної плати на час здійснення ним ремонтних робіт, але у будь-якому випадку не більше, ніж на 90 календарних днів, починаючи з 01.12.2013.".

30.04.2014 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.05.2014 до 30.09.2014 становитиме 350,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.10.2014 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

17.10.2014 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №3 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.10.2014 до 28.02.2015 становитиме 385,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.03.2015 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

27.02.2015 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №4 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.03.2015 до 31.08.2015 становитиме 400,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.09.2015 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

18.09.2015 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №5 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.09.2015 до 28.02.2016 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.03.2016 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

04.03.2016 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №6 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.03.2016 до 31.08.2016 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.09.2016 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

01.09.2016 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №7 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.09.2016 до 28.02.2017 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.03.2017 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

23.02.2017 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №8 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.03.2017 до 31.08.2017 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.09.2017 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

12.09.2017 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №9 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.09.2017 до 28.02.2018 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.03.2018 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

28.02.2018 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №10 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.03.2018 до 31.08.2018 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.09.2018 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

20.09.2018 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №11 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.09.2018 до 28.02.2019 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.03.2019 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

14.03.2019 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №12 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.03.2019 до 31.12.2019 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.01.2020 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

24.01.2020 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №13 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.01.2020 до 31.12.2020 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.01.2021 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

13.05.2020 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду №13 про внесення змін до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони внесли зміні, зокрема, відносно наступного:

- сторони беззаперечно погодили, що на період щ 01.04.2020 до 30.04.2020 (включно) суборендар звільняється від зобов`язання по сплаті орендарю суборендної плати, передбаченої умовами договору суборенди;

- сторони домовились, що протягом усього вказаного в пункті 1 цієї угоди періоду суборендна плата орендарем не нараховується, а суборендарем не сплачується;

- строк оплати суборендної плати за травень 2020 року подовжено до 15.06.2020.

31.12.2020 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду про внесення змін №14 до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій сторони погодились внести зімни до пункту 4.2 договору та виклали його у наступній редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати з 01.01.2021 до 31.12.2021 становитиме 450,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.01.2022 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

30.01.2022 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" та ФОП Мороз Р.О. укладено угоду про внесення змін №15 до договору суборенди нежитлових приміщень від 27.11.2013 №СО-17, у якій, зважаючи на соціально-економічну ситуацію в Україні, на нестабільний рівень курсу української гривні по відношенню до долару США, приймаючи до уваги ініціювання суборендарем здійснення зменшення розміру орендної плати, діючи в дусі доброї волі та враховуючи наявні багаторічні відносили, сторони погодились внести зімни до та викласти пункту 4.2 договору в наступній новій редакції:

"4.2 Сторони погодились, що місячний розмір суборендної плати починаючи з 01.01.2022 по 21.12.2022 становитиме 523,00 грн за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду.

Починаючи з 01.01.2023 місячний розмір суборендної плати складатиме гривневий еквівалент 35,00 доларів США за 1 кв.м приміщення, переданого в суборенду, але не менше 278,95 грн за 1 кв.м приміщення.".

Таким чином, враховуючи положення пунктів 4.2 та 4.2.1 договору суборенди, з урахуванням змін внесених угодою №15, місячний розмір суборендної плати протягом 2022 року складав 21 966,00 грн (35,0 кв.м. * 523,00 грн * 20% ПДВ), а починаючи з 01.01.2023 - 53 755,84 гри (35,0 кв.м. * 35,00 доларів США * 20% ПДВ).

Як зазначає позивач, до лютого 2022 року (включно) ФОП Мороз P.O. свої зобов`язання по сплаті суборендної плати, згідно з договором суборенди від 27.11.2013 №СО-17, виконувала належним чином, що підтверджується банківськими виписками.

Разом із тим, починаючи з березня 2022 року ФОП Мороз P.O. почала допускати порушення умов договору суборенди, в частині належного виконання свого обов`язку щомісячно сплачувати на користь ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" суборендну плату за користування частиною приміщення, площею 35,0 кв.м.

Так, з березня 2022 року до жовтня 2023 року (включно) відповідачка користувалась приміщенням, однак, не зважаючи на чинність договору не здійснила жодного платежу по сплаті визначеної ним суборендної плати, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 757 218,40 грн, а саме: за березень 2022 року - 21 966,00 грн; за квітень 2022 року - 21 966,00 грн; за травень 2022 року - 21 966,00 грн; за червень 2022 року - 21 966,00 грн; за липень 2022 року - 21 966,00 грн; за серпень 2022 року - 21 966,00 грн; за вересень 2022 року - 21 966,00 грн; за жовтень 2022 року - 21 966,00 грн; за листопад 2022 року - 21 966,00 грн; за грудень 2022 року - 21 966,00 грн; за січень 2023 року - 53 755,84 грн; за лютий 2023 року - 53 755,84 грн; за березень 2023 року - 53 755,84 грн; за квітень 2023 року - 53 755,84 грн; за травень 2023 року - 53 755,84 грн; за червень 2023 року - 53 755,84 грн; за липень 2023 року - 53 755,84 грн; за серпень 2023 року - 53 755,84 грн; за вересень 2023 року - 53 755,84 грн; за жовтень 2023 року - 53 755,84 грн.

Водночас, з огляду на наявний у позивача гарантійний платіж, який внесено відповідачкою 28.11.2013, згідно з пунктом 4.2.2 договору, в сумі 23 499,84 грн, він зарахований позивачем в рахунок погашення заборгованості зі сплати суборендної плати за березень 2022 року, а саме в повному розмірі 21 966,00 грн та частково за квітень 2022 року в розмірі 1 533,84 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що ні в строки передбачені умовами договору, ні на день подачі позову відповідачка розрахунки за оренду приміщення не здійснила.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенда), тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 ЦК України та параграфу 5 ГК України.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачка орендоване з 27.11.2013 нежитлове приміщення протягом спірного періоду не полишала, будь-яких вимог/пропозицій не направляла, за актом приймання-передачі позивачу приміщення не повертала. Договір суборенди нежитлових приміщень №СО-17 між сторонами не розривався, зміни до нього, після 30.01.2022 (остання угода №15), сторонами не вносились, тобто відповідачка подовжувала користуватись приміщенням сплачуючи (компенсуючи) витрати на комунальні послуги.

Заперечуючи проти задоволення позову ФОП Мороз Р.О. посилається на те, що припинення функціонування салону суборендаря обумовлено тим, що орендоване приміщення заходиться в межах "урядового кварталу", доступ до якого обмежено з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. З початком агресії російської федерації проти України та веденням активних бойових дій на всій території міста Києва (період з 24.02.2022 до 30.04.2022), а також після запровадження Управлінням Державної охорони України режиму обмеженого доступу до орендованого приміщення, вона об`єктивно втратила можливість користуватись ним, у зв`язку з чим досягла усної домовленості з орендодавцем не сплачувати суборендну плату.

Колегія суддів відхиляє наведені вище доводи скаржниці з огляду на таке.

Перш за все, слід зазначити, що визначення "урядового кварталу" не закріплено в жодному нормативно-правовому акті, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити межі його точного розташування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" державна охорона органів державної влади України та посадових осіб - це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об`єктів, визначених цим Законом.

Державна охорона здійснюється щодо будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, споруд і спеціальних транспортних засобів, що перебувають в їх користуванні, інших місць постійного і тимчасового перебування осіб, які охороняються відповідно до цього Закону, важливих державних об`єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України (частина 1 статті 9 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" на Управління державної охорони України покладаються завдання:

- здійснення державної охорони щодо органів державної влади України;

- забезпечення безпеки посадових осіб, визначених цим Законом, за місцем їх перебування як на території України, так і за її межами;

- забезпечення безпеки членів сімей посадових осіб, визначених цим Законом, які проживають разом з ними або супроводжують їх;

- запобігання протиправним посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об`єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, їх виявлення та припинення;

- охорони об`єктів, визначених цим Законом;

- забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів, призначених для визначених цим Законом посадових осіб;

- участі у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Статтею 13 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" встановлено, що для здійснення покладених завдань Управління державної охорони України уповноважене, зокрема, надавати згоду на допущення громадян на об`єкти, щодо яких здійснюється державна охорона.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" державна охорона здійснюється шляхом охорони об`єктів і підтримання на них відповідного порядку проходу громадян, проїзду транспортних засобів, проносу і провозу речей.

Режим та здійснення контролю на безпеку транспортних засобів, вантажу й інших речей, а також особистого контролю на безпеку громадян під час проведення охоронних заходів військовослужбовцями Управління державної охорони України (далі - УДО України) визначаються Порядком забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування, затвердженим наказом УДО України від 27.05.2011 №210, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.2011 за №700/19438 (далі - Порядок).

Пунктом 4 Порядку визначено, що режимна територія - це місця постійного та тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, де встановлюється та підтримується відповідний режим.

У місцях тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, режим установлюється УДО України (пункт 6 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку режим запроваджується з метою запобігання: проникненню на об`єкти охорони (режимну територію) сторонніх осіб; відвідуванню особами всупереч встановленим правилам об`єктів охорони (режимної території); пронесенню (провезенню) до режимної території заборонених речей та їх розміщення в ній.

Під час здійснення державної охорони військовослужбовцями УДО України визначається режимна територія (пункт 9 Порядку).

На вході до режимних територій обладнуються пункти пропуску (пости охорони) для проведення контролю на безпеку (пункт 13 Порядку).

За змістом пункту 15 Порядку, контроль на безпеку проходять громадяни, які допускаються до режимної території, у зв`язку з чим вони зобов`язані подати для огляду всі речі, що проносяться (провозяться) ними на цю територію. Огляд громадян проводиться в межах, достатніх для виявлення заборонених до пронесення (провезення) речей. Від контролю на безпеку звільняються посадові особи, щодо яких здійснюється державна охорона, народні депутати України, дипломатичні агенти (глава представництва або член дипломатичного персоналу представництва, особи, які мають дипломатичний ранг) під час вчинення ними офіційних дій, інші особи, яким у законному порядку надано право на безперешкодний прохід. При цьому у зазначених осіб (за винятком посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона) перевіряються документи, що підтверджують обіймання ними саме тих посад, які надають право безперешкодного проходу. Для інших осіб контроль на безпеку є обов`язковим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що встановлення в березні-квітні 2022 року в місті Києві блок-постів не свідчить про наявність перешкод або інших обмежень для будь-кого в користуванні власністю, в тому числі для відповідачки та її відвідувачів - клієнтів/замовників тощо, а лише встановлює відповідний спеціальний пропускний режим осіб, які рухаються через такий блок-пост.

Разом із тим, у листі УДО України від 20.03.2024 №2/8-470, надісланому у відповідь на запит адвоката позивача, наведена інформація про відсутність обмежень УДО України доступу до будинку №21 по вулиці Лютеранській в місті Києві, у зв`язку з тим, що вказаний будинок перебуває поза межами встановленого режиму.

Крім того, у листі Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.03.2024 №Аз/125/52/02-2024 зазначено, що обмежень у вільному доступі фізичних осіб до нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 21 в період з 24.02.2022 до 31.10.2023 не виявлено.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про відсутність обмежень УДО України доступу до будинку №21 по вулиці Лютеранській в місті Києві, оскільки вказаний будинок перебуває поза межами встановленого режиму, а також про відсутність обмежень у вільному доступі фізичних осіб до нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 21, у спірний період.

Посилання відповідача на справу №910/7206/23 (суддя Чинчин О.В.) правомірно визнані судом першої інстанції юридично неспроможними, оскільки нерухоме майно, що було предметом спору у вказаній справі належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і у зв`язку з чим Приватне підприємство "Приватна фірма "АС" (позивач у даній справі) звільнене від сплати орендних платежів з 24.02.2022 року, на відміну від предмету спору у вказаній справі.

Також, не заслуговують на увагу і твердження відповідачки про те, що вона досягла усної домовленості з орендодавцем не сплачувати суборендну плату, оскільки не підкріплене жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, заперечення відповідача проти позову з посиланням на ту обставину, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату вказавши, що він звільняється від сплати орендної плати в силу приписів частини 6 статті 762 ЦК України, оскільки у спірний період був позбавлений можливості використовувати об`єкт оренди, правомірно відхилені місцевим господарським судом з огляду на таке.

За приписами частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. При цьому, у частині 6 статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №914/1248/18, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 08.07.2021 у справі №910/8040/20 та від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 ГК України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 встановлено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 13.2 договору суборенди передбачено, що підтвердженням наявності і тривалості дії непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Згідно з пунктом 13.3 договору суборенди сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов даного договору впродовж дії обставин зазначених у пункті 13.1 договору (стихійні лиха, громадські заворушення, страйки, військові дії).

З наведеного слідує, що у статті 617 ЦК України та розділі 13 договору оренди передбачено, що особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку його виконання.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які документи відповідача, що підтверджують наявність і тривалість дії непереборної сили, видані Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Судом першої інстанції також правомірно відхилено доводи відповідачки, що остання звільнена від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, оскільки протягом спірного періоду не користувалася орендованим приміщенням з огляду на таке.

Як зазначалось вище, відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, норма права, закріплена в частині 6 статті 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі №914/2264/17 констатує, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Разом із тим, місцевим господарським судом вірно встановлено, що ФОП Мороз Р.О. не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не користувалася орендованим приміщенням. Більше того, відповідачкою не надано суду доказів повідомлення позивача про невикористання орендованого приміщення.

Крім того, відповідачка у спірний період сплачувала комунальні платежі на виконання умов договору.

Також, суд першої інстанції слушно зауважив, що зміст доводів відповідачки свідчить про помилкове ототожнення нею неможливості використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна (що не було нею доведено у даній справі) з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 762 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки строк виконання відповідачкою грошового зобов`язання за договором від 27.11.2013 №СО-17 за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року є таким, що настав, заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 733 718,56 грн підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині.

У той же час, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 139 015,19 грн, трьох процентів річних у розмірі 14 775,46 грн та інфляційних втрат в сумі 19 204,74 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФОП Мороз Р.О. задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ФОП Мороз Р.О.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Мороз Руслану Олександрівну.

4. Матеріали справи №910/17887/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.12.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов