Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/17887/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа №910/17887/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Федько Т.В.

від відповідача: Алієв В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери"

про відшкодування понесених позивачем судових витрат на правову допомогу

за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024

у справі №910/17887/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери"

до Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни

про стягнення 906 713,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери" (далі - ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни заборгованості у розмірі 907 889,95 грн, з яких: 733 718,56 грн - заборгованість зі сплати суборендних платежів, 1 176,00 грн - заборгованість з відшкодування комунальних платежів, 139 015,19 грн - пеня, 14 775,46 грн - три проценти річних, 19 204,74 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Мороз Р.О. на користь ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" 733 718,56 грн заборгованості та 11 005,78 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Мороз Р.О. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 апеляційну скаргу ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишено без змін.

21.11.2024, через відділ діловодства (канцелярії) Північного апеляційного господарського суду, ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" подано заяву про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу, в якій останнє просить стягнути з ФОП Мороз Р.О. 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи заяву позивач посилається на те, що апеляційну скаргу ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишено без задоволення, у зв`язку з чим на відповідача мають бути покладенні судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.11.2024 заяву ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 розгляд заяви ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу призначено на 04.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 розгляд заяви ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу у справі №910/17887/23 відкладено до 18.12.2024.

18.12.2024, через відділ діловодства (канцелярії) Північного апеляційного господарського суду, представником ФОП Мороз Р.О. подано заяву, в якій останній просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення суду першої інстанції після розгляду заяви про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23.

Розглянувши вищенаведену заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У той же час, враховуючи приписи вищенаведеної норми ГПК України, розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є підставою для зупинення провадження у даній справі щодо розгляду заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення наведеної вище заяви представника відповідача.

Крім того, 18.12.2024, через відділ діловодства (канцелярії) Північного апеляційного господарського суду, представником ФОП Мороз Р.О. подано заяву про залучення до участі у справі Поліщук Вікторію Іванівну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

За приписами частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 апеляційну скаргу ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 залишено без задоволення. У судовому засіданні, призначеному на 18.12.2024, вирішується питання щодо відшкодування понесених позивачем в суді апеляційної інстанції судових витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для залучення до участі у справі третьої особи на стадії ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу. З огляду на наведене заява представника ФОП Мороз Р.О. про залучення до участі у справі третьої особи не підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2024 підтримав вимоги та доводи своєї заяви про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2024 заперечив проти задоволення заяви про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу та просив суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 30.09.2024 між ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Лавринович і Партнери" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу, а замовник зобов`язується прийняти її та оплатити своєчасно в повному обсязі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору винагорода виконавцю за професійну правничу допомогу (адвокатський гонорар) є фіксованою.

Винагорода за професійну правничу допомогу становить 50 000,00 грн та має бути сплачена замовником протягом 60 календарних днів після ухвалення Північним апеляційним господарським судом відповідної постанови (ухвали) (пункт 2.2 договору).

21.11.2024 між сторонами складено та підписано акт приймання наданих послуг правової допомоги, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги з правової допомоги на суму 50 000,00 грн, а саме:

1. Ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (04.10.2024);

2. Вивчення апеляційної скарги ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024;

3. Робота над підготовкою й складанням відзиву на апеляційну скаргу відповідачки, направлення його на адресу відповідачки та подання його до суду;

4. Робота адвокатів по здійсненню представництва інтересів ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" у судовому засіданні призначеному на 16.10.2024 в Північному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №910/17887/23;

6. Робота над підготовкою й складанням заяви про забезпечення позову та подання її до Північного апеляційного господарського суду;

7. Робота адвоката над підготовкою клопотання про проведення виїзного судового засідання для здійснення огляду речових доказів за їх місцезнаходженням та подання його до Північного апеляційного господарського суду;

8. Ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (01.11.2024);

9. Робота адвоката над підготовкою та поданням до Північного апеляційного господарського суду заперечень проти клопотання відповідачки про скасування заходів забезпечення позову;

10. Робота адвоката над підготовкою та поданням до Північного апеляційного господарського суду над запереченнями проти задоволення клопотання відповідачки про зустрічне забезпечення позову;

11. Робота адвокатів по здійсненню представництва інтересів ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" у судовому засіданні призначеному на 06.11.2024 в Північному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №910/17887/23;

12. Ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (15.11.2024);

13. Робота адвоката над підготовкою клопотання про приєднання до справи письмових доказів та подання його до Північного апеляційного господарського суду;

14. Робота адвокатів по здійсненню представництва інтересів ТОВ "АФ "Лавринович і Партнери" у судовому засіданні призначеному на 21.11.2024 в Північному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №910/17887/23.

Замовник підтверджує отримання послуг в зазначеному обсязі та заявляє про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їхньої вартості.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За змістом частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність наявності об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконані адвокатом роботи (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Так, згідно з актом приймання наданих послуг правової допомоги від 21.11.2024 виконавець надав замовнику послуги на загальну суму 50 000,00 грн.

Здійснивши аналіз співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних виконавцем робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданий виконавцем обсяг послуг, не відповідає критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Судом апеляційної інстанції враховано складність справи, з огляду на предмет позову - стягнення 906 713,95 грн, характер правовідносин тощо.

Також, колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За висновком суду апеляційної інстанції, зазначені в акті приймання наданих послуг правової допомоги від 21.11.2024 послуги з вивчення апеляційної скарги ФОП Мороз Р.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 (1), охоплюються послугою з підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу відповідачки, направлення його на адресу останньої та подання його до суду (2). Крім того, на переконання колегії суддів, не були необхідними послуги з підготовки клопотання про проведення виїзного судового засідання для здійснення огляду речових доказів за їх місцезнаходженням та подання його до Північного апеляційного господарського суду (7) та з підготовки клопотання про приєднання до справи письмових доказів та подання його до Північного апеляційного господарського суду (13).

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг з правової допомоги та дійшла висновку про часткове їх задоволення в сумі 30 000,00 грн.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з ФОП Мороз Р.О. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій у загальному розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи те, що судовий збір за ухвалення додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери" про відшкодування судових витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і Партнери" (01021, місто Київ, вулиця Кловський Узвіз, будинок 14/24, офіс 101; ідентифікаційний код 34728765) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/17887/23 передати до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано - 23.12.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов