Рішення

від 13.11.2024 по справі 908/3634/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 Справа № 908/3634/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., за участі секретаря судового засідання Пікалової І.С. розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Аква Вита, 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 70, кв. 22

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інтенд, 69067, м. Запоріжжя, вул. Чайкіної Лізи, буд. 53, прим. 61-64, 66-67

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Гришко І.І., адвокат, ордер АР № 1151368 від 30.11.2023;

від відповідача: Яценко Д.В., адвокат, ордер № 1154574 від 30.12.2023;

суть спору

08.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Аква Вита до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інтенд про визнання недійсним з моменту укладення договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 справу № 908/3634/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3634/23, присвоєно справі номер провадження № 15/277/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 18.01.2024 о/об 10:00 год.

Ухвалою суду від 18.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання до 05.02.2024 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкладено підготовче засідання до 12.03.2024 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 12.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3634/23 до судового розгляду по суті на 11.04.2024 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 11.04.2024 зупинено провадження у справі № 908/3634/23 до набрання законної сили судовим рішенням Центрального апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Аква Вита на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/338/24 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Аква Вита, м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 17.10.2024 поновлено провадження у справі № 908/3634/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.10.2024 об 11:00 год.

28.10.2024 через підсистему Електронний суд суд отримав від відповідача клопотання (вих.б/н від 25.10.2024) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із участю уповноваженого представника відповідача 29.10.2024 о 10:00 год. в засіданні з розгляду кримінальної справи №335/526/24 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя.

29.10.2024 через підсистему Електронний суд від позивача судом отримано клопотання (вих. б/н від 28.10.2024) про долучення до матеріалів справи копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 908/3634/23.

Ухвалою суду від 29.10.2024 відкладено розгляд справи по суті на 13.11.2024 о 14:10 год.

У судовому засіданні 18.04.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що оскаржуваний договір є таким, що було укладено ОСОБА_1 внаслідок зловмисної домовленості з відповідачем та всупереч інтересам ПП ВКФ «Аква Вита». За умовами вказаного договору ТОВ «Інтенд» надало ПП ВКФ «Аква Вита» у користування грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн, які ПП ВКФ «Аква Вита» зобов`язувалось повернути позикодавцю у строк до 22.05.2021. Позивач зазначає, що починаючи з моменту укладення договору ОСОБА_1 як генеральним директором ПП ВКФ «Аква Вита» не здійснювався особистий контроль за своєчасним виконанням з боку підприємства договірних зобов`язань за спірним договором. У зв`язку із цим позивачем було допущено прострочення виконання зобов`язань, в результаті чого у ПП ВКВ «Аква Вита» виникла перед ТОВ «Інтенд» заборгованість за вищезазначеним договором на загальну суму 694 424,70 гривень. Таким чином, через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків останнім було завдано підприємству матеріальні збитки на вищезазначену суму. Починаючи з 22.04.2021 ТОВ «Інтенд» жодного разу не зверталось до ПП ВКФ «Аква Вита» з питання повернення суми фінансової допомоги. Також позивач звертає увагу, на те, що ТОВ «Інтенд» звертається до Господарського суду Запорізької області із заявою з кредиторськими вимогами до позивача щодо стягнення заборгованості за договором в межах справи № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» майже одразу після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита». Окрім цього, звертає увагу суду на те, що відповідно до виписки по банківському рахунку ПП ВКФ «Аква Вита» у позивача за період з 22.04.2021 по 22.05.2021 загальна сума оборотів по банківському рахунку становила 5 027 634,82 грн. Враховуючи те, що загальна сума оборотів по рахунку позивача за період з 22.04.2021 по 22.05.2021 перевищує майже в 25 разів суму отриманої фінансової допомоги, дана обставина свідчить про те, що ПП ВКФ «Аква Вита» протягом відповідного періоду мало можливість своєчасно повернути ТОВ «Інтенд» суму отриманої позики. В той же час відповідних дій щодо повернення грошових коштів у строк, визначений договором, ОСОБА_1 вчинено не було, що додатково свідчить про штучне створення передумов для прострочення підприємством своїх зобов`язань та нарахування на підставі цього суми штрафних санкцій. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 також було ініційовано укладення також інших договорів позики під час перебування на посаді Генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» з підконтрольними йому підприємствами, зокрема: договору про надання поворотної(зворотної) фінансової допомоги (позики) № б/н від 28.08.2018 на суму 300 000,00 грн з ПП «Львівська фармацевтична компанія», яке по відношенню до ПП ВКФ «Аква Вита» також було афілійованою особою, оскільки Генеральний директор ПП ВКФ «Аква Вита» Колбін А.В. володів часткою у статутному капіталі ПП «Львівська фармацевтична компанія» в розмірі 50% та одночасно був директором цього підприємства, за цим договором так само подано заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника ПП ВКФ «Аква Вита» в межах справи № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» в сумі 1 111 657,75 грн, яка складається з штрафних санкцій, оскільки суму позики було повернуто; договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021 на суму 500 000,00 грн з ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія», яке по відношенню до ПП ВКФ «Аква Вита» було афілійованою особою, оскільки Генеральний директор ПП ВКФ «Аква Вита» Колбін А.В. володів часткою у статутному капіталі ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» в розмірі 100% та одночасно обіймав посаду Генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» за цим договором так само подано заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника ПП ВКФ «Аква Вита» в межах справи № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» в сумі 1 299 546,10 грн, яка складається з штрафних санкцій, оскільки суму позики було повернуто. Відтак, наведені вище обставини свідчать про існування в діях ОСОБА_1 умислу, спрямованого на задоволення своїх особистих майнових інтересів за рахунок коштів ПП ВКФ «Аква Вита», оскільки спірний договір було укладено пов`язаними між собою юридичними особами та на завідомо невигідних для ПП ВКФ «Аква Вита» умовах.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що на його думку доводи позивача про наявність конфлікту інтересів через укладення спірного правочину з афілійованою до директора товариства особою, є необґрунтованими, оскільки від позивача договір підписав не директор ОСОБА_1 , а уповноважена на підставі довіреності особа ОСОБА_2 , який не має стосунку до сторін укладеного договору. Відповідач зазначає, що умови спірного правочину є вигідними для позивача з економічної точки зору, оскільки договір позики має безпроцентний характер, тобто внаслідок його укладення позичальник отримав право безоплатно користуватись грошовими коштами позичальника, тому у разі дотримання строків повернення займаної суми грошових коштів, позичальник не зазнав би ніяких майнових втрат. Своєю чергою, саме неправомірна поведінка позичальника, яка виявилася у порушенні зобов`язання з повернення у встановлені договором строки суми займу, спричинила збільшення боргових зобов`язань, внаслідок нарахування на суму основного боргу штрафних санкцій. Водночас збільшення встановленої положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання до 150 процентів річних не є значним, тому не суперечить принципам справедливості та добросовісної поведінки учасників цивільних правовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судому засіданні 13.11.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд установив.

Приватне підприємство виробничо-комерційної фірма Аква Вита (позивач, підприємство) є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстроване відповідно до вимог законодавства України, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до підпункту 5.6.2. п. 5.6. статуту ПП ВКФ «Аква Вита» Генеральний директор підприємства укладає угоди (контракти), здійснює облік та внутрішній контроль за господарською діяльністю підприємства, а також несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань.

22.04.2021 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита», ініціював укладення з ТОВ «Інтенд», засновником (учасником) якого він є, договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021.

Вказаний договір від імені ПП ВКФ «Аква Вита» було підписано ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 22.04.2021, виданої генеральним директором ПП ВКФ «Аква Вита» Колбіним А.В.

За умовами пунктів 1, 3 договору Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в повному обсязі в термін до 22.05.2021.

Пунктом 3 договору передбачено, що повернення суми позики Позичальником повинно відбуватися шляхом безготівкового перерахування суми позики на банківський рахунок Позикодавця. Підтвердженням повернення суми позики Позикодавцю можуть бути платіжні документи або виписки по рахунку.

Умовами п. 6 договору визначено, що на підставі вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони визначили, що Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення суми позики, на вимогу Позикодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сто п`ятдесят процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Пунктом 7 договору визначено, що у випадку прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання з повернення суми позики, Позичальник повинен сплатити Позикодавцеві пеню в розмiрi подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу. Сторони узгодили, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а пеня нараховується за весь час прострочення.

Згідно з п. 8 договору передбачено, що у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання з повернення суми позики на більше ніж 30 днів, Позичальник додатково повинен сплатити на користь Позикодавця штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від простроченої суми.

Відповідно до пункту 10 договору договір укладено у двох примірниках для кожної із сторін, набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання умов договору.

Згідно з платіжними дорученням від 22.04.2021 № 637 відповідачем на банківський рахунок пощзивача було перераховано грошові кошти в сумі 200 000,00 грн.

13.07.2021 та 15.07.2021 позивачем в якості повернення суми поворотної фінансової допомоги на банківський рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 100 000,00 грн та 100 000,00 гривень відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 742 від 13.07.2021, № 642 від 15.07.2021.

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтенд» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою кредитора з грошовими вимогами до боржника ПП ВКФ «Аква Вита» в межах справи № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» в сумі 694 424,70 грн, в якості підстави цих вимог відповідач посилається на договір поворотної фінансової допомоги № 22042021 від 22.04.2021.

30.11.2023 Адвокатським об`єднанням «Аксіома» на електронну пошту відповідача було направлено адвокатський запит № 467 від 30.11.2023 стосовно укладання договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021, відповідь на вказаний запит станом на цей час не надійшла.

Також з метою встановлення факту укладення договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021, а також фактів проведення фінансово господарських операцій з отримання та повернення сум грошових коштів за цим договором 30.11.2023 на нараді членів трудового колективу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» було прийнято рішення, оформлене протоколом № АВ-0197/2023 від 31.10.2023, про проведення службового розслідування.

Наказом ПП ВКФ «Аква Вита» № 46/1-К від 31.10.2023 було створено комісію з питань проведення службового розслідування та доручено уповноваженим особам підготувати доповідні записки стосовно укладення спірного договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021 та здійснити перевірку даних бухгалтерського та податкового обліку.

Як зазначено у доповідних записках та акті службового розслідування, складених уповноваженими працівниками ПП ВКФ «Аква Вита», під час проведення службового розслідування було здійснено перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, проведено опитування працівників ПП ВКФ «Аква Вита» та перевірку первинних документів за період дії договору.

За наслідками проведеного службового розслідування було встановлено, що у період з 01.08.2018 по 31.12.2022 ПП ВКФ «Аква Вита» не укладало вищезазначеного договору із вказаним контрагентом, в журналі реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції у зазначений період договір про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021 не зареєстрований, оригінал вказаного договору на підприємстві відсутній.

У зв`язку із зазначеними вище обставинами позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів шляхом визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання правочину у справі недійсним.

Підставою позову є фраудаторність правочину, який вчинено без дотримання встановлених положеннями ст. 3 Цивільного кодексу України загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20).

Водночас не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2022, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів добросовісності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 12.01.2022 у справі № 910/429/20.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно вчинення спірного правочину з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду позивачу, який є кредитором у справі про банкрутство, тобто суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначеному правочині ознак фраудаторності.

В матеріалах справи наявний договір позики № 22042021 від 22.04.2021, за умовами якого Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма Аква Вита отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю Інтенд 200 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 742 від 13.07.2021 та № 642 від 15.07.2021.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Встановлення нульової процентної ставки за користування грошовими коштами за договором позики не спростовує того, що збільшення сторонами договору рівня відповідальності, встановленого положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України рівня відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання ставить позичальника у даній справі в економічно невигідні умови порівняно з позикодавцем, оскільки у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку з повернення отриманих за спірним правочином грошових коштів, на нього покладається відповідальність у вигляді стягнення пені (пункт 7 договору), обов`язок зі сплати 150 процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення (пункт 6 договору), а також штраф 50% від простроченої суми боргу, у разі прострочення з її повернення більше ніж на 30 днів (пункт 8 договору).

Суд критично сприймає доводи позикодавця, що змінений розмір відповідальності не є суттєвим, оскільки встановлення обов`язку зі сплати 150 процентів річних від простроченої суми значно перевищує встановлений положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України рівень відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам від порушення повернення суми боргу. Крім того, встановлений сторонами спірного правочину рівень відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання є надмірним тягарем, який може призвести до неможливості виконати таке зобов`язання, а також зобов`язання перед іншими кредиторами, що у даному випадку і сталося.

Таким чином, погодження встановленої умовами спірного правочину міри відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання призвели до необґрунтованого збільшення отриманою позичальником грошової суми, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що дії керівника позичальника, посаду якого на момент укладення договору позики займав ОСОБА_1 , свідчать про порушення загальних засад цивільного законодавства щодо обов`язковості додержання принципів розумності та добросовісності.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» третьою, конфліктом інтересів є конфлікт між обов`язком посадової особи діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства в цілому та приватними інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.

Як встановлено судом, на момент вчинення спірного правочину згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є власником та засновником (учасником) ТОВ «Інтенд», якому належить частка у статутному капіталі підприємства в розмірі 100%. Враховуючи наведені норми законодавства, на момент вчинення оскаржуваного правочину ТОВ «Інтенд» по відношенню до ПП ВКФ «Аква Вита» було афілійованою особою, оскільки Генеральний директор ПП ВКФ «Аква Вита» Колбін А.В. володів часткою у статутному капіталі ТОВ «Інтенд» в розмірі 100% та одночасно обіймав посаду Генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита».

Ці обставини свідчать про наявність підстав для застосування визнання цього правочину недійсним з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 541/2700/16-ц зазначено, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою відповідно до статті 232 ЦК України є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 суд вказує на те, що протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що вищезазначений договір був укладений внаслідок домовленості між двома пов`язаними між собою особами, з метою створення у подальшому фіктивної кредиторської заборгованості та штучних підстав для стягнення на користь ТОВ "Інтенд" грошових коштів, в даному випадку наявні підстави для визнання недійсним з моменту укладення договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021, укладений між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 70, кв. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 31075647) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтенд» (69067, м. Запоріжжя, вул. Чайкіної Лізи, буд. 53, прим. 61-64, 66-67; ідентифікаційний код юридичної особи 31425939).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтенд» (69067, м. Запоріжжя, вул. Чайкіної Лізи, буд. 53, прим. 61-64, 66-67; ідентифікаційний код юридичної особи 31425939) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційно фірми «Аква Вита» (69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 70, кв. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 31075647) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.12.2024.

Суддя І. С. Горохов