Ухвала

від 27.11.2024 по справі 304/1687/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1687/24 Провадження № 1-кс/304/882/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 72024071350000039 від 02 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 72024071350000039 від 02 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, про накладення арешту із забороною відчуження на майно, яке належить ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття», а саме базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, с. Осій, урочище Кам`янка, 1.

Клопотання мотивує тим, що детективами Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження за фактом протиправного заволодіння майном ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття» на підставі заяви ОСОБА_4 як представника учасника товариства Благи Рудольфа з часткою у статутному капіталі 50 %. Наразі, як вказує прокурор, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення жодній особі не повідомлено, потерпілі у провадженні відсутні. Протоколом загальних зборів учасників № 1 ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття» від 14 лютого 2024 року прийнято рішення про створення ТОВ «Карпатлайф», а також передачу майна комплексу до статутного фонду вказаного товариства. У той же час, як зазначає прокурор, згідно з інформацією Центру обробки спеціальної інформації ДПС України Блага Рудольф перетнув Державний кордон України на КПП Косино 27.02.2022. При цьому висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи у статуті ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття», затвердженому рішенням загальних зборів учасників товариства, у протоколі №03/18 від 10 грудня 2018 року, у заяві ОСОБА_5 про включення до складу учасників товариства від 10 грудня 2018 року, у Договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10 грудня 2018 року у Акті прийому-передачі частки до вказаного договору від 10 грудня 2018 року виконані однією особою; натомість підпис у Протоколі загальних зборів учасників № 1 ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття» від 14 лютого 2024 року та підписи перед рукописними написами «Блага Рудольф» у вищевказаних документах від 10 грудня 2018 року виконані різними особами. Прокурор вказує, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття» зареєстровано право власності на базу відпочинку «Смерековий камінь», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, с. Осій, урочище Кам`янка, 1. При цьому 12 листопада 2024 року базу відпочинку визнано речовим доказом. З урахуванням наведеного, посилаючись на норми кримінального процесуального закону, що визначають поняття речових доказів та арешту майна, а також з метою недопущення незаконного відчуження майна товариства, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, прокурор просить клопотання задовольнити.

У судове засіданні прокурор не з`явився, однак подав заяву, в якій клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, а також просив розглянути таке без його участі. Додатково долучив до матеріалів клопотання витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власник майна у судове засідання також не з`явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Вивчивши надані матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, слідчий суддя прийшов до такого висновку.

Пунктом 4 частини 2 статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 цього Кодексу під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як видно з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 листопада 2024 року, відділом детективів із захисту економіки у сферах обігу підакцизних товарів, віртуальних активів та забезпечення розшуку активів підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024071350000039 від 02 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України.

За змістом клопотання, кримінальне провадження порушене за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 25 червня 2024 року, в якій останній вказує, що є представником учасника ТОВ «ТОК Закарпаття» Благи Рудольфа з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %, який у свою чергу перебуває за кордоном і ніяких протоколів загальних зборів учасників товариства з 2022 року не підписував, взагалі у загальних зборах участі не приймав, згоду директору товариства на відчуження/передачу майна не надавав.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 22 серпня 2024 року № 2976-Е підпис у пункті 18 навпроти рукописного напису «Блага Рудольф» Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства Протокол № 03/18 від 10 грудня 2018 року, підпис у графі «Підпис» перед рукописним написом Блага Рудольф у заяві про включення до складу учасників товариства від 10 грудня 2018 року, підпис у пункті 8 Підписи сторін у графі «Покупець» перед рукописним написом Блага Рудольф у договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 10 грудня 2018 року та підпис у стовпці «Покупець» перед рукописним написом Блага Рудольф в Акті прийому-передачі частки до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 10 грудня 2018 року виконані однією особою. Підпис у графі «Голова зборів» Протоколу загальних зборів учасників № 1 товариства від 14 лютого 2024 року та підписи у вищенаведених документах виконані різними особами.

Як видно з матеріалів клопотання постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про визнання речовим доказом від 12 листопада 2024 року базу відпочинку «Смерековий камінь», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входять столова, загальна площею 131, 80 кв м; склад, загальною площею 16, 1 кв м; склад; вбиральня; очисні споруди; сауна, загальною площею 111, 9 кв м; навіс для тенісу; вбиральня; цистерна водонапірна; басейн; альтанки; амфітеатр; огорожа; будинок наметового містечка, загальна площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальна площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальна площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м; будинок наметового містечка, загальною площею 21,8 кв м, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 72024071350000039 від 02 липня 2024 року.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 405516201, № 405516412 та № 405516523 від 27 листопада 2024 року земельні ділянки з кадастровими номерами 2121986500:03:001:0013, площею 1,1083 га, 2121986500:03:001:0015, площею 0,0952 га, та 2121986500:03:001:0016, площею 0,2827 га, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, Осійська сільська рада, перебувають на праві постійного користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття», код ЄДРПОУ 25435437.

Крім цього за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 405516675 від 27 листопада 2024 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття» (код ЄДРПОУ 25435437), з 20 липня 2007 року зареєстроване право приватної власності (1/1 частка) на базу відпочинку «Смерековий камінь» за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи всі наведені вище обставини, на переконання слідчого судді, наразі наявні підстави для накладення арешту на майно товариства з метою збереження речових доказів, оскільки таке є матеріальним об`єктом, що буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також об`єктом кримінально протиправних дій.

На підставі наведеного слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено, що зазначене майно, відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, постановою 12 листопада 2024 року визнано речовим доказом, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки може бути використаний як доказ події кримінального правопорушення, доведення вини осіб, які його вчинили, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування кримінального провадження №72024071350000039 від 02 липня 2024 року.

Аналізом положень ч. 2, 3 ст. 170 КПК України встановлено, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.

За результатами дослідження матеріалів клопотання та з урахуванням наведених вище обставин кримінального правопорушення слідчий суддя вважає обґрунтованими наведені детективом доводи про наявність підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 5 цієї статті у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Вирішуючи питання доцільності заборони розпоряджатися майном, визначеним у клопотанні прокурором, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

У даному кримінальному провадженні слідчим суддею встановлені обставини, які свідчать, що незастосування заборони розпорядження (відчуження) може призвести до відчуження майна. Тому, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризиків, зазначених детективом у клопотанні, а тому заборона розпорядження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ТОВ «ТОК Закарпаття», оскільки це сприятиме досягненню дієвості цього кримінального провадження, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а тому таке підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», зокрема ухвали про арешт майна у кримінальних провадженнях оприлюднюються в електронній формі не раніше дня їх звернення до виконання.

Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 72024071350000039 від 02 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Закарпаття» (ЄДРПОУ 25435437) майно, а саме базу відпочинку «Смерековий камінь», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, село Осій, урочище Кам`янка, 1, заборонивши розпоряджатися вказаним майном.

Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Згідно із ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1